розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2023 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Орган опіки та піклування Первомайської міської ради, про зміну способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини.

В обґрунтування позову посилався на те, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 10 липня 2015 року по 24 жовтня 2017 року, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_6 .

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з матір`ю.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року встановлено час та місце спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_6 наступним чином: щомісяця кожної суботи та неділі з 15 год до 19 год у присутності обох батьків, без сторонніх осіб.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 травня 2019 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року в частині визначення місця спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_6 змінено, встановлено місце спілкування кожної неділі з 15 год до 19 год, без присутності матері за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що з урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб є необхідність змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні малолітнього сина, що, на його думку, буде, насамперед, відповідати інтересам дитини, оскільки, на час встановлення графіку побачень з сином вказаним рішенням суду, останньому було лише три роки. На даний час сину виповнилось вже шість років, він потребує батьківської турботи в його розвитку та вихованні.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_3 просив суд змінити спосіб його участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 шляхом зміни графіка спілкування з дитиною наступним чином:

- кожної суботи з 15 год до 19 год та кожної неділі з 10 год до 18 год за адресою: АДРЕСА_1 без присутності матері;

- спільний відпочинок ОСОБА_6 з батьком у літні канікули до двадцяти одного дня за бажанням дитини, без присутності матері з правом виїзду на оздоровчий відпочинок на території України;

- щороку для спільного святкування разом з дитиною дня народження останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 11 год до 15 год з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків без присутності матері;

- на щорічні зимові канікули до п`яти днів визначити місце проживання сина ОСОБА_6 за місцем проживання батька без присутності матері;

- необмежене спілкування батька з сином за допомогою особистих засобів телефонного зв`язку, відвідування його в школі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2023 року позов задоволено частково.

Змінено спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом зміни графіку спілкування з дитиною наступним чином:

- кожної суботи з 15 год до 19 год та кожної неділі з 15 год до 19 год за адресою: АДРЕСА_1, за згодою дитини, без присутності матері;

- спільний відпочинок сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_3 у літні канікули до 10 днів за бажанням дитини, без присутності матері, з правом виїзду на оздоровчий відпочинок на території України;

- щороку для спільного святкування разом з дитиною дня народження останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 11 год до 15 год (з урахуванням часу учбового процесу), з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька, його батьків, за згодою дитини, без присутності матері;

- щорічні зимові канікули до п`яти днів за місцем проживання батька, за адресою: АДРЕСА_1, за згодою дитини, без присутності матері;

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Батько дитини активно та стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із сином, позитивно характеризується, має належні житлові умови, у зв`язку із чим суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина шляхом зміни графіку спілкування з дитиною, оскільки це відповідатиме кращим інтересам дитини.

При цьому, враховавши обставини цієї справи, висновки органу опіки та піклування та висновки психологів, суд вважав, що у даному випадку, отримання згоди дитини на спільне проведення часу з батьком є необхідним та не стане перешкодою для налагодження гарних стосунків між ними і не вплине на періодичність їх зустрічей.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про визначення способу участі у спілкуванні та вихованні дитини в суботу та неділю, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2023 року змінено в частині способу участі у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 кожної суботи з 15 год до 19 год та кожної неділі з 15 год до 19 год за адресою: АДРЕСА_1, за згодою дитини, без присутності матері.

Змінено спосіб участі ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні малолітнього сина ОСОБА_6 кожної суботи з 15 год до 19 год та кожної неділі з 10 год до 18 год за адресою: АДРЕСА_1 без присутності матері.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог позову щодо визначення батькові способу його участі у вихованні сина та часу їхнього спілкування, апеляційний суд виходив із того, що згідно з рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року, яке було змінено постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, встановлено порядок його участі у спілкуванні з дитиною та відповідно до визначеного судами графіку, протягом останніх чотирьох років позивач бачиться та спілкується з сином без присутності матері та без згоди дитини.

