розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року у складі судді Багрової А. Г. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Корчистої О. І., Агєєва О. В., Кішкіної І. В.

у справі за позовом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ НП в Дніпропетровській області) у вересні 2022 року звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просилостягнути ОСОБА_1 на свою користь матеріальну шкоду, завдану в результаті ДТП, в сумі 236 194,94 грн.

На обґрунтування позовних вимог ГУ НП в Дніпропетровській області посилалося на те, що відповідач, займаючи посаду інспектора реагування патрульної поліції № 3 Нікопольського відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області 05 жовтня 2020 року, приблизно о 06 год 50 хв, керуючи службовим автомобілем марки СКС MOU-04МП, державний номерний знак НОМЕР_1, на 77 км + 200 м автодороги Т0432 Божедарівка-Малософіїівка-Нікополь порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого сталася ДТП.

Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП.

Посилаючись на те, що саме відповідач несе цивільно-правову відповідальність на підставі статей 22, 1166, 1187 ЦК України за завдану майнову шкоду у зв`язку з пошкодження службового автомобілю, розмір якої, згідно з висновком експертного дослідження від 23 серпня 2022 року складає 236 194,94 грн, просило задовольнити позов.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалою від 07 лютого 2023 року закрив провадження у справі. Роз`яснив позивачу, що розгляд таких справ віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвала місцевого суду мотивована тим, що спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих особою державі під час проходження публічної служби, є публічно-правовими, тому спір підлягає розгляду в порядку, передбаченому КАС України (2747-15) .

Дніпровський апеляційний суд постановою від 12 квітня 2023 року апеляційну ГУ НП в Дніпропетровській області залишив без задоволення, а ухвалу Нікопольського міськрайонного Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року залишив без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи характер правовідносин, що виникли між сторонами, зміст прав та обов`язків у цих правовідносинах і їх суб`єктний склад, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у цій справі між сторонами виник публічно-правовий спір щодо реалізації позивачем свого права на відшкодування шкоди, завданої службовою особою під час виконання посадових обов`язків, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ГУ НП в Дніпропетровській області у травні 2023 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій, а також спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Питання про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, вирішується в порядку цивільного судочинства, а за змістом статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи наявність преюдиційного судового рішення, яке набрало законної сили, та встановлює наявність в діях відповідача складу адміністративного правопорушення, цей спір має розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Відзив на касаційні скарги іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 21 червня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Справа № 182/3615/22 надійшла до Верховного Суду 21 серпня 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Спір між сторонами виник з приводу проходження відповідачем публічної служби, під час якої, у результаті неналежного виконання останнім своїх службових обов`язків, завдано матеріальну шкоду державі в особі ГУ НП в Дніпропетровській області шляхом пошкодження колісного транспортного засобу - автомобіля марки СКС MOU-04МП, державний номерний знак НОМЕР_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.

Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8 Закону України "Про Національну поліцію").

Поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2003 року № 848 "Про впорядкування використання легкових автомобілів бюджетними установами та організаціями" (848-2003-п) всі транспортні засоби органів поліції використовуються виключно в службових цілях, для забезпечення оперативної і господарської діяльності (пункт 1 Розділу ІІІ Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 вересня 2017 року № 757).

Патрульна служба відповідно до покладених на неї завдань здійснює, зокрема, цілодобове патрулювання території обслуговування з метою забезпечення належної охорони громадського порядку, громадської безпеки та контролю за дотриманням правил дорожнього руху, забезпечення його безпеки. У разі необхідності здійснює регулювання дорожнього руху (підпункт 1 пункту 1 Розділу ІІІ Положення про патрульну службу МВС, затверджене наказом Міністерства внутрішніх справ України 02 липня 2015 року № 796).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію", у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Звертаючись до суду із цим позовом, ГУ НП в Дніпропетровській області просило стягнути завдану майнову шкоду із ОСОБА_1, спричинену внаслідок ДТП під час виконання останнім службових обов`язків, а саме здійснення патрулювання на службовому автомобілі (несення публічної служби).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства: цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами пункту 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно із частиною першою статті 1166 ЦК Україна майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають

у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У випадку вирішення спору щодо зобов`язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов`язків, перед судом постає питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи.

Водночас у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС України, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.

Подібні спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Вказані правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 (провадження № 11-892апп18), від 22 січня 2020 року у справі № 813/1045/18 (провадження № 11-574апп19), а також Верховним Судом у постановах від 05 лютого 2020 року у справі № 761/19799/17 (провадження № 61-40378св18), від 07 серпня 2020 року у справі № 199/160/19 (провадження № 61-7126св20), від 30 вересня 2020 року у справі № 204/2763/18 (провадження № 61-6497св19), від 15 жовтня 2020 року у справі № 320/8119/17 (провадження № 61-2135св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 756/12568/18 (провадження № 61-3646св20), від 25 листопада 2020 року

у справі № 202/124/19 (провадження № 61-7056св20), від 27 травня 2021 року

у справі № 203/3782/19 (провадження № 61-16996св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 185/8266/20-ц (провадження № 61-20229св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, закриваючи провадження

у справі дійшов обґрунтовано висновку про те, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір з приводу відшкодування органу державної влади шкоди, завданої відповідачем шляхом пошкодження службового автомобіля під час здійснення патрулювання, тобто під час виконання службових обов`язків (несення публічної служби), є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Висновки судів попередніх інстанцій узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На думку судової колегії ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Щодо клопотання ГУ НП в Дніпропетровській області про розгляд справи за участю їх представника

ГУ НП в Дніпропетровській області у травні 2023 року подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, зокрема просить справу розглядати за участю їх представника.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розгляд цієї справи в касаційному порядку проведений Верховним Судом за правилами статті 401 ЦПК України в порядку письмового провадження, в якому учасники справи не повідомляються про такий розгляд.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про розгляд за участю їх представника справи за позовом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року.

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 квітня 2023 року залишити без змін.