відповідачі: ОСОБА_2, Мукачівський районний відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у складі судді Куцкір Ю. Ю. від 24 січня 2022 року

та постанову Закарпатського апеляційного суду у складі колегії суддів:

Куштана Б. П., Кожух О. А., Фазикош Г. В., від 28 березня 2023 року.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Мукачівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), АТ КБ "ПриватБанк" про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту.

2. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що 24 квітня 2004 року між нею (дівоче прізвище ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Кальницької сільської ради Мукачівського району, актовий запис № 2. Від цього шлюбу мають доньку -

ОСОБА_4, 2006 року народження.

3. У період шлюбу ними набуто у власність нерухоме майно, а саме - житловий будинок по АДРЕСА_1 . Право власності на майно в 1/3 частині зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі свідоцтва, а 2/3 частини на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчено приватним нотаріусом Попович В. В. 30 липня 2005 року за № 2280.

4. Відповідно до технічного паспорту загальна площа будинку складає 247, 10 кв. м. До будинку прилягають сарай - літ. Б, вбиральня - літ. В,

огорожа № 1, ворота № 2 та колодязь літ. Н. Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 30 грудня 2014 року земельній ділянці площею

0,1559 га по АДРЕСА_1 (присадибна земельна ділянка) присвоєно кадастровий номер 2122785800:10:102:0048.

5. Позивачка заявляла про необхідність визначення її частки у спільній сумісній власності в 3/4 частинах, а відповідача - в 1/4 частині. Посилалася на те, що спільна дитина проживає з нею (матір`ю) і перебуває на її утриманні, що відповідачем ОСОБА_2 не заперечується. Усіма питаннями забезпечення дитини займається вона, відповідач матеріально їм не допомагає, окрім того через свої боргові зобов`язання перед третіми особами, набутими не в інтересах сім`ї, поставив сім`ю у скрутне матеріальне становище. Відповідач зазначені обставини визнає та у заяві від 01 травня 2021 року, справжність підпису на якій засвідчена нотаріально, не заперечує, щоб у зв`язку з наведеними обставинами її частка у спільній сумісній власності становила 3/4 частини.

6. Позивачка посилалася на те, що на примусовому виконанні в Мукачівському районному відділі ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебуває виконавче провадження № 58928753 з примусового виконання виконавчого листа

№ 0417/17749/2012 від 20 листопада 2015 року, виданого Індустріальним районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів. Постановою державного виконавця від 23 лютого 2021 року описано та накладено арешт на нерухоме майно - житловий будинок по

7. Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила:

- визнати за нею право власності на 3/4 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці 0,1559 га, кадастровий номер 2122785800:10:102:0048;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці 0,1559 га, кадастровий номер 2122785800:10:102:0048;

- звільнити з-під арешту житловий будинок по АДРЕСА_1, що накладений постановою державного виконавця Мукачівського районного відділу державної служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) від 23 лютого 2021 року у межах виконавчого провадження

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

8. Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 24 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

9. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, з надвірними будівлями і спорудами, розташованого на земельній ділянці 0,1559 га, кадастровий номер №2122785800:10:102:0048.

10. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, з надвірними будівлями і спорудами, розташованого на земельній ділянці 0,1559 га, кадастровий номер

№ 2122785800:10:102:0048.

11. Звільнено з-під арешту житловий будинок за адресою:

АДРЕСА_1, накладеного постановою державного виконавця Мукачівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) від 23 лютого 2021 року в межах виконавчого провадження № 58928753. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, набутий ОСОБА_2 і ОСОБА_1 у період перебування у шлюбі, а тому вищезазначене майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Відступаючи від рівності часток, суд взяв до уваги відповідну домовленість між сторонами, що підтверджується заявою від 01 травня 2021 року, а також факт проживання з ОСОБА_1 неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 . Суд вважав за можливе провести поділ між подружжям майна, яке перебуває в іпотеці.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня

2022 року змінено, звільнено з-під арешту 3/4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою державного виконавця Мукачівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) від 23 лютого 2021 року в межах виконавчого провадження № 58928753. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на майно подружжя, оскільки закон не забороняє визнання права власності на відповідну частку іпотечного майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Заборони щодо визнання права власності на іпотечне майно за іншим з подружжя також не містить іпотечний договір, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "Приватбанк".

15. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивачка не є стороною виконавчого провадження, у рамках якого було накладено арешт. Вона є співвласником спірного будинку, щодо якого були внесені обтяження. Договором іпотеки був забезпечений інший кредитний договір, аніж той, за невиконання якого із ОСОБА_2 було стягнуто кредитну заборгованість і видано виконавчий лист від 20 листопада 2015 року і в рамках виконання якого накладено арешт на майно боржника. Звільнити з-під арешту належить саме 3/4 спірного житлового будинку, оскільки частка у праві спільної власності є самостійним об`єктом цивільних прав, яка може бути об`єктом продажу з публічних (електронних) торгів, передачі стягувачу в рахунок погашення боргу, без її виділу в натурі з об`єкта нерухомого майна.

