розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, підписану його опікуном ОСОБА_2, на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року в складі колегії суддів Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Якименко М. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У лютому 2023 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє його законний представник ОСОБА_2, звернувся з позовом до КП "Центральний міський стадіон" про усунення перешкод у користуванні будинком.

Позов мотивував тим, що в зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, подіями, що сталися 14 липня 2022 року у місті Вінниці, та регулярними терористичними актами з боку країни-агресора розміщення цілодобової платної автостоянки КП "Вінницький міський стадіон" поблизу житлових будинків по АДРЕСА_1 становить безпосередню загрозу мешканцям цих будинків, адже відстань до них від стоянки складає менше 20 метрів, а гарантій, що терористичний акт не повториться - немає. Вказував, що земельна ділянка, на якій розташовані автостоянка та стадіон, відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, тоді як платна цілодобова автостоянка - це комерція, що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки стадіону.

ОСОБА_1 просив суд ухвалити рішення, яким зобов`язати КП "Центральний міський стадіон" ліквідувати платну цілодобову автостоянку на земельній ділянці, що прилягає до стадіону по АДРЕСА_1 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року в задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.

Не погодившись з рішенням суду, законний представник позивача оскаржив його до суду апеляційної інстанції.

Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2023 року:

визнано, що звернення позивача з апеляційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами;

апеляційну скаргу повернуто скаржнику;

застосовано до ОСОБА_2 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2684 грн та стягнуто з нього вказану суму в дохід Державного бюджету України.

Ухвала мотивована тим, що учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

Апеляційний суд указав, що в процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

Колегія суддів зазначила, що в тексті апеляційної скарги скаржник використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційних скарг), зокрема, він негативно висловлюється про розумові здібності судді першої інстанції та цитує слова політичного діяча ОСОБА_3, з яких вбачається зневажливе ставлення до суддів та до судової гілки влади загалом.

Апеляційний суд уважав, що звернення ОСОБА_2 як законного представника ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, у якій використані образливі висловлювання щодо суддів та судової системи загалом, є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист його прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства.

Тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання дій законного представника позивача зловживанням процесуальними правами та повернення йому апеляційної скарги на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України. З метою запобігання зловживанню ОСОБА_2 у подальшому його процесуальними правами апеляційний суд уважав за доцільне застосувати до нього заходи процесуального примусу, а саме стягнути з нього в дохід державного бюджету штраф в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2684 грн.

Аргументи учасників справи

У травні 2023 року позивач, в інтересах якого діє його законний представник, подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив ухвалу апеляційного суду та рішення місцевого суду скасувати як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційну скаргу мотивував, зокрема, тим, що апеляційний суд формально підійшов до розгляду його апеляційної скарги та не забезпечив йому доступ до правосуддя.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою від 12 червня 2023 року Верховний Суд у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2023 року відмовив.

Ухвалою від 12 червня 2023 року Верховний Суд касаційну скаргу в частині оскарження ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги залишив без руху.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_2 подав касаційну скаргу в новій редакції, чим усунув недоліки касаційної скарги в повному обсязі.

Ухвалою від 08 серпня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі від 08 серпня 2023 року Верховний Суд з урахуванням положень частини другої статті 389 та частини восьмої статті 394 ЦПК України вказав, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою від 13 вересня 2023 року Верховний Суд призначив справу до розгляду.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовою позицією Конституційного Суду України правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі "Воловік проти України", заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення у справі Podbielski and PPU Polpure v. Poland від 26 липня 2005 року, заява № 39199/98).

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Можливість (право) оскарження судових рішень у суді апеляційної інстанції є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду та перегляд оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша-друга статті 2 ЦПК України).

У пунктах 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частини третя-четверта статті 44 ЦПК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зокрема, у випадку зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що:

"49. За змістом частини другої статті 44 ЦПК України перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

50. Нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

51. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).

52. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України".

У справі, що переглядається:

при визнанні подання апеляційної скарги зловживанням процесуальними правами апеляційний суд виходив із того, що в тексті апеляційної скарги заявник використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційних скарг), зокрема, він негативно висловлюється про розумові здібності судді першої інстанції та цитує слова політичного діяча ОСОБА_3, з яких вбачається зневажливе ставлення до суддів та до судової гілки влади загалом;

аналіз змісту апеляційної скарги представника позивача дає підстави для висновку, що вона містить критичні висловлювання щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції з посиланням на професійні якості судді першої інстанції, що виходить за межі лексики, допустимої в ділових документах, зокрема, документах, що подаються до суду;

разом із тим, апеляційна скарга не містить нецензурної лексики, лайливих слів чи символів, а також висловлювань, які вжиті в грубій формі та є явно образливими по відношенню до суду чи інших учасників процесу. Тому відсутні підстави для висновку, що подання представником позивача апеляційної скарги є умисним виявом очевидної неповаги до суду (судді) першої інстанції та, відповідно, зловживанням процесуальними правами;

колегія суддів уважає, що ступінь допущеної законним представником позивача критики на адресу суду першої інстанції не відповідає вжитим судом апеляційної інстанції заходам процесуального реагування, що полягають в позбавленні позивача передбаченого Конституцією України (254к/96-ВР) права на апеляційний перегляд судового рішення, а також накладенні на законного представника позивача штрафу в розмірі 2 640 грн, що значно перевищує встановлений законом мінімальний розмір штрафу;

за таких обставин наявні підстави для висновку, що оскаржена ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права, в зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала апеляційного суду - скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.