розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Гуревичем Родіоном Геннадійовичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року Акціонерне товариство "Сбербанк" (далі - АТ "Сбербанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Міжнародний резервний банк" (далі - АТ "Міжнародний резервний банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 09 липня 2012 року Публічним акціонерним товариством (далі - ПАТ) "Дочірній банк Сбербанку росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 14284-ФО/2012/120, відповідно до умов якого остання отримала кредитні кошти на поточні потреби у загальній сумі 550 000 грн зі сплатою 23,11 % річних (з можливістю зміни процентної ставки) за користування кредитом на строк до 07 липня 2017 року.

Належне виконання позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором забезпечено порукою, згідно з укладеними банком 09 липня 2012 року з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 окремими договорами поруки: № 14284-ФО/2012/120 та № 14284-ФО/2012/120/2,0 відповідно. За вказаними договорами поруки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зобов`язалися відповідати перед позивачем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, які виникли за вказаним кредитним договором в повному обсязі, в тому числі за повернення кредиту, процентів за користування кредитними коштами, відшкодування можливих збитків, сплату пені та інших штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

ОСОБА_1 не виконувала зобов`язання за кредитним договором щодо внесення платежів згідно з графіком, тому станом на 05 травня 2017 року заборгованість за кредитним договором становить 580 286,61 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 329 999,92 грн, проценти за користування кредитом - 249 626,09 грн, пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом - 366,60 грн та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 294,00 грн.

Враховуючи невиконання зобов`язань за кредитним договором, банк направив позичальнику та поручителям повідомлення-вимоги №№ 10385/7/28-3, 10382/7/28-3, 10253/7/28-3 від 15 вересня 2016 року про дострокове повернення у повному обсязі суми заборгованості за кредитним договором.

На день звернення з позовом заборгованість за кредитним договором

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не погашена.

Ураховуючи наведене, АТ "Сбербанк" просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 09 липня 2012 року № 14284-ФО/2012/120 у розмірі 580 286,61 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 329 999,92 грн, проценти за користування кредитом - 249 626,09 грн, пеня за прострочення повернення загальної заборгованості за кредитом - 366,60 грн та пеня за прострочення сплати процентів за користування кредитом - 294,00 грн; стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 8 704,30 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року у складі судді Проніна С. Г. позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сбербанк" суму заборгованості за кредитним договором № 14284-ФО/2012/120 від 09 липня 2012 року у розмірі 579 626,01 грн, яка складається із заборгованості за кредитом

у сумі 329 999,92 грн та процентів за користування кредитом

у сумі 249 626,09 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сбербанк" 8 704,30 грн на відшкодування судового збору. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_1, суд першої інстанції вважав, що позивач довів порушення умов кредитного договору, розмір заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вирішення позовних вимог до поручителів, місцевий суд встановив, що кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив вимоги до поручителів, тому в силу частини четвертої статті 554 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин, порука ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є припиненою.

Постановою Донецького апеляційного суду від 07 листопада 2019 року апеляційну скаргу АТ "Сбербанк" залишено без задоволення, а рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 09 листопада 2022 року касаційну скаргу АТ "Сбербанк" задоволено частково.

Постанову Донецького апеляційного суду від 07 листопада 2019 року в частині вирішення позову АТ "Сбербанк" про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-21989св19).

У частині вимог до ОСОБА_1 судове рішення в касаційному порядку не оскаржувалося і не переглядалося.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року апеляційну скаргу АТ "Міжнародний резервний банк", яке є правонаступником АТ "Сбербанк", задоволено частково.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 та солідарно з ОСОБА_3 на користь АТ "Міжнародний резервний банк", яке є правонаступником АТ "Сбербанк", заборгованість за кредитним договором № 14284-ФО/2012/120 від 09 липня 2012 року у розмірі 80 441,72 грн, яка складається з: 73 333,36 грн - заборгованість за кредитом; 7 108,22 грн - проценти за користування кредитом.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Міжнародний резервний банк", яке є правонаступником АТ "Сбербанк", заборгованість за кредитним договором № 14284-ФО/2012/120 від 09 липня 2012 року у розмірі 499 184,29 грн, яка складається з: 256 666,56 грн - заборгованість за кредитом; 242 517,87 грн - проценти за користування кредитом.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що банк звернувся до суду 22 травня 2017 року, тому поручителі відповідають солідарно з позичальником за неналежне виконання останнім зобов`язань за кредитним договором за щомісячними платежами в межах шестимісячного строку та сумою платежів за тілом кредиту, яку банк просив стягнути достроково (за період з дати звернення з позовом до закінчення строку основного зобов`язання).

Апеляційний суд вважав, що з урахуванням того, що борг позичальника ОСОБА_1, як за тілом кредиту так і за відсотками зменшується у загальному розмірі на 80 441,72 грн, які стягуються солідарно з боржника і кожного поручителя, відповідно рішення суду першої інстанції в частині повного задоволення позовних вимог, заявлених до ОСОБА_1, підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з неї на користь АТ "Міжнародний резервний банк", яке є правонаступником АТ "Сбербанк", заборгованості за кредитним договором № 14284-ФО/2012/120 від 09 липня 2012 року у розмірі 499 184,29 грн та судового збору у розмірі 28 201,93 грн скасувати та направити справу в цій частині до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги банку, переглянувши справу в частині позовних вимог до ОСОБА_1 .

