розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, та Харківської обласної прокуратури на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова у складі судді Благої І. С. від 02 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І.,

Лобова О. А., від 13 березня 2023 року.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

Державної казначейської служби України, Харківської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що 24 липня 2019 року орган досудового розслідування ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, вніс до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за №12019220390000300 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 Кримінального кодексу України.

3. 17 жовтня 2019 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, а саме: розтрата чужого (державного) майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах. Йому інкримінувалося, що він, діючи спільно, за попередньою домовленістю з іншими посадовими та службовими особами ДП "Красноградське лісове господарство" в період

з 12 липня 2019 року по 10 вересня 2019 року з корисливих мотивів здійснив розтрату ввіреного їм майна, а саме, багаторічних насаджень (247 дерев) шляхом їх незаконної порубки на території Зачепилівського лісництва

ДП "Красноградське лісове господарство", внаслідок чого державі завдано збитків на суму 1 301 560,00 грн.

4. Посилався на те, що у межах зазначеного кримінального провадження щодо нього було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22:00 год. до 07:00 год, особистого зобов`язання з покладанням на нього обов`язку прибувати до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою, відсторонено від посади майстра лісу Зачепилівського лісництва

ДП "Красноградське лісове господарство", а також проведено обшук за місцем його проживання в присутності дружини та доньки.

5. 18 березня 2020 року прокурор відділу процесуального керівництва прокуратури Харківської області відповідною постановою закрив кримінальне провадження №12019220390000300 від 24 липня 2019 року в частині оголошеної йому підозри, повернув речі та документи, вилучені під час обшуку, припинив застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та вніс відомості про закриття кримінального провадження в частині оголошеної позивачу підозри до ЄРДР. Кримінальне провадження було закрите за відсутністю у його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України.

6. Посилався також на те, що внаслідок незаконного перебування під слідством, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, незаконного застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання, незаконного відсторонення від посади, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку йому було завдано моральну шкоду.

7. Зосереджував увагу на тому, що незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності за нібито вчинення особливо тяжкого корупційного злочину тривало п`ять місяців. Це спричинило виникнення у нього нервового стресу, порушення нормальних життєвих зв`язків, погіршення відносин з оточуючими через необхідність виправдовуватися перед рідними, знайомими та колегами та, як наслідок, погіршення психофізіологічного та психоемоційного стану, негативних наслідків для репутації. Також посилався на те, що вищевказані обставини негативно вплинули на його близьких родичів та потягли за собою порушення у соціально-побутовій сфері.

8. Крім того, він був позбавлений можливості працювати та заробляти кошти для утримання себе та своєї сім`ї. За цей період йому не нараховувалась та не виплачувалась заробітна плата у розмірі 30 566,00 грн.

9. З урахуванням характеру та обсягу страждань, яких він зазнав, їхньої тривалості, тяжкості вимушених змін у його житті розмір завданої йому моральної шкоди позивач оцінив у 350 000,00 грн, з яких: 100 000,00 грн - за незаконне перебування під слідством; 50 000,00 грн - за незаконне повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину;

100 000,00 грн - за незаконне застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання; 50 000,00 грн - за незаконне відсторонення від посади; 50 000,00 грн - за незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку за місцем його проживання.

10. З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд:

- стягнути з Державного бюджету України на його користь 350 000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду;

- стягнути з Державного бюджету України на його користь 30 566,00 грн в рахунок відшкодування заробітної плати, втраченої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду;

- стягнути з Державного бюджету України на його користь 51 750,00 грн в рахунок відшкодування суми, сплаченої ним у зв`язку з наданням йому юридичної (правової) допомоги в кримінальному провадженні.

