23 серпня 2000 року директором державного підприємства "Рудоуправління імені Кірова" (далі - ДП "Рудоуправління імені Кірова") Наровлянським Ю. Г. затвердженого акт про нещасний випадок № 1-8, згідно з яким на дату нещасного випадку ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 працював на посаді підземного гірничого майстра на шахті імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова", мав загальний стаж роботи 27 років, стаж роботи за професією (посадою), під час якої стався нещасний випадок, - 25 років. У пункті 10 акта про нещасний випадок встановлено осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці з числа працівників ДП "Рудоуправління імені Кірова".

Правонаступником прав та обов`язків шахти імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова" є ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Смертю ОСОБА_8 внаслідок нещасного випадку на виробництві позивачам було завдано глибоких моральних страждань, у зв`язку з чим вони просили позов задовольнити.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року у складі судді Сільченка В. Є. у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції вважав, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є правонаступником шахти імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова", отже, не є особою, що несе відповідальність за відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачам.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 травня 2022 року рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Стягнено з ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" на користь кожного з позивачів по 200 000,00 грн компенсації моральної шкоди.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

оскільки нещасний випадок, внаслідок якого загинув чоловік та батько позивачів, стався ІНФОРМАЦІЯ_6 під час виконання ним трудових обов`язків, тобто до набрання чинності ЦК України (435-15) , що надало позивачам право на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів приходить до висновку що до правовідносин сторін мають застосовуватися положення статті 440-1 ЦК Української РСР, в редакції 1963 року. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19;

факт заподіяння моральної шкоди позивачам у зв`язку з втратою близької людини встановлений письмовими доказами. Втрата близької людини є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивачів будуть тривати і надалі. У зв`язку з втратою батька та чоловіка позивачі були позбавлені можливості отримувати від нього піклування та матеріальну допомогу, що тягне за собою порушення їх нормальних життєвих зв`язків та докладання з їх боку додаткових зусиль для організації свого життя. Смерть рідної людини - це не відновлювана втрата, що спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю і спокою;

беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивачів, характер психологічної травми, яку вони отримали у зв`язку зі смертю рідної людини, конкретні обставини справи, істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивачів, які втратили турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, та їх невідворотність, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає що з відповідача на користь кожного з позивачів необхідно стягнути моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн;

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів вважає, що достатнім, справедливим, співмірним розміром компенсації позивачам моральної шкоди за смерть близької людини - батька та чоловіка буде кожному по 200 000,00 грн;

доводи відповідача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", викладені у відзиві на апеляційну скаргу та поясненнях, про те, що відповідач

не є правонаступником ДП "Рудоуправління імені Кірова", де з чоловіком та батьком позивачів стався нещасний випадок, оскільки

ДП "Рудоуправління імені Кірова" ліквідовано без правонаступників, колегією суддів відхилені, оскільки на момент передачі до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь" (далі - КДГМК "Криворіжсталь") частини майна

ДП "Рудоуправління імені Кірова" закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна від однієї особи до іншої.

Аргументи учасників справи

У касаційній скарзі, поданій у травні 2022 року до Верховного Суду, ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2004 року в справі № 2/310, а також у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18), від 15 січня 2020 року в справі № 904/11903/16, від 16 червня 2020 року в справі № 910/5953/17 (провадження № 12-98гс19) та від 28 квітня 2021 року в справі № 707/2-1006/2011 (провадження № 61-5425св20).

Касаційна скарга мотивована тим, що на момент звернення до суду з цим позовом ДП "Рудоуправління імені Кірова", на якому працював ОСОБА_8 на момент смерті внаслідок нещасного випадку на виробництві, було ліквідовано без правонаступництва.

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові послався на статтю 37 ЦК Української РСР, однак у матеріалах справи відсутній розподільчий баланс, в якому було б зазначено про перехід прав та обов`язків шахти імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова" до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Після передачі КДГМК "Криворіжсталь" окремих об`єктів та виробничих потужностей ДП "Рудоуправління імені Кірова" (в тому числі об`єктів шахти імені Артема) наказом Державного комітету промислової політики України від 21 травня 2001 року № 209 затверджено зміни та доповнення до статуту КДГМК "Криворіжсталь", які не передбачали відомостей про правонаступництво ДП "Рудоуправління імені Кірова".

На момент виникнення спірних правовідносин діяв Закон України "Про підприємства в Україні" (698-12) , відповідно до якого ДП "Рудоуправління імені Кірова" було унітарним державним підприємством, в структуру якого входили різні виробничі підрозділи, в тому числі й шахта імені Артема, яка не мала статусу окремої юридичної особи, а тому не могла бути реорганізована шляхом приєднання до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" згідно зі статтею 34 цього Закону.