Узагальнені доводи касаційної скарги

16. 27 квітня 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 28 березня 2023 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

17. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі

№ 317/3272/16-ц, від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц, від 26 січня 2023 року у справі № 442/5855/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

18. Заявник зазначає, що згідно з рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року у справі

№ 0417/17749/2012 позовні вимоги банку задоволено, стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № МКН0АЕ0000103503 від 13 червня 2008 року у розмірі 18 437, 54 дол. США. Стягнуто солідарно з ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № МКН0АЕ0000103503 від 13 червня 2008 року, у розмірі 10 000, 00 грн. Постановою державного виконавця на підставі виконавчого листа № 0417/17749/2012, виданого 20 листопада 2015 року, відкрито виконавче провадження № 589228753 та накладено арешт на все майно боржника. На сьогоднішній день заборгованість по кредиту у повній мірі відповідачем не повернута, кредит не погашено.

19. АТ КБ "ПриватБанк" наголошує на тому, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

20. Також заявник зазначає, що будинок, який просить поділити позивачка, знаходиться в іпотеці АТ КБ "ПриватБанк" по кредиту, який надано на підставі укладеного ОСОБА_2 і АТ КБ "ПриватБанк" договору від 06 березня 2007 року № MKH0GA00000197.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

21. Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 303/3674/21.

22. Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року справу

№ 303/3674/21 призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

23. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Зазначає, що вона не є стороною виконавчого провадження, у рамках якого було накладено арешт на майно, проте матеріалами справи підтверджено, що вона є співвласником спірного будинку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

24. Згідно зі свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 24 квітня 2004 року шлюб між ОСОБА_2 і ОСОБА_6 було зареєстровано

24 квітня 2004 року у виконкомі Кальницької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, актовий запис № 2, після чого остання змінила прізвище на " ОСОБА_7".

25. Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2

від 04 липня 2006 року ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

26. Згідно з довідкою № 210 від 05 травня 2021 року, виданою Кальницьким старостинським округом Великолучківської сільської ради Закарпатської області ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2, дійсно зареєстровані та проживають ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із донькою - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27. Рішенням виконавчого комітету Новодавидківської сільської ради Мукачівського району № 33 від 17 червня 2005 року "Про видачу свідоцтва про право власності та реєстрації житлового будинку" вирішено оформити право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_8 - 1/3 частина, за ОСОБА_9 - 1/3 частина, та на ОСОБА_2 - 1/3 частина.

28. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно

від 13 липня 2005 року та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 7757066 від 13 липня 2005 року вказане домоволодіння належить на праві приватної власності ОСОБА_8 (1/3 частка), ОСОБА_9 (1/3 частка) та ОСОБА_2 (1/3 частка).

29. Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 30 липня 2005 року ОСОБА_9 і ОСОБА_8 (продавці) передали, а ОСОБА_2 (покупець) прийняв у власність частки, які становлять 2/3 житлового будинку АДРЕСА_1 .

30. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 162252466 від 04 квітня 2019 року домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 - 1/1 частка.

31. Відповідно до постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника

від 23 лютого 2021 року, винесеної державним виконавцем Мукачівського

районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Гаринець М. В., описано та накладено арешт на майно, а саме: на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

32. Згідно із заявою ОСОБА_2 від 01 травня 2021 року останній підтверджує той факт, що з 24 квітня 2004 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_10,

ІНФОРМАЦІЯ_2 ; у період перебування в зареєстрованому шлюбі у них народилася донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 ; також ними за час шлюбу набуто у спільну власність нерухоме майно, а саме - житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Цією заявою ОСОБА_2 підтверджує, що з урахуванням обставин, визначених статтею 370 Цивільного кодексу України та статтею 70 Сімейного кодексу України (при придбанні будинку більша частина коштів належала дружині, дитина від шлюбу перебуває на повному утриманні дружини та проживає з нею, а він як чоловік не приймає участі у матеріальному забезпеченні сім`ї, дружиною витрачаються кошти на утримання домоволодіння) у разі пред`явлення вимоги щодо поділу спільної сумісної власності, враховуючи проживання дочки з мамою, частка дружини ОСОБА_1 у спільній сумісній власності на вказаний вище будинок становить (становитиме) 3/4, а його ОСОБА_2 становить (становитиме) 1/4 частку. Вказану заяву просив розцінювати як його добровільну згоду на вказану вище зміну розміру часток у праві спільної власності на вказаний вище будинок.

33. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2015 року у справі № 0417/17749/2012 (провадження № 22-ц/774/5997/15) апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Скасовано заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2015 року, а позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 18 437, 57 доларів США та стягнуто солідарно з ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 10 000 грн, стягнуто ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 473, 75 грн та з ПАТ "Акцент-Банк" судовий збір у розмірі 100 грн на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".

