розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Тимошенка Дмитра Володимировича на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 22 квітня 2022 року у складі судді Дудченка В. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Пікуля В. П., Одринської Т. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до приватного аграрно-орендного підприємства "Промінь" (далі - ПАОП "Промінь) про розірвання договору оренди землі.

Позовна заява мотивована тим, що в його власності знаходиться земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,19 га, кадастровий №6323381200:14:000:0029, яка належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 27 лютого 2001 року серія ІІ-ХР №059968.

В 2006 році між ним та ПАОП "Промінь" було підписано договір оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року на передачу даної земельної ділянки в оренду строком на 25 років.

Відповідно до умов договору орендна плата нараховується орендарем у розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 884,76 грн на рік.

За умовами договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року, зокрема з пункту 4.7 договору, вбачається, що відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати орендну плату протягом дії договору не пізніше в термін з 01 серпня до 31 грудня кожного року.

27 грудня 2019 року між ним та ПАОП "Промінь" було укладено додаткову угоду про зміни до договору оренди земельної ділянки № 691 від 01 листопада 2006 року, яка зареєстрована 14 березня 2007 року, підпункт 4.1 договору викладено у наступній редакції: "За користування вказаною в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендарю щороку орендну плату, розмір якої складає 36 696 грн, інші умови вищевказаного договору, не порушені даною додатковою угодою, залишаються незмінними".

Вказував, що умовами договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року не визначений порядок сплати відповідачем орендної плати.

Однак відповідно до частини першої статті 96 ЗК України до обов`язків землекористувачів віднесено своєчасну сплату земельного податку та орендної плати. Відповідач зобов`язаний був щорічно сплачувати йому орендну плату за місцем його проживання, а у випадку неможливості виконати своє зобов`язання за місцем його проживання, внести орендну плату за договором оренди землі на депозит нотаріуса.

Крім того, відповідач відповідно до "Правил надання послуг поштового зв`язку", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05 березня 2009 року (270-2009-п) , мав можливість сплатити орендну плату поштовим переказом.

Пунктом 14.5 договору визначено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором.

Відповідач в порушення умов договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006, зокрема пункту 4.1, не сплатив орендну плату у строки, визначені пунктом 4.7. договору, за період користування земельною ділянкою протягом 2020 року та частково сплатив за 2019 рік у сумі 11 000,00 грн. Оскільки відповідач не сплатив орендну плату за 2020 рік та частково за 2019 рік у строки з 01 серпня по 31 грудня кожного року користування земельною ділянку спірний договір відповідно до вимог земельного законодавства є припиненим.

Враховуючи наведене просив суд припинити договір оренди землі № 583 від 01 листопада 2006 року шляхом розірвання, який зареєстрований 14 березня 2007 року у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", укладеного строком на 25 років між ПАОП "Промінь" та ним на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,19 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0029, яка належить йому на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку від 27 лютого 2001 року серія ІІ-ХР №059958.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 22 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 17 січня 2023 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачем не доведено наявності зі сторони відповідача системної несплати орендної плати (два і більше випадки), а отже відсутні підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до розпорядження в. о. керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 30 травня 2023 року № 689/0/226-23 та протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 травня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Тимошенко Д. В., посилається на таке: судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга обґрунтована тим, що у орендодавця виникає право вимагати розірвання договору оренди з того моменту, коли орендар прострочив плату за оренду (хоча б на 1 день), навіть якщо в подальшому він погасив заборгованість і сплатив орендну плату в повному обсязі, оскільки в такому разі має місце порушення орендарем істотних умов договору щодо строків оплати за оренду, сам факт якого є підставою для розірвання договору оренди в судовому порядку.

Посилається на те, що судами не враховано, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач дійсно виконав свій обов`язок як орендаря і сплатив позивачу орендну плату за 2019 рік та за 2020 рік за договором оренди землі.

Відзиву на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії державного акта на право приватної власності на землю ІІ-ХР №059968 від 27 лютого 2001 року ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 5,19 га на території Кобзівської сільської ради Красноградського району Харківської області (а. с. 6).

З копії договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року вбачається, що між ОСОБА_1 та ПАОП "Промінь" укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,19 га, строком на 25 років, починаючи з дати його реєстрації. Договір зареєстрований 14 березня 2007 року за № 0407698000033 у Красноградському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (а. с. 8-10).