З огляду на указані обставини та надані сторонами докази, апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції у достатній мірі не врахував висновок органу опіки та піклування, який містить думку дитини щодо побачень з батьком у дні та години, запропоновані ним у суботу та неділю, за яким в подальшому і рекомендовано визначити участь батька у вихованні дитини відповідно до запропонованого варіанту. Дитина погоджувалась на такі зустрічі та не заперечувала бачитись з батьком саме у цей час.

Також вказав, що судом першої інстанції не враховано, що розлучення батьків відбулося у ранньому віці дитини, яка залишилася проживати з матір`ю, тому рівень спілкування мати-дитина залишався незмінним незалежно від конфлікту між батьками, тоді як батьку для спілкування були визначені короткі проміжки часу для зустрічей з дитиною (близько 4 годин).

За таких умов, на думку апеляційного суду, баланс рівності прав батька та матері не дотримується.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15 липня 2023 року ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ) через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якійпросить скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 червня 2023 року, залишити в силі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 06 березня 2023 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

11 вересня 2023 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

30 серпня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_3 10 липня 2015 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2017 року.

Під час перебування у шлюбі у позивача та відповідача народився син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року встановлено час та місце спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, щомісяця кожної суботи та неділі з 15 год до 19 год за адресою: АДРЕСА_2 у присутності обох батьків, без сторонніх осіб.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 травня 2019 року рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року в частині визначення місця спілкування ОСОБА_3 з малолітнім сином ОСОБА_6 було змінено, встановлено місце спілкування кожної неділі з 15 год до 19 год, без присутності матері за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині рішення суду залишено без змін.

ОСОБА_2 11 грудня 2020 року утворила нову сім`ю, змінивши прізвище на " ОСОБА_2".

Згідно характеристики, наданої головою правління ОСББ "Ф. Достоєвського, 16" відносно ОСОБА_3, останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом із батьками. За час проживання скарг, заяв, вимог до ОСОБА_3 не надходило. За свідченнями сусідів товариський і ввічливий. В конфліктних ситуаціях не помічений.

Відповідно до довідки про доходи, ОСОБА_3 працював у Державному підприємстві "Ливарний завод" з 22 вересня 2020 року по 03 березня 2022 року та загальна сума його доходу за період з вересня 2020 року по березень 2022 року, без урахування аліментів, становить 116 896,84 грн. Аліменти сплачувались на користь ОСОБА_5 та утримання сина ОСОБА_6 .

Згідно з довідкою ОСОБА_3 зареєстрований як безробітний в Первомайській міськрайонній філії Миколаївського обласного центру зайнятості з 17 березня 2022 рок та його дохід за період з 17 березня 2022 року по 18 липня 2022 року становить 24 339,54 грн.

Відповідно до Акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї ОСОБА_3, наданого управлінням у справах дітей Первомайської міської ради, останній проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьками в трикімнатній квартирі з усіма зручностями. Квартира опалюється індивідуальним двоконтурним газовим котлом, є гаряча вода, пральна машина. В батька дитини окрема кімната, яка повністю обладнана для зустрічі з сином - є ліжко, шафа для одягу, два робочих стола з комп`ютерами та стільці. В квартирі зроблений ремонт, кухня обладнана сучасними меблями та необхідними електричними побутовими пристроями. Санітарний стан приміщення відповідає санітарно-гігієнічним нормам. Комісією з`ясовано, що для зустрічі батька з сином створені належні умови, які відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Відповідно до характеристики учня 1-Б класу Первомайської гімназії № 5 Первомайської міської ради ОСОБА_6, останній характеризується позитивно. Мама опікується навчанням і вихованням сина. Батько цікавиться досягненнями ОСОБА_6 .

