Позов мотивувала тим, що на виконання рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2021 року в справі № 309/24/21 наказом КНП "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" №183-О від 09 листопада 2021 року її поновлено на посаді сестри медичної загальної медицини загальної практики сімейної медицини амбулаторії м. Хуст Комунального некомерційного підприємства "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" з 10 листопада 2021 року.

У подальшому наказом відповідача №207-О від 08 грудня 2021 року її звільнено з посади медичної сестри загальної практики сімейної медицини амбулаторії м. Хуст згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі доповідної завідувача амбулаторії м. Хуст ОСОБА_7 від 16 листопада 2021 року, акта про відсутність на роботі від 16 листопада 2021 року за №03-4/503 та акта № 03-4/529 від 08 грудня 2021 року про відмову отримати лист-вимогу щодо необхідності надання пояснень з приводу причин відсутності на роботі.

Позивачка зазначала, що 16 листопада 2021 року не з`явилися на роботі через погіршення стану здоров`я, оскільки вже з 15 листопада 2021 року в неї почалися скарги на прискорене серцебиття, на підтвердження чого надала медичну картку амбулаторного хворого та кардіограму. Вказувала, що в зв`язку з погіршенням стану здоров`я 16 листопада 2021 року та через неможливість відкрити лікарняний, вона вимушена була звернутися до лікаря-завідувача неврологічного відділення КНП "Мукачівська центральна районна лікарня" Мукачівської міської ради Луць В. В., який надав їй довідку із зазначенням її клінічного діагнозу. 17 листопада 2021 року їй відкрито лікарняний лист з діагнозом гіпертонічний криз, появу якого позивачка пов`язує ще з симптомами, які мали місце 15 листопада 2021 року, у зв`язку з чим вона перебувала у стані тимчасової непрацездатності до 29 листопада 2021 року.

Акцентувала на тому, що її не було повідомлено про видання оскаржуваного наказу про звільнення, а також відмовлено у видачі його копії та поверненні трудової книжки. Зазначає, що крім інших порушень в наказі про звільнення відсутня дата прогулу.

З урахуванням уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд ухвалити рішення, яким:

визнати незаконним та скасувати наказ в. о. директора КНП "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" Такової Т. І. №207-О від 08 грудня 2021 року "Про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на сестру медичну загальної практики сімейної медицини амбулаторії м. Хуст ОСОБА_1";

поновити її на роботі на попередньо займаній посаді;

стягнути з відповідача середньоденний заробіток за час вимушеного прогулу з 08 грудня 2021 року до дня ухвалення судового рішення;

відшкодувати заподіяну моральну шкоду в розмірі 200 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

14 грудня 2022 року Хустський районний суд Закарпатської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Своє рішення суд мотивував тим, що сторони не заперечують відсутності ОСОБА_1 на роботі протягом робочого часу 16 листопада 2021 року. При цьому позивачка наполягає на тому, що її відсутність на роботі пов`язана з хворобою та тимчасовою втратою працездатності, на підтвердження чого надала суду копії медичної картки амбулаторного хворого, кардіограми та довідки (огляд невролога) лікаря-завідувача неврологічного відділення КНП "Мукачівська центральна районна лікарня" Мукачівської міської ради Луця В. В.

Суд зазначив, що умовою підтвердження тимчасової непрацездатності є наявність належним чином оформленого лікарняного листа або іншого документа, що засвідчує тимчасову непрацездатність. У пунктах 1.1, 1.2 Інструкції № 455 про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, вказано, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6.

Відповідно до п. 2.19 Інструкції №455 особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації.

Аналіз положень Інструкції №455 за висновком суду дає підстави вважати, що випадок тимчасової непрацездатності може засвідчуватися видачею листка непрацездатності, а у окремих випадках - довідкою про тимчасову непрацездатність із зазначенням порядкового номера та дати її видачі. При цьому в довідку слід вносити всі ті ж реквізити, що і в бланк листка непрацездатності, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Проте, надані ОСОБА_1 медична картка амбулаторного хворого та, зокрема, довідка (огляд невролога) лікаря неврологічного відділення КНП "Мукачівська центральна районна лікарня" Мукачівської міської ради Луця В. В. не містять печатки лікувально-профілактичного закладу та в них не зазначений час проведеної консультації.