Стислий виклад позицій інших учасників справи

11. Державна казначейська служба України заперечувала проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, заявлених до неї, посилаючись на те, що вона не є належним відповідачем у справі, не порушувала права чи інтереси позивача, а є лише органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету у встановленому порядку. Додатково зауважувала, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини встановлення факту порушення само по собі становить достатню справедливу сатисфакцію в частині відшкодування моральної шкоди, а згідно з положеннями Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відшкодування моральної шкоди, завданої громадянинові такими діями, проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Витрати на правову допомогу, надану позивачу у кримінальній справі, вважала завищеними, а у справі, що переглядається - недоведеними.

12. ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, заперечувало проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначало, що існувала обґрунтована підозра щодо позивача у вчиненні ним інкримінованого кримінального правопорушення, а також існували ризики, що він буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків. Під час судового контролю за законністю та обґрунтованістю підозри позивачу слідчі судді та суд апеляційної інстанції не встановив порушень або незаконності дій, у тому числі ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві. Тривалість перебування позивача у статусі підозрюваного пов`язана з великою кількістю слідчих дій, які необхідно було провести під час досудового розслідування у кримінальному провадженні

№ 12019220390000300 від 24 липня 2019 року Після їх проведення 18 березня 2020 року прокурор виніс постанову про закриття зазначеного кримінального провадження в частині стосовно позивача, копія якої була йому вручена. Вважало, що ОСОБА_1 не довів факту заподіяння йому шкоди та наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями правоохоронних органів та шкодою, а також не довів протиправність дій або бездіяльності ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві чи Харківської обласної прокуратури або їх посадових осіб. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності заподіяної відповідачами шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача. Крім того, що під час перебування у статусі підозрюваного, будучи відстороненим від посади майстру лісу, ОСОБА_1 мав можливість працювати на іншій посаді у ДП "Красноградський лісгосп".

13. Харківська обласна прокуратура заперечувала проти задоволення позову. Зазначала, що на момент повідомлення позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, обрання та продовження строку запобіжного заходу, відсторонення його від посади орган досудового розслідування та прокурор діяли в межах повноважень та відповідно до вимог законодавства. Тривалість перебування позивача у статусі підозрюваного до 18 березня 2020 року була обумовлена великою кількістю слідчих (розшукових) дій, які необхідно було провести під час досудового розслідування кримінального провадження №12019220390000300 від 24 липня 2019 року. Водночас, на час повідомлення позивачу про підозру у органу досудового розслідування були достатні докази для цього, а застосування щодо нього запобіжного заходу було зумовлене тяжкістю кримінального правопорушення, розміром завданих державі збитків та інших ризиків. Домашній арешт з 22:00 год. до 07:00 год. був застосований до позивача менше трьох місяців (з 24 жовтня 2019 року до 13 січня 2020 року), а відсторонення його від посади тривало менше ніж 3 місяці та переривалося на 9 днів. Додатково посилалася на те, що відсторонення позивача від конкретної посади не позбавляла його можливості працювати на іншій посаді у ДП "Красноградський лісгосп". Водночас, встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, віднесено до компетенції цих органів, а не суду, у зв`язку із чим в частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, вважала, що позивачем не надано доказів на підтвердження оплати ним адвокатських послуг під час досудового розслідування та під час розгляду цивільної справи.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

14. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова

від 02 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

15. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1

300 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду.

16. Стягнуто з Державного бюджету України 51 750,00 грн у зв`язку з наданням йому юридичної (правової) допомоги в кримінальному провадженні.

17. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

18. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 23 187,60 грн у зв`язку з наданням йому правової (професійної правничої) допомоги у цивільній справі.

19. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що закриття кримінального провадження щодо фізичної особи з реабілітуючих підстав є підтвердженням незаконних дій органів досудового розслідування, які в судовому порядку додатково не потрібно такими визнавати. Однак, саме по собі не є достатньою сатисфакцією Ураховуючи характер та обсяг душевних страждань позивача, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у його життєвих та суспільних стосунках, ступеню зниження престижу та репутації, часу та зусиль, необхідних для відносного відновлення попереднього стану, суд першої інстанції дійшов висновку, що достатньою, розумною та справедливою, а також такою, яка повністю відповідає задачам цивільного судочинства при розгляді такої категорії справ, буде сума грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн (100 000,00 грн - за незаконне перебування під слідством, 50 000,00 грн - за незаконне повідомлення про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, 50 000,00 грн - за незаконне застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання, 50 000,00 грн - за незаконне відсторонення від посади, 5 000,00 грн - за незаконне проведення в ході кримінального провадження обшуку за місцем проживання позивача).