Відповідно до акта передачі-прийому земельних ділянок за договором оренди № 583 від 01 листопада 2006 року земельна ділянка ОСОБА_1 площею 5,19 га ріллі із земель Кобзівської сільської ради була передана орендарю ПАОП "Промінь" згідно з планом (схемою) розміщення земельної ділянки на місцевості (а. с. 11).

Відповідно до пункту 4.1 договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року за користування вказаною в договорі земельної ділянки орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату, розмір якої з урахуванням 1,5 % від грошової оцінки складає 884,76 грн на рік.

Пункт 4.2. договору передбачає, що орендар має право виплатити орендну плату орендодавцю авансом, за наступний термін, але не більше одного року. У разі припинення або розірвання договору внесена на майбутній період орендна плата повертається орендарю протягом 6 місяців з дня припинення чи розірвання договору.

Згідно пунктом 4.3 договору орендна плата, враховуючи і не виплачену, підлягає застосуванню коефіцієнту індексації грошової оцінки земель на дату її виплати відповідно до рівня інфляції національної грошової одиниці та переглядається кожного року.

Відповідно до пункту 4.4. договору за письмовою домовленістю сторін орендна плата за користування земельною ділянкою може справлятися у натуральній, грошовій та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.

Пунктом 4.7 договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року визначено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату протягом дії договору не пізніше, як у термін від 01 серпня до 31 грудня кожного року.

ОСОБА_1 та ПАОП "Промінь" 01 грудня 2016 року підписали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 583, відповідно до якої пункт 4.1 договору оренди викладено у новій редакції "За користування вказаною у договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату, розмір якої з урахуванням коефіцієнту складає 6,5% від грошової оцінки" (а. с. 55).

Відповідно до пункту 1.5 додаткової угоди від 01 грудня 2016 року до договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року інші умови договору, не порушені даною додатковою угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання. (а. с. 55).

27 грудня 2019 року між ОСОБА_1 та ПАОП "Промінь" підписана додаткова угода про зміни до договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопаду 2006 року відповідно до якої пункт "4 "Орендна плата" підпункт "4.1." договору оренди викладено в новій редакції: "За користування вказаної в договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату, розмір якої складає 18 348,00 грн та доповнено пункт 4 підпунктом 4.15 "Зміни розміру орендної плати здійснюються за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди між орендарем і орендодавцем. Зміни внесені до даного пункту в попередніх додаткових угодах щодо одностороннього порядку збільшення розміру орендної плати, визнати такими, що не відповідають нормам закону та протирічить умовам самого договору".

Відповідно до пункту 1.4 додаткової угоди про зміни до договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року інші умови договору, не порушені даною додатковою угодою, залишаються незмінними, і сторони підтверджують по них свої зобов`язання (а. с. 57).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 10 вересня 2020 року на підставі договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року та додаткових угод від 10 червня 2013 року, 01 грудня 2013 року, 01 грудня 2015 року, 01 грудня 2016 року, 27 грудня 2019 року зареєстроване право оренди ПАОП "Промінь" земельної ділянки загальною площею 5,1918 га, кадастровий номер 6323381200:14:000:0029 (а. с. 59).

Матеріали справи містять дані про реєстрацію додаткових угод до спірного договору зокрема і про реєстрацію додаткової угоди від 27 грудня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 20 вересня 2020 року, а отже вона набула чинності 20 вересня 2020 року з моменту її реєстрації.

З відомостей банку про виплату грошових коштів відповідно до зарплатної відомості вбачається, що ПАОП "Промінь" перерахувало ОСОБА_1 28 грудня 2019 року грошові кошти у розмірі 34 651,00 грн, які зараховані 03 січня 2020 року.

З листа ПАОП "Промінь" від 05 січня 2021 року № 3 вбачається, що підприємство зверталось до АТ "Укрпошта" з приводу перерахування орендної плати за земельні ділянки (паї) за 2020 рік згідно наданого списку, в тому числі і ОСОБА_1, у сумі 33 533,00 грн, згідно згрупованих поштових переказів позивачу відповідно до договорів оренди землі та чинних додаткових угод здійснено грошовий переказ на суму 33 533,00 грн (а. с. 60), відповідно до платіжного доручення № 9934 від 08 лютого 2021 року вказана сума повернута АТ "Укрпошта" на рахунок ПАОП "Промінь" (а. с. 51).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України (2768-14) , ЦК України (435-15) , цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Положеннями статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку. Орендар, у свою чергу, має право зокрема самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, отримувати продукцію і доходи та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК України передбачає таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, провадження № 61-41932сво18.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту "д" частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що "несплата орендної плати" охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, ОСОБА_1 обґрунтовував його тим, що відповідач у 2019-2020 роках неналежним чином виконував умови договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, тому, вважав, що наведене є підставою для розірвання договору оренди.

