розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури

№ 1 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - Управління ДАБК), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, державного реєстратора Державного підприємства "Одеський науково дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою") Шкоди Т. М., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Садове товариство "Шляховик" (далі - СТ "Шляховик"), про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності та знесення самочинно збудованого об`єкта.

Позов мотивовано тим, що 19 жовтня 2017 року комісійною перевіркою Управління ДАБК Одеської міської ради встановлено здійснення ОСОБА_1 будівельних робіт із будівництва будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Василя Симоненка, ДСТ "Шляховик", схил пляжу "Чорноморка", шляхом проведення земельних робіт з улаштування майданчика, встановлення дерев`яної опалубки та арматурного каркаса під монолітну плиту. За результатами перевірки складено акт № 001129 від 26 жовтня 2017 року. Також перевіркою зафіксовано виконання будівельних робіт із будівництва нової будівлі на схилі пляжу "Чорноморка" у м. Одесі без наявних дозвільних документів на таке будівництво та без відповідних документів на земельну ділянку.

У порушення статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкодою Т. М. не витребувано у Комунального підприємства "БТІ Одеської міської ради" інформацію щодо будівництва дачного будинку до 1992 року за адресою: АДРЕСА_1, в результаті чого у порушення статей 5, 18, 24, 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 40, 54 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) , без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, без наявного документа, який засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, тобто без відповідної правової підстави прийнято рішення щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на дачний будинок, загальною площею 23,3 кв. м на АДРЕСА_1 (індексний номер рішення: 39661916 від 13 лютого 2018 року).

ОСОБА_1 не тільки не виконав приписи Управління ДАБК щодо приведення у попередній стан об`єкта самочинного будівництва, а навпаки вжив заходи щодо незаконної реєстрації права власності на новостворений самочинний об`єкт будівництва, тому є підстави для пред`явлення вимоги про знесення цього об`єкта самочинного будівництва, який розташований на земельній ділянці, що перебуває у власності територіальної громади м. Одеси.

Управління ДАБК є органом, уповноваженим на здійснення контролюючих функцій у виниклих спірних правовідносинах. Водночас незаконно зареєстроване право власності на самочинне будівництво позбавляє можливості державний орган контролю у сфері містобудування у пред`явленні такої вимоги.

Посилаючись на зазначені обставини, заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, Управління ДАБК, просив суд:

скасувати рішення державного реєстратора ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкоди Т. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 39661916 від 13 лютого 2018 року) на дачний будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 23,3 кв.м, розташований у АДРЕСА_1 ;

зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, розташований на АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року, під головуванням судді Пучкової І. М., позов задоволено.

Скасовано рішення державного реєстратора ДП "Одеський науково дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкоди Т. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення 39661916 від 12 лютого 2018 року) на дачний будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 23, 3 кв. м, що розташований у АДРЕСА_1 .

Зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, що розташований у АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги прокурора, місцевий суд виходив із того, що реєстрація права власності на дачний будинок за ОСОБА_1 проведена з порушенням вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) , без відповідних правових підстав та за відсутності дозвільних документів.

Суд першої інстанції вказав, що самочинно збудований ОСОБА_1 об`єкт нерухомості, розташований у АДРЕСА_1, знаходиться на земельній ділянці, яка йому не належить, а перебуває у власності територіальної громади м. Одеса.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку ОСОБА_1 .

Постановою Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги прокурора залишено без задоволення.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірний дачний будинок не є самочинним будівництвом, а реєстрація права власності проведена у встановленому законом порядку.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1, як член СТ "Шляховик" з 2006 року, має у користуванні земельну ділянку № НОМЕР_1 (наразі № 16/1), яку садове товариство йому передало після вибуття з членів товариства попереднього члена. На час набуття членства у садовому товаристві та закріплення за ним, як за членом товариства, земельної ділянки, на ній знаходилася будівля (садовий/дачний будинок), загальною площею 23,3 кв. м, збудована ОСОБА_2 до 1992 року (попередній член садового товариства та користувач земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ "Шляховик").

