розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2021 року у складі судді Пилип`юка І. В. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2022 року у складіколегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Литвинюк І. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2021 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ АБ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 07 травня 2008 року між АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №36/006-ф-08, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у сумі 27 500,00 дол. США зі строком користування до 05 травня 2028 року.

Відповідач зобов`язався здійснювати повернення кредиту та сплату процентів у передбачені договором строки, проте у зв`язку з несвоєчасною оплатою кредиту та нарахованих відсотків, банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 19 листопада 2014 року у справі № 713/1468/14-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором № 36/006-ф-08 у розмірі 21 050,46 дол. США, що еквівалентно 256 457,74 грн, вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Це рішення боржник повністю не виконав.

Відповідач продовжує порушувати умови кредитного договору, зокрема, за період, не охоплений рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області, утворилася заборгованість.

На виконання умов договору відповідач здійснив декілька платежів в рахунок поточної заборгованості зі сплати процентів, у зв`язку з чим у період з 01 липня 2014 року до 31 грудня 2020 року заборгованість за кредитним договором становить 13 770,40 дол. США та 695 843,57 грн, у тому числі: заборгованість за простроченими процентами - 13 770,40 дол. США, пеня за несвоєчасну сплату кредиту - 46 612,66 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів - 434 825,18 грн, заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3 % річних) - 214 405,73 грн.

21 січня 2021 року банк направив відповідачу листи-вимоги про повернення заборгованості, яку останній не виконав.

ПАТ АБ "Укргазбанк" просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2008 року №36/006-ф-08 у розмірі 13 770,40 дол. США та 695 843,57 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2021 року у позові ПАТ АБ "Укргазбанк" відмовлено.

Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що право ПАТ АБ "Укргазбанк" нараховувати передбачені кредитним договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку (пеню), припинилося у зв`язку з пред`явленням 01 липня 2014 року до ОСОБА_1 позову про дострокове повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Тому позов ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 в частині стягнення заборгованості за процентами в сумі 13 770,40 дол. США та пені за несвоєчасну сплату кредиту та за несвоєчасну сплату процентів в сумі 481 437,84 грн задоволенню не підлягає.

З набранням законної сили рішення Вижницького районного суду від 19 листопада 2014 року у справі № 713/1468/14-ц правовідносини між сторонами щодо боргових зобов`язань відповідача стосуються виконання судового рішення.

Оскільки ОСОБА_1 встановлене судовим рішенням зобов`язання в повному обсязі не виконав, тому існують передбачені частиною другою статті 625 ЦК України правові підстави для нарахування та стягнення з нього на користь ПАТ АБ "Укргазбанк"3 % річних за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Водночас нарахування 3 % річних за несвоєчасне погашення процентів за період з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2020 року в сумі 1 262,68 дол. США є безпідставним, оскільки суд встановив, що право ПАТ АБ "Укргазбанк" нараховувати передбачені кредитним договором проценти припинилося у зв`язку з пред`явленням 01 липня 2014 року до ОСОБА_1 позову про дострокове повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою.

Також нарахування 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2020 року в сумі 6 320,30 дол. США є необґрунтованим, оскільки представник позивача всупереч вимогам статей 12, 81 ЦПК України не надав належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на доведення наявності у розрахований період заборгованості за кредитом у визначених у розрахунку розмірах з урахуванням сплачених відповідачем сум під час примусового виконання рішення суду.

Тому позов ПАТ АБ "Укргазбанк" в частині стягнення 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у розмірі 214 405,73 грн на підставі частини статті 625 ЦК України є безпідставним і задоволенню не підлягає.

Відповідач подав клопотання про застосування позовної давності.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позову ПАТ АБ "Укргазбанк" за безпідставністю, підстави для застосування позовної давності відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" задоволено частково.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2021 року в частині відмови в позові про стягнення заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3 % річних) скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ "Укргазбанк" заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту та процентів (3 % річних) у розмірі 1 108,28 дол. США, що еквівалентно 30 488,00 грн.