20. Позовні вимоги про відшкодування позивачу заробітної плати, втраченої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, суд першої інстанції вважав недоведеними.

21. Натомість заявлений позивачем розмір витрат нанадання правової допомоги у кримінальному провадженні суд вважав доведеним належними та обґрунтованим доказами. А розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану в межах розгляду справи, яка переглядається, справедливим, співмірним та реальним, з урахуванням складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціни позову та значенням справи для позивача, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію позивача.

Основний зміст та мотиви судового рішення суду апеляційної інстанції

22. Постановою Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1, Харківської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого

у м. Полтаві залишено без задоволення. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року залишено без змін.

23. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши, що розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції з урахуванням характеру обвинувачення і застосованих у зв`язку із цим заходів, обсягу моральних страждань, яких зазнав позивач, їх тривалості, характеру та обсягу вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідності додаткового часу та зусиль для відновлення попереднього стану, засад розумності та справедливості.

Узагальнені доводи касаційних скарг

24. 01 травня 2023 року ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, через систему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яким стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 33 500,00 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити.

25. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17,

від 29 травня 2019 рокуу справі № 522/1021/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17, від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та у постановах Верховного Суду від09 листопада 2022 року у справі

№ 707/2000/19, від 01 лютого 2023 року у справі № 701/257/22, від 07 лютого 2023 року у справі № 610/3221/19, від 08 лютого 2023 року у справі

№ 757/19852/20, від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того, звертає увагу, що судом апеляційної інстанції цю справу розглянуто без участі сторін (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Касаційна скарга ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не урахували, що розмір моральної шкоди визначається виходячи із сукупності незаконних дій, які призвели до заподіяння громадянинові фізичних чи психологічних страждань, тобто в цілому за необґрунтоване кримінальне переслідування.

27. ТУ ДБР, розташоване у м. Полтаві, зосереджує увагу на тому, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством та судом. З огляду на те, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом 5 місяців (з 17 жовтня 2019 року по 18 березня 2020 року) останній має право на відшкодування моральної шкоди у розмірі 33 500,00 грн (з розрахунку мінімальної заробітної плати, яка була встановлена на час перегляду справи в суді апеляційної інстанції, - 6 700,00 грн), що, на його думку, є достатньою сатисфакцією завданої йому шкоди.

28. 01 травня 2023 року Харківська обласна прокуратура звернулася до

Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовити.

29. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Харківська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі

№ 6-2203цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 25 березня 2020 року у справі

№ 641/8857/17, від 29 червня 2022 рокуу справі № 477/874/19, у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

від 01 березня 2021 року у справі №180/1735/16-ц, від 05 грудня 2022 рокуу справі № 214/7462/20 та у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 336/4824/18, від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 22 лютого 2023 року у справі № 610/381/19, від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

30. Касаційна скарга Харківської обласної прокуратури обґрунтована посиланням на те, що стягнутий судами попередніх інстанцій розмір моральної шкоди значно перевищує встановлений законом розмір, який з огляду на те, що позивач перебував під слідством та судом 5 місяців, становить

30 000,00 грн. Вважає, що позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами негативний вплив неправомірний дій відповідачів на його фізичний та психологічний стан, шкоду його діловій репутації, що дає можливість збільшити розмір гарантованого державою мінімального розміру відшкодування моральної шкоди.

31. Крім того, зазначає про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, з огляду на відсутність належних доказів їх необхідності та неминучості, а також доказів допущення захисника до представництва інтересів підозрюваного.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

32. Ухвалами Верховного Суду від 10 травня 2023 року касаційні скарги ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, та Харківської обласної прокуратури залишено без руху для усунення недоліків.