Виходячи з того, що садовий будинок (дачний) площею 23,3 кв. м за інвентаризаційними даними обліковується як побудований до 05 серпня 1992 року (іншого не встановлено), то відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127 (z0582-01) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5573 (із змінами та доповненнями) дачний будинок, що наразі обліковується за адресою: АДРЕСА_1, не належить до самочинного будівництва.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що Управлінням ДАБК здійснювалися перевірки, складалися відповідні акти, протоколи про адміністративне правопорушення щодо виконання ОСОБА_1 робіт із будівництва шляхом проведення земельних робіт із планування майданчика, встановлення дерев`яної опалубки та арматурного каркаса під монолітну плиту під подальше зведення на цьому місці будівлі. При цьому Одеська міська рада, Управління ДАБК не мали та не мають претензій щодо садового будинку (дачного) площею 23,3 кв. м, побудованого до 1992 року, що обліковувався за членом СТ "Шляховик", який користувався земельною ділянкою № НОМЕР_1 та який у 2006 році перейшов до ОСОБА_1, як до нового члена СТ "Шляховик" та користувача земельної ділянки АДРЕСА_2 .

Отже, позовні вимоги прокурора щодо скасування рішення державного реєстратора ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкоди Т. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер рішення: 39661916 від 13 лютого 2018 року на дачний будинок загальною площею 23,3 кв.м за адресом: АДРЕСА_1 та зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести цей об`єкт, як самочинно збудований, задоволенню не підлягають, оскільки дачний будинок не є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на такий проведена з дотримання вимог закону.

Щодо проведення земельних робіт з планування майданчика, встановлення дерев`яної опалубки та арматурного каркаса під монолітну плиту для подальшого зведення на них будівлі, то апеляційний суд вказав, що ці факти не мають відношення до дачного будинку, загальною площею 23,3 кв.м, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_1 . Це підтверджено Управлінням ДАБК у переписці з Одеською міською радою. Дерев`яна опалубка та арматурний каркас під монолітну плиту для подальшого зведення на них будівлі є об`єктом відмінним та окремо розташованим від дачного будинку, загальною площею 23,3 кв.м, право власності на який зареєстрував ОСОБА_1 .

Крім того, у цій справі прокурор вимоги щодо зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести дерев`яну опалубку та арматурний каркас під монолітну плиту не заявляв.

За доводами ОСОБА_1 дерев`яна опалубка та арматурний каркас під монолітну плиту ним демонтовані, що слугувало, зокрема, і підставою для закриття відкритого стосовно нього кримінального провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи,а рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 331, 376 ЦК України, статті 26, 35, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частина третя статті 48 Закону України "Про охорону земель" від 19 червня 2003 року № 962-ІV, статті 5, 10, 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року № 1952- ІV (у редакції Закону від 26 листопада 2015 року № 834-VIІІ (834-19) та у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункт 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2016 року № 553 (553-2016-п) та у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 76-80, частина шоста статті 82, стаття 263 ЦПК України), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, від 20 березня 2019 року у справі № 202/3520/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 910/10932/17, від 08 грудня 2021 року у справі № 520/3777/18 та від 09 лютого 2022 року у справі № 752/9104/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Заявник зазначає, що у справі доведено, що ОСОБА_1 здійснено самочинне будівництво об`єкта нерухомості у АДРЕСА_1 на земельній ділянці, що не відводилася для цієї мети, за відсутності належної дозвільної документації.

Апеляційний суд не врахував, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2020 року у справі № 520/8365/18 задоволено клопотання захисника Бойко Н. І., підтримане ОСОБА_1, про звільнення його від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною третьою статті 197-1 КК України (самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці) у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017162010000092 від 07 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 197-1 КК України, закрито. При цьому ОСОБА_1 роз`яснено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності із закриттям провадження у справі на підставі статті 49 КК України є нереабілітуючою підставою. Цим судовим рішенням встановлено факт самовільного захоплення ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, що належить Одеській міській раді, і факт самочинного будівництва, здійсненого ОСОБА_1 на цій земельній ділянці.

Судом апеляційної інстанції також залишено поза увагою, що відповідачем ОСОБА_1 набуто право власності на нерухоме майно, що не прийнято в експлуатацію в порядку, встановленому законом.

Крім того, на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України від ОСОБА_2, як попереднього користувача, до ОСОБА_1 не могло перейти право користування земельною ділянкою, оскільки для здійснення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, заявником може бути тільки та особа, яка володіла або користувалася земельною ділянкою у період до 05 серпня 1992 року за наявності документального підтвердження.

Провадження у суді касаційної інстанції

16 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

12 вересня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Садове товариство "Шляховик" (далі - СТ "Шляховик) створено 10 листопада 1955 року, статут затверджено рішенням Одеського міськвиконкому від 10 листопада 1955 року № 1275.