У іншій частині рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2021 року залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що у зв`язку з невиконанням позичальником встановленого кредитним договором обов`язку з повернення кредиту частинами, позивач використав своє право, передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України, щодо вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, змінивши на власний розсуд умови зобов`язання щодо строку дії договору та періодичності платежів. Отже, строк виконання зобов`язання є таким, що настав, тому суд першої інстанції правомірно відмовив ПАТ АБ "Укргазбанк" у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами в сумі 13 770,40 дол. США та пені за несвоєчасну сплату кредиту та процентів в сумі 481 437,84 грн.

Проте, відмовляючи у стягненні інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, суд першої інстанції, не встановивши фактичних обставин справи, на припущеннях та без урахування принципів змагальності та диспозитивності дійшов висновку про недоведеність вимог банку в цій частині.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц вказано, що стаття 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань. Грошові зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з деліктного зобов`язання та рішення суду. За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц викладено висновки про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Звертаючись до суду з вимогами про захист порушеного права в порядку частини другої статті 625 ЦК України, позивач обрав проценту ставку 3 %, передбачену законом, а не умовами договору. Отже, при встановлені невиконаних зобов`язань на рішенням суду від 19 листопада 2014 року до суми простроченого виконання необхідно застосовувати саме таку ставку процентів (3 %).

З урахуванням позовної давності та того, що банк звернувся до суду з позовом у квітні 2021 року, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період нарахування у розрахунку заборгованості підлягає зміні, шляхом його визначення не з 01 січня 2018 року, а з 01 квітня 2018 року.

Таким чином, враховуючи застосування наслідків спливу позовної давності, стягненню на користь банку підлягає заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту і процентів згідно з рішенням суду з 01 квітня 2018 року у розмірі 1 108,28 дол. США, що станом на 12 січня 2022 року еквівалентно 30 488,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2022 року ПАТ АБ "Укргазбанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові та рішення суду першої інстанції у повному обсязі та ухвалити нове рішення про стягнення з відповідача на користь банку 13 770,40 дол. США та 695 843,57 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована таким.

Унаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, а також незастосування відповідної практики Верховного Суду, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо неправомірності нарахування процентів та штрафних санкцій (пені) після задоволення позову банку про стягнення заборгованості. Як для визначення моменту укладення договору позики, так і для встановлення моменту його припинення правове значення має саме факт передання грошових коштів. Тому відповідно до абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України днем повернення позики є не календарна дата, в яку позика (кредит) підлягають поверненню, а дата фактичного повернення (перерахування кредитодавцю) отриманих в борг коштів. Оскільки відповідно до статті 1054 ЦК України кредитний договір є консенсуальним (тобто укладеним в момент досягнення згоди щодо досягнення всіх істотних умов), пріоритет при правозастосуванні в кредитних правовідносинах має надаватись саме його умовам, враховуючи при цьому дію презумпції правомірності правочину. Отже, якщо умовами кредитного договору конкретизовано строк дії кредитного договору, який відмінний від строку виконання обов`язку щодо повернення кредиту, передбачено сплату процентів позичальниками після настання строку повернення кредиту, порядок нарахування таких процентів до дня повного погашення кредиту, то у випадку порушення такі права підлягають судовому захисту шляхом задоволення позову про стягнення таких процентів.

Таким чином, необхідно розрізняти дату повернення кредиту і дату, коли кредит підлягає поверненню.

Відповідно до пункту 6.4 кредитного договору строк дії кредитного договору визначено з моменту набрання ним юридичної сили до 05 травня 2029 року. Закінчення строку дії не звільняє сторони від виконання тих зобов`язань, що залишилися невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії договору не тягне за собою припинення зобов`язань, що випливають з цього договору, також у випадку, якщо такі зобов`язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов`язань, що залишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

З огляду на це, правомірним є нарахування процентів та штрафних санкцій (пені) після задоволення позову банку про стягнення заборгованості.

Не врахувавши викладеного, суди передчасно відмовили у стягненні 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, вважаючи ці вимоги похідними від нарахування процентів та штрафних санкцій (пені).

Таким чином, суди неправильно застосували до спірних правовідносин частину другу статті 625 ЦК України та статтю 1048 ЦК України.

