10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась з заявою на ім`я голови Височанської ОТГ, до складу якої входять смт Бабаї про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та надання в приватну власність для будівництва та житлового обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані на земельній ділянці площею 0,12 га, кадастровий номер 625155300:00:006:0130 за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови Височанської ОТГ Харківського району Харківської області.

Витягом з Державного земельного кадастру від 29 січня 2021 року про земельну ділянку з кадастровим номером 625155300:00:006:0130 підтверджується, що земельна ділянка розташована на землях житлової та громадської забудови. Технічна документація щодо цієї земельної ділянки погоджена Бабаївською селищною радою, а її державна реєстрація відбулась ще 20 серпня 2020 року міськрайонним управлінням у Харківському районі та м. Люботині Головного управління Держкомзему у Харківській області. Тобто всі документи та порядок оформлення земельної ділянки відповідають чинному законодавству.

01 квітня 2021 року слідчим Слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 направлено листи за місцем її роботи, а саме до Харківського національного медичного університету, в якому ОСОБА_1 займає посаду завідувача кафедри медицини невідкладних станів, анестезіології та інтенсивної терапії та до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова" Харківської міської ради, в якому вона працює за сумісництвом.

З вказаних листів позивачу стало відомо, що слідчим Слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуальним керівництвом Харківської окружної прокуратури Харківської області здійснюється кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за № 42020221430000233 від 03 грудня 2020 року за частиною 2 статті 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні та встановлення невстановленими особами паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області.

У листі № 4071/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я ректора Харківського національного медичного університету та у листі № 4072/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова" зазначено, що нібито позивач не з`являється на виклики слідчого і це нібито може негативно впливати на репутацію університету, лікарні та свідчити про її причетність до вчинення якогось злочину. У листах зазначено, що ОСОБА_1 самовільно зайняла земельну ділянку. Тим самим її звинуватили у вчиненні злочину, передбаченому частиною 2 статті 197-1 КК України, порушуючи принцип презумпції невинуватості. Вона не має ані статусу підозрюваної, ані обвинуваченої, викликалась на допит як свідок, а тому ніхто не має права фактично словесно звинувачувати її у вчиненні злочину. У листах чітко вказано про її причетність до злочину, а тому поширювання такої недостовірної інформації посадовою особою слідчим ОСОБА_4 змусило її виправдовуватись та доводити свою порядність та законослухняність.

ОСОБА_1 просила:

визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і завдає шкоди діловій репутації інформацію стосовно ОСОБА_1, поширену слідчим Слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 шляхом направлення листів № 4071/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року до Харківського національного медичного університету та № 4072/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року до КНП "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова";

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом направлення листа до Харківського національного медичного університету із зазначенням у нього такого тексту: "Поширена в листі № 4071/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року за підписом слідчого Слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 інформація стосовно ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, встановлення паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області не відповідає дійсності. Окрім цього, ОСОБА_1 непричетна до вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України та не уникала від надання важливих для слідства показів";

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області протягом десяти днів після набрання рішенням законної сили спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом направлення листа до Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" із зазначенням у нього такого тексту: "Поширена в листі № 4072/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року за підписом слідчого Слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 інформація стосовно ОСОБА_1 щодо самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, встановлення паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області не відповідає дійсності. Окрім цього, ОСОБА_1 непричетна до вчинення злочину, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України та не уникала від надання важливих для слідства показів"; стягнути суму сплаченого судового збору та витрати на правову допомогу.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2023 року в складі судді: Губської Я. В. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і завдає шкоди діловій репутації, інформацію стосовно ОСОБА_1, поширену слідчим СВ відділу поліці № 3 Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_4 шляхом направлення листів № 4071/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року до Харківського національного медичного університету та № 4072/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року до КНП "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова".

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили, спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом направлення листа до Харківського національного медичного університету із зазначенням у нього такого тексту: "Поширена в листі № 4071/119-90/24-2021 від 01.04.2021 за підписом слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_4 інформація стосовно ОСОБА_1 стосовно самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, встановлення паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт. Бабаї Харківського району Харківської області не відповідає дійсності".

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області протягом десяти днів з дня набрання рішенням законної сили, спростувати поширену недостовірну інформацію шляхом направлення листа до КНП "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова" із зазначенням у нього такого тексту: "Поширена в листі № 4072/119-90/24-2021 від 01.04.2021 за підписом слідчого СВ відділу поліції №3 Харківського РУП №1 ГУ НП в Харківській області ОСОБА_4 інформація стосовно ОСОБА_1 стосовно самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, встановлення паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт. Бабаї Харківського району Харківської області не відповідає дійсності".

В задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

позивач зазначає, що їй не пред`являлося повідомлення про підозру, зокрема у зазначеному кримінальному провадженні, жодний обвинувальний акт стосовно позивача не передавався до суду; не існує жодного ухваленого стосовно неї вироку, вона не є особою стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а тому поширена відповідачем інформація не відповідає дійсності та є недостовірною. Як на доказ того, що поширена відповідачем інформація є негативною для позивача та порушує її особисті права, позивач зазначає, що поширена інформація порушує принцип презумпції невинуватості, а також є фактично твердженням про причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, чим створюється негативне уявлення про неї і заподіює шкоду її правам та інтересам. Зокрема, вказує, що інформація, яка була поширена про позивача є негативною, оскільки у публікації стверджується про порушення ОСОБА_1 норм чинного законодавства, що створює враження про неї як про злочинця, що у свою чергу руйнує оцінку людських, ділових і професійних якостей, а тому поширення інформації про неї, як про особу, яка причетна до скоєння злочину, негативно впливає на суспільну оцінку її якостей в очах оточуючих, колективу, відтак є такою, що порушує право позивача на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації. При цьому, поширена інформація є твердженням про факти, яких не існувало та які не були перевірені відповідачем, а тому такі твердження мають бути спростовані; пленум Верховного Суду України у пункті 15 Постанови від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) вказав, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Відповідно до пункту 18 зазначеної постанови, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права;

в обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що оспорювана інформація, поширена відповідачем в листах за місцем її роботи, є недостовірною та висловлювалась останнім у вигляді фактичних тверджень, а не оціночних суджень. Крім того, оскільки вищенаведені твердження можна перевірити на відповідність їх факту, інформація, викладена в них, не може вважатися оціночним судженням, а є інформацією, яка порушує особисте немайнове право позивача. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (пункт 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. за № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) );

у ході розгляду цієї справи відповідачем, у порядку статті 81 ЦПК України, не було надано суду належних і допустимих доказів достовірності поширеної інформації, а також не було обґрунтовано наявність передбачених статтею 82 ЦПК України обставин, які б зумовлювали звільнення від доказування наявності наведених ним обставин. Таким чином, враховуючи, що на час поширення оспорюваної інформації у відношенні позивача не було складено та їй не було оголошено (вручено) підозру у тому кримінальному провадженні, про яке повідомляв відповідач, позивач не мала процесуального статусу підозрюваної (обвинуваченої) у вказаному провадженні, а отже, поширена відповідачем інформація про пов`язаність позивача з будь-якими провадженнями є недостовірною та не підтверджена належними і допустимими доказами. Тому відповідачем поширено недостовірну інформацію про позивача;

інформація, яка поширена відповідачем про наявність відносно ОСОБА_1 розслідування, порушує принцип презумпції невинуватості, які проголошені у статті 62 Конституції України, статті 2 Кримінального кодексу України, пункті 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пункті 1 статті 11 Загальної декларації прав людини та пункті 2 статті 14 Міжнародного Пакту про громадянські і політичні права;

згідно з роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у пункті 5 Постанови, позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права. Таким чином, враховуючи норми статті 62 Конституції України та статті 2 КК України, зважаючи на рішення Європейського суду з прав людини, інформація поширена відповідачем про наявність розслідування стосовно позивача та інформації про самовільне зайняття земельної ділянки позивачем, як власником земельної ділянки, витребування характеристики за місцем роботи, з зазначенням про порушення репутації Інституту, за відсутності підозри у відношенні позивача є такою, що порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача, і дані обставини встановлені судом під час судового розгляду і не спростовані відповідачем;

за таких обставини, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи та наданих в їх обґрунтування доказів, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у справі, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку вважав, що позов підлягає частковому задоволенню. Вимога позивача зобов`язати ГУ НП в Харківській області зазначити в листах " ОСОБА_1 непричетна до вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 197-1 КК України та не уникала від надання важливих для слідства показів" задоволенню не підлягає з огляду на те, що вона є безпідставною, некоректною, та є похідною від позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2023 року вимоги представника позивача адвоката Пироженка О. С. задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу у сумі 7000,00 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