Крім того, наявність гарних стосунків між позивачем та неповнолітнім ОСОБА_6 та бажання батька проводити більше часу з дитиною і брати участь у його житті підтверджується фотознімками, які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області про визначення участі батька, ОСОБА_3, у вихованні малолітнього ОСОБА_6 № 5210/03.01-26 від 09 грудня 2022 року орган опіки та піклування вважає доцільним, та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, встановити порядок побачення ОСОБА_3 з малолітнім сином, ОСОБА_6, а саме:

- кожної суботи з 15 години до 19 години та кожної неділі з 10 години до 19 години за адресою: АДРЕСА_1, без присутності матері;

- під час літніх канікул спільний відпочинок на території України протягом 21 дня, з урахуванням бажання дитини;

- щороку під час святкування дня народження дитини з 11 години до 15 години, без присутності матері;

- щороку під час святкування зимових канікул до п`яти днів за місцем проживання батька, з урахуванням думки дитини;

- необмежене спілкування батька з сином за допомогою особистих засобів телефонного зв`язку, відвідування навчального закладу.

Під час виготовлення висновку органом опіки та піклування проведена попередня співбесіда з батьком дитини, представником матері дитини та окремо була з`ясована думка дитини щодо зустрічей з батьком.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Принцип найкращих інтересів поширюється на всі дії, що стосуються дітей, і вимагає активних дій із захисту їхніх прав та сприяння їх зростанню та благополуччю, а також заходів з підтримки та надання допомоги батькам й іншим особам, які несуть щоденну відповідальність у питаннях реалізації прав дітей.

У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (частини перша-третя статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").

Стаття 1 Закону України "Про охорону дитинства" визначає контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно із статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини (стаття 157 СК України).

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин першої, третьої статті 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки і піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що той з батьків, який проживає окремо від дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі "JOHANSEN v. NORWAY" від 07 серпня 1996 року).

Отже, визначаючи спосіб участі одного із батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

У справі, яка переглядається, встановлено, що згідно з рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 березня 2019 року, яке було змінено у частині постановою Миколаївського апеляційного суду від 23 травня 2019 року, встановлено порядок участі батька у спілкуванні з сином.

Відповідно до визначеного судом графіку протягом останніх чотирьох років позивач бачиться та спілкується з сином без присутності матері та без згоди дитини.

При таких обставинах, з огляду на принцип диспозитивності, слід приймати до уваги, що з позовом про зміну способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини до суду звернувся саме ОСОБА_3 .

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області було складено висновок № 5210/03.01-26 від 09 грудня 2022 року про визначення участі батька, ОСОБА_3, у вихованні малолітнього ОСОБА_6, зі змісту якого вбачається, що орган опіки та піклування вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам малолітньої дитини, встановити порядок побачення ОСОБА_3 з малолітнім сином, ОСОБА_6, а саме, зокрема кожної суботи з 15 год до 19 год та кожної неділі з 10 год до 19 год за адресою: АДРЕСА_1, без присутності матері.

При цьому, під час виготовлення указаного висновку органом опіки та піклування проведена попередня співбесіда з батьком дитини, представником матері дитини та окремо була з`ясована думка дитини щодо зустрічей з батьком, на підставі чого комісія підтримала позовні вимоги батька про збільшення часу побачення з сином.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог щодо зміни способу участі батька у спілкуванні та вихованні дитини у суботу на неділю, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, урахувавши висновок органу опіки та піклування, який містить думку дитини щодо побачень з батьком у дні та години, запропоновані ним в суботу та неділю, яка погоджувалася на такі зустрічі та не заперечувала бачитись з батьком саме в цей час, дійшов обґрунтованого висновку про те, що запропонований позивачем спосіб участі у спілкуванні та вихованні дитини у визначені ним дні та години відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини, та є достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини.

Визначений апеляційним судом порядок та час спілкування батька з сином забезпечує справедливу рівновагу між інтересами дитини та батьків, а також рівність прав батьків щодо дитини, не має нав`язливого та обтяжливого характеру для дитини, та сприяє налагодженню довірливих відносин батька із сином.

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії", заява № 49684/99).