розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 04 січня 2023 року у складі судді Добрєва М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2023 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Кухаря С. В.,

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є племінником ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Його (позивача) мати ОСОБА_4, яка була рідною сестрою ОСОБА_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тому він є спадкоємцем другої черги. Після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина, до складу якої, зокрема входить нерухоме майно - частина будинку АДРЕСА_1 .

У встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини він не подав, спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, прийняла ОСОБА_2, як спадкоємиця четвертої черги, - особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

20 серпня 2018 року Шоста Київська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 62877831 за заявою ОСОБА_2 та видала їй свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно. Станом на 10 серпня 2021 року у встановленому законом порядку право власності на частину належного за життя ОСОБА_3 будинку у м. Запоріжжі відповідачка не зареєструвала.

Вказував, що про смерть дядька, який загинув внаслідок ДТП та з яким спілкувався нерегулярно, він дізнався лише у липні 2021 року від сусідки спадкодавця та звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Білої Т. С. Нотаріус, перевіривши відомості зі Спадкового реєстру, підтвердила факт смерті ОСОБА_3, а також факт наявності спадкової справи та виданих в межах цієї справи свідоцтв про право на спадщину.

Окрім того, йому стало відомо, що рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 серпня 2019 року у справі № 729/168/19 відмовлено у позові ОСОБА_2 до Новобиківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.

Водночас рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2020 року, яке набрало чинності 05 березня 2020 року, за заявою ОСОБА_2,, зацікавлена особа - ОСОБА_5, встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та спадкодавця ОСОБА_3 .

Відповідачка, якщо вона дійсно проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю, як про це зазначає, повинна була знати про наявність в останнього сестри та племінника - спадкоємців другої черги, проте свідомо тривалий час приховувала від нього ( ОСОБА_1 ) факт смерті дядька, визначаючи відповідачами (заінтересованими особами) у своїх зверненнях до суду відповідні територіальні громади, а також сторонню особу, яка жодного відношення до спадкодавця не має.

За таких обставин, вважає, що причина пропуску ним строку для прийняття спадщини є поважною.

Посилаючись на наведене, просив визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті дядька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом 3 місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено додатковий строк ОСОБА_1 тривалістю в три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції визнав поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для подання заяви про прийняття спадщини, виходячи із наявності у нього перешкод для її подання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 17 травня 2023 року рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 січня 2023 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідачки свідчать про навмисне приховування від позивача факту смерті спадкодавця, що було перешкодою для подання ним заяви про прийняття спадщини. Суд вважав, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 червня 2023 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 26 червня 2019 року в справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року в справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року в справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року в справі № 450/1383/18, від 21 квітня 2021 року в справі № 296/12109/18, від 01 червня 2022 року в справі № 148/1805/20 та постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року в справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року в справі № 6-1486цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні заяви.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність у позивача перешкод для подання заяви про прийняття спадщини через те, що смерть спадкодавця була раптовою внаслідок нещасного випадку, останній вів здоровий та активний спосіб життя, з родичами спілкувався не часто, тому дії відповідачки можуть свідчити про навмисне приховування факту смерті спадкодавця від позивача.

Проте про факт наявності у спадкодавця племінника (позивача) відповідачу відомо не було, за час спільного проживання зі спадкодавцем останній про нього не розповідав та жодні відносини з ним не підтримував, що, у свою чергу, узгоджується з тим фактом, що позивачу у період з 11 березня 2018 року до липня 2021 року, тобто впродовж понад три роки, не було відомо про смерть ОСОБА_3 .

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 рокувідкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Ленінського районного суду міста Запоріжжя цивільну справу № 334/6052/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року справу № 334/6052/21 призначено до судового розгляду.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді, зокрема частини будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є племінником ОСОБА_3 та спадкоємцем другої черги після смерті свого дядька, оскільки мати позивача, яка була рідною сестрою ОСОБА_3, - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подав, спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняла ОСОБА_2, як спадкоємиця четвертої черги, - особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

20 серпня 2018 року Шоста Київська державна нотаріальна контора відкрила спадкову справу № 62877831 на майно та майнові права спадкодавця й видала ОСОБА_2 свідоцтво про право на спадщину за законом.

Право власності на частину належного за життя ОСОБА_3 будинку АДРЕСА_1 станом на 10 серпня 2021 року у встановленому законом порядку відповідачка не зареєструвала.

Також суди встановили, що рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 серпня 2019 року у справі № 729/168/19 ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до Новобиківської сільської ради Бобровицького району Чернігівської області, Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2020 року, яке набрало чинності 05 березня 2020 року у справі № 161/21277/19, задоволено заяву ОСОБА_6, заінтересована особа: ОСОБА_7, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, як чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу з травня 2007 року.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях; 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.

У постанові Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 зроблено висновок, що "право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України (435-15) про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними".

При цьому, суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19).

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, суди встановили, що за життя спадкодавець ОСОБА_3 своїм майном не розпорядився.

В установлений законом строк спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняла ОСОБА_2, як спадкоємиця четвертої черги, та 23 жовтня 2018 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. Інші особи із заявами про прийняття спадщини, відмову від прийняття спадщини до нотаріуса не зверталися.

16 серпня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку на прийняття спадщини.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України строку для прийняття спадщини, посилався на нерегулярне спілкувався зі спадкодавцем, відсутність у нього інформації щодо смерті дядька, а також на навмисне приховування зі сторони відповідачки факту смерті спадкодавця, що було перешкодою для звернення з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Виходячи з того, що про смерть спадкодавця, який давно не проживав в м. Запоріжжі, спілкувався з племінником нерегулярно, позивач дізнався лише у липні 2021 року, а дії відповідачки можуть свідчити про навмисне приховування факту смерті спадкодавця від позивача, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вважав, що ОСОБА_1 з об`єктивних причин не міг довідатися про день смерті свого дядька, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини.

Колегія суддів не погоджується з цим висновком судів із таких підстав.

У постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) зазначено, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті батька не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність причин пропуску зазначеного строку.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 635/4551/18, від 27 травня 2020 року у справі № 336/1127/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 03 березня 2021 року у справі № 145/148/20, від 21 квітня 2022 року у справі № 296/12109/18, від 13 квітня 2023 року у справі № 522/17537/18, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Оскільки підстави, на які посилається позивач, з урахуванням зазначених норм права та релевантної практики Верховного Суду, не є об`єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, суди безпідставно визначили ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його дядька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у позові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржені судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.