33. Ухвалами Верховного Суду від 25 травня 2023 року поновлено ТУ ДБР, розташованому у м. Полтаві, та Харківській обласній прокуратурі строк на касаційне оскарження рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі

№ 646/7576/20, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання Харківської обласної прокуратури про зупинення виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року та постанови Полтавського апеляційного суду

від 13 березня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

34. 14 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла зазначена цивільна справа.

35. Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли

Фактичні обставини справи, встановлені судами

36. 19 липня 2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості за №42019220000000461 на підставі матеріалів правоохоронних та контролюючих державних органів про кримінальне правопорушення, передбачене частиною другою статті 364 КК України, за фактом налагодження корупційного механізму по незаконній вирубці лісу в період з початку 2018 року посадовими особами у Харківському обласному управлінні лісового та мисливського господарства спільно з посадовими та службовими особами державних лісових господарств Харківської області, зловживаючи службовим становищем з метою особистого збагачення, чим спричинено тяжкі наслідки.

37. 11 жовтня 2019 року до ЄРДР у кримінальному провадженні

№ 42019220000000461 внесені відомості про самостійне виявлення прокурором кримінального правопорушення, яке передбачене частиною п`ятою статті 191 КК України, у зв`язку з встановленням під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019220000000461

від 19 липня 2019 року факту розтрати за попередньою змовою з корисливих мотивів службовими особами ДП "Красноградське лісове господарство", до складу якого входять: Наталинське лісництво, Зачепилівське лісництво, Старовірівське лісництво, в період з 17 вересня 2018 року по 10 вересня

2019 року ввіреного їм майна, а саме: багаторічних насаджень (665 дерев), шляхом їх незаконної вирубки на території вищевказаного лісового господарства, внаслідок чого державі завдано збитків на суму

6 281 301,00 грн. Відомості внесено стосовно шести осіб, у тому числі, стосовно ОСОБА_1 .

38. Органом досудового розслідування визначено ТУ ДБР, розташоване

у м. Полтава.

39. 17 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, а саме в розтраті чужого (державного) майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчиненим за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.

40. ОСОБА_1 працює на ДП "Красноградське лісове господарство" з 07 квітня 2009 року, у тому числі, з 01 жовтня 2009 року - майстром лісу Зачепилівського лісництва.

41. З 23 жовтня 2015 року позивач одружений з ОСОБА_2, та вони мають малолітню доньку, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

42. Згідно з наявними у матеріалах справи характеристиками, наданими

ДП "Красноградське лісове господарство" та виконкомом Зачепилівської селищної ради Зачепилівського району Харківської області, ОСОБА_1 за місцем роботи позивач зарекомендував себе позитивно, як гарний фахівець; безконфліктний, добродушний, поступливий, толерантний, дисциплінований, об`єктивний у оцінці власних і чужих вчинків; має добре розвинене почуття відповідальності за доручену справу. Крім того, користується авторитетом серед односельців, два скликання був депутатом Миколаївської сільської ради, за його участі здійснено поточний ремонт сільського клубу у с. Абазівка та він постійно надавав матеріальну допомогу на проведення святкових заходів; завжди відгукується на проблеми людей, які зверталися та звертаються до нього по допомогу.

43. 17 жовтня 2019 року за місцем проживання позивача було проведено обшук на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду

м. Харкова від 16 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні №42019220000000461 від 19 липня 2019 року. Під час обшуку вилучено мобільний телефон.

44. Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова

від 24 жовтня 2019 року задоволено клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором, про відсторонення позивача від посади майстра лісу Зачепилівського лісництва Державного підприємства "Красноградське лісове господарство" строком на два місяці, до 17 грудня 2019 року включно.

45. Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова

від 25 жовтня 2019 року відмовлено у задоволенні погодженого з прокурором клопотання слідчого про застосування до позивача запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб з визначенням застави у сумі 1 300 000,00 грн, застосовано стосовно позивача запобіжний захід у виді домашнього арешту з наступними обов`язками: не залишати житло за адресою реєстрації в період часу з 22:00 год. до 07:00 год.; не покидати Зачепилівський район Харківської області без відома слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; не спілкуватися зі свідками та іншими підозрюваними без присутності слідчого, прокурора або суду; здати на зберігання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері громадянства, паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну, в разі їх наявності.

46. Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова

від 11 грудня 2019 року задоволено скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Поліканова А. М. на постанову слідчого від 24 жовтня 2019 року у кримінальному провадженні №42019220000000461 від 19 липня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання про проведення огляду місця події за участі підозрюваного, його захисника, залученням спеціалістів та проведенням відеофіксації слідчої дії.

47. 27 листопада 2019 року кримінальне провадження №62019170000001017 від 24 жовтня 2019 року було виділено з кримінального провадження №42019220000000461 від 19 липня 2019 року та об`єднане з кримінальним провадженням №12019220390000300 від 24 липня 2019 року.

48. За клопотанням слідчого строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019220390000300 від 24 липня 2019 року за підозрою, у тому числі позивача за частиною п`ятою статті 191 КК України, продовжувався ухвалою слідчого судді Московського районного суду

м. Харкова від 16 грудня 2019 року до шести місяців, тобто до 17 квітня

49. Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова

від 17 грудня 2019 року продовжено на два місяці, тобто до 17 лютого

2020 року включно, запобіжний захід ОСОБА_1 у виді домашнього арешту з забороною залишати житло з 22:00 год. до 07:00 год.

50. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 січня 2020 року позивачу було змінено запобіжний захід з домашнього арешту на особисте зобов`язання.

51. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 січня 2020 року скасовано ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова

від 26 грудня 2020 року та відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відсторонення позивача від посади.

52. 18 березня 2020 року прокурор відділу прокуратури Харківської області Басула Л. О. закрила кримінальне провадження №12019220390000300

від 24 липня 2019 року в частині оголошеної ОСОБА_1 підозри за частиною п`ятою статті 191 КК України, за відсутністю складу цього кримінального правопорушення у його діях.

53. Цією ж постановою прокурора були повернуті речі та документи, вилучені у позивача під час проведення обшуку, а також припинено запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, обраний позивачу.

54. З довідки №01-05/628, яка видана 14 серпня 2020 року

ДП "Красноградське лісове господарство", вбачається, що позивачу не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата за період з 24 жовтня 2019 року по 17 грудня 2019 року включно та з 26 грудня 2019 року по 27 січня 2020 року у зв`язку з відстороненням його від посади в межах кримінального провадження № 12019220390000300 від 24 липня 2019 року на підставі ухвал слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 24 жовтня

2019 року строком до 17 грудня 2019 року та від 26 грудня 2019 року строком на два місяці, яка згодом була скасована ухвалою Харківського апеляційного суду від 27 січня 2020 року. Орієнтовний розмір ненарахованої та невиплаченої позивачу заробітної плати становить 30 566,00 грн.

Позиція Верховного Суду

55. Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

56. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

57. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

58. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

59. У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

60. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

61. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

62. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

63. Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

64. Відповідно до статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

65. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

66. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду (частина друга зазначеної статті).

67. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

68. Згідно з пунктом п`ятим статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

69. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частина п`ята та шоста статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

70. Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

71. Наведене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

72. З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування, обмеження максимального розміру моральної шкоди Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) не передбачено.

73. Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, яка зазначила що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

74. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19, від 03 березня 2021 року у справі № 638/509/19, від 27 липня 2023 року у справі № 568/499/16

75. Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ

від 12 липня 2007 року).

76. У постановах Верховного Суду від 28 листопада 2018 року в справі

№ 214/6982/13-ц, від 15 червня 2022 року у справі № 521/1347/18,

від 16 серпня 2023 року у справі № 466/2780/21 викладено правовий висновок, що здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи відноситься до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства, тому саме лише здійснення таких заходів не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди. Такий розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потерпілої особи і не має призводити до її збагачення.

