розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Петриком Віталієм Васильовичем, на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2021 року у складі судді Кемінь В. Д. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у складі колегії суддів Кондора Р. Ю., Мацунича М. В., Собослоя Г. Г.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Державний ощадний банк України") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу, просило стягнути на свою користь із відповідачів солідарно заборгованість за договором про іпотечний кредит від 14 березня 2008 року № 066-Н-08 у розмірі 95 503,89 доларів США.

Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення та ухвали суду першої інстанції

Заочним рішенням Хустського районного суду від 11 березня 2019 року позов задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь

ПАТ "Державний ощадний банк України"заборгованість за кредитним договором у розмірі 95 503,89 доларів США(гривневий еквівалент (2 566 741,63 грн). Вирішено питання про судові витрати.

Адвокат Петрик В. В. в інтересах ОСОБА_2 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Хустського районного суду від 11 березня 2019 року, посилаючись на те, що ОСОБА_2 не брала участі в судовому засіданні і на час ухвалення рішення не могла бути повідомленою належним чином про розгляд справи, оскільки в період судового розгляду проживала уРеспубліці Білорусь з 2016 рокуі до сьогодні.Про існування заочного рішення відповідачкадізналася після отримання її представником 18 травня 2021 рокукопії з Хустського районного суду.

Ухвалою Хустського районного суду від 13 жовтня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Хустського районного суду від 11 березня 2019 року залишено без розгляду та повернено заявниці.

Ухвала мотивована тим, що заява про перегляд заочного рішення була подана поза межами встановленого для цього процесуального строку, тому підлягає залишенню без розгляду. Водночас суд вказав на необґрунтованість заяви по суті.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що, враховуючи загальні та спеціальні норми ЦПК України (1618-15) , структуру цивільного процесуального закону та передбачену ним послідовність процесуальних дій, у разі надходження заяви про перегляд заочного рішення суд вирішує передусім питання щодо поновлення процесуального строку, якщо заявлене відповідне клопотання, і в разі поновлення строку вирішує питання про прийняття цієї заяви.

Подана з додержанням процесуального строку (або в разі поновлення цього строку) заява розглядається по суті і за наслідками такого розгляду ухвалюється одне з двох процесуальних рішень, передбачених частиною третьою статті 287 ЦПК України: про залишення заяви без задоволення чи про скасування заочного рішення і призначення справи до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження. Заочне рішення підлягає скасуванню за наявності та доведеності таких підстав: відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За наслідками вирішення питання щодо поновлення процесуального строку (в разі заявлення відповідного клопотання) приймається процесуальне рішення суто щодо строку, а за наслідками розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті ухвалюється процесуальне рішення, яке в разі залишення заяви без задоволення уможливлює апеляційне оскарження заочного рішення суду.

Копію заочного рішення суду від 11 березня 2019 року ОСОБА_2 в особі свого представника - адвоката Петрика В. В. отримала 18 травня 2021 року, заява про перегляд цього рішення подана 16 червня 2021 року, клопотання про поновлення строку на її подання не було заявлене.

З урахуванням правил обчислення процесуальних строків, двадцятиденний строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, встановлений частиною третьою статті 284 ЦПК України, сплив 07 червня 2021 року. Суд першої інстанції не мав процесуальних підстав для розгляду заяви відповідачки ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Хустського районного суду від 11 березня 2019 року та з додержанням норм процесуального права залишив цю заяву без розгляду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2022 року ОСОБА_2 через адвоката Петрика В. В. надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, просить скасувати судові рішення та призначити розгляд заяви про перегляд заочного рішення в суді першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статті 284, 285, 286 ЦПК України, не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, провадження 14-74цс21, про те, що не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи неогбхідно залишати без розгляду; так, якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК (1618-15) України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

Без скасування ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення вона позбавлена процесуальної можливості оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Аргументи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу позивач посилається на те, що норми ЦПК України (1618-15) щодо порядку і строків подання заяви про перегляд заочного рішення суду, щодо поновлення цих строків передують нормам, якими врегульовані вимоги до форми і змісту заяви про перегляд заочного рішення та дії суду після прийняття заяви про перегляд заочного рішення. У разі заявлення клопотання про поновлення процесуального строку результатом вирішення питання є поновлення цього строку, внаслідок чого процес продовжується, або відмова в поновленні строку та, за загальним правилом, залишення документів, поданих після закінчення процесуальних строків, без розгляду, якщо ЦПК України (1618-15) не встановлює інші наслідки.

Інститут процесуальних строків підлягає застосуванню до заяв про перегляд заочного рішення. Відповідачка звернулася із такою заявою з пропуском встановленого строку, у зв`язку з чим суд обґрунтовано залишив заяву без розгляду.

Наслідком розгляду заяви про перегляд заочного рішення по суті з ухваленням процесуального рішення відповідно до частини третьої статті 287 ЦПК України, якщо заява подана з пропуском строку, є порушення принципу обов`язковості судового рішення та принципу рівності учасників справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.

Згідно із статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, у тому числі, є розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Відповідно до статті13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Доступність апеляційного та касаційного оскарження судових рішень неодноразово була предметом розгляду Конституційного Суду України.

Зокрема, Конституційний Суд України визнав, що можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист.

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року №11-рп/2007 (va11p710-07) ).

Законодавець, щоб не чинити свавільно під час установлення обмежень або заборон на оскарження апеляційним порядком окремих процесуальних судових рішень (ухвал), повинен, зокрема, ураховувати юридичні наслідки, що настають для особи в результаті ухвалення судового рішення (ухвали), наявність інших, установлених процесуальним законом, дієвих механізмів захисту та поновлення порушених прав і свобод особи (абзац другий підпункту 4.3.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 01 березня 2023 року № 2-р(II)/2023).

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, залишив без розгляду заяву відповідача про перегляд заочного рішення у справі з підстав пропуску строку на звернення із такою заявою.

Відповідачка ОСОБА_2 посилається на те, що без скасування ухвали суду про залишення заяви про перегляд заочного рішення вона позбавлена процесуальної можливості оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Главою 11 "Заочний розгляд справи" Розділу ІІІ "Позовне провадження" ЦПК України (1618-15) встановлено особливі умови та порядок проведення заочного розгляду справи, ухвалення заочного рішення, подання і розгляду заяви про його перегляд, а також скасування й оскарження цього рішення.

Проте Главою 11 Розділу ІІІ ЦПК України (1618-15) не врегульовано наслідки, які настають у результаті пропуску процесуального строку, встановленого для подання заяви про перегляд заочного рішення, у зв`язку з чим з метою забезпечення однакового застосування судами норм права та щоб гарантувати юридичну визначеність Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21) сформулювала правовий висновок щодо вирішення спірного питання.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що форму заяви про перегляд заочного рішення, вимоги до її змісту, підписання, додатків, кількості копій визначають частини перша - сьома статті 285 ЦПК України. До неналежно оформленої заяви про перегляд заочного рішення застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина восьма статті 285 ЦПК України), яка регламентує порядок залишення позовної заяви без руху та її повернення.

Цей припис треба розуміти як такий, який стосується невиконання саме тих вимог, що передбачені у частинах першій - сьомій статті 285 ЦПК України. Якщо учасник справи оформив заяву про перегляд заочного рішення без дотримання саме вказаних вимог, тобто неналежно, до цієї заяви застосовуються положення статті 185 ЦПК України. В інших випадках її положення до заяви про перегляд заочного рішення незастосовні. Ухвалу про повернення такої заяви можна оскаржити в апеляційному порядку окремо від заочного рішення(пункт 22 частини першої статті 353 ЦПК України).