Рішенням виконкому Київської районної ради депутатів трудящих від 06 травня 1969 року № 208 "Про об`єднання садових ділянок від № 99 до № 111 та від № 193 до № 201 включно, на береговій лінії в районі "Дачі Ковалевського" в єдиний колектив садоводів "Шляховик" об`єднано 22 земельні ділянки від № 99 до № 111 та від № 193 до № 201, загальною площею 6 800 кв. м, із земельними ділянками від № 164 до № 192, загальною площею 9 350 кв. м, в єдине СТ "Шляховик" (т. 2, а.с. 24-25, 174-177).

За технічним паспортом, виготовленим 04 листопада 2004 року КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" на замовлення ОСОБА_2, у СТ "Шляховик" на земельній ділянці № НОМЕР_1 знаходиться садовий будинок літ. "А" загальною площею 23,3 кв. м, вбиральня літ. "Е", душова літ. "Д", огорожа № 1,2 (т. 2, а.с. 194-198).

Рішенням СТ "Шляховик" (протокол № 34 від 18 вересня 2006 року) ОСОБА_1 прийнято в члени товариства; за заявою ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 100 кв. м, у СТ "Шляховик", що була виділена ОСОБА_2, передано ОСОБА_1 та оформлено будівлю (т. 2, а.с. 191-198).

Згідно з технічним паспортом на садовий (дачний) будинок, виготовленим ПП "Земельно-житловий центр "Ресурс" 22 грудня 2017 року на замовлення ОСОБА_1, у СТ "Шляховик" на АДРЕСА_1 знаходиться садовий будинок літ. "А" загальною площею 23,3 кв. м, вбиральня літ. "Е", душова літ. "Д" (т. 2, а.с. 12-17).

Відповідно до довідки про зведення об`єкта № б/н від 15 грудня 2017 року ОСОБА_1 є членом СТ "Шляховик" та йому належить одноповерховий садовий будинок АДРЕСА_1, що складається із садового будинку літ. "А" загальною площею 23,3 кв. м, житловою площею 18,0 кв. м. Будинок зведено за погодженням із СТ "Шляховик" у межах земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні СТ "Шляховик" на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 1275 від 10 листопада 1955 року "Про відвід додаткових земельних масивів в районі 14-16 станцій В. Фонтану, біля берега в районі будинку відпочинку "Письменників" та при станції Календорово під колективні та індивідуальні сади" та рішення Виконкому Київської районної ради депутатів трудящих № 208 від 06 травня 1965 року "Про об`єднання садових дільниць від № 99 до № 111 та від № 193 до № 201 включно на береговій смузі в районі Дачі Ковалевського в єдиний колектив садоводів "Шляховик" (т. 2, а.с. 22).

За довідкою від 05 лютого 2018 року № 028, наданою ПП "Земельно-житловий центр "Ресурс", згідно з поточною інвентаризацією від 23 жовтня 2017 року садовий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1, розташований за адресою: АДРЕСА_3, складається із садового будинку літ. "А" загальною площею 23,3 кв. м, житловою площею 18,0 кв. м, що побудований до 05 серпня 1992 року, відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (z0582-01) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/57773 (із змінами та доповненнями), не належать до самочинного будівництва (т. 2, а.с. 18).

Матеріали реєстраційної справи № 1484760651101 на дачний будинок за адресою: АДРЕСА_1 не дають підстав для висновку про допущення порушень законодавства під час реєстрації права власності ОСОБА_1 (приватна, частка 1) на дачний будинок загальною площею 23,3 кв. м, який складається з приміщень: літня житлова 18,0 кв. м (9,0 кв. м, 9,0 кв. м), кухня 5,3 кв. м, та розташований на земельній ділянці площею 641 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (додаткові відомості: АДРЕСА_1 )), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1484760651101.

Державна реєстрація проведена 08 лютого 2018 року державним реєстратором ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкодою Т. М., підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39661916 від 13 лютого 2018 року. Підстава виникнення права власності: довідка про зведення об`єкта та членство у садовому товаристві, серія та номер: б/н, видана 15 грудня 2017 року СТ Шляховик"; довідка інженера, серія та номер: 086, видана 03 квітня 2018 року ПП "Земельно-житловий центр "Ресурс"; рішення органу місцевого самоврядування "Про затвердження плану зонування території (зонінгу) м. Одеси", серія та номер: 1316-УП, видане 19 жовтня 2016 року Одеською міською радою; технічний паспорт, серія та номер: 16/1/000560/17, виданий 20 лютого 2018 року ПП Земельно-житловий центр "Ресурс" (т. 2, а.с. 1-83).