ДП "Рудоуправління імені Кірова" було визнано банкрутом через 10 років із моменту передачі активів до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" і виключено з реєстру 20 вересня 2011 року.

Заявник також наводить у касаційній скарзі ряд судових рішень, в яких зазначається, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є правонаступником шахти імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова".

Представник позивачів Морозов Є. Є. направив відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

У липні 2022 року справа № 210/5663/20 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 березня 2023 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі Об?єднаної палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року прийнято справу № 210/5663/20 до розгляду Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що наказом Державного комітету промислової політики України від 19 квітня 2001 року № 165 "Про подальшу реструктуризацію Рудоуправління імені Кірова" не було передбачено ліквідацію ДП "Рудоуправління імені Кірова", а йшлося про процес реструктуризації ДП "Рудоуправління імені Кірова" та відсутні відомості про його реорганізацію. Акт приймання-передачі основних фондів та інших статей балансу державного підприємства від 29 травня 2001 року, затверджений заступником голови Державного комітету промислової політики України, не передбачав передання кредиторської заборгованості КДГМК "Криворіжсталь". У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження складення розподільчого балансу між ДП "Рудоуправління імені Кірова" та КДГМК "Криворіжсталь".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 20 вересня 2011 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи ДП "Рудоуправління імені Кірова", підстава - рішення Господарського суду Дніпропетровської області в справі № Б38/330-10 про припинення юридичної особи у зв`язку з визнанням її банкрутом, яке набрало законної сили 15 вересня 2011 року. Згідно з вказаним витягом відсутні дані про юридичних осіб - правонаступників державного підприємства.

Питання правонаступництва ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" прав та обов`язків ДП "Рудоуправління імені Кірова" вже було предметом судового розгляду. Постановою Верховного Суду України від 14 вересня 2004 року у справі № 2/310 встановлено, що наказом від 19 квітня 2001 року № 165 "Про подальшу реструктуризацію Рудоуправління імені Кірова" не передбачено ліквідацію ДП "Рудоуправління імені Кірова" як юридичної особи з передачею його зобов`язань іншим особам.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 02 листопада 2016 року у справі № 212/2526/16-ц також встановлено, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є правонаступником шахти імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова".

Із урахуванням наведеного, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є правонаступником шахти імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова", отже, не несе відповідальність з відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачам.

Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 210/1980/20-ц (провадження № 61-15070св20) погодився із судом першої інстанції про те, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" є правонаступником шахти імені Кірова ДП "Рудоуправління імені Кірова" та стягнув з товариства на користь ОСОБА_11 275 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 210/1980/20-ц (провадження № 61-15070св20).

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 01 липня 1975 року промислове об`єднання "Кривбасруда" згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 18 квітня 1975 року № 194 та наказом Міністерства чорної металургії СРСР від 12 червня 1975 року № 430 реорганізовано у виробниче об`єднання, до складу якого увійшли всі рудоуправління на правах виробничих структурних одиниць.

Станом на 01 січня 1978 року до складу виробничого об`єднання "Кривбасруда" (далі - ВО "Кривбасруда") входило 10 рудоуправлінь. Рудоуправління "Інгулець" наказом Міністерства чорної металургії Української РСР від 01 вересня 1977 року передано до складу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату.

01 січня 1988 року на виконання наказів Міністерства чорної металургії СРСР від 16 листопада 1987 року № 1015 і державного виробничого об`єднання "Південруда" від 13 жовтня 1987 року № 2 на базі рудоуправлінь імені: Леніна, Р. Люксембург, ХХ партз`їзду, Фрунзе, Дзержинського, Ілліча створено три виробничі одиниці - рудоуправління ім. Леніна, рудоуправління ім. ХХ партз`їзду, рудоуправління ім. Дзержинського.

У 1989 році рудоуправління імені Кірова вийшло зі складу ВО "Кривбасруда" та стало самостійною юридичною особою - рудоуправлінням імені Кірова державного виробничого об`єднання "Південруда", яке в подальшому підпорядковувалося Мінпромполітики України.

Відповідно до спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна від 22 лютого 1999 року № 65/322 рудоуправління імені Кірова Мінпромполітики України перейменоване у дочірнє підприємство "Державне рудоуправління імені Кірова" ДАК "Укррудпром".

28 грудня 2000 року на підставі спільного наказу Мінпромполітики України та Фонду держмайна дочірнє підприємство "Державне рудоуправління імені Кірова" ДАК "Укррудпром" реорганізоване у ДП "Рудоуправління імені Кірова".

