відповідачі: Комунальне підприємство "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київська міська державна адміністрація, Київська міська рада, Головне управління Національної поліції у м. Києві,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року у складі судді Мицик Ю. С. та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., Рубан С. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП "Київблагоустрій"), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент благоустрою), Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди.

Позов обґрунтований тим, що 15-25 листопада 2016 року в АДРЕСА_1 співробітники Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на виконання доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), діючи незаконно, знищили належне позивачам нерухоме майно та тимчасові споруди, відкрито заволоділи конструктивними елементами тимчасових споруд, обладнанням, будівельними матеріалами, а працівники Київської міської державної адміністрації, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у м. Києві не вчинили жодних дій щодо попередження таких протиправних дій.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд солідарно стягнути з відповідачів на свою користь кожному по 1/2 частині грошової компенсації майнової шкоди в загальному розмірі 1 969 232,19 грн та по 1/2 частині моральної шкоди в загальному розмірі 500 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року, у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про право власності чи користування земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний об`єкт, що є необхідною ознакою для визнання такого об`єкта цивільних прав нерухомим майном, що, в свою чергу, унеможливлює визначити межі об`єкту. Матеріали справи не містять доказів, що демонтовані павільйони та нерухомість позивачів є одним і тим самим об`єктом.

Постановою Верховного Суду від Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Баховського М. М. задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 24 квітня 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанову суду касаційної інстанції мотивовано тим, що обставини протиправності дій КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час винесення припису від 18 жовтня 2016 року № 1616559 та Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час надання доручення від 14 листопада 2016 року № 578/11-16 про демонтаж споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, встановлено судовим рішенням в адміністративній справі № 826/18569/16, тому відповідно до статті 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

Висновки судів попередніх інстанцій про відсутність доказів належності демонтованого майна позивачам є передчасними, оскільки суперечать матеріалам справи: нотаріально посвідченим договорам дарування від 10 вересня 2013 року та 21 жовтня 2016 року, відповідно до яких позивачі є співласниками нежилого приміщення № 101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, (у тому числі демонтованих приміщень № 19, 20); копіям договору оренди від 15 липня 2014 року № 3; повідомленню від 11 листопада 2016 року № 15018/С/26-51-13-05-17 ГУ ДФС у м. Києві.

Висновки судів щодо відсутності доказів факту руйнування внаслідок демонтажу нерухомого майна, належного позивачам, необґрунтовані. Суди не звернули уваги на довідку ТОВ "Техінвентарізація" від 24 липня 2017 року № 391 (НЖ-2017), відповідно до якої площа належного позивачам нерухомого майна - нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_2, зменшилась в результату зносу частини приміщень, а саме - демонтованих приміщень № 19 та № 20.

Суди не надали оцінку двом технічним паспортам на нежитлові приміщення АДРЕСА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.

Відмовлено у позові ОСОБА_1, ОСОБА_2 до КМДА, Київської міської ради, Головного управління Національної поліції у м. Києві про стягнення грошової компенсації та відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто солідарно з КП "Київблагоустрій", Департаменту благоустрою на користь ОСОБА_1 548 066,07 грн на відшкодування майнової шкоди та 20 000,00 грн - моральної шкоди.

Стягнуто солідарно з КП "Київблагоустрій", Департаменту благоустрою на користь ОСОБА_2 548 066,07 грн на відшкодування майнової шкоди та 20 000,00 грн - моральної шкоди.

Стягнуто з КП "Київблагоустрій", Департаменту благоустрою в рівних частках на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 14 620,00 грн, тобто по 7 310,00 грн з кожного.

В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року апеляційні скарги представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвоката Баховського М. М., Департаменту благоустрою та КП "Київблагоустрій" залишено без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року залишено без змін.

Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, встановлені обставини щодо протиправних дій КП "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) під час винесення припису від 18 жовтня 2016 року № 1616559 та Департаменту благоустрою під час складання доручення від 14 листопада 2016 року № 578/11-16 про демонтаж споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, протиправними є й самі дії щодо примусового демонтажу споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на це суди дійшли висновку, що позивачам було завдано майнову і моральну шкоду, які підлягають відшкодуванню.