Також суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив наданий банком документ - заяву про долучення доказів як заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог. З огляду на це, з суми заборгованості у 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та процентів у загальному розмірі 7 582,98 дол. США, про стягнення якої заявляв банк, стягнуто лише 1 108,28 дол. США.

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає таке: суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, від 10 квітня 2018 року у справі № 914/1033/17, від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 285/3536/20, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, від 22 вересня 2021 року у справі № 234/15695/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у червні 2022 року, ОСОБА_1 заперечував проти доводів ПАТ АБ "Укргазбанк", просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 05 жовтня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2022 року в частині відмови у позові - без змін, а постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову - скасувати та відмовити у їх задоволенні.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 травня 2008 року між АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 36/006-ф-08, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 27 500,00 дол. США на строк до 05 травня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи з 14 % річних (а. с. 4-6).

У справі № 713/1468/14-ц ПАТ АБ "Укргазбанк" просило стягнути достроково з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 07 травня 2008 року № 36/006-ф-08 у розмірі 21 050,46 дол. США та 4 291,64 грн, що складається: 19 105 дол. США сума кредиту, що стягується достроково; 574,52 дол. США заборгованість за кредитом; 226,89 дол. США заборгованість за процентами поточна; 1 144,05 дол. США заборгованість за процентами прострочена; 1 484,78 грн пеня за порушення термінів погашення кредиту; 2 806,86 грн пеня за порушення термінів сплати процентів.

09 грудня 2014 року ПАТ АБ "Укргазбанк" отримало виконавчий лист у справі № 713/1468/14-ц та пред`явило його до виконання до Вижницького районного відділу державної виконавчої служби (далі - Вижницький РВ ДВС).

Постановою державного виконавця Вижницького РВ ДВС від 23 лютого 2017 року відкрито виконавче провадження № 53467720 з виконання виконавчого листа № 713/1468/14-ц.

Постановою головного державного виконавця Вижницького РВ ДВС від 30 грудня 2020 року виконавче провадження № 53467720 закінчене на підставі пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з тим, що боржник сплатив заборгованість.

17 лютого 2021 року банк звернувся до начальника Вижницького РВ ДВС зі скаргою на дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 53467720.

Постановою Вижницького РВ ДВС від 24 лютого 2021 року № 9 про проведення перевірки законності виконавчого провадження № 53467720 дії головного державного виконавця Вижницького РВ ДВС визнано правомірними та законними, оскільки відповідно до матеріалів виконавчого провадження на користь стягувача АБ "Укргазбанк" перераховано 256 457,75 грн.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 червня 2021 року скаргу ПАТ АБ "Укргазбанк" на дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом у справі № 713/1468/14-ц задоволено. Визнано неправомірними дії головного державного виконавця Вижницького РВ ДВС щодо закінчення виконавчого провадження № 53467720 та винесення нею постанови від 30 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53467720 у зв`язку з неповним виконанням рішення суду та виконавчого документа. Скасовано постанову головного державного виконавця Вижницького РВ ДВС від 30грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53467720 у зв`язку з неповним виконанням рішення суду та виконавчого документа. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 03 червня 2021 року скасовано, справу за скаргою ПАТ АБ "Укргазбанк" на дії державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 23 лютого 2022 року, яка залишена без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 квітня 2022 року, скасовано постанову головного державного виконавця Вижницького РВ ДВС від 30 грудня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 53467720 з виконання виконавчого листа від 09 грудня 2014 року, виданого на виконання рішення Вижницького районного суду Чернівецької області у справі № 713/1468/14-ц.

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2022 року у справі № 713/1468/14-ц (провадження № 61-6265св22) у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вижницького районного суду Чернівецької області від 09 грудня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 21 квітня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову про відкриття виконавчого провадження, заінтересовані особи: ПАТ АБ "Укргазбанк", приватний виконавець виконавчого округу Чернівецької області Доготар М. В., відмовлено.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме заборгованості за простроченими процентами, пені за несвоєчасну сплату кредиту, пені за несвоєчасну сплату процентів, заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту та трьох процентів річнихпісля спливу передбаченого договором строку кредитування.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (435-15) .

Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), за правилом статті 610 ЦК України є порушенням зобов`язання.

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) також зроблено висновок, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ АБ "Укргазбанк" про стягнення заборгованості за простроченими процентами (13 770,40 дол. США) та пені за несвоєчасну сплату кредиту (46 612,66 грн) та процентів (434 825,18 грн), суд попередніх інстанцій, установивши, що, звертаючись до суду з позовом у 2014 році про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, банк таким зверненням реалізував своє право на пред`явлення вимоги в порядку частини другої статті 1050 ЦК України, чим змінив строк виконання у повному обсязі кредитного зобов`язання ОСОБА_1, дійшов обґрунтованого висновку, що у ПАТ АБ "Укргазбанк" припинилося право нараховувати проценти та неустойку (пеню) за невиконання умов кредитного договору.

Такі висновки узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду у подібних спорах.

Доводи касаційної скарги про правомірність нарахування процентів та штрафних санкцій (пені) після задоволення позову банку про стягнення заборгованості спростовується тим, що таких умов кредитний договір не містить.

З огляду на це, не підлягають урахуванню посилання заявника на постанову Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 913/11/18, предметом позову в якій були вимоги про стягнення кредитної заборгованості, в якій суд касаційної інстанції дійшов висновків, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін за кредитним договором та не позбавляє банк права на отримання належних йому процентів за користування кредитом до повного погашення заборгованості, оскільки в пункті кредитного договору сторони погодили, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості позичальника за кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно, та до повного погашення заборгованості за кредитним договором.

ПАТ АБ "Укргазбанк" надало суду розрахунок заборгованості відповідача станом на 10січня 2022 року. Відповідно до вказаного розрахунку встановлено, що заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту і 3 % річних за невиконання рішення суду за період з 01 січня 2018 року до 31 грудня 2020 року становить 1 232,88 дол. США та еквівалентно на день виконання розрахунку (10 січня 2022 року)33 901,36 грн.

У суді апеляційної інстанції відповідач не заперечив існування невиконаногов повному обсязі зобов`язання за рішенням суду від 19 листопада 2014 року, не спростував наданий банком розрахунок та не надав докази виконання рішення суду.

Зазначені обставини також підтверджуються судовими рішеннями, ухваленими за результатами розгляду скарги банку про визнання неправомірними дій та скасування постанови головного державного виконавця Вижницького РВ ДВС від 30 грудня 2020 року щодо закінчення виконавчого провадження № 53467720 у зв`язку з неповним виконанням рішення суду, а також скарги ОСОБА_1 на дії та постанову приватного виконавця виконавчого округу Чернівецької області Доготар М. В. від 05 жовтня 2021 року щодо відкриття виконавчого провадження ВП № 67028265 з виконання виконавчого листа № 713/1468/14-ц, виданого 09 грудня 2014 року Вижницьким районним судом Чернівецької області.

Як зазначено вище, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на це, а також враховуючи заяву відповідача про застосування у справі позовної давності, суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув на користь банку заборгованість за несвоєчасне погашення кредиту і процентів згідно з рішенням суду з 01 квітня 2018 року у розмірі 1 108,28 дол. США, що еквівалентно 30 488,00 грн, на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Необхідність стягнення заборгованості за несвоєчасне погашення кредиту і процентів на підставі частини другої статті 625 ЦК України у більшому розмірі не підтверджено позивачем.

Висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України, на який є посилання у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.

Посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 та постанови Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 914/1033/17, від 03 листопада 2021 року у справі № 285/3536/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 234/15695/17 щодо права кредитора на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, в контексті обставин справи, що переглядається у касаційному порядку, на висновки суду апеляційної інстанції щодо нарахування 3 % річних не впливають. У вказаних постановах сформульовано загальне правило застосування частини другої статті 625 ЦК України, виходячи з існуючого грошового зобов`язання, яке не виконане боржником.

Доводи заявника про те, що суд апеляційної інстанції неправильно витлумачив наданий банком документ - заяву про долучення доказів як заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, спростовуються змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, в якій він вказав про надання банком уточненого розрахунку заборгованості станом на 10 січня 2022 року.