в обґрунтування клопотання про стягнення судових витрат представником позивача надано копії: договору про надання правової допомоги № б/н від 24 березня 2021 року із адвокатом Пироженко О. С.; платіжна інструкція з платіжною квитанцією від 25 січня 2023 року, акт здачі-приймання до договору про надання правничої допомоги від 24 березня 2021 року, в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Пироженко О. С. на виконання умов договору про надання правової допомоги №б/н від 24 березня 2021 року. Враховуючи заперечення з боку відповідача, з приводу не співмірності витрат, а також з урахуванням складності справи, фактично витрачений адвокатом час на представництво інтересів позивача, а також що позов задоволений частково, тобто частину позовних вимог відхилено, тому суд зробив висновок, що вимога представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу з відповідача підлягає частковому задоволенню - в сумі 7 000 грн;

сума 7 000 грн. є співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони, враховуючи фактичний час участі представника відповідача - адвоката Пироженка О. С, в судових засіданнях, а також доведеність заявлених вимог. А тому суд вважав заявлені вимоги представника позивача щодо стягнення судових витрат за надання професійної правничої допомоги підтвердженими, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області задоволено частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2023 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 січня 2023 року скасовано.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області, третя особа: слідчий слідчого відділу № 3 Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4, про захист честі, гідності та ділової репутації закрито.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:

в цій справі судом першої інстанції було досліджено вказані листи на предмет наявності недостовірної інформації, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, і зроблено висновок про те, що на час поширення оспорюваної інформації у відношенні позивача не було складено та їй не було оголошено (вручено) підозру у тому кримінальному провадженні, про яке повідомляв відповідач. Позивачка не мала процесуального статусу підозрюваної (обвинуваченої) у вказаному провадженні, а отже, поширена відповідачем інформація про пов`язаність позивачки з будь-якими провадженнями є недостовірною та не підтверджена належними і допустимими доказами;

право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, приватного права чи інтересу;

згідно з частинами першою, п`ятою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України (4651-17) ) слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування. До Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім`я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім`я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань;

пунктом 17 частини першої статті 3 КПК України визначено, що слідчий - службова особа органу Національної поліції, органу безпеки, органу Державного бюро розслідувань, органу Бюро економічної безпеки України, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень;

у цій справі, заявивши позовні вимоги про визнання недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачки інформацію, поширену слідчим Слідчого відділу № 3 Харківського районного управління № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 в листах № 4071/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я ректора Харківського національного медичного університету та у листі № 4072/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова", ОСОБА_1 фактично просила суд в порядку цивільного судочинства спростувати інформацію (відомості), які містяться у документах, що належать до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42020221430000233 від 03 грудня 2020 року;

колегія суддів дійшла висновку про те, що листи № 4071/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я ректора Харківського національного медичного університету та лист № 4072/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" складені слідчим з однією метою - повідомити ОСОБА_1 про необхідність з`являтись на виклики до слідчого та прокурора, що передбачено чинним КПК України (4651-17) , для отримання від неї необхідної для слідства інформації під час розслідування кримінального провадження, яке відкрите за ознаками частини 2 статті 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні та встановлення невстановленими особами паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області;

недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза його межами передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. У відкритті провадження за ними слід відмовляти на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України, а у разі, якщо провадження було відкрите, - закривати його на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20).

колегія суддів вважає, що цей позов пред`явлено для спростування позивачкою наявності в її діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України, та спростування факту причетності до самовільного зайняття земельної ділянки, кадастровий номер 6325155300:00:006:0130 площею 0,12 га в охоронній зоні, встановлення паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області. У свою чергу відповідні відносини не є цивільними й не стосуються майнового чи немайнового цивільного права або інтересу ОСОБА_1

суд першої інстанції не врахував, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивачки у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивачка використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Відсутність у позивачки юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у листах слідчого, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивачки про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у відповідних кримінальних проваджень, в яких дані, зафіксовані у листах слідчого, є відомостями про стан виконання кримінальних проваджень чи опис складу злочину;

у зв`язку з наведеним колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу. Оскаржувані судові рішення (основне та додаткове, яке стосувалося стягнення витрат на правничу допомогу) - скасувати, а провадження у справі про захист честі і гідності, а саме визнання недостовірною, такою, що не відповідає дійсності, порушує честь, гідність ОСОБА_1 інформацію, яка викладена в листах слідчого Слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 № 4071/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я ректора Харківського національного медичного університету та у листі № 4072/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова") та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області спростувати поширену недостовірну інформацію - закрити. Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду у постановах від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20), від 25 листопада 2020 року у справі № 760/16924/18 (провадження № 61-14643св19), від 09 грудня 2020 року № 642/2581/17 (провадження № 61-8189св19), від 22 червня 2022 року у справі № 523/10620/18 (провадження № 61-9583св21), від 14 вересня 2022 року у справі № 947/26115/20 (провадження № 61-1045св22).