Згідно зі звітом (висновком) про оцінку (вартість) майна від 10 січня 2017 року, складеного ТОВ "Мегаполіс і партнери", ринкова вартість нежилого приміщення № 101, загальною площею 286,6 кв. м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, становить 7 737 722,00 грн (без ПДВ).

На підтвердження розміру завданої шкоди внаслідок демонтажу приміщень № 19 та № 20, як складових цілого нежитлового приміщення № 101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, позивачі надали розрахунок, відповідно до якого розмір грошової компенсації майнової шкоди за частину пошкодженого нерухомого майна площею 40,6 кв. м становить 1 096 132,19 грн.

Відповідачі цей розрахунок не спростували.

Стягнення з КП "Київблагоустрій" та Департаменту благоустрою на користь позивачів моральної шкоди у розмірі по 20 000,00 грн кожному відповідає характеру та ступеню її завдання, засадам розумності, виваженості та справедливості.

Разом з цим, надані позивачами докази не доводять належність позивачам на праві власності інших тимчасових споруд, загальною площею 87,31 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Демонтаж таких тимчасових споруд, відкритих (літніх) майданчиків для харчування біля стаціонарного закладу ресторанного господарства на АДРЕСА_1 не порушує права та обов`язки позивачів, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є власниками тимчасових споруд, вони не здійснювали їх розміщення, не укладали дозвільної документації для правомірного розміщення літніх майданчиків. З огляду на це у відшкодуванні шкоди в розмірі 873 100,00 грн необхідно відмовити.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У квітні 2022 року до Верховного Суду поштовим зв`язком надійшла касаційна скарга КП "Київблагоустрій" на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити у справі нове рішення про відмову у позові.

У червні 2022 року Департамент благоустрою звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити у справі нове рішення про відмову у позові.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга КП "Київблагоустрій" мотивована тим, що відповідно до Закону України "Про благоустрій населених пунктів" (2807-15) , Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, статуту КП "Київблагоустрій" відповідальною особою за прийняття рішень про примусовий демонтаж будь-якої споруди у м. Києві є Департамент благоустрою. Доручення Департаменту благоустрою є формою рішення розродчого характеру та підлягає обов`язковому виконанню КП "Київблагоустрій", яке підпорядковане департаменту.

Заявник зазначає про відсутність правових підстав для застосування статей 1166, 1173 ЦК України щодо КП "Київблагоустрій".

Заявлений позов до неналежного відповідача не підлягає задоволенню.

Факт демонтажу саме частини нерухомого майна позивачів спростовується актами проведення демонтажу від 01 грудня 2016 року та звітом про оцінку (вартість) майна від 10 січня 2017 року, складеного ТОВ "Мегаполіс і партнери".

Позивачі не надали будь-яких доказів на підтвердження дійсного розміру завданої КП "Київблагоустрій" матеріальної шкоди. Наданий позивачами звіт не є належним та допустимим доказом розміру збитків, оскільки не враховує технічні характеристики та конструктивні елементи саме демонтованого павільйону, а також стосується визначення ринкової вартості для проведення юридичних дій.

В оскаржуваних рішеннях висновки судів грунтуються лише на позиції позивачів та їх викладі обставин справи, що не доведені ними під час судового розгляду. Суди зробили висновки про необхідність задоволення позову на підставі припущень та визнали встановленими обставинами лише в силу того, що відповідачі цих обставин не спростували (концепція негативного доказу).

Позивачі не обгрунтували розмір своїх немайнових втрат, не надали доказів заподіяння їм моральної шкоди.

Солідарна відповідальність можлива лише в разі спільних дій. Обов`язковому встановленню підлягає розмір вини кожного із заподіювачів такої шкоди, лише в разі неможливого розмежування вини настає солідарний обов`язок з відшкодування завданих збитків. Враховуючи викладене, підстави для застосування статті 1190 ЦК України та солідарної відповідальності відповідачів відсутні, оскільки: рішення щодо демонтажу тимчасової споруди приймає Департамент благоустрою, а КП "Київблагоустрій" може бути залучене для виконання рішень Департаменту.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає: суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, постановах Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 02 вересня 2020 року у справі № 756/13292/15-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 607/16993/18-ц, постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року, провадження № 6-183цс14.

Касаційна скарга Департаменту благоустроюмотивована тим, що рішення про демонтаж стосувалось майданчиків для харчування біля закладів ресторанного господарства, розміщення яких здійснювала фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_4 ), та не порушує права позивачів.

Суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що демонтовано нерухоме майно, яке є їх власністю.

Технічний паспорт (який складений за результатами інвентаризації від 24 липня 2017 року, тобто після ухвалення судових рішень у справі) не є правовстановлюючим документом та не підтверджує факт проведення демонтажу нерухомого майна позивачів у листопаді 2016 року. Водночас відповідачі надали суду докази правомірності проведення демонтажу елементів благоустрою (літнього майданчика біля кафе, павільйону), зведених без отримання відповідних документів.

Наданий позивачами звіт дійсний до 09 лютого 2019 року, тому суди попередніх інстанцій не мали його враховувати. Крім того, метою оцінки за цим звітом є визначення ринкової вартості для проведення юридичних дій, що суперечить статті 106 ЦПК України.

Позивачі не надали доказів присвоєння поштової адреси спірним приміщенням ні за адресою: АДРЕСА_2, ні за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до договорів дарування частини нежилих приміщень та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності/інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна.

На підтведження факту володіння нерухомим майном позивачі не надали суду доказів сплати податку на нерухомість та орендної плати за користування земельною ділянкою.

Фактично позивачі всупереч статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільно зайняли земельну ділянку, на якій розташовані спірні об`єкти нерухомого майна.

Усупереч вимогам статей 23, 1167 ЦК України позивачі не обґрунтували належним чином існування підстав для відшкодування моральної шкоди та її розміру.

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає: суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 916/569/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 910/1546/19, від 18 лютого 2020 року у справі № 908/807/18, від 14 липня 2020 року у справі № 908/3748/13, від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, провадження № 61-10802св18, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 12 квітня 2018 року у справі № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10), від 25 січня 2019 року у справах №№ К/9901/60377/18, № К/9901/60548/18, від 21 лютого 2020 року у справі № 910/4175/19, від 02 вересня 2020 року у справ № 756/13292/15-ц, провадження № 61-3825ск22, від 08 квітня 2020 року у справі № 607/16993/18-ц, провадження № 61-1343св20, від 27 лютого 2020 року у справі № 826/14017/17, провадження № №К/9901/58212/18, К/9901/59890/18, від 10 січня 2019 року у справі № 915/1376/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, провадження № К/9901/59673/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, провадження № 11-251апп18, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19.

Аргументи інших учасників справи

Відзиви на касаційні скарги не надійшли.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 травня 2022 року поновлено КП "Київблагоустрій" процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою КП "Київблагоустрій".

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року клопотання КП "Київблагоустрій" про зупинення виконання рішення задоволено.

Зупинено виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року до закінчення касаційного розгляду справи.

Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року поновлено Департаменту благоустрою процесуальний строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Департаменту благоустрою.

У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

Підстави відкриття касаційних проваджень та межі розгляду справи

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Касаційні провадження за касаційними скаргами КП "Київблагоустрій" та Департаменту благоустрою відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційних скарг без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 березня 2009 року на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 11 лютого 2009 року у справі № 14/59 в Київському міському бюро технічної інвентаризації за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна: нежиле приміщення № 101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

У 2011 році розпочато та в 2012 році закінчено реконструкцію вказаного приміщення. Реконструкція групи приміщень № 101 проведена на підставі декларації на початок виконання будівельних робіт, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 22 грудня 2011 року № КВ 08311110841 та прийнята в експлуатацію, за замовленням ОСОБА_5 та ОСОБА_6, згідно з декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві 27 лютого 2012 року № КВ 14312029645, загальною площею 286,6 кв. м, код об`єкта 1230.4 (1230 - "будівлі торговельні"; 1230.4 - "їдальні, кафе, закусочні тощо") відповідно до Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 підрозділу 1.2. "Будівлі нежитлові", з категорією складності III (з п`яти визначених ДСТУ-Н Б В. 1.2-16 "Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об`єктів будівництва"). Техніко-економічні показники прийнятого в експлуатацію об`єкту: несучі конструкції: стіни цегляні, фундамент стрічковий; огороджувальні: зовнішні стіни - цегла, внутрішні стіни несучі - цегла повнотіла.

