розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Полікарпової О. М., Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", третя особа - ОСОБА_2, про визнання права власності на депозитний вклад у порядку спадкування,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року позивач звернулася до суду із позовом в якому просила визнати за нею, як спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, право на вклад за договором про строковий вклад № 231, укладеним 01 червня 2000 року між ОСОБА_3 та Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого є Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", банк) в загальній сумі 13 226,32 доларів США, яка складається із 5 000 доларів США вкладу разом з договірними депозитними процентами в розмірі 4 052,84 доларів США, а також 3 % річних, згідно статті 625 ЦК України, в розмірі 3 999,63 доларів США, нарахованими за період з 01 червня 2000 року по 01 січня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що вклад в сумі 5 000 доларів США був розміщений її чоловіком на депозитному рахунку № НОМЕР_1 зі строком дії до 01 грудня 2000 року.

На час відкриття спадщини та отримання 24 квітня 2001 року в нотаріальній конторі позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 їй не було відомо про існування зазначеного договору, внаслідок чого право на спадкове майно за вказаним депозитним договором у встановленому порядку не було оформлено.

Про цей договір їй стало відомо лише в 2019 році, банк визнав існування договору, однак повернути вклад відмовився.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Херсонський міський суд Херсонської області 15 червня 2020 року постановив ухвалу, якою розгляд справи визначив проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, вважав зазначену справу малозначною.

Херсонський міський суд Херсонської області рішенням від 22 лютого 2021 року під головуванням судді Прохоренко В. В. позовні вимоги задовольнив частково.

Визнав за ОСОБА_1, як спадкоємцем першої черги за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_3 право на вклад за договором № 231 про строковий вклад, укладеним ним 01 червня 2000 року з Державним експортно-імпортним банком України, правонаступником якого є Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в загальній сумі 13 226,32 доларів США, який складається з 5 000 доларів США вкладу разом із договірними депозитними процентами в розмірі 4 052,84 доларів США, а також 3 % річних в розмірі 3 999,63 доларів США.

В іншій частині позовних вимог відмовив. Вирішив питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3, який 01 червня 2000 року уклав договір депозитного вкладу № 231, на якому зберігались кошти у сумі 5 000 доларів США, які вкладник не отримав у зв`язку зі смертю.

Вважаючи, що дія довіреності ОСОБА_3 припинилася у зв`язку з його смертю, банк не міг видати кошти з його вкладу ОСОБА_1 . На думку суду, належних та допустимих доказів, що ці кошти були переведені на депозитний рахунок ОСОБА_1 банк суду не надав.

Херсонський апеляційний суд постановою від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" задовольнив. Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 лютого 2021 року скасував, ухвалив у справі нове судове рішення, яким відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову суд апеляційної інстанції вказував, що позивач, як довірена особа ОСОБА_3 отримала вклад, який був у ОСОБА_3 на момент його смерті вкладні рахунки на ім`я ОСОБА_3 в банку були відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старюк В. А. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Херсонського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року в якій просив оскаржене судове рішення скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктом 2 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Представник заявника зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази, не звернув належної уваги на ту обставину, що кошти вкладу в розмірі 5 000 доларів США були безготівково перераховані меморіальним ордером від 04 грудня 2000 року на новий депозитний рахунок, який був відкритий на ім`я ОСОБА_1, а тому за відсутності заяви позивача на відкриття депозитного рахунку їй не було повідомлено про зарахування коштів на її рахунок.

Вважає, що отримати вказані кошти вона могла тільки на підставі заповідального розпорядження ОСОБА_3, проте наявність такого відповідач не довів.

Вказує, що твердження банку про перерахування спірної суми коштів на депозитний рахунок, відкритий на ім`я ОСОБА_1 спростовується тим, що меморіальний ордер № 114 не доводить тієї обставини, що кошти були дійсно перераховані, адже він є внутрішнім документом банку, призначення платежу в ньому не зазначене, а з інформації з виписок про рахунки вбачається неодноразове відкриття депозитних рахунків з постійним зменшенням коштів. Зауважує, що банк не надав жодних доказів того, що кошти отримала саме позивач.