77. Тобто, визначений розмір відшкодування моральної шкоди, якщо він перевищує гарантований законом розмір компенсації, має бути в будь-якому разі мотивований судом з посиланням на конкретні обставини справи.

78. Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

79. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

80. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

81. Встановивши, що ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством 5 місяців, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач довів його право на відшкодування завданої йому моральної шкоди у зв`язку із протиправними діями органів досудового розслідування й прокуратури (до закриття судом кримінального провадження щодо нього на підставі пункту 3 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпання можливості їх отримати).

82. Водночас, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок незаконного перебування під слідством, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, не визначив гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди та не мотивував свого висновку щодо наявності підстав для суттєвого перевищення зазначеного розміру.

83. На час вирішення справи в суді першої інстанції (2021 рік) мінімальний розмір заробітної плати становив 6 000,00 грн, а тому мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди позивачу за 5 місяців незаконного перебування під слідством дорівнює 30 000,00 грн.

84. Визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди у 10 разів перевищує гарантований мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди.

85. Колегія суддів ураховує, що визначення розміру моральної шкоди є правом суду, розмір грошового відшкодування визначається судом з урахуванням обсягу страждань, обмежень прав під час кримінального провадження, характеру порушення, погіршення здібностей потерпілого та інших істотних обставин.

86. Враховуючи встановлені судами обставини справи, особливості впливу незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, ступінь тяжкості пред`явленого йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під слідством (5 місяців), застосування запобіжних заходів - домашній арешт у нічний час (2 місяці 20 днів) та особисте зобов`язання (2 місяці 6 днів), які не пов`язані зі зміною місця проживання та позбавлення позивача його соціальних контактів, відсторонення позивача від виконання посадових обов`язків майстра лісу (2 місяці 26 днів), відсутність відомостей про інші обмежувальні заходи протягом незаконного перебування під слідством, ймовірну глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів вважає, що достатнім для компенсації позивачу негативних наслідків морального характеру є розмір відшкодування у розмірі 40 000,00 грн, що відповідає принципам розумності і справедливості.

87. З огляду на зазначене, доводи касаційних скарг ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві, та Харківської обласної прокуратури у цій частині є частково обґрунтованими, а судові рішення у частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди підлягають зміні.

88. Щодо доводів касаційної скарги Харківської обласної прокуратури про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу, надану під час досудового розслідування кримінального провадження, колегія суддів виходить із наступного.

89. Право на відшкодування сум, сплачених громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, передбачено пунктом 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

90. На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем у зв`язку із наданням йому юридичної допомоги у кримінальному провадженні позивачем надано: договір про надання правової допомоги (у кримінальному провадженні) від 19 жовтня 2019 року між ним та адвокатом

Полікановим А. М. про надання адвокатом правової допомоги позивачу у кримінальному провадженні №42019220000000461 від 19 липня 2019 року за частиною п`ятою статті 191 КК України, з визначенням розміру гонорару та витрат, які виникли у зв`язку з виконанням цього договору, узгодженому сторонами в окремому додатку до договору; додаток №1 до вказаного договору від 19 жовтня 2019 року, в якому сторонами визначено розмір гонорару у сумі 20 000,00 грн; договір про надання правової допомоги

(у кримінальному провадженні) від 04 грудня 2019 року між позивачем та адвокатом Полікановим А. М. про надання адвокатом правової допомоги позивачу у кримінальному провадженні №12019220390000300 від 24 липня 2019 року за частиною п`ятою статті 191 КК України, з визначенням розміру гонорару та витрат, які виникли у зв`язку з виконанням цього договору, узгодженому сторонами в окремому додатку до договору; додаток №1 до вказаного договору від 04 грудня 2019 року, в якому сторонами визначено розмір гонорару у сумі 32 000,00 грн; квитанції № 13880 від 19 жовтня

2019 року та № 13886 від 04 грудня 2019 року про сплату позивачем адвокату Поліканову А. М. зазначених вище сум; акт виконаних робіт від 01 квітня

2020 року, з визначеними обсягами роботи у загальній кількості 34,5 год та вартістю 1 500,00 грн за одну годину роботи адвоката (загальний розмір відпрацьованого гонорару склав 51 750,00 грн).

91. Суди попередніх інстанцій, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам на підтвердження витрат ОСОБА_1 у зв`язку з наданням йому правничої допомоги у кримінальному провадженні, дійшли обґрунтованого висновку про доведеність вимоги позивача про відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу у кримінальному провадженні у вказаному розмірі. Висновки судів попередніх інстанцій у цій частині є законними та обґрунтованими.

92. Доводи касаційної скарги Харківської обласної прокуратури не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій, значною мірою зводяться до переоцінки доказів.

93. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у

справі № 373/2054/16-ц).

94. Також відсутні сумніви у правильності оцінки судами доказів при визначенні розміру витрат, понесених позивачем при наданні правничої допомоги у справі, що переглядається у касаційному порядку, а саме: договору про надання правової допомоги (у цивільному провадженні) від 25 серпня 2020 року між позивачем та адвокатом Полікановим А. М., додатку № 1 до цього договору з визначеним обсягом наданих послуг, витраченого часу та його вартості, а також та квитанції № 13900 від 25 серпня 2020 року про сплату позивачем адвокату Поліканову А. М. 28 500,00 грн.

95. Доводи касаційної скарги у цій частині не дають підстав для висновку про необґрунтованість зазначених витрат, їх не співмірності зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

96. Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

97. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

98. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

99. З огляду на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанцій повно, але неправильно застосовано положення статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", які підлягають до застосування, із урахуванням обставин цієї справи і меж касаційного оскарження судових рішень, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції у частині визначення розміру відшкодування (компенсації) завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, зменшення цього розміру з 300 000,00 грн до 40 000, 00 грн, з наведених вище підстав.

100. В частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заробітної плати, втраченої внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування, прокуратури і суду, оскаржені судові рішення не переглядалося в касаційному порядку з огляду на доводи касаційних скарг та положення частини першої статті 400 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

101. Згідно з положеннями частини першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

102. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста статті 141 ЦПК України).

103. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

104. Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

105. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦК України).

106. Ураховуючи, що суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, здійснював розподіл судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, а за наслідками касаційного перегляду судові рішення судів першої та апеляційної інстанції змінені в частині розміру відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів вважає за необхідне змінити розподіл судових витрат у справі.

107. Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Державного бюджету України на свою користь 432 316 грн (350 000,00 грн - відшкодування моральної шкоди; 30 566,00 грн - неотримана заробітна плата; 51 750,00 грн - витрати на правову допомогу в кримінальному провадженні). Ураховуючи, що позовні вимоги підлягають до задоволення у розмірі

91 750,00 грн (21,22 % від заявлених вимог), сума судових витрат, понесених позивачем у справі, що переглядається, (витрати на професійну правничу допомогу), яка підлягає відшкодуванню в порядку розподілу судових витрат, становить 6 047,70 грн (28 500,00 грн*21,22%).

108. Оскаржені судові рішення підлягають зміні в зазначеній частині, шляхом зменшення суми стягнутих з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 402, 403, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, та Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

2. Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2021 року та постановуПолтавського апеляційного суду від 13 березня

2023 рокузмінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1, зменшивши його з 300 000,00 (триста тисяч) грн до 40 000,00 (сорок тисяч) грн, а також в частині суми стягнутих судових витрат на професійну правничу допомогу, надану у цивільній справі в суді першої інстанції, визначивши розмір витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі, який підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, у розмірі 6 047 (шість тисяч сорок сім) грн 70 коп, замість 23 187 (двадцять три тисячі сто вісімдесят сім) грн 60 коп.