Відповідно до договору дарування частини нежилих приміщень від 10 вересня 2013 року ОСОБА_1 є власником 1/2 частини нежилого приміщення № 101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до договору дарування частини нежилих приміщень від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_2 є власником 1/2 частини нежилого приміщення № 101, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .

Договором оренди від 15 липня 2014 року № 3 нежитлове приміщення № 101 (стаціонарний заклад ресторанного господарства з тимчасовими відкритими (літніми) майданчиками, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, було передано ОСОБА_1 в оренду ФОП ОСОБА_3 на три роки.

23 травня 2016 року між ФОП ОСОБА_4 та Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради укладено договір № 04416-16 щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою, згідно з яким ФОП ОСОБА_4 зобов`язується оплатити пайову участь в утриманні об`єкта благоустрою (місце розташування: АДРЕСА_1 ), на території якого розташована тимчасова споруда (відкритий (літній) майданчик, площею 27,3 кв. м).

18 жовтня 2016 року провідним інспектором КП "Київблагоустрій" складено приписи, які було адресовано трьом фізичним особам-підприємцям, а саме: припис № 1616557 - ФОП ОСОБА_4, припис № 1616559 - ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_6, припис № 1616558 - ФОП ОСОБА_4, згідно з якими виявлено самовільне розміщення тимчасових споруд (літніх майданчиків при кафе, павільйону) біля багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі Правил благоустрою м. Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/1051, запропоновано усунути порушення шляхом надання проектно-дозвільної документації на розміщення тимчасових споруд. В разі відсутності такої проектно-дозвільної документації - демонтувати власними силами. В разі невиконання вимог припису будуть вжиті відповідні заходи згідно з чинним законодавством.

14 листопада 2016 року Департаментом благоустрою було прийнято рішення (доручення) № 578/11-16 про демонтаж вказаних елементів благоустрою відповідно з пунктами 13.3.2., 13.3.3. Правил благоустрою м. Києва.

На виконання доручення від 14 листопада 2016 року № 578/11-16 було здійснено примусовий демонтаж споруд за адресою: АДРЕСА_1, про що складені відповідні акти.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту благоустрою та КП "Київблагоустрій" про визнання протиправними та скасування рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано припис КП "Київблагоустрій" від 18 жовтня 2016 року № 1616559. Визнано протиправним та скасоване доручення від 14 листопада 2016 року № 578/11-16 Департаменту благоустрою про демонтаж споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 826/18569/16 касаційні скарги Департаменту благоустрою та КП "Київблагоустрій" залишено без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року залишено без змін.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (стаття 386 ЦК України).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (стаття 1166 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (стаття 1166 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (стаття 1173 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14 листопада 2016 року Департаментом благоустрою у зв`язку з невиконанням припису КП "Київблагоустрій" від 18 жовтня 2016 року № 1616559 було прийнято рішення (доручення) № 578/11-16 про демонтаж розташованих за адресою: АДРЕСА_1, елементів благоустрою, а саме: літнього майданчику з парасольками (сезонний), павільйону, літнього майданчику при кафе, барі чи ресторані (всесезонний).

На виконання доручення від 14 листопада 2016 року № 578/11-16 було здійснено примусовий демонтаж будівель за вазаною адресою, про що складені відповідні акти.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 19 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 826/18569/16 визнано протиправним та скасоване припис КП "Київблагоустрій" від 18 жовтня 2016 року № 1616559. Визнано протиправним та скасоване доручення від 14 листопада 2016 року № 578/11-16 Департаменту благоустрою про демонтаж споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 826/18569/16 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року залишено без змін.

У вказаній справі суди встановили, що на виконання вимог припису № 1616559 ОСОБА_1 надала КП "Київблагоустрій" повний пакет запитуваних документів. Департамент благоустрою мав право прийняти рішення щодо демонтажу та здійснювати відповідний демонтаж виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд відповідно до Правил благоустрою м. Києва.

У справі № 826/18569/16 суди не встановили прийняття будь-яких рішень про демонтаж спірної споруди та дійшли висновку, що вжиття Департаментом благоустрою дій щодо її демонтажу шляхом видачі відповідного доручення є необґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини неправомірності дій відповідачів у спірних правовідносинах щодо демонтажу споруд, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 не підлягають доказуванню та є такими, що встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку доказам у справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про існування підстав для відшкодування шкоди позивачам, оскільки встановлено незаконність дій щодо знесення частини належного їм нерухомого майна.