Згідно із наказом Державного комітету промислової політики України від 30 березня 2001 року № 135 "Про створення робочої групи з питань приєднання окремих виробничих потужностей рудоуправління імені Кірова до складу Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь", на робочу комісію покладено обов`язки щодо розгляду питань, пов`язаних із передачею основних фондів та виробничих потужностей ДП "Рудоуправління імені Кірова" до КДГМК "Криворіжсталь", у тому числі й питань дебіторської та кредиторської заборгованості, заборгованості рудоуправління з нарахованих регресних позовів, заробітної плати та інших виплат.

Згідно з пунктами 1.1-2.2 наказу Державного комітету промислової політики України від 19 квітня 2001 року № 165 "Про подальшу реструктуризацію РУ "ім. Кірова" майно ДП "Рудоуправління імені Кірова" передане на баланс КДГМК "Криворіжсталь" для збільшення його статутного фонду та створення на його базі шахтоуправління з підземного видобутку руди на правах структурного підрозділу комбінату, наказано провести інвентаризацію ДП "Рудоуправління імені Кірова" по всіх статтях балансу станом на 01 квітня 2001 року, на підставі проведеної інвентаризації скласти розподільчий баланс ДП "Рудоуправління імені Кірова" за погодженням з КДГМК "Криворіжсталь" в термін до 01 травня 2001 року. Пунктами 3.1, 3.2 цього наказу передбачено створення комісії з прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу ДП "Рудоуправління імені Кірова" на баланс КДГМК "Криворіжсталь"; забезпечення прийому-передачі основних фондів та інших статей балансу ДП "Рудоуправління імені Кірова" станом на 01 травня 2001 року, які передаються до КДГМК "Криворіжсталь" (а. с. 76-78 т. 1).

Відповідно до додатку № 1 до наказу від 19 квітня 2001 року № 165 "Укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей РУ ім. Кірова, що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату "Криворіжсталь", майно шахти імені Артема, на якій працював чоловік та батько позивачів, передано до КДГМК "Криворіжсталь" (а. с. 79-82 т. 1).

29 травня 2001 року заступник Голови Державного комітету промислової політики України С. Г. Грищенко затвердив баланс станом на 01 травня 2001 року, який підписаний в. о. директора ДП "Рудоуправління імені Кірова" Ю. Г. Наровлянським та генеральним директором КДГМК "Криворіжсталь" А. В. Сокуренком (а. с. 73 - 75 т. 1).

ОСОБА_1 є дружиною, а ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - дітьми ОСОБА_8 (а. с. 27-32 т. 1).

ОСОБА_8 працював на шахті імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова". ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_8 помер.

Згідно з актом про нещасний випадок від 23 серпня 2000 року № 1-8, затвердженим директором Рудоуправління імені Кірова Наровлянським Ю. Г., ІНФОРМАЦІЯ_6 зі ОСОБА_8 стався нещасний випадок, внаслідок якого він загинув.

Відповідно до пункту 10 акта про нещасний випадок, особами, які допустили порушення законодавства, є начальник ділянки № 4 ОСОБА_12 та головний інженер шахти Тарнавський В. М. (а. с. 34, 35 т. 1).

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Оцінка мотивів передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

За обставинами справи позивачі звернулися до суду з позовом до ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" як правонаступника прав та обов`язків шахти імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у вирішенні цього спору в цілому та поставленого перед нею завдання визначила основною правовою проблемою, яка підлягає розв`язанню, - формування правового висновку щодо особливостей правонаступництва юридичної особи за правилами статті 37 ЦК Української РСР 1963 року, який втратив чинність 01 січня 2004 року, та статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", який втратив чинність 01 січня 2004 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Щодо правонаступництва ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" прав та обов`язків шахти імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова"

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. При приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої. Майно переходить у день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію. Порядок ліквідації і реорганізації юридичних осіб визначається законодавством Союзу РСР і постановами Ради Міністрів Української РСР. Порядок ліквідації і реорганізації кооперативних та інших громадських організацій може бути визначений їх статутами (положеннями) (стаття 37 ЦК Української РСР 1963 року, який втратив чинність 01 січня 2004 року).

Ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України. У разі злиття підприємства з іншим підприємством усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до підприємства, яке виникло в результаті злиття. При приєднанні одного підприємства до іншого до останнього переходять усі майнові права та обов`язки приєднаного підприємства. У разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства (стаття 34 Закону України "Про підприємства", який втратив чинність 01 січня 2004 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) затверджено Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням ним трудових обов`язків (далі - Правила).