Аргументи учасників справи

07 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником Пироженком О. С., на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року, в якій просила:

ухвалу апеляційного суду скасувати;

справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

судом апеляційної інстанції ухвалено незаконне та необгрунтоване рішення, яке підлягає скасуванню. Натомість судом першої інстанції ухвалено законні та обґрунтовані рішення із дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим апеляційна скарга Головного управління Національної поліції в Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 січня 2023 року у справі № 953/15624/21 та додаткове рішення від 06 лютого 2023 року підлягає залишенню без змін. Однак останнє з урахуванням приписів частини четвертої статті 406 та частини четвертої статті 411 ЦПК України має бути ухвалено саме судом апеляційної інстанції;

в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20), на яку посилається колегія суддів в ухвалі від 09 травня 2023 року у пункті 26 цієї постанови зазначено, що "САП у касаційній скарзі вказує на те, що позивач - обвинувачений у кримінальному провадженні - вживає заходи для визнання неналежними та недопустимими у тому провадженні доказів шляхом подання позовів за правилами як цивільного судочинства у справі №333/6816/17, так і адміністративного судочинства у справі № 808/3230/17, яку Велика Палата Верховного Суду розглянула 20 березня 2019 року". У справі, яка є предметом касаційного розгляду, ОСОБА_1 (позивач) не є обвинуваченою у кримінальному провадженні, та не має на меті спростувати інформацію (відомості), які містяться у документах, що належать до матеріалів досудового розслідування кримінального провадження № 42020221430000233 від 03 грудня 2020 року, тому посилання на висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) є неприпустимим, оскільки вони не є релевантними суті цього спору;

судом першої інстанції було досліджено листи на предмет наявності недостовірної інформації, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, і зроблено правильний висновок про те, що на час поширення оспорюваної інформації у відношенні позивача не було складено та їй не було оголошено (вручено) підозру у тому кримінальному провадженні, про яке повідомляв відповідач. Позивачка не мала процесуального статусу підозрюваної (обвинуваченої) у вказаному провадженні, а отже, поширена відповідачем інформація про пов`язаність позивачки з будь-якими провадженнями є недостовірною та не підтверджена належними і допустимими доказами. З указаним висновком суд апеляційної інстанції не погодився з формальних підстав, не дослідивши суть спірних правовідносин та ретельно не розібравшись в деталях обставин, що стали підставою для звернення з позовом та були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником Пироженком О. С., на ухвалу Харківського апеляційного суду від 09 травня 2023 року в частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України повернути.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

13 вересня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 02 жовтня 2023 року відзив Головного управління Національної поліції в Харківській області повернуто.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 18 серпня 2023 рокузазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 серпня 2022 року у справі № 757/32098/20-ц; від 26 лютого 2020 року у справі № 757/42/19-ц; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Фактичні обставини

Суди встановили, що на підставі договору купівлі-продажу від 12 вересня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Жовнір Я. В. за № 4084 ОСОБА_1 набула право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6325155300:00:006:0130.

10 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася з заявою на ім`я голови Височанської ОТГ, до складу якої входять смт Бабаї про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та надання в приватну власність для будівництва та житлового обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані на земельній ділянці площею 0,12 га, кадастровий номер 625155300:00:006:0130 за адресою: АДРЕСА_1 за рахунок земель житлової та громадської забудови Височанської ОТГ Харківського району Харківської області.

Згідно відповіді Височанської селищної ради Харківського району Харківської області № 03-09/887 від 19 квітня 2021 року надана до селищної ради технічна документація із землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 6325155300:00:006:0130 площею 0,12 га в АДРЕСА_1 відповідає встановленим чинним законодавством вимогам. Протоколом засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, екології, будівництва, архітектури, розвитку інфраструктури від 12 лютого 2021 року відкладено питання щодо затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з чисельними скаргами громадян. Протоколом засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, екології, будівництва, архітектури, розвитку інфраструктури від 30 березня 2021 року запропоновано затвердити на черговій сесії Височанської селищної ради технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передати її у власність ОСОБА_1 . Вказане питання було винесено на VI сесію Височанської селищної ради VIІІ скликання. Також на вищевказаній сесії була присутня ОСОБА_3 разом з іншими мешканцями смт Бабаї, від яких надійшло колективне звернення з проханням зняти з розгляду порядку денного і передати на доопрацювання та більш глибоке вивчення документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачі її у власність ОСОБА_1, оскільки на їх думку документація складена з порушенням. В зв`язку з викладеним депутатами Височанської селищної ради було створено робочу групу, якій доручено перевірити викладену інформацію у колективному зверненні.