Таким чином представник заявника вважає, що оскільки заповідального розпорядження ОСОБА_3 не залишив, грошові кошти в сумі 5 000 доларів США залишились на рахунках відповідача, а тому ОСОБА_1 має право на визнання права власності в порядку спадкування на них.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому у червні 2023 року відзиві на касаційну скаргу представник АТ "Укрексімбанк" - адвокат Чаленко В. В. у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції просить залишити без змін.

Зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що грошові кошти в розмірі 5 000 доларів США 04 грудня 2000 року були перераховані на поточний рахунок ОСОБА_1, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Представник відповідача також зауважує, що ОСОБА_1 є постійним клієнтом банку протягом тривалого часу, а тому вимога про повернення суми вкладу померлого чоловіка виявилась несподіванкою.

Представник банку додатково просив прийняти до уваги той факт, що у відповідності до Постанови Національного банку України від 08 грудня 2004 року № 601 "Про затвердження переліку документів, що утворюються в діяльності Національного Банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання" (z1646-04) , строк зберігання документів 10 років після закриття вкладу. Таким чином оригінали письмових документів, які містили підписи сторін договору, знищені за строком зберігання. На даний час належними доказами повернення вкладу є лише виписки по рахунку ОСОБА_3 і по рахунку ОСОБА_1, якими підтверджується списання 5 000 доларів США з поточного рахунку ОСОБА_3 і зарахування їх на депозитний рахунок ОСОБА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 15 травня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Херсонського міського суду Херсонської області справу № 766/9188/20.

23 серпня 2023 року справа № 766/9188/20 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

01 червня 2000 року між ОСОБА_3 та Державним експортно-імпортним банком України було укладено договір № 231 про строковий вклад.

Відповідно до умов п. 3.1.3 договору, вклад ОСОБА_3 в сумі 5 000 доларів США було розміщено в АТ "Укрексімбанк" на депозитному рахунку № НОМЕР_1 строком на 183 дні, дата вимоги суми вкладу 01 грудня 2000 року.

П. 3.1.4 договору передбачено одночасне відкриття поточного рахунку № НОМЕР_2 в доларах США для обслуговування вкладного рахунку (зарахування процентів в безготівковій формі, видача відсотків, перерахування вкладу та відсотків на особовий поточний рахунок).

Відповідно до п. 3.1.8 договору після закінчення строку, вказаного в п. 3.1.3 договору сума вкладу перераховується на рахунок, зазначений в п. 3.1.4 договору, відсотки по якому не нараховуються.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що 16 жовтня 2000 року зроблений запис № 3895 Херсонським міським відділом реєстрації актів громадянського стану.

24 квітня 2001 року державний нотаріус Першої херсонської державної нотаріальної контори Лисенко Л. П. спадкоємцям ОСОБА_3, дружині - ОСОБА_1 та дочці - ОСОБА_2 видав свідоцтво про право на спадщину за законом в рівних частинах.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 пояснював, що спадкоємці дізналися про договір № 231 в 2019 році, знайшовши вдома його копію. Оригінал договору у позивача не зберігся. Інший спадкоємець - ОСОБА_2 не заявляє вимог на предмет спору.

На письмове звернення позивача до філії АТ "Укрексімбанк" в м. Херсоні банком визнано укладення між АТ "Укрексімбанк" та ОСОБА_3 договору строкового вкладу від 01 червня 2000 року № 231 із внесенням відповідно до його умов коштів у розмірі 5 000 доларів США. Разом з тим заявника повідомлено, що по закінченню строку договору вказані кошти були переведені на її рахунок.