З листа Управління ДАБК від 03 квітня 2018 року № 01-18/303-и/в, адресованого Одеській міській раді, вбачається, що за результатами перевірки 30 листопада 2017 року на виконання припису про зупинення виконання підготовчих та будівельних робіт № 618/17 від 26 жовтня 2017 року за адресою: м. Одеса, вул. Василя Симоненка, ДСТ "Шляховик", схил пляжу "Чорноморка" встановлено, що ОСОБА_1 вимоги припису не виконано, будівельні роботи не призупинено та не отримано право на виконання будівельних робіт із будівництва будівлі за адресою: АДРЕСА_3, чим порушено підпункти "а", "б" пункту 3 частини третьої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 3 пункту 14, підпункт 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" № 553 від 23 травня 2011 року (553-2011-п) , про що складено акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення, видано відповідний припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил з терміном виконання до 30 січня 2018 року та вжиті заходи щодо притягнення його до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 188-42 КУпАП.

За результатами позапланової перевірки 15 березня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил № 722/17 від 30 листопада 2017 року не виконано, право на виконання будівельних робіт не отримано, земельну ділянку не приведено до попереднього стану, чим порушено підпункти "а", "б" пункту 3 частини третьої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", абз. 3 пункту 14, підпункт 3 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю" № 553 від 23 травня 2011 року (553-2011-п) , про що складено відповідний акт перевірки, протокол про адміністративне правопорушення та вжиті заходи щодо притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 188-42 КУпАП (т. 2, а.с. 123-124).

Також у листі Управління ДАБК від 03 квітня 2018 року № 01-18/303-и/в зазначено, що садовий будинок загальною площею 23,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, на який зареєстровано право власності за ОСОБА_1, та об`єкт, щодо якого цим управлінням проведені позапланові перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_3, дачно-садове товариство "Шляховик", схил пляжу "Чорноморка", не є одним і тим самим об`єктом нерухомості (т. 2, а.с. 123-124, 125).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Щодо вимог прокурора про скасування рішення державного реєстратора

Апеляційним судом під час перегляду справи встановлено, що ОСОБА_1, як член СТ "Шляховик", з 2006 року має у користуванні земельну ділянку № НОМЕР_1 (наразі № 16/1), яку садове товариство передало йому після вибуття з членів товариства попереднього члена. На час набуття членства у садовому товаристві та закріплення за ним, як за членом товариства, земельної ділянки на ній знаходилася будівля (садовий/дачний будинок) загальною площею 23,3 кв. м, збудована до 1992 року попереднім членом садового товариства та користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ "Шляховик" ОСОБА_2 .

Також суд апеляційної інстанції встановив, що Управлінням ДАБК проводилися перевірки та складалися протоколи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 щодо здійснення робіт з будівництва шляхом проведення земельних робіт із планування майданчика, встановлення дерев`яної опалубки та арматурного каркаса під монолітну плиту для подальшого зведення на цьому місці будівлі.

Водночас Одеська міська рада, Управління ДАБК не мали та не мають претензій щодо садового будинку (дачного) площею 23,3 кв. м, що побудований до 1992 року та обліковувався за членом СТ "Шляховик", який користувався земельною ділянкою № НОМЕР_1 ( ОСОБА_2 ), та у 2006 році перейшов до ОСОБА_1, як нового члена СТ "Шляховик" і користувача земельної ділянки № НОМЕР_1 у цьому садовому товаристві. Отже, у ОСОБА_1 не існувало перешкод для державної реєстрації прав та їх обтяжень на вказаний об`єкт нерухомості.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги прокурора про скасування рішення державного реєстратора ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкоди Т. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 39661916 від 13 лютого 2018 року) на дачний будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 23,3 кв. м, розташований у АДРЕСА_1, апеляційний суд не врахував таке.