34. 20 листопада 2015 року Індустріальним районним судом

м. Дніпропетровська видано виконавчий лист № 0417/17749/2012 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі 18 437, 57 доларів США та стягнення солідарно з ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_2 на користь

ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором у розмірі

10 000 грн, стягнення з ОСОБА_2 судового збору у розмірі

1 473, 75 грн та з ПАТ "Акцент-Банк" судового збору у розмірі 100 грн на користь ПАТ КБ "ПриватБанк".

35. 07 березня 2007 року між ОСОБА_2 як іпотекодавцем та

ЗАТ КБ "ПриватБанк" як іпотекодержателем було укладено договір іпотеки, згідно з яким іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно, а саме - житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаним іпотечним договором забезпечено виконання зобов`язань за кредитним договором від 06 березня 2007 року № MKH0GA00000197.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

36. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

37. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

38. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

39. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

41. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

42. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

43. Вказаним вимогам оскаржені судові рішення не відповідають.

44. Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

45. Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

46. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду України

від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

47. За змістом статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

48. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

49. Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

50. Згідно із частиною другою статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

51. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї (частина четверта статті 65 СК України).

52. Частинами першою, другою статті 73 СК України передбачено, що за зобов`язаннями одного з подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. Стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

53. Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

54. Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

55. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

56. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц вказав, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу і накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси позикодавця і направлений на недопущення стягнення заборгованості за договором позики за рахунок майна боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

57. У той же час Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 липня 2023 року у справі № 523/8641/15 дійшов висновку, що у разі задоволення позову одного з подружжя про визнання права на частку в праві спільної власності на майно, яке перебуває в іпотеці, інший з подружжя, який не був стороною договору іпотеки, а надав лише згоду на вчинення договору іпотеки іншим з подружжя, стає співіпотекодавцем.

58. У цій справі встановлено, що на момент звернення позивачки до суду з позовом про визнання права власності на частку у спільному майні подружжя та зняття з нього арешту на виконані у Мукачівського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) перебував виконавчий лист № 0417/17749/2012, виданий 20 листопада 2015 року Індустріальним районним судом

м. Дніпропетровська, про стягнення із ОСОБА_2 на користь

АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за кредитним договором від 13 червня 2008 року у розмірі, еквівалентному 507 260, 01 грн.

59. Державним виконавцем 23 лютого 2021 року описано та накладено арешт на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

60. У вказаній постанові зазначено, що станом на 23 лютого 2021 року сума боргу згідно з виконавчим документом боржником не сплачена, у зв`язку із чим було накладено арешт на майно боржника.

61. Позивачкою у справі не надано доказів протилежного, зокрема доказів погашення заборгованості у повному обсязі боржником - її чоловіком.

62. Судами залишено поза увагою, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, як подружжям, фактично відсутній спір про поділ майна (що підтверджується і заявою про визнання позову ОСОБА_2 ). Позов подано після відкриття виконавчого провадження, а боржником ОСОБА_2 не виконано боргові зобов`язання перед кредитором, що не спростовано позивачкою.

63. Спірне нерухоме майно передано в іпотеку в рахунок забезпечення кредитного договору від 06 березня 2007 року № MKH0GA00000197, який укладено між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк". Однак у цій справі заявлено вимоги про поділ домоволодіння не як предмету іпотеки, який може бути поділений за відсутності негативних наслідків для іпотекодавця (без зміни власника майна), як про це вказано Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 липня 2023 року у справі № 523/8641/15. У цій справі дружина боржника переслідує мету, яка спрямована на уникнення (ускладнення) виконання судового рішення про стягнення заборгованості з її чоловіка.

64. Аналізуючи вищезазначене, а також фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу.

65. Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 337/474/14-ц, у постанові Верховного Суду від 26 січня 2023 року у справі № 442/5855/21 (провадження № 61-8254св22).

66. Верховний Суд виходить із того, що поділ майна у штучно погоджений подружжям спосіб порушує майнові права та інтереси банку й направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, створення перешкод у примусовому виконанні судового рішення у справі № 0417/17749/2012.

67. Верховний Суд не заперечує презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності, але звертає увагу, що реалізація цього права не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин за їх участю.

68. Водночас, враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діють недобросовісно і зловживають правом на шкоду правам й інтересам АТ КБ "ПриватБанк".

69. Виходячи із вищенаведеного, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог.

70. Частиною першою статті 412 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

71. Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами

повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

72. Згідно з положеннями частин першої, пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

73. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).

74. Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

75. Оскільки у позові належить відмовити, з ОСОБА_1 на користь

АТ КБ "ПриватБанк" підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 724, 00 грн та за подання касаційної скарги у сумі 3 632 грн, а всього 6 356, 00 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити.

2. Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 24 січня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду

від 28 березня 2023 року скасувати.

3. Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Мукачівського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання права власності на майно та зняття з нього арешту - відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (Код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної та касаційної скарги у загальному розмірі 6 356 (шість тисяч триста п`ятдесят шість) грн 00 коп.