Рішенням VIІ сесії VIІІ скликання Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 24 травня 2021 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 6325155300:00:006:0130 площею 0,12 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 261517054 від 15 червня 2021 року земельну ділянку, кадастровий номер 6325155300:00:006:0130 площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

У довідці № 458/02 від 28 липня 2021 року Харківського національного медичного університету вказано, що ОСОБА_1 дійсно працює на посаді завідувача кафедри медицини невідкладних станів, анестезіології та інтенсивної терапії Харківського національного медичного університету.

Згідно довідки № 338/03-п від 28 липня 2021 року, виданої Комунальним некомерційним підприємством "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова" ОСОБА_1 працює за сумісництвом в даній лікарні на посаді лікаря-анастезіолога відділення анестезіології на 12 ліжок для інтенсивної терапії хворих зі сполученою травмою з 01 січня 2006 року. В лікарні працює з 03 грудня 2004 року.

03 грудня 2020 року до ЄРДР прокурором Харківської окружної прокуратури Харківської області внесені відомості про кримінальне правопорушення за № 42020221430000233 за частиною 2 статті 197-1 КК України на підставі колективної заяви мешканців смт Бабаї Харківського району Харківської області, які повідомили, що внаслідок порушень водного законодавства України з боку невстановлених осіб та самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні, встановлення ними паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області завдається шкода навколишньому середовищу.

У листах слідчого Слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_4 № 4071/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року, направлених разом з повістками, на ім`я ректора Харківського національного медичного університету та у листі № 4072/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я головного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова" вказано, що

"Слідчим відділом поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуальним керівництвом Харківської окружної прокуратури Харківської області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за № 42020221430000233 за ознаками частини 2 статті 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні та встановлення невстановленими особами паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області, чим завдається шкода навколишньому середовищу.

Власником земельної ділянки, та особою, якою самовільно зайнято земельну ділянку в охоронній зоні та встановлено паркан на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області є ОСОБА_1, яка є завідувачем кафедри медицини невідкладних станів, анестезіології та інтенсивної терапії Харківського національного медичного університету та в корпусі № 2 Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова".

В листах зазначено, що ОСОБА_1 на виклики до слідчого не з`являється, всіляко уникає від надання важливих для слідства показів, що свідчить про можливу причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаного злочину, що може негативно вплинути на репутацію Університету та Комунального некомерційного підприємства "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О. І. Мещанінова". На підставі викладеного вище, з метою швидкого, повного та неупередженого проведення досудового розслідування вказаного злочину та встановлення істини у справі просив повідомити ОСОБА_1 про необхідність з`являтись на виклики до слідчого та прокурора, що передбачено чинним КПК України (4651-17) . Також, у листах просив надати на адресу Слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області характеристику на ОСОБА_1 .

Відповідно до відповіді № 83аз/119-12/01-2021 від 25 червня 2021 року Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_4 з 01 лютого 2021 року перебуває на посаді слідчого Слідчого відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких підстав.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина перша статті 1 ЦК України).

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, приватного права чи інтересу.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, зазвичай, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (частина перша статті 65 КПК України).

Слідчий, прокурор під час досудового розслідування має право викликати підозрюваного, свідка, потерпілого або іншого учасника кримінального провадження у встановлених цим Кодексом випадках для допиту чи участі в іншій процесуальній дії. Слідчий, прокурор під час досудового розслідування мають право викликати особу, якщо є достатні підстави вважати, що вона може дати показання, які мають значення для кримінального провадження, або її участь у процесуальній дії є обов`язковою (стаття 133 КПК України).

Особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи. Особа, що перебуває під вартою, викликається через адміністрацію місця ув`язнення. Повістка про виклик неповнолітньої особи, як правило, вручається її батьку, матері, усиновлювачу або законному представнику. Інший порядок вручення повістки допускається лише у випадку, якщо це обумовлюється обставинами кримінального провадження. Повістка про виклик обмежено дієздатної особи вручається її піклувальнику. Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду. Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов`язана прибути за викликом. У випадку встановлення цим Кодексом строків здійснення процесуальних дій, які не дозволяють здійснити виклик у зазначений строк, особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом якнайшвидше, але в будь-якому разі з наданням їй необхідного часу для підготовки та прибуття за викликом (стаття 135 КПК України).

Належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти (стаття 136 КПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 333/6816/17 (провадження № 14-87цс20) зроблено висновок, що:

"ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою. Не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на оцінювання доказів, зібраних в інших справах, на предмет їх належності та допустимості, або з метою створення підстав для звільнення від доказування в іншій справі (для встановлення у судовому рішенні обставин, які би не потрібно було надалі доказувати під час розгляду іншої справи).

Недопустимим з огляду на завдання цивільного судочинства є ініціювання позовного провадження з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у кримінальному провадженні, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, неналежним або недопустимим. Такі позови не підлягають судовому розгляду. Відносини виникли з приводу збирання й оцінки на предмет належності та допустимості доказу, отриманого у кримінальному провадженні. Тому розгляд заявлених вимог як позовних не може відбуватися за правилами жодного виду судочинства. Доводити недостовірність інформації, зафіксованої у довідці, протиправність складання останньої, неналежність і недопустимість доказів позивач має у кримінальному провадженні на відповідній стадії кримінального процесу, а не заявляючи позовні вимоги до органу, в якому працює інспектор, і до самого інспектора (див. також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 808/3230/17 за позовом ЗОКЛ до ДАС про визнання протиправними дій ДАС з виділення інспектора ДАС, який є одним із відповідачів у справі № 333/6816/17, для участі у кримінальному провадженні № 42013080040000048 як спеціаліста з метою перевірки дотримання ЗОКЛ законодавства під час закупівель медичного транспорту й обладнання).

Приписи "суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України), "суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосуються як позовів, які не можна розглядати за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (див. аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (пункт 59), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (пункти 42, 66), від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц (пункт 37), від 20 березня 2019 року у справі № 295/7631/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц (пункт 36), від 18 вересня 2019 року у справі № 638/17850/17 (пункт 5.30), від 8 листопада 2019 року у справі № 910/7023/19 (пункт 6.20), від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц (пункт 30), від 26 лютого 2020 року у справі № 1240/1981/18 (пункт 30), від 28 квітня 2020 року у справі № 607/15692/19 (пункт 45)).

Право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов, за яких суд повноважний розглядати позовну заяву. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою. Відсутність у позивача юридичної можливості спростувати інформацію, відображену у довідці, поза межами кримінального процесу є легітимним обмеженням, покликаним забезпечити юридичну визначеність у застосуванні норм процесуального права. Таке обмеження не шкодить суті права на доступ до суду та є пропорційним означеній меті. Остання досягається гарантуванням того, що аргументи позивача про недостовірність відповідної інформації має перевірити суд у кримінальному провадженні, в якому дані, зафіксовані у довідці, є доказом".

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України).

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про захист честі, гідності та ділової репутації не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками для спростування інформації в листах слідчого направлених роботодавцю з повістками про виклик та/або спростування наявності в діях особи ознак кримінального правопорушення.

У справі, що переглядається:

апеляційний суд встановив, що листи № 4071/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я ректора Харківського національного медичного університету та лист № 4072/119-90/24-2021 від 01 квітня 2021 року на ім`я головного лікаря КНП "Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова" складені слідчим з однією метою - повідомити ОСОБА_1 про необхідність з`являтись на виклики до слідчого та прокурора, що передбачено чинним КПК України (4651-17) , для отримання від неї необхідної для слідства інформації під час розслідування кримінального провадження, яке відкрите за ознаками частини 2 статті 197-1 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки в охоронній зоні та встановлення невстановленими особами паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області; цей позов пред`явлено для спростування позивачкою наявності в її діях ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 197-1 КК України, та спростування факту причетності до самовільного зайняття земельної ділянки, кадастровий номер 6325155300:00:006:0130 площею 0,12 га в охоронній зоні, встановлення паркану на землях водного фонду на території земельної ділянки " Гайдучка" в смт Бабаї Харківського району Харківської області. У свою чергу відповідні відносини не є цивільними й не стосуються майнового чи немайнового цивільного права або інтересу ОСОБА_1 ;

апеляційний суд врахував, що ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою; не відповідатиме завданням цивільного судочинства звернення до суду з позовом, спрямованим на спростування інформації в листах слідчого направлених роботодавцю з повістками про виклик та/або спростування наявності в діях особи ознак кримінального правопорушення. За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття провадження в справі.