У статті 31 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" зазначено, що для проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, необхідно надати наступні документи:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

В абзаці шостому пункту 3 частини першої статті 2Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказано, що заявником щодо такої реєстрації права власності є особа, за якою закріплений особовий рахунок у погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

У пункті 42 Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1127-2015-п) (у редакції станом на час прийняття державним реєстратором ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкодою Т. М. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 39661916 від 13 лютого 2018 року)) визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

У пункті 43 Постанови Кабінету Міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1127-2015-п) (у редакції станом на час прийняття державним реєстратором ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкодою Т. М. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 39661916 від 13 лютого 2018 року)) визначено, що для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Таким чином, для проведення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, побудованих до 05 серпня 1992 року, слід враховувати, що:

- для реєстрації права власності на об`єкти, побудовані у період до 05 серпня 1992 року, не вимагається прийняття їх в експлуатацію та вони не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію (постанова Верховного Суду у справі № 1540/3952/18 від 15 січня 2021 року, адміністративне провадження № К/9901/10502/19);

- для реєстрації таких об`єктів необхідні правоустановчі документи на земельну ділянку, або рішення відповідної ради про надання земельної ділянки в користування чи власність;

- необхідним є отримання документа про присвоєння поштової адреси об`єкту будівництва (для садового/дачного будинку - кооперативом/товариством видається довідка);

- у разі, коли у земельної ділянки вже є адреса і вона зареєстрована у реєстрі, присвоєння адреси не вимагається, а реєстрація будинку відбувається за адресою земельної ділянки;

- в абзаці шостому пункту 3 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вказано, що заявником щодо такої реєстрації права власності є особа, за якою закріплений особовий рахунок у погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку (постанова Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 517/713/18 (провадження № 61-1738св22).

ОСОБА_1 не доведено, а апеляційним судом не підтверджено, що він є особою, за якою закріплений особовий рахунок на АДРЕСА_1 в погосподарській книзі відповідної міської ради.

Отже, судом апеляційної інстанції не спростовано, що ОСОБА_1 не є тією особою, яка має право звернутися з питанням здійснення державної реєстрації права власності на спірний об`єкт нерухомості,на що звернуто увагу прокурором у позовній заяві, поданій до суду.

Крім того, рішенням СТ "Шляховик" (протокол № 34 від 18 вересня 2006 року) ОСОБА_1 прийнято в члени товариства, а за заявою попереднього члена садового товариства ОСОБА_2 земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 100 кв. м, у СТ "Шляховик", що була виділена ОСОБА_2, передано ОСОБА_1 та оформлено будівлю (т. 2, а.с. 191-198).

Разом із тим, згідно із технічним паспортом, виготовленим 04 листопада 2004 року КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" на замовлення ОСОБА_2, у СТ "Шляховик" на земельній ділянці № НОМЕР_1 площею 641 кв. м знаходиться садовий будинок літ. "А" загальною площею 23,3 кв. м, вбиральня літ. "Е", душова літ. "Д", огорожа № 1,2 (т. 2, а.с. 194-198).

Державний реєстратор ДП "Одеський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкода Т. М., проводячи державну реєстрацію прав та їх обтяжень на дачний/садовий будинок, розташований у АДРЕСА_1, не перевірила дійсний розмір земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, щодо якого була проведена державна реєстрація.

Наведеного апеляційний суд не врахував та ці розбіжності не усунув.

У свою чергу місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог прокурора про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, хоча й помилився щодо правових підстав задоволення позову в цій частині.

Враховуючи викладене, постанова апеляційного суду у частині вирішення позовних вимог прокурора про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення місцевого суду, яке підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Щодо вимог прокурора про зобов`язання знести самочинно збудований об`єкт нерухомості

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, яка затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (z0582-01) , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 582/5573 (із змінами та доповненнями, у редакції від 29 січня 2013 року) не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року (далі - Інструкція № 127) (пункт 3.2 розділу 3 доповнено абзацом згідно з наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 42 від 08 лютого 2006 року (z0201-06) ; абзац пункту 3.2 розділу 3 в редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 404 від 09 серпня 2012 року (z1538-12) ).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки садовий будинок (дачний) площею 23,3 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 за інвентаризаційними даними обліковується як побудований до 05 серпня 1992 року (іншого у справі не встановлено), то відповідно до пункту 3.2 Інструкції № 127 він не належить до самочинного будівництва.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи. Вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою.

Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: 1) земельна ділянка не відведена для цієї мети; 2) немає належного дозволу на будівництво; 3) відсутній належним чином затверджений проект; 4) під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

При цьому за положеннями частини четвертої цієї статті, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

З тексту позовної заяви вбачається, що прокурор, окрім вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер рішення: 39661916 від 13 лютого 2018 року) на дачний будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальною площею 23,3 кв. м, розташований у АДРЕСА_1, просив суд зобов`язати ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, розташований на АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції, задовольняючи вимогу прокурора про знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості,вказав на те, що самочинно збудований ОСОБА_1 об`єкт нерухомості, розташований у АДРЕСА_1, знаходиться на земельній ділянці, яка йому не належить, а перебуває у власності територіальної громади м. Одеси.

