Постанова

Іменем України

20 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 2-474/10

провадження № 61-5568св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",

заінтересовані особи: ОСОБА_1, Приватне підприємство "Науково-дослідний виробничо-методичний екологічний центр екстрасенсорики народної та нетрадиційної медицини "Лотос-Альфа", Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 травня 2021 року у складі судді Ус О. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 червня 2021 року у складі колегії суддів: Вейтас І. В., Радченка С. В., Семиженка Г. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів

У липні 2019 року Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_1, Приватне підприємство "Науково-дослідний виробничо-методичний екологічний центр екстрасенсорики народної та нетрадиційної медицини "Лотос-Альфа", правонаступником якого є Приватне підприємство "Лотос-Альфа" (далі - ПП "Лотос-Альфа"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект").

На обґрунтування заяви посилалося на те, що 10 березня 2010 року Комсомольським районним судом м. Херсона ухвалено рішення у справі

№ 2-474/10 за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк") до ОСОБА_1, ПП "Лотос-Альфа" про стягнення боргу за кредитним договором.

19 травня 2010 року суд видав виконавчий лист.

За заявою банку Відділом державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції м. Херсона було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Постановою державного виконавця від 05 лютого 2014 року матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 передані до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області.

У зв`язку з тривалим перебуванням виконавчого листа на виконанні у виконавчій службі та відсутністю будь-якої інформації про хід виконавчого провадження банк неодноразово надсилав запити до виконавчої служби щодо надання інформації про стан виконавчого провадження, а саме 10 жовтня 2016 року та 18 грудня 2017 року, проте відповіді на запити не отримав.

18 лютого 2019 року банк втретє направив заяву про надання інформації та з листа виконавчої служби дізнався, що виконавче провадження № НОМЕР_1 завершено на підставі частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження знищено.

Відділом державної виконавчої служби не надано інформації про направлення постанови про повернення виконавчого документа та оригіналу виконавчого листа на адресу банку.

Отже, оригінал виконавчого листа втрачено не з вини банку.

З урахуванням наведеного заявник просив визнати поважною причину пропуску строку, який надається для пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновити строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме про стягнення заборгованості з ОСОБА_1, та видати дублікат виконавчого листа про стягнення заборгованості у справі № 2-474/10, боржник - ОСОБА_1 .

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Херсонського апеляційного суду від 23 червня 2021 року, в задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 березня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-474/10, виданого 10 березня 2010 року Комсомольським районним судом м. Херсона, про стягнення з ОСОБА_1, ПП "Лотос-Альфа"на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованості у розмірі 1 191 980,51 грн, а також витрат зі сплати судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу зі стягувача АКІБ "УкрСиббанк" на його правонаступника - ТОВ "Кей-Колект", на підставі договору факторингу від 13 лютого 2013 року № 2.

Отже, заявник не є стороною виконавчого провадження, оскільки стягувачем за вказаним виконавчим документом є ТОВ "Кей-Колект", а тому АТ "УкрСиббанк" не має права на отримання дубліката виконавчого листа.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У липні 2021 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 травня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 червня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без належної оцінки та дослідження доказів, наданих банком у цій справі, які мають значення для правильного вирішення справи та підтверджують той факт, що за кредитним договором від 29 листопада 2006 року № 11085501000 не було відступлення права вимоги.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на преюдиційне значення ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 березня 2014 року у справі № 667/1441/14-ц є помилковим.

Апеляційний суд, не мотивуючи причини відхилення, не прийняв клопотання АТ "УкрСиббанк" про долучення до матеріалів справи інформаційного листа ТОВ "Кей-Колект", у якому останній зазначив, що відступлення права вимоги за договором факторингу від 13 лютого 2012 року № 2 не здійснювалося.

Будь-яких доказів про наявність нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги за договором факторингу від 13 лютого 2012 року № 2 у справі № 667/1441/14-ц немає.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ "УкрСиббанк" в частині вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа та витребувано її матеріали справи.

Підставами відкриття касаційного провадження є підстави, передбачені частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права: частини третьої статті 24 Закону України "Про іпотеку", статей 76, 82 ЦПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11, від 11 листопада 2020 року у справі № 2-768/11, від 11 серпня 2020 року у справі № 225/1649/17, від 31 липня 2020 року у справі № 537/6956/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17; відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди попередніх інстанцій встановили, що заочним рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2010 року в справі № 2-474/10 позов АКІБ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1, ПП "Лотос-Альфа" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ПП "Лотос-Альфа" на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованість за кредитним договором від 29 листопада 2006 року № 11085501000 в сумі 1 191 980,51 грн, судові витрати у розмірі 1 700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 березня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-474/10, виданого 10 березня 2010 року Комсомольським районним судом м. Херсона, про стягнення з ОСОБА_1, ПП "Лотос-Альфа" на користь АКІБ "УкрСиббанк" заборгованості у розмірі 1 191 980,51 грн, витрат зі сплати судового збору у розмірі 1 700,00 грн та 120,00 грн - витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу зі стягувача АКІБ "УкрСиббанк" на його правонаступника - ТОВ "Кей-Колект", на підставі договору факторингу від 13 лютого 2013 року № 2.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 24 квітня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 березня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "УкрСиббанк" на ухвалу Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 березня 2014 року.

Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року касаційну скаргу АТ "УкрСиббанк" залишено без задоволення, ухвалу Херсонського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року залишено без змін.