Щодо орендної плати за 2019 рік

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ПАОП "Промінь" 01 грудня 2016 року підписали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року, відповідно до якої пункту 4.1 договору оренди викладено у новій редакції "За користування вказаною у договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату, розмір якої з урахуванням коефіцієнту складає 6,5 % від грошової оцінки" (а. с. 55).

Також сторонами по справі 27 грудня 2019 року підписана додаткова угода про зміни до договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року, відповідно до якої пункт "4 "Орендна плата" підпункт "4.1." договору оренди викладено в новій редакції "За користування вказаної в Договорі земельною ділянкою орендар сплачує орендодавцю щороку орендну плату, розмір якої складає 18 348,00 грн (а. с. 57).

Відповідно до пункту 18 договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2006 року цей договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Таким чином, додаткова угода від 27 грудня 2019 року до договору № 583 набрала чинності з моменту її державної реєстрації, а саме з 10 вересня 2020 року, тому ПАОП "Промінь" при виплаті орендної плати у 2019 році повинений був сплачувати орендну плату на підставі додаткової угоди саме від 01 грудня 2016 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що у 2019 році ПАОП "Промінь" виконало умови договору оренди земельної ділянки № 583, сплативши 28 грудня 2019 року грошові кошти у розмірі 34 651 грн ОСОБА_1, які були зараховані 03 січня 2020 року.

При цьому матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 у 2019 році отримав менше грошових коштів, а ніж визначено у договорі оренди.

Щодо орендної плати за 2020 рік

Згідно з копією заяви від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 звертався до ПАОП "Промінь" з вимогою в якій просив надати розрахунок нарахованої орендної плати за 2019-2020 роки та виплатити оренду плату (а. с. 62).

ПАОП "Промінь" на вказану заяву на адресу ОСОБА_1 направило лист відповідь від 10 лютого 2021 року №40/3 в якому вказали, що за для виконання своїх зобов`язань по договору оренди земельної ділянки № 583 від 01 листопада 2006 року у 2019 році ПАОП "Промінь" нарахувало орендну плату у розмірі 18 348,00 грн, з цієї суми відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) справляється податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % -3 302,78 грн, також утримується військовий збір за ставкою 1,5 % - 275,22 грн та було сплачено 14 770,00 грн на зарплатну картку, у 2020 році нарахувало орендну плату у розмірі 18 348,00 грн з цієї суми відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) справляється податок на доходи фізичних осіб за ставкою 18 % - 3 302,78 грн, також утримується військовий збір за ставкою 1,5 % - 275,22 грн та було сплачено 14 770,00 грн грошовим переказом через "Укрпошту" 05 січня 2021 року. Проте, через те, що орендна плата за земельні ділянки не була отримана, "Укрпошта" здійснила повернення коштів. Також в даному листі ПАОП "Промінь" для отримання орендної плати запросили ОСОБА_1 звернутися до ПАОП "Промінь" та надати банківські реквізити або отримати орендну плату готівкою за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 64).

З листа ПАОП "Промінь" від 05 січня 2021 року № 3 вбачається, що підприємство зверталось до АТ "Укрпошта" з приводу перерахування орендної плати за земельні ділянки (паї) за 2020 рік згідно наданого списку, в тому числі і ОСОБА_1 у сумі 33 533,00 грн, згідно згрупованих поштових переказів позивачу відповідно до договорів оренди землі та чинних додаткових угод здійснено грошовий переказ на суму 33 533,00 грн (а. с. 60), відповідно до платіжного доручення № 9934 від 08 лютого 2021 року вказана сума повернута АТ "Укрпошта" на рахунок ПАОП "Промінь" (а. с. 51).

Отже, орендна плата за земельну ділянку по договору № 583 у 2020 році ПАОП "Промінь" була виплачена позивачу з порушенням строків, передбачених договором оренди.

Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено наявності зі сторони відповідача систематичної несплати орендної плати (два і більше випадки), оскільки орендарем здійснювались заходи щодо виплати орендної плати, зокрема у 2019 році її сплачено в строки, встановлені договором оренди земельної ділянки, на зарплатну картку позивача 28 грудня 2019 року, натомість у 2020 році орендна плата була здійснена із затримкою. Разом із тим, наведене не дає підстав вважати, що обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги, знайшли своє підтвердження, а отже суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.