Врахувавши, що спірний дачний будинок, збудований до 1992 року попереднім членом садового товариства та користувачем земельної ділянки № НОМЕР_1 у СТ "Шляховик" ОСОБА_2 (іншого у справі не встановлено), не є самочинним будівництвом, а проведення земельних робіт із планування майданчика, встановлення дерев`яної опалубки та арматурного каркаса під монолітну плиту для подальшого зведення на них будівлі не має ніякого відношення до спірного дачного будинку, дерев`яна опалубка та арматурний каркас під монолітну плиту для подальшого зведення на них будівлі є об`єктом відмінним та окремо розташованим від дачного будинку ОСОБА_1, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог прокурора щодо зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, розташований на АДРЕСА_1 .

Також апеляційний суд, залишаючи без задоволення вимогу прокурора про знесення самочинно збудованого об`єкта нерухомості,зазначив, що вимог щодо зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести дерев`яну опалубку та арматурний каркас під монолітну плиту прокурор у цій справі не заявляв.

Разом із тим, колегія суддів звертає увагу на таке.

У позовній заяві прокурор вказав, що 19 жовтня 2017 року комісійною перевіркою Управління ДАБК встановлено проведення ОСОБА_1 будівельних робіт із будівництва будівлі за адресою: АДРЕСА_3, ДСТ "Шляховик", схил пляжу "Чорноморка" шляхом проведення земельних робіт з улаштування майданчика, встановлення дерев`яної опалубки та арматурного каркаса під монолітну плиту. За результатами перевірки складено акт № 001129 від 26 жовтня 2017 року. Також перевіркою зафіксовано виконання будівельних робіт із будівництва нової будівлі на схилі пляжу "Чорноморка" у м. Одесі без наявних дозвільних документів на таке будівництво та без відповідних документів на земельну ділянку.

Отже, на земельній ділянці на АДРЕСА_1, ОСОБА_1 здійснено роботи з улаштування майданчика, встановлення дерев`яної опалубки та арматурного каркаса під монолітну плиту і це будівництво, як встановлено, не має відношення додачного будинку (який не є самочинним будівництвом), загальною площею 23, 3 кв. м.

Дійсно, у позовній заяві прокурор не просив зобов`язати ОСОБА_1 знести дерев`яну опалубку та арматурний каркас під монолітну плиту, однак і вимог про знесення садового/дачного будинку теж не заявляв.

Разом із тим, місцевий та апеляційний суди, розглядаючи справу, вважали, що прокурор просив зобов`язати ОСОБА_1 знести саме садовий/дачний будинок, хоча таких вимог прокурором заявлено не було.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суди не з`ясували дійсних вимог прокурора щодо спірного об`єкта нерухомості, який прокурор просив знести, вважаючи його самочинним будівництвом, та зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, розташований на АДРЕСА_1 .

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у частині вирішення позовної вимоги прокурора про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, розташований на АДРЕСА_1, не встановлено фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, а тому судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку щодо задоволення позовних вимог прокурора про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, однак з помилкових мотивів, судове рішення місцевого суду в цій частині підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи, що суди попередніх інстанцій у частині вирішення позовної вимоги прокурора про знесення самочинно збудованого об`єкта не встановили фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення у цій частині не можуть вважатися законними й обґрунтованими та відповідно до статті 411 ЦПК України підлягають скасуванню з направленням справи у згаданій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 141, 402, 406, 409, 411, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 рокув частині вирішення позовної вимоги заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, до ОСОБА_1, державного реєстратора Державного підприємства "Одеський науково дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкоди Тетяни Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Садове товариство "Шляховик", про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності скасувати, рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В решті рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року у згаданій частині залишити без змін.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 грудня 2022 року в частині вирішення позовної вимоги заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, в особі Одеської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, до ОСОБА_1, державного реєстратора Державного підприємства "Одеський науково дослідний та проектний інститут землеустрою" Шкоди Тетяни Миколаївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Садове товариство "Шляховик" про зобов`язання ОСОБА_1 за власний рахунок знести самочинно збудований об`єкт нерухомості, розташований на АДРЕСА_1, скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.