Оскільки надані позивачкою документи не підтверджують тимчасову втрату її працездатності, а лише констатують факт звернення позивачки до медичного закладу, суд уважав, що позивачка не довела факт відсутності на роботі 16 листопада 2021 року з поважних причин. Суд також урахував, що видача інших (крім листків непрацездатності) документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6 Інструкції № 455, які за обставин цієї справи не встановлені.

Суд також урахував, що на підставі ухвали суду від 25 січня 2022 року Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи провело комісійну судово-медичну експертизу та підготувало висновок експерта № 29 від 19 серпня 2022 року. Згідно з указаним висновком установлений ОСОБА_1 діагноз (ВСП по кардіальному типу - згідно кардіограм - варіант норм) не впливав 15 та 16 листопада 2021 року на її працездатність і вона могла виконувати свої трудові обов`язки.

Посилання відповідачки на не видачу їй при звільненні трудової книжки суд відхилив, оскільки трудова книжка не була надана позивачкою роботодавцю при поновленні на роботі.

Суд відхилив доводи позивачки про відсутність в оспорюваному наказі відомостей про день та час прогулу, оскільки такі відомості містяться в доповідній записці завідувача амбулаторії м. Хуст ОСОБА_7 та акті від 16 листопада 2021 року №03-4/503 "Про відсутність на роботі", на підставі яких видано оспорюваний наказ.

Суд також не взяв до уваги аргументи позивачки про не ознайомлення зі змістом наказу про звільнення як такі, що спростовуються наявним у матеріалах справи актом відповідача про відмову працівника від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання його копії від 08 грудня 2021 року №03-4/530.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою від 24 травня 2023 року Закарпатський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив:

рішення Хустського районного суду від 14 грудня 2022 року скасував;

позов ОСОБА_1 задовольнив частково;

визнав незаконним та скасував наказ в.о. директора КНП "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" Танової Т. І. за № 207-0 від 08 грудня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м. Хуст за пунктом 4 статті 40 КЗпП України;

поновив ОСОБА_1 на посаді сестри медичної загальної практики сімейної медицини амбулаторії м. Хуст КНП "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги";

стягнув з КНП "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" на користь ОСОБА_1 165 623 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 10 000 грн у відшкодування моральної шкоди без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що матеріали справи свідчать про звернення позивачки у день відсутності на роботі (16 листопада 2021 року) за медичною допомогою і ці обставини відповідачем не спростовані.

Колегія суддів уважала, що причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я тощо.

Відсутність працівника на роботі за станом здоров`я за висновком апеляційного суду може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також показаннями свідків чи іншими доказами.

Суд указав, що в разі наявності сумнівів у поважності наведених ОСОБА_1 причин відсутності на роботі роботодавець не був позбавлений можливості з`ясувати у ОСОБА_1, чи зверталась вона у зв`язку із погіршенням самопочуття до медичних закладів. Натомість, не перевіривши належним чином причин відсутності на роботі, відповідач прийняв поспішне рішення про застосування до ОСОБА_1 найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

Дослідивши наявні в справі докази, зокрема, виписки з амбулаторної карти позивача та довідку, колегія суддів уважала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами поважність причин відсутності на робочому місці протягом робочого часу 16 листопада 2021 року, в зв`язку з чим безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд у порядку, визначеному статтею 235 КЗпП України, вирішив питання про стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд також уважав, що при незаконному звільненні позивачки їй завдана моральна шкода, яка полягає у переживаннях з приводу розуміння цілковитої незаконності, необґрунтованості дій відповідача, у нехтуванні законних прав у зв`язку із втратою роботи, що призвело до втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Аргументи учасників справи

У червні 2023 року КНП "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просило її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційну скаргу мотивувало тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що роботодавець не з`ясував належним чином причини відсутності працівника на роботі та прийняв поспішне рішення про застосування до ОСОБА_1 найбільш суворого виду дисциплінарного стягнення у виді звільнення. Вказує, що після встановлення факту відсутності позивачки на роботі відповідач неодноразово (в тому числі засобами поштового зв`язку) пропонував їй надати пояснення щодо причин відсутності, проте ОСОБА_1 від надання пояснень відмовилася, документів на підтвердження звернення за медичною допомогою 16 листопада 2021 року не надала.