Крім того, Верховний Суд також надсилав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції тільки в частині позовних вимог до поручителів, тому суд апеляційної інстанції не в праві був переглядати рішення районного суду в іншій частині.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року АТ "Сбербанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що неведені в ній доводи в частині необхідності скасування судового рішення в частині позовних вимог до позичальника, є безпідставними, оскільки нею рішення районного суду не оскаржувалося, тобто вона погоджувалася із сумою боргу, яку необхідно сплатити банку, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції фактично не змінило її прав та обов`язків, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.

29 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2023 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

09 липня 2012 року ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 14284-ФО/2012/120, відповідно до умов якого остання отримала кредит на поточні потреби у розмірі 550 000 грн зі сплатою 23,11% річних за його користування та кінцевим строком повернення до 07 липня 2017 року.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором 09 липня 2012 року ПАТ "Дочірній банк Сбербанку росії", правонаступником якого є АТ "Сбербанк", уклало з ОСОБА_2 договір поруки № 14284-ФО/2012/120 та з ОСОБА_3 - договір поруки № 14284-ФО/2012/120/2.

ОСОБА_1 належно не виконувала зобов`язання за кредитним договором, тому станом на 05 травня 2017 року заборгованість складає 579 626,01 грн, з яких заборгованість за кредитом - 329 999,92 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом -249 626,09 грн.

15 вересня 2016 року банк надіслав на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 повідомлення-вимоги № 10385/7/28-3, № 10382/7/28-3 та № 10253/7/28-3 відповідно, про дострокове повернення усієї суми заборгованості за кредитом, нарахованих процентів та пені.

З накладних ТОВ "ТЕКС Україна" № 3364354, № 3364357, № 3364355 та № 3364356 від 19 вересня 2016 року суди встановили, що повідомлення-вимоги про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором відповідачі не отримали.

Станом на 05 травня 2017 року заборгованість за кредитним договором відповідачами не погашена.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 643/3630/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц та від 20 травня 2020 року у справі № 344/1044/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України (435-15) .

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення виконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Правові наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно із частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України (тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що у законі передбачено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов`язання не встановлено або встановлено моментом пред`явлення вимоги).

Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб`єктивного права кредитора й суб`єктивного обов`язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права, кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію такого виду забезпечення виконання зобов`язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред`явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред`явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред`явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак й в такому разі кредитор може звернутися з названою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов`язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Повно та всебічно переглянувши справу в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованих висновків про те, що оскільки з позовом банк звернувся 22 травня 2017 року, тому поручителі відповідають солідарно з позичальником за неналежне виконання останнім зобов`язань за кредитним договором за щомісячними платежами в межах шестимісячного строку, та сумою платежів за тілом кредиту, яку банк просив стягнути достроково (за період з дати звернення з позовом до закінчення строку основного зобов`язання), загальна сума боргу, яка підлягає солідарному стягненню з позичальника ОСОБА_1 та поручителів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 складає 80 441,72 грн, з яких 73 333,36 грн - заборгованість за тілом кредиту та 7 108,22 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо позовних вимог до ОСОБА_1 .

Разом з тим, Верховний Суд не може погодитися з постановою апеляційного суду в частині, в якій було переглянуто рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 24 червня 2019 року в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та стягнуто на користь банку суму заборгованості за кредитним договором від 09 липня 2012 року у розмірі 579 626,01 грн, оскільки у ній рішення суду не оскаржувалося, тому апеляційний суд вийшов за межі вимог апеляційної скарги банку (том 2, а. с. 67-69).

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Більше того, на це звернув увагу й Верховний Суд у своїй постанові від 09 листопада 2022 року при попередньому перегляді судового рішення апеляційного суду.

При цьому, оскільки рішення районного суду в частині позовних вимог до ОСОБА_1 в апеляційному порядку банком не оскаржувалося, тому постанова апеляційного суду про солідарне стягнення кредитної заборгованості з поручителів та позичальника - ОСОБА_1, підлягає зміні. Кредитна заборгованість стягується з кожного з поручителів, які є солідарними боржниками із позичальником - ОСОБА_1, з якої борг стягнуто рішенням районного суду.

Відповідно до частин першою, четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, оскільки у справі немає необхідності встановлювати додаткові обставини справи, при цьому суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до ОСОБА_1, яке не оскаржувалося, то Верховний Суд вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції в цій частині та змінити резолютивну частину судового рішення по суті спору.

При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для стягнення з банку на користь заявника суму сплачених судових витрат за подання касаційної скарги, оскільки, незважаючи на її часткове задоволення, судове рішення по суті спору, а саме обґрунтованість позовних вимог та їх сума, фактично залишається незміненим.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Гуревичем Родіоном Геннадійовичем- задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до ОСОБА_1 скасувати.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 квітня 2023 року в частині позовних вимог Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини постанови в наступній редакції:

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та зі ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь правонаступника Акціонерного товариства "Сбербанк" - Акціонерного товариства "Міжнародний резервний банк" (код ЄДРПОУ 25959784) суму заборгованості за кредитним договором від 09 липня 2012 року № 14284-ФО/2012/120, у розмірі 80 441 (вісімдесят тисяч чотириста сорок одну) гривню 72 (сімдесят дві) копійки, яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 73 333,36 грн - тіло кредиту, процентів за користування кредитом у сумі 7 108,22 грн.