Представник відповідача пояснив суду, що ОСОБА_1 звернулась у квітні 2019 року до банку із запитом про рахунки, які відкривались на її ім`я, починаючи з 01 січня 2001 року, а у вересні 2019 року - із запитом про стан депозитного рахунку за договором строкового вкладу № 231 від 01 червня 2000 року, відкритого на ім`я її чоловіка - ОСОБА_3 . Будь-яких документів, підтверджуючих укладення зазначеного договору та внесення коштів на вкладний рахунок заявник не надала. Однак банк визнає, що такий договір дійсно укладався строком на 183 дні, кошти в сумі 5 000 доларів США ОСОБА_3 на рахунок вносились. 01 грудня 2000 року, по закінченню строку, на який було укладено договір, вони були переведені на поточний рахунок ОСОБА_3, а 04 грудня 2000 року переведені на депозитний рахунок позивача на підставі довіреності ОСОБА_3, оскільки банку не було відомо про припинення дії довіреності у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 . Нараховані по вкладу проценти в цей же день видані ОСОБА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 384 ЦК УРСР 1963 року, громадяни можуть зберігати кошти в державних трудових ощадних касах та в інших кредитних установах, розпоряджатися вкладами, одержувати доход у вигляді процентів або виграшів, проводити безготівкові розрахунки відповідно до статутів кредитних установ та виданих у встановленому порядку правил.

Згідно зі статтею 564 ЦК УРСР 1963 року порядок розпорядження на випадок смерті вкладами в державних ощадних касах і Державному банку СРСР за спеціальними вказівками вкладників визначається статутами названих кредитних установ і виданими в установленому порядку правилами. Якщо вкладник не зробив розпорядження ощадній касі або банку, то в разі смерті вкладника його вклад переходить до спадкоємців на загальних підставах за правилами цього розділу.

Відповідно до Інструкції "Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті", № 527 затвердженої від 18 грудня 1998 року (пункт 3.1.4.) за довіреністю власника рахунку-резидента, засвідченою нотаріально або уповноваженою особою банку, операції за рахунком може здійснювати інша особа-резидент.

За приписами статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції "Про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті" банки відкривають своїм клієнтам поточні, депозитні (вкладні) рахунки на умовах, викладених у цій Інструкції та в договорі між установою банку і власником рахунку. Умови договору не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції.

Операції за рахунками здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Положенням про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженим постановою правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (z0056-99) .

Відповідно до п.2.1.2 Положення "Про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566 (z0056-99) підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та можуть складатися у паперовій формі та/або у вигляді електронних записів. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку операцій - це носії спеціального формату (паперові, машинні) у вигляді відомостей, книг, журналів, машинограм тощо. Банки самостійно розробляють та затверджують форми регістрів обліку з урахуванням того, що регістри синтетичного та аналітичного обліку повинні мати назву, період реєстрації операцій, прізвища і підписи або інші кодовані знаки, що дають змогу ідентифікувати осіб, які їх склали.

Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Таким чином враховуючи вищенаведені норми права колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що банківські виписки з особових рахунків є підтвердженням руху коштів по рахунку клієнта.

Подібні правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 201/8674/14-ц, (провадження № 61-405св18), у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 757/18978/18-ц, (провадження № 61-19019св19), у постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 757/20962/18-ц, (провадження № 61-8015св19), підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено.

У відповідності до частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Апеляційний суд встановив, що з виписки по рахунку № НОМЕР_2, відкритому на ім`я ОСОБА_3 (а. с. 23) вбачається, що кошти в сумі 5 000 доларів США списані з його вкладного рахунку 30 листопада 2000 року, а 04 грудня 2000 року ця сума вже була списана з його поточного рахунку і в цей же день зарахована на депозитний рахунок № НОМЕР_3, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 (а. с. 24, 26-32).

Отже, за обставинами даної справи і наявними у справі доказами встановивши, що позивач, як довірена особа ОСОБА_3 отримала вклад, який був у ОСОБА_3 на момент його смерті колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Вищенаведеним також спростовуються аргументи касаційної скарги про наявність підстав для задоволення позову, адже як встановив апеляційний суд спірні грошові кошти були 04 грудня 2000 року списані з поточного рахунку ОСОБА_3 і 04 грудня 2000 року зараховані на депозитний рахунок № НОМЕР_3, який відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.