Наполягає на тому, що тимчасова непрацездатність позивачки за встановлених судами обставин мала підтверджуватися виключно листком непрацездатності. Вказує, що надані позивачкою копії медичної картки амбулаторного хворого та виписку з огляду невролога не містять печатки лікувально-профілактичного закладу. Будь-яких довідок медичної установи за місцем роботи невролога матеріали справи не містять. Більше того, виписка з огляду невролога була надана позивачкою лише під час подання заяви про уточнення позовних вимог, що ставить під сумнів її існування на дату прийняття оскарженого наказу про звільнення. Зазначає, що апеляційний суд не врахував, що записи в медичній картці позивачки від 16 листопада 2021 року внесені не в хронологічному порядку, а саме після відвідування лікаря 26 листопада 2021 року. Крім того, суд не врахував висновок експерта про те, що надана позивачкою медична документація не свідчить про її тимчасову непрацездатність станом на 15-16 листопада 2021 року.

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Відзив мотивувала тим, що перш ніж прийняти рішення про застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен отримати письмові пояснення працівника щодо причин відсутності на роботі. Вказує, що відмовилася від отримання листа від відповідача, в зв`язку з чим не знала про його зміст, а саме про те, що в ньому містилася вимога про надання пояснень причин відсутності на роботі. Вважає, що наявність листка непрацездатності необхідна для отримання виплат, проте не є обов`язковою передумовою для визнання причин відсутності на роботі поважними. Вказує, що причина відсутності працівника на роботі може підтверджуватися випискою з медичної картки амбулаторного хворого та довідкою медичної установи. Вважає, що апеляційний суд обґрунтовано не взяв до уваги висновок експерта, оскільки він є неповним, адже виданий без урахування довідки лікаря-невролога від 16 листопада 2021 року.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

При перегляді в касаційному порядку судових рішень суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали відповідач усунув недоліки касаційної скарги.

Ухвалою від 24 липня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі від 24 липня 2023 року Верховний Суд указав, що: "підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення КНП "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 824/778/16-а, від 29 квітня 2020 року у справі № 814/1126/17, від 18 травня 2020 року у справі № 761/14798/17, від 19 березня 2021 року у справі № 202/7726/19 (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України)".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2023 року призначено справу судді-доповідачеві Антоненко Н. О.

У серпні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою від 13 вересня 2023 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що на виконання рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 03 листопада 2021 року в справі №309/24/21 наказом Комунального некомерційного підприємства "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" Хустської міської ради Закарпатської області №183-О від 09 листопада 2021 року ОСОБА_1 поновлено на посаді медичної сестри загальної медицини загальної практики сімейної медицини амбулаторії м. Хуст комунального некомерційного підприємства "Хустський центр первинної медико-санітарної допомоги" з 10 листопада 2021 року.

За змістом доповідної записки завідувача амбулаторії м. Хуст ОСОБА_7 від 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 була відсутня на роботі у вівторок 16 листопада 2021 року з 8 год. 30 хв. до 15 год. 42 хв.

Того ж дня на підставі доповідної записки у присутності т.в.о. директора КНП "Хустський ЦПМСД" Лемак Н. М, головного бухгалтера ОСОБА_3, головної медичної сестри ОСОБА_4, інспектором з кадрів ОСОБА_5 та завідувачем амбулаторії м. Хуст ОСОБА_7 складено акт №03-4/503 "Про відсутність на роботі" про те, що 16 листопада 2021 року ОСОБА_1 з 8 год. 30 хв. до 15 год. 42 хв. була відсутня на роботі та на території амбулаторії м. Хуст не з`являлась.

Факт відсутності на робочому місці 16 листопада 2021 року не заперечувала й позивачка.

16 листопада 2021 року відповідач на адресу позивачки направив рекомендованим листом з описом вкладення (трекінг поштового відправлення 9040002910734) вимогу №06-4/506 від 16 листопада 2021 року про надання письмових пояснень причин відсутності на роботі 16 листопада 2021 року.