У постанові Верховного Суду України від 14 червня 2017 року в справі № 6-104цс17 вказано, що:

"при виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов`язки реорганізованого підприємства. Розподільчий баланс є документом, у якому, зокрема, визначено обсяг майнових прав та обов`язків, які перейшли до створеної шляхом виділу (виділення, відокремлення) юридичної особи.

У пункті 32 Правил (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при ліквідації, банкрутстві або реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства відшкодування шкоди, компенсація всіх видів витрат провадиться правонаступником.

Якщо права й обов`язки ліквідованого підприємства не переходять до правонаступника, суми, що підлягають відшкодуванню, капіталізуються і перераховуються органам державного соціального страхування для виплати їх у розмірі і в терміни, зазначені у відповідному рішенні про відшкодування шкоди.

У разі ліквідації або банкрутства підприємства без правонаступника ліквідаційна комісія надсилає офіційне повідомлення про це до місцевого органу державного соціального страхування.

Якщо при ліквідації підприємства капіталізація платежів у відшкодування шкоди не проведена, регресна вимога подається органам державного соціального страхування. Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення про стягнення моральної шкоди з ПАТ "Кривбасзалізрудком" як правонаступника ДВО "Кривбасруда", не звернули увагу на таке. Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили за розподільчим балансом обсягу майнових прав та обов`язків управління "Кривбасгідрозахист", яке в подальшому було ліквідоване, та ДВО "Кривбасруда", правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком", то суди дійшли передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог про відшкодування ПАТ "Кривбасзалізрудком" моральної шкоди на користь ОСОБА_6".

Обміркувавши викладене та підстави передання справи на розгляд Об`єднаної палати, з урахуванням принципу розумності, касаційний суд зауважує, що:

реорганізація юридичної особи - це припинення юридичної особи із створенням нової (однієї чи більше) або зміна сукупності прав та обов`язків існуючої юридичної особи в порядку універсального чи парцелярного правонаступництва однієї або більше інших юридичних осіб (правопопередників). Не у всіх випадках реорганізація є припиненням юридичної особи, оскільки при виділі припинення юридичної особи не відбувається;

визначальною ознакою конструкції реорганізації є створення нових юридичних осіб у порядку універсального чи парцелярного (часткового) правонаступництва. За такого підходу виділ є формою реорганізації юридичної особи поряд із злиттям, приєднанням, поділом і перетворенням;

виділ може бути визначений як форма реорганізації юридичної особи, що передбачає передання її майна (прав та обов`язків) та немайнових прав у частині, визначеній розподільчим актом (балансом), до однієї або більше нових юридичних осіб (правонаступників).

У справі, що переглядається:

у 2001 році частина майна однієї юридичної особи - ДП "Рудоуправління імені Кірова" (майно його структурного підрозділу -шахти імені Артема) було передано до статутного фонду іншої юридичної особи - КДГМК "Криворіжсталь";

у наказі Державного комітету промислової політики України від 19 квітня 2001 року № 165 дійсно вжито термін "реструктуризація" щодо ДП "Рудоуправління імені Кірова", на чому наголошує відповідач. Незважаючи на відсутність у наказі Державного комітету промислової політики України від 19 квітня 2001 року № 165 прямої вказівки про реорганізацію ДП "Рудоуправління імені Кірова", безпосередньо його зміст свідчить про виділ шахти імені Артема із організаційної структури державного підприємства та передачу відповідної частини прав та обов`язків від ДП "Рудоуправління імені Кірова" до КДГМК "Криворіжсталь". На момент передачі до складу КДГМК "Криворіжсталь" частини майна ДП "Рудоуправління імені Кірова" закон передбачав перехід прав та обов`язків від однієї юридичної особи до іншої з моменту переходу майна від однієї особи до іншої;

при вирішенні спору, встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про те, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" як правонаступник КДГМК "Криворіжсталь" також є правонаступником шахти імені Артема ДП "Рудоуправління імені Кірова" в частині компенсації моральної шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку, під час якого загинув чоловік та батько позивачів ОСОБА_8 .

Касаційний суд звертає увагу, що помилкове посилання апеляційного суду на норму частини першої статті 5 Закону СРСР "Про державне підприємство (об`єднання)", який втратив чинність 07 березня 1991 року, не свідчить про неправильне вирішення спору по суті та не є підставою для зміни чи скасування постанови.

Факт припинення ДП "Рудоуправління імені Кірова" без правонаступництва на підставі постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2011 року у справі

№ Б38/330-10 не впливає на правильність висновку щодо правонаступництва, оскільки перехід відповідного обов`язку щодо відшкодування шкоди відбувся ще у 2001 році.