Виходячи зі змісту статті 1190 ЦК України, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 756/13292/15-ц (провадження № 61-1909св19), на яку посилаються завники у касаційних скаргах.

Щодо солідарної відповідальності відповідачів перед позивачами, то Верховний Суд виходить з установлених судами обставин у цій справі, що рішення про знесення нерухомого майна прийняв Департамент благоустрою, яке визнане адміністративним судом протиправним, а виконав це рішення КП "Київблагоустрій", організувавши безпосередній демонтаж нерухомого майна. Результатом спільних дій цих відповідачів стало знесення належного позивачам нерухомого майна.

Відповідачі вчинили різні дії щодо об`єкта нерухомого майна, саме сукупність указаних дій та їх взаємопов`язаність стали підставою для завдання позивачам шкоди. Такий характер дій відповідачів у цій справі унеможливлює визначити ступінь вини кожного з них.

Отже, відповідачі спільно завдали шкоди взаємопов`язаними сукупними діями, результат їх шкідливих діянь є неподільний та спільними діями мають відновити порушенні права позивачів.

З огляду на це, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про стягнення з відповідачів на користь позивачів заподіяних збитків для відновлення пошкодженого об`єкта нерухомого майна саме у солідарному порядку відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України.

Такі висновки судів не суперечать правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 756/13292/15-ц (провадження № 61-1909св19) щодо застосування вказаної статті.

Щодо посилання заявників на недоведеність обставин завдання ними майнової шкоди та необхідність врахування правових висновків, викладених у потановах: Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 161/14920/16-а, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 569/1799/16-ц, Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі № 921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10), від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 10 січня 2019 року у справі № 915/1376/17, від 25 січня 2019 року у справах №№ К/9901/60377/18, № К/9901/60548/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, провадження № К/9901/59673/18, від 27 серпня 2019 року у справі № 916/569/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 грудня 2019 року у справі № 910/1546/19, від 18 лютого 2020 року у справі № 908/807/18, від 21 лютого 2020 року у справі № 910/4175/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 826/14017/17, провадження № №К/9901/58212/18, К/9901/59890/18, від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13, від 14 липня 2020 року у справі № 908/3748/13, постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року, провадження № 6-183цс14), Верховний Суд зазначає таке.

За обставин набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано незаконність дій Департаменту благоустрою та КП "Київблагоустрій", що фактично спричинили позивачам майнову та моральну шкоди, та яке має преюдиційне значення у цій справі відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України, посилання заявників на врахування вказаних правових висновків, які стосуються загальних підходів у вирішенні питання щодо обставин завданняшкоди, її розміру та осіб, відповідальних за відшкодування такої шкоди, є необґрунтованими.

Верховний Суд погоджується з визначенням судами розміру завданої шкоди внаслідок демонтажу приміщень № 19 та № 20, як складових цілого нежитлового приміщення № 101, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України (1618-15) , покладається на кожну із сторін.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною другою статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Позивачі довели факт завдання їм Департаментом благоустрою та КП "Київблагоустрій" майнової та моральної шкоди.

Розмір шкоди внаслідок демонтажу приміщень визначений позивачами на підставі звіту (висновку) про оцінку (вартість) майна від 10 січня 2017 року та прийнятий судами, відповідачі належними, допустимими та достатніми доказами його не спростували.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, а встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Аргументи заявників про те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження належності їм на праві власності демонтованого нерухомого майна, є безпідставними. Такі обставини встановлювались під час розгляду справи № 826/18569/16.

Доводи касаційних скарг щодо непогодження з розміром моральної шкоди, визначеної судами, Верховний Суд відхиляє, оскільки відповідно до цивільного процесуального закону суд касаційної інстанції не встановлює обставини та не надає оцінку доказам у справі. Суди відшкодували позивачач моральну шкоду з урахуванням принципів справедливості, розумності відповідно до пункту 6 статті 3 ЦК України.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційних скарг

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши в межах доводів та вимог касаційних скарг правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року зупинено виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 23 вересня 2021 року до закінчення касаційного розгляду справи, то виконання вказаного судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.