розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Сумській області на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 07 березня 2023 року в складі судді Свиргуненко Ю. М., та постанову Сумського апеляційного суду від 30 травня 2023 року в складі колегії суддів: Собини О. І., Криворотенка В. І., Ткачук С. С.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року Державна екологічна інспекція у Сумській області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Миколаївська селищна рада Сумського району Сумської області, про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства України.

Позов мотивовано тим, що 27 квітня 2022 року на водоймі, що знаходиться на околиці с. Новоандріївка Сумського району Сумської області, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 грубо порушили правила рибальства, а саме здійснили спільний вилов риби забороненими для любительського та спортивного рибальства знаряддями лову - двома сітками рибальськими, довжиною 40 метрів, при цьому спіймали 338 особин риби карася сріблястого, чим порушили вимоги статей 5, 10, 17 Закону України "Про тваринний світ", пунктів 3.14, 3.15 Правил любительського та спортивного рибальства.

Факт здійснення відповідачами спільного незаконного вилову біоресурсів (риби) без спеціального дозволу із застосуванням заборонених знарядь лову підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення, описом вилучення, розпискою про прийняття на зберігання, а також відеозаписом з місця події. Розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного вилову відповідачами риби, становить 534 378 грн.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку збитки в сумі 534 378 грн, з яких: 160 313 грн - до спеціального фонду Державного бюджету України, 106 876 грн - до спеціального фонду обласного бюджету Сумської області, 267 189 грн - до спеціального фонду місцевого бюджету Миколаївської селищної ради Сумського району.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 07 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Сумській області відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не доведено вчинення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вилову риби забороненими знаряддями лову (сітками) в період дії воєнного стану в Україні та нерестового періоду, а тому підстави для покладення на них обов'язку відшкодувати шкоду, завдану державі внаслідок незаконного вилову водних живих ресурсів, відсутні.

Водночас суди констатували, що матеріли справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів які б підтверджували здійснення відповідачами 27 квітня 2022 року вилову біоресурсів (риби), тобто, факту спричинення шкоди навколишньому природному середовищу, на заявлену позивачем суму, саме безпосередніми діями відповідачів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У червні 2023 року Державна екологічна інспекція у Сумській області подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 07 березня 2023 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень Державна екологічна інспекція у Сумській області зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 09 листопада 2018 року у справі № 816/988/17, від 10 січня 2019 року у справі № 541/307/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 280/393/15-ц та вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що факт здійснення відповідачами спільного незаконного вилову біоресурсів (риби) без спеціального дозволу із застосуванням заборонених знарядь лову підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення, описом вилучення, розпискою про прийняття на зберігання, а також відеозаписом з місця події, а тому висновки судів про недоведеність цього факту належними та допустимими доказами є безпідставними. Водночас суди не надали належної правової оцінки вказаним письмовим доказам, які були зібрані безпосередньо 27 квітня 2022 року на місці події та містять інформацію, яка входить до предмета доказування по даній справі. Від відповідачів не надходило заяв чи клопотань про визнання вище зазначених доказів недопустимими чи їх виключення зі складу досліджуваних доказів з підстав їх не неналежності чи недопустимості. Встановлені судами у справах №№ 573/657/22, 573/658/22 обставини не мають преюдиційного характеру в частині підтвердження факту невинуватості відповідачів. Позивач не повинен доводити наявність вини відповідачів у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідачі повинні довести, що у їх діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Застосування (не застосування) до відповідачів заходів адміністративної відповідальності не звільняє їх від обов`язку по компенсації заподіяної шкоди.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

27 квітня 2022 року державний екологічний інспектор з охорони навколишнього природного середовища Сумської області ОСОБА_4 склав відносно ОСОБА_1 і ОСОБА_2 протоколи про адміністративне правопорушення серії № 015454 та № 015455 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 85 КУпАП.

За змістом вказаних протоколів 27 квітня 2022 року о 04 годині виявлено грубе порушення правил рибальства, а саме: у період дії воєнного стану в Україні та нерестового періоду ОСОБА_2 та ОСОБА_1 здійснювали вилов біоресурсів (риби) забороненими знаряддями лову (сітками). Разом упіймали 338 особин карася сріблястого, чим заподіяли шкоду навколишньому природному середовищу на суму 534 378 грн.

Згідно із описом № 1 об`єктів лову (добування), вилучених у порушника, вбачається, що при складанні протоколу від 27 квітня 2022 року № 015454 відносно ОСОБА_1 вилучено 338 штук карася сріблястого, 1 човен ПВХ з двома веслами, дві сітки з льоски довжиною 40 м, ячією 40?40?40 мм.

27 квітня 2022 року ОСОБА_3 складено розписку про прийняття на зберігання вилучені об`єкти лову (добування), а саме 338 штук карася сріблястого.

28 квітня 2022 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Сумської області ОСОБА_4 проведено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування ОСОБА_1 і ОСОБА_2 цінних видів водних біоресурсів (риби) із застосуванням заборонених знарядь лову (сіток) на водоймі с. Новоандріївка Сумського району Сумської області, що становить 534 378 грн.