Доводи щодо встановленої у справі про банкрутство ДП "Рудоуправління імені Кірова" заборгованості першої черги з відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю громадян за період з 1997 року до 2004 року на суму 50 078,38 грн, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, які б могли свідчити про те, що вказана заборгованість виникла саме внаслідок заподіяння шкоди працівникам під час їх роботи на шахті імені Артема.

Наявність судових рішень у інших справах, в яких встановлено відсутність правонаступництва ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" прав та обов`язків ДП "Рудоуправління імені Кірова", також не спростовують правильність висновків апеляційного суду у цій справі, оскільки такі висновки стосуються інших правовідносин. Справа № 904/144/21 стосувалася стягнення заборгованості за простим векселем. Справа № 2/310 також стосувалася відносин між юридичними особами.

Справа № 212/2526/16-ц переглядалася у касаційному порядку Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у цій справі встановлено, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" не є правонаступником прав та обов`язків ДП "Рудоуправління імені Кірова", проте Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не наділена повноваженнями відступати від висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У пункті 7.10 постанови від 01 вересня 2020 року у справі № 907/29/19 (провадження № 12-17гс20) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належно відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наголошує, що суди у справах № 212/2526/16-ц, № 904/144/21 не формували правового висновку щодо застосування статті 37 ЦК Української РСР, статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні" (в редакції Закону від 02 березня 1995 року № 82/95-ВР (82/95-ВР) ), а лише дали правову оцінку - висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин, а тому такі висновки судів не є обов`язковими у справі, що переглядається.

Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги висновок науково-правової експертизи, що міститься в матеріалах справи (а. с. 179 - 191 т. 1), оскільки він складений без урахування балансу від 01 травня 2001 року, підписаного уповноваженими особами ДП "Рудоуправління імені Кірова" та КДГМК "Криворіжсталь", за яким на баланс КДГМК "Криворіжсталь" передано оборотні та необоротні активи, власний капітал та поточні зобов`язання, у тому числі зобов`язання зі страхування та оплати праці, а також інші поточні зобов`язання, що свідчить про перехід до КДГМК "Криворіжсталь" не тільки частини майна ДП "Рудоуправління імені Кірова", але й відповідних прав та обов`язків (а. с. 73 - 75 т. 1).

Щодо вирішення касаційної скарги по суті та стягнення грошової компенсації моральної шкоди

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 ЦК України).

Смерть батька та чоловіка позивачів, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_6, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України (435-15) , а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК Української РСР (1540-06) 1963 року.

Моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати (стаття 440-1 ЦК Української РСР 1963 року).

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні. Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР (1540-06) [див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження

№ 61-19033сво19)].

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти як загальний еквівалент всіх цінностей в економічному розумінні "трансформують" шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування "обчислює" шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості [див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)].

У справі, що переглядається:

апеляційний суд установив, що факт заподіяння моральної шкоди позивачам у зв`язку з втратою близької людини підтверджений письмовими доказами;

з урахуванням засад розумності і справедливості, обставин справи, касаційний суд вважає, що апеляційний суд при задоволенні позовних вимог про стягнення грошової компенсації моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи у сумі по 200 000,00 грн кожному з позивачів,обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, оскільки: позивачі зазнали душевних страждань у зв`язку зі смертю батька та чоловіка, і втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню; позивачі позбавлені можливості матеріальної та моральної підтримки батька та чоловіка у подальшому своєму житті; відновити попередній стан життя позивачів неможливо. Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, відповідають обставинам справи і ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо відсутності підстав для відступу

При передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 01 березня 2023 року колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вказувала на необхідності відступити від правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 210/1980/20-ц (провадження № 61-15070св20) у справі за позовом ОСОБА_11 до ПАТ "Арселор Міталл Кривий Ріг" про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

У вказаній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погодився із судом першої інстанції про те, що ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" є правонаступником шахти імені Кірова ДП "Рудоуправління імені Кірова" та стягнув з товариства на користь ОСОБА_11 275 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька внаслідок нещасного випадку на виробництві.

З урахуванням результату касаційного перегляду цієї справи відсутні правові підстави для відступу від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 210/1980/20-ц (провадження № 61-15070св20).

Висновки про правильне застосування норм права

У постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати (частина друга статті 416 ЦПК України).

Реорганізація юридичної особи - це припинення юридичної особи із створенням нової (однієї чи більше) або зміна сукупності прав та обов`язків існуючої юридичної особи в порядку універсального чи парцелярного правонаступництва однієї або більше інших юридичних осіб (правопопередників). Не у всіх випадках реорганізація є припиненням юридичної особи, оскільки при виділі припинення юридичної особи не відбувається.