судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Тітова М. Ю. на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 161/11838/21 (провадження № 61-11025св22)

за позовом Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Волинській області до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням, виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації місця проживання за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Визнано ОСОБА_1 таким, що втратив право користування службовою квартирою АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Виселено ОСОБА_1 з цієї службової квартири без надання іншого жилого приміщення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року постанову Волинського апеляційного суду від 16 серпня 2022 року залишено без змін.

Погоджуючись з висновками апеляційного суду щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом, та його виселення, колегія суддів виходила з того, що службове приміщення надано ОСОБА_1 Управлінням ДСНС у Волинській області, з яким він, не пропрацювавши 10 років, припинив трудові відносини.

З такими висновками колегії суддів повністю погодитися не можу й відповідно до вимог статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку.

За приписами статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до чинного законодавства України, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод шляхом пред`явлення позову, зокрема, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням (стаття 72 ЖК України), або про виселення (статті 109, 124 ЖК України).

Тобто, законодавство України розмежовує поняття "втрата права користування житлом" та "виселення з житла", які не є тотожними.

Правова підстава для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщення, - відсутність (непроживання) особи понад встановлені строки в житловому приміщенні.

Правова підстава для виселення особи з житлового приміщення - проживання особи в житловому приміщенні, але без законної та те підстави (зокрема, відпала обставина, яка була підставою для вселення).

Отже, позови про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та про виселення є взаємовиключними, тому їх одночасне задоволення є неможливим.

Оскільки в цій справі апеляційний суд установив, що відповідач після припинення трудових відносин з позивачем продовжує користуватися наданою йому як працівнику квартирою (тобто обставин, що відповідач у квартирі не проживає понад встановлені законом строки не встановлено), підстав для задоволення позову в частині визнання його таким, що втратив право користування квартирою, не було.

З огляду на викладене вважаю, що постанова апеляційного суду в частині задоволеної вимоги про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщення, підлягала скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в її задоволенні.