За змістом речення першого частини першої статті 286 ЦПК України суд зобов`язаний прийняти до розгляду заяву про перегляд заочного рішення, якщо вона відповідає вимогам частин першої - сьомої статті 285 ЦПК України, тобто є належно оформленою.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Отже, не у всіх випадках, коли до суду надійшли документи після спливу процесуального строку, ці документи необхідно залишати без розгляду. Так, якщо відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення поза межами встановлених частинами другою та третьою статті 284 ЦПК України строків, то це згідно з положеннями Глави 11 Розділу ІІІ ЦПК (1618-15) України не звільняє суд від обов`язку застосувати порядок, визначений у статті 287 ЦПК України, та постановити через пропуск строку на подання заяви про перегляд заочного рішення ухвалу про залишення цієї заяви без задоволення, якщо немає підстав для задоволення заяви про поновлення відповідного строку.

У результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: 1) залишити заяву без задоволення; 2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження (частина третя статті 287 ЦПК України).

Оскільки кожну належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд зобов`язаний згідно з реченням першим частини першої статті 286 ЦПК України прийняти та невідкладно надіслати її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи, то немає ґрунтовних підстав вважати, що визначений статтею 287 ЦПК України порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення застосовний тільки до розгляду суті цієї заяви та незастосовний до розгляду на предмет дотримання строку її подання. Тому, оскільки спеціальне правове регулювання, передбачене Главою 11 Розділу ІІІЦПК України, охоплює порядок розгляду заяви про перегляд заочного рішення, поданої поза межами встановленого строку, то немає підстав залишати її без розгляду на підставі статті 126 ЦПК України.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення (частина четверта статті 287 ЦПК України).

У разі відмови у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суд з цієї причини відмовляє у задоволенні такої заяви про перегляд.Тоді відповідач, який її подав, може оскаржити в апеляційному порядку заочне рішення, обґрунтувавши, зокрема, поважність причин для пропуску строку на подання заяви про перегляд цього рішення. Передбачене у реченні другому частини четвертої статті 287 ЦПК України спеціальне правило про початок відліку строку на апеляційне оскарження заочного рішення застосовне лише до тих рішень, які суд ухвалив за правилами, що діють з 15 грудня 2017 року.

Подібний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 297/500/20 (провадження № 61-13814св21), від 07 червня 2022 року у справі № 2-1923/10 (провадження № 61-14318св21), від 27 липня 2022 року у справі № 523/14269/20 (провадження № 61-1396св22), від 10 серпня 2022 року у справі № 754/3380/17 (провадження № 61-7235св21).

Ухвалою від 16 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду (провадження № 14-4цс23) повернула на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 2-7852/11, в межах розгляду якої порушувалося питання про відступ від висновку, сформульованого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16 (провадження № 14-74цс21), не вбачаючи підстав для відступу від наведенного правового висновку.

16 лютого 2023 року Велика Палата Верховного Суду оцінила, зокрема, доводи, які у цій справі складають зміст відзиву на касаційну скаргу, та спростувала їх.

Суд першої інстанції постановив ухвалу, згідно з якою залишив без розгляду заяву про перегляд заочного рішення через пропуск строку на її подання. Ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишив без змін.

Згідно зі статтею 6 Конвенції гарантується право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ такий суд має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Судом, встановленим законом, для розгляду заяви про перегляд заочного рішення у справі та прийняття одного з рішень, визначених частиною третьою статті 287 ЦПК України, є суд першої інстанції.

Підставою для касаційного оскарження заявниця зазначала те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, провадження 14-74цс21.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу 09 лютого 2022 року без урахування наведеного висновку Верховного Суду та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін з порушенням норм процесуального права (частина четверта статті 263 ЦПК України).

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16, провадження №14-74цс21, про застосування статті 126 ЦПК України щодо заяви про перегляд заочного рішення, а саме суд, розглянувши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення (зокрема на предмет того, чи є підстави у зв`язку з пропуском строку на її подання розглядати цю заяву по суті), може вчинити інші дії, ніж передбачені у частині третій статті 287 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що судові рішення необхідно скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви про перегляд заочного рішення з урахуванням висновків цієї постанови.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За наслідками касаційного розгляду справа направляється до суду першої інстанції для продовження розгляду, тому питання розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану адвокатом Петриком Віталієм Васильовичем, задовольнити частково.

Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 13 жовтня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.