07 грудня 2021 року вказана вимога повернута відповідачу без вручення внаслідок письмової відмови адресата, про що складено акт №03-4/529 від 08 грудня 2021 року про відмову отримати лист-вимогу щодо надання письмових пояснень з приводу причини прогулу.

Наказом відповідача №207-О від 08 грудня 2021 року ОСОБА_1 звільнено 08 грудня 2021 року за пунктом 4 статті 40 КЗпП України в зв`язку з прогулом без поважних причин на підставі доповідної записки завідувача амбулаторії м. Хуст ОСОБА_7, акта №03-4/503 від 16 листопада 2021 року "Про відсутність на роботі" та акта про відмову отримати лист-вимогу про надання письмових пояснень причин прогулу №03-4/529 від 08 грудня 2021 року.

Суди також установили, шо згідно з копією медичної картки амбулаторного хворого 15 листопада 2021 року ОСОБА_1 зверталася до лікаря зі скаргами на прискорене серцебиття, у зв`язку з чим позивачці зроблено кардіограму.

16 листопада 2021 року ОСОБА_1 була на прийомі у лікаря-невролога ОСОБА_6 .

З 17 до 22 листопада 2021 року позивачці відкрито лист непрацездатності з діагнозом "гіпертонічна хвороба І ст. Криз ВСД з екстрасистолією".

На підставі ухвали суду від 25 січня 2022 року Закарпатське обласне бюро судово-медичної експертизи провело комісійну судово-медичну експертизу та підготувало висновок експерта № 29 від 19 серпня 2022 року. Згідно з указаним висновком установлений ОСОБА_1 діагноз (ВСП по кардіальному типу - згідно кардіограм - варіант норм) не впливав 15 та 16 листопада 2021 року на її працездатність і вона могла виконувати свої трудові обов`язки.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов`язків.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений ним орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин. Для встановлення факту прогулу, тобто факту відсутності особи на робочому місці більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин, суду необхідно з`ясувати поважність причини такої відсутності. Поважними причинами визнаються такі причини, що виключають вину працівника. Отже, визначальним фактором для вирішення питання про законність звільнення позивача з роботи за пунктом 4 статті 40 КЗпП України є з`ясування поважності причин його відсутності на роботі, а основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника.

Вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі у трудовому законодавстві України не існує, тому в кожному окремому випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається виходячи з конкретних обставин. Відповідно до сталої судової практики причину відсутності працівника на роботі можна вважати поважною, якщо явці на роботу перешкоджали істотні обставини, які не можуть бути усунуті самим працівником, зокрема: пожежа, повінь (інші стихійні лиха); аварії або простій на транспорті; виконання громадянського обов`язку (надання допомоги особам, потерпілим від нещасного випадку, порятунок державного або приватного майна при пожежі, стихійному лиху); догляд за захворілим зненацька членом родини; відсутність на роботі з дозволу безпосереднього керівника; відсутність за станом здоров`я (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 334/8910/18, провадження № 61-2338св21).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/14798/17 (провадження № 61-6928св19), на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що: "в Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої МОЗ України № 455 від 13 листопада 2001 року, зокрема, передбачено: тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності (пункт 1.1.); видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених п. 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6. (пункт 1.2.); листок непрацездатності видається громадянам України, іноземцям, особам без громадянства, які проживають в Україні і працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб, у тому числі в іноземних дипломатичних представництвах та консульських установах (підпункт 1.3.1. пункту 1.3.); особам, які самостійно звернулись по консультативну допомогу, видається довідка довільної форми за підписом лікуючого лікаря, засвідченим печаткою лікувально-профілактичного закладу, з обов`язковим зазначенням часу проведеної консультації (пункт 2.19)".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року в справі № 202/7726/19 (провадження № 61-560св21), на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що: "встановивши, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці протягом двох робочих днів - 26 та 27 вересня 2019 року, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачка не надала належних та достовірних доказів на підтвердження поважності причин відсутності на робочому місці протягом зазначеного періоду, а тому її звільнення на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України відбулось з дотриманням норм трудового законодавства. Судами правильно враховано, що надана позивачкою виписка комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 11" з амбулаторної картки від 30 січня 2020 року не може свідчити про поважність причин відсутності позивачки на робочому місці 26 та 27 вересня 2019 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, оскільки згідно з пунктом 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 року N 455 (z1005-01) , тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності. Відповідно до пункту 1.2 Інструкції видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6., які за обставин цієї справи встановлені не були. Аргумент касаційної скарги про те, що роботодавець не відібрав у позивачки пояснень щодо причин відсутності на роботі спростовується матеріалами справи, зокрема актом про результати службового розслідування від 30 вересня 2019 року, відповідно до якого ОСОБА_1 відмовилась надавати письмові пояснення".