Відповідно до листа архіваріуса Херсонського міського суду Херсонської області від 27 травня 2019 року цивільну справу № 2-474/10 знищено за терміном зберігання, в архіві суду зберігається оригінал судового рішення.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 28 жовтня 2019 року відновлено втрачене судове провадження у цивільний справі

№ 2-474/10, що розглядалася Комсомольським районним судом м. Херсона, за позовом АКІБ "УкрСиббанк"до ОСОБА_1, ПП "Лотос-Альфа" про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі дослідженої в судовому засіданні копії обліково-статичної картки та оригіналу судового рішення, що збереглися в архіві суду в частині повного тексту оригіналу заочного рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 10 березня 2010 року у складі судді Мусулевського Я. А. про задоволення позову, яке долучено до матеріалів справи щодо відновлення втраченого провадження.

За інформацією про виконавче провадження від 29 березня 2021 року № НОМЕР_1 встановлено, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-474/10, виданого 10 березня 2010 року, завершено 18 серпня 2015 року. 14 серпня 2014 року стягувача АКІБ "УкрСиббанк"замінено на ТОВ "Кей-Колект" на підставі ухвали Комсомольського районного суду м. Херсона у справі № 667/1441/14-ц.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 березня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-474/10, виданого 10 березня 2010 року Комсомольським районним судом м. Херсона, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь АКІБ "УкрСиббанк" за кредитним договором від 29 листопада 2006 року № 11085501000 в сумі 1 193 800,51 грн на ТОВ "Кей-Колект", тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що АТ "УкрСиббанк" не є стороною виконавчого провадження, а отже, не має права на отримання дубліката виконавчого листа.

З таким висновком погоджується і Верховний Суд, у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (статей 76, 82 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про те, що АТ "УкрСиббанк" не відступало право вимоги за кредитним договором від 29 листопада 2006 року № 11085501000, відступлення права вимоги суперечить положенню частини третьої статті 24 Закону України "Про іпотеку", зводяться по суті до незгоди заявника з ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 березня 2014 року про заміну сторони виконавчого провадження та є фактично намаганням переглянути ухвалу що набрала законної сили, під час розгляду справи про видачу дубліката виконавчого листа.

Аргументи касаційної скарги про те, що на момент подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме встановлення преюдиції за умови, що особи не брали участі у справі при ухваленні преюдиціального рішення, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року, справа №917/1345/17, провадження № 12-144гс18, зазначено, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року, справа № 753/11000/14-ц, провадження № 61-11сво17, зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Аналіз змісту зазначених постанов Верховного Суду дає підстави стверджувати, що преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що відображується в мотивувальній частині судового акта.

Отже, судова практика з питання поняття преюдиціальності встановлених фактів є усталеною, а тому указаний довід касаційної скарги є необґрунтованим.

З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оскільки ухвалою Комсомольського районного суду м. Херсона від 25 березня 2014 року замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-474/10, виданого 10 березня 2010 року Комсомольським районним судом м. Херсона, з АТ "УкрСиббанк" на ТОВ "Кей-Колект", зазначена ухвала набрала законної сили та в судовому порядку не скасована, то підстав для задоволення заяви АТ "УкрСиббанк" про видачу дубліката виконавчого листа, яке вже не є стягувачем за виконавчим листом, немає.

Доводи касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11, від 11 листопада 2020 року у справі № 2-768/11, від 11 серпня 2020 року у справі № 225/1649/17, від 31 липня 2020 року у справі № 537/6956/14-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, Верховний Суд відхиляє з огляду на таке.

У постановах Верховного Суду від 01 лютого 2018 року у справі № 2-127/11 (провадження № 61-1648св17), від 11 листопада 2020 року у справі

№ 2-768/11 (провадження № 61-8794св20), предметом перегляду у яких є вимоги про заміну сторони у виконавчому провадженні, зазначено, що судом під час розгляду заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні не перевірено факт виникнення права вимоги, що відступається за укладеним договором.

У постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 225/1649/17 (провадження № 61-26314св18), предметом перегляду у якій є вимоги про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, зазначено, що "якщо суд дійде висновку, що обставини спору протилежні чи колізійні визначеним під час слухання іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу слід вирішити відповідно до тих обставин, які безпосередньо встановлені судом, котрий її розглядає. Сторона у справі може заперечувати преюдиціальні факти належними та допустимим доказами й суд повинен ці заперечення розглядати й оцінювати".

У постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 537/6956/14-ц (провадження № 61-43072св18), предметом перегляду у якій є вимоги про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зазначено, що "згідно частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні. Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17 (провадження № 61-35488св18), постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17 (провадження

№ 61-41031св18) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18)".

Аналізуючи наведені заявником доводи в обґрунтування підстав касаційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що при врахуванні судами висновків Верховного Суду щодо застосування норм процесуального права необхідно виходити не з подібності спірних матеріальних правовідносин, а з подібності саме процесуальних правовідносин (процесуальних обставин (ситуацій)) у порівнюваних справах (у справі, що розглядається судом, зі справою, в якій Верховний Суд сформував відповідні висновки щодо застосування норми процесуального права), що виникли у ході розгляду справи судом та які врегульовані процесуальною нормою, щодо застосування якої Верховним Судом був зроблений відповідний висновок (див. постанову Верховного Суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21).

Водночас висновки Верховного Суду у наведених заявником постановах в аспекті процесуальних обставин (ситуацій) не є подібними з процесуальною обставиною у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження і які не знайшли свого підтвердження.

Підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги немає.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" залишити без задоволення.

Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 13 травня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 23 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко