розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Царіцина Ірина Сергіївна, про визнання заповіту недійсним

за касаційною скаргою адвоката Бобчика Ігоря Миколайовича як представника ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2023 року у складі судді Лєдньова Д. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,

1. Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 25 квітня

2022 року на користь ОСОБА_2 .

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся ОСОБА_3

09 серпня 2022 року він звернувся до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Царіциної І. С. із заявою про прийняття спадщини. Після цього йому стало відомо про існування заповіту від 25 квітня 2022 року, який ОСОБА_3 склала на користь ОСОБА_2, дочки двоюрідного брата позивача, яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_2 .

Складення заповіту за день до смерті та у похилому віці спадкодавці викликає сумніви, що вона при складанні заповіту усвідомлювала значення своїх дій та мала можливість керувати ними.

Крім цього, що у примірнику заповіту, який зберігається у приватного нотаріуса Царіциної І. С., містяться застереження, а саме: "Закреслене 22 (двадцять два) не читати, виправленому на 6 (шість) вірити, 25 квітня 2022 року, приватний нотаріус, печатка", однак законодавство не передбачає можливості внесення будь-яких застережень до змісту заповіту.

Позивач стверджував, що заповіт, який містить зазначені застереження, не відповідав волі заповідача. Виправлення щодо адреси нерухомого майна були внесені нотаріусом без волевиявлення спадкодавці, за її відсутності та не в день посвідчення спірного заповіту. Заповіт складений у присутності двох свідків, а також особи, яка підписала заповіт. Крім цього, примірник заповіту, який був у відповідача, не мав таких виправлень і застережень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Богунський районний суд м. Житомира рішенням від 22 лютого 2023 року в задоволенні позову відмовив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване недоведеністю заявлених позивачем вимог. Визнання заповіту недійсним за умови вчинених нотаріусом виправлень на змісті такого правочину вочевидь виявлятиме необґрунтоване втручання та спотворення дійсного волевиявлення заповідача.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Житомирський апеляційний суд постановою від 23 травня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бобчика І. М. залишив без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована законністю і обґрунтованістю рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 07 серпня 2023 року, адвокат ОСОБА_4 як представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 лютого 2023 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 23 травня 2023 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме статті 1233 ЦК України у поєднанні з частиною шостою статті 1254 ЦК України.

На обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

28 серпня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, мотивований законністю і обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

28 серпня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є матір`ю ОСОБА_5 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_2 .

25 квітня 2022 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй квартиру АДРЕСА_1 заповідала ОСОБА_2 .Заповіт зареєстровано в реєстрі за № 741, 742. Заповіт складений заповідачем та посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Царіциною І. С. в присутності двох свідків, обраних заповідачем особисто: ОСОБА_6 і ОСОБА_7 . У зв`язку з тим що ОСОБА_3 за станом здоров`я не могла власноручно підписати заповіт, за її дорученням в її та присутності нотаріуса заповіт прочитано і підписано ОСОБА_8 . Текст заповіту прочитано свідками вголос у присутності нотаріуса і заповідача ОСОБА_3, після погодження заповідача з тим, що цей заповіт відповідає її дійсній волі. Свідки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підписали два примірники цього заповіту.

У посвідчувальному написі нотаріуса зазначено, що у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 за станом здоров`я (вади зору, похилий вік) не може особисто прочитати текст заповіту уголос, за її дорученням, в її присутності та у присутності нотаріуса текст заповіту підписано ОСОБА_8 та до його підписання зачитаний уголос запрошеними нею свідками ОСОБА_6 і ОСОБА_7 .

Крім цього, у зв`язку зі станом здоров`я та похилим віком ОСОБА_3 заповіт посвідчено за місцем її проживання - у квартирі АДРЕСА_2 .

Примірник заповіту, який зберігається в матеріалах спадкової справи, містить виправлення, а саме: в адресі житлового приміщення, щодо якого ОСОБА_3 здійснила розпорядження на випадок смерті, закреслено номер будинку "22", із зазначенням запису "6". На зворотній сторінці заповіту міститься застереження за підписом нотаріуса із проставленою датою "25 квітня 2022 року": "Закреслене "22" (двадцять два) не читати, виправленому на "6" (шість) вірити".

Інший примірник цього заповіту не містить закреслених виправлень щодо адреси спадкового майна, водночас на його зворотній сторінці є застереження нотаріуса аналогічного змісту.

Із заявами про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Царіциної І. С. звернулися спадкоємець за правом представлення ОСОБА_1 і спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1248 ЦК України нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої-третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 207 ЦК України визначено, що, якщо фізична особа у зв`язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє.

Статтею 1253 ЦК України передбачена можливість посвідчення заповіту при свідках, яке відбувається за бажанням заповідача. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю і не можуть бути: нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт; спадкоємці за заповітом; члени сім`ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом; особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.

Аналогічні положення містяться в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/503, в чинній на момент посвідчення оспорюваного заповіту редакції, за змістом якого заповіт має бути підписаний особисто заповідачем. Заповіт за дорученням заповідача може бути підписаний іншою фізичною особою лише у випадку, якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт.

Частиною першою статті 203 ЦК України закріплено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (частина третя статті 203 ЦК України).

Загальні підстави недійсності правочину визначені статтею 215 ЦК України. Так, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з пунктом 6.16 розділу VI Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 22 грудня 2010 року № 3253/5, зареєстрованих Міністерстві юстиції України 23 грудня 2010 року за № 1318/18613 (z1318-10) , у разі виявлення нотаріусом у тексті нотаріального документа, який створений ним у результаті вчинення нотаріальної дії технічної помилки, яка не змінює змісту документа та не впливає на права особи(іб) щодо якої(их) було вчинено нотаріальну дію (описка, друкарська або граматична помилка), нотаріус може виправити таку помилку. Помилка у тексті нотаріального документа виправляється у всіх примірниках такого документа одночасно. Виправлення помилки повинно відповідати відомостям, що містяться в документах, які були подані нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, або отримані безпосередньо з єдиних та державних реєстрів. Виправлення технічної помилки застерігається нотаріусом, який вчиняв нотаріальну дію, після посвідчувального напису, із зазначенням дати та проставленням свого підпису і печатки на такому застереженні. При цьому всі виправлення мають бути зроблені таким чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково написане, а потім закреслене.

Положеннями статті 1257 ЦК України передбачений вичерпний перелік підстав для визнання заповіту недійсним.

Відповідно до частин першої та другої вказаної норми, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Таке ж положення міститься і в частині третій статті 203 ЦК України.

Отже, заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним

правилам ЦК України (435-15) щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: 1) в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; 2) складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); 3) складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником, відсутність у тексті заповіту дати, місця його складання тощо).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням зазначених вимог закону та встановлених обставин у справі, на підставі досліджених доказів, яким надали належну правову оцінку, правильно виходили з того, що ОСОБА_3 розпорядилася належним їй майном на випадок смерті, склавши 25 квітня 2022 року заповіт на користь відповідача. При цьому суди правильно вважали, що волевиявлення ОСОБА_3, спрямоване на передання належної їй на праві власності квартири ОСОБА_2, було вільним та відповідало її волі. Оспорюваний заповіт відповідає загальним вимогам щодо його форми і посвідчення.Позивач не довів обставин того, що ОСОБА_3, складаючи оспорюваний заповіт, не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Саме по собі виправлення нотаріусом номера будинку за встановлених обставин не свідчить про дефект форми заповіту та його недійсність у зв`язку з цим.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і надали їм належну оцінку, дійшовши обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Аргументи касаційної скарги спростовуються встановленими судами фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до трактування норм матеріального права на власний розсуд.