У справі, яка переглядається:

при відмові в задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що позивачка не з`явилася на роботу 16 листопада 2021 року, тобто, допустила прогул у розумінні положень пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, а поважність причин відсутності на робочому місці не довела. Суд також установив, що відповідач дотримав процедуру накладення дисциплінарного стягнення, надіславши ОСОБА_1 вимогу про надання пояснень щодо причини прогулу, від отримання якої позивачка відмовилась;

ОСОБА_1 не заперечувала обставину відсутності на робочому місці 16 листопада 2021 року, проте зазначила, що порушення нею трудової дисципліни зумовлене поважними причинами, а саме погіршенням стану її здоров`я, на підтвердження чого надала суду копію медичної картки амбулаторного хворого щодо звернення 15 листопада 2021 року до лікаря зі скаргами на прискорене серцебиття та копію кардіограми. До заяви про збільшення позовних вимог позивачка також додала виписку про огляд лікаря-невролога від 16 листопада 2021 року;

місцевий суд належним чином дослідив подані позивачкою докази, зазначивши, що копії медичної картки амбулаторного хворого та виписки про огляд лікаря-невролога не містять печатки лікувально-профілактичного закладу та в них не зазначений час проведеної консультації. Суд указав, що надані позивачкою документи не підтверджують тимчасову втрату нею працездатності та, відповідно, поважність причин відсутності на роботі, а лише констатують факт звернення позивачки до медичного закладу. При цьому суд урахував, що згідно з висновком Закарпатського обласного бюро судово-медичної експертизи № 29 від 19 серпня 2022 року встановлений ОСОБА_1 діагноз (ВСП по кардіальному типу - згідно кардіограм - варіант норм) не впливав 15 та 16 листопада 2021 року на її працездатність і вона могла виконувати свої трудові обов`язки;

апеляційний суд на підставі тих самих доказів, оцінка яким у повному обсязі надана судом першої інстанції, констатував поважність причин відсутності позивачки на роботі, не навівши мотивів на спростування висновків суду першої інстанції та відхилення наявного в матеріалах справи експертного висновку, що є порушенням статті 110 ЦПК України;

суд апеляційної інстанції не врахував, що видача інших (крім листків непрацездатності) документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім випадків, обумовлених пунктами 1.13, 2.7, 2.16, 2.17, 2.18, 2.19, 2.20, 3.4, 3.16, 6.6 Інструкції № 455, які за обставинами цієї справи апеляційний суд не установив;

апеляційний суд не звернув увагу, що днем відсутності позивачки на роботі є саме 16 листопада 2021 року. Єдиним документом, який позивачка надала на підтвердження поважності причин відсутності на роботі 16 листопада 2021 року, є копія документа з назвою "огляд невролога", який, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, не містить печатки медичної установи. Суд апеляційної інстанції не встановив, що згідно вказаного документа позивачка не могла виконувати трудові обов`язки 16 листопада 2021 року за станом здоров`я, не з`ясував період перебування ОСОБА_1 на консультації та можливість прибути на робоче місце до або після відвідування лікаря, в зв`язку з чим зробив помилковий висновок про поважність причин відсутності позивачки на роботі протягом усього дня 16 листопада 2021 року;

з огляду на викладене апеляційний суд скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, що є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення місцевого суду.

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, колегія суддів інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та без урахування висновків щодо їх застосування, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 761/14798/17 (провадження № 61-6928св19) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 березня 2021 року в справі № 202/7726/19 (провадження № 61-560св21), у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова апеляційного суду - скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

З урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, а також тієї обставини, що ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору за вимогами про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", понесені відповідачем витрати за подання касаційної скарги в розмірі 5 497,26 грн слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.