Постановою начальника сектору дізнання ВП №1 (м. Білопілля) від 12 липня 2022 року закрите кримінальне провадження № 42022202540000042 від 02 травня 2022 року за фактом незаконного вилову риби, вчиненого 27 квітня 2022 року на водоймі в с. Новоандріївка Сумського району Сумської області, у зв`язку з відсутністю в діянні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 249 КК України.

Судом першої інстанції в судовому засіданні був досліджений відеозапис, на якому зафіксовано, що 27 квітня 2022 року о 04 годині 59 хвилин біля одного з домогосподарств у сільській місцевості був зупинений автомобіль ВАЗ 212140, реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому знаходилися відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також ще один чоловік. У багажнику вказаного транспортного засобу були виявлені три мішки білого кольору та човен ПВХ зеленого кольору. У подальшому всі учасники події за вказівкою інспектора ОСОБА_4 перемістилася до водойми, де державний інспектор ОСОБА_5. вийняв з сіток та мішка біоресурси (рибу). При цьому будь-які згадування про точне місце зупинки автомобіля (назва населеного пункту, назва водойми чи координати її розміщення) на відеозаписі відсутні. Перерахунок риби не проводився.

Постановами Білопільського районного суду Сумської області від 20 липня 2022 року в справі № 573/657/22 та від 04 серпня 2022 року в справі № 573/658/22, які набрали законної сили, закрито провадження в справах про притягнення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 85 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, оскільки вина останніх у вчиненні адміністративного правопорушення не була встановлена належними, допустимими та достатніми доказами.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 13 Конституції України).

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 10 Закону України "Про тваринний світ" громадяни відповідно до закону зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними тваринному світу внаслідок порушення вимог законодавства про охорону, використання і відтворення тваринного світу.

Згідно зі статтею 63 Закону України "Про тваринний світ" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства в галузі охорони, використання і відтворення тваринного світу, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування статті 22 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Єдиною підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України доказуванню підлягає факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідачів у цій справі покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

У справі, що переглядається, суди помилково керувалися тим, що у спірних правовідносинах саме позивач несе тягар доказування наявності вини у діях відповідачів.

Разом із тим вказані висновки судів не вплинули на правильність вирішення ними спору з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зробила правові висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Суди установили, що постановами Білопільського районного суду Сумської області від 20 липня 2022 року в справі № 573/657/22 та від 04 серпня 2022 року в справі № 573/658/22, які набрали законної сили, закрито провадження в справах про притягнення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 85 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, оскільки вина останніх у вчиненні адміністративного правопорушення не була встановлена належними, допустимими та достатніми доказами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який набрав законної сили.

Суть преюдиції полягає і в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Згідно із висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеним у постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 234/16272/15-ц (провадження № 61-31395сво18), при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При вирішенні спору в цій справі суди підставно керувалися тим, що матеріли справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували здійснення відповідачами 27 квітня 2022 року вилову біоресурсів (риби), тобто, факту спричинення шкоди навколишньому природному середовищу, на заявлену позивачем суму, саме безпосередніми діями відповідачів, а тому дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для покладення на них обов`язку відшкодувати шкоду, завдану державі внаслідок незаконного вилову водних живих ресурсів.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки поданих сторонами доказів та незгоди з висновками судів з їх оцінкою.

Водночас суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції в судовому засіданні був досліджений відеозапис від 27 квітня 2022 року, допитані в якості свідків державний інспектор Державної екологічної інспекції в Сумській області ОСОБА_4 та головний спеціаліст державного нагляду та контролю водних ресурсів Державної екологічної інспекції в Сумській області ОСОБА_5. Водночас суд апеляційної інстанції надав належну правову оцінку і іншим поданим сторонами доказам.

Отже, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані аргументи касаційної скарги про те, що суди не надали належної правової оцінки доказам вини відповідачів у спричиненні шкоди внаслідок незаконного вилову риби, оскільки за наявності преюдиційних фактів, встановлених у справах № № 573/657/22, 573/658/22, про відсутність події і складу порушення правил рибальства, суди вірно не вдавались до обговорення вини відповідачів.

За таких обставин, колегія суддів визнає, що суди попередніх інстанцій всебічно і повно з`ясували обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання заявника на неврахування судами висновку щодо застосування норми права, викладеного у постановах Верховного Суду: від 09 листопада 2018 року у справі № 816/988/17, від 10 січня 2019 року у справі № 541/307/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 280/393/15-ц, оскільки встановлені фактичні обставини у вищенаведених справах відрізняються від встановлених обставин у справі, яка переглядається.

Так, у справах №№ 280/393/15-ц, 541/307/17 суди установили обставини притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності та з огляду на ці обставини вважали доведеним факт завдання ними шкоди, тоді як у справі, що переглядається такі обставини не були установлені судами. Натомість у справі, що переглядається, суди установили обставини закриття судами провадження в справах про притягнення відповідачів до адміністративної відповідальності у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Висновок, викладений Верховним Судом в справі № 816/988/17 про те, що на спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази, не суперечить висновкам судів, зробленим у цій справі.

Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявника, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ("Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.