Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Немировської О. В., Ратнікової В. М.,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом вселення.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що квартира АДРЕСА_1 придбана у зареєстрованому шлюбі та є спільним сумісним майном його та ОСОБА_2, проте право власності на житлове приміщення зареєстроване за відповідачкою. Він (позивач) зареєстрований у зазначеній квартирі.

Зазначав, що з березня 2020 року шлюбні відносини між ними припинено, справа (№ 759/9704/20) про розірвання шлюбу перебуває на розгляді у суді.

Через погіршення стосунків між ним та відповідачкою він тимчасово, з метою уникнення конфліктів, проживав по АДРЕСА_2 . Коли вирішив повернутись за місцем постійного проживання, ОСОБА_2 почала чинити перешкоди, змінила замки на вхідних дверях, позбавивши його доступу до житла.

З метою відновлення своїх порушених прав він вимушений був неодноразово звертатися до правоохоронних органів із відповідними заявами, з відповідачкою проведено профілактичну бесіду, попереджено про адміністративну та кримінальну відповідальність.

Посилаючись на наведене, просив усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із недоведеності того, що власник спірної квартири ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у користуванні нею.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року з наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом його вселення до зазначеного житлового приміщення.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд, установивши, що відповідачка своїми діями чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні спірним майном, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

02 травня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також касаційна скарга містить посилання на порушення судом норм процесуального права, а саме судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні, та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 3 частини першої та пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні справи.

Апеляційний суд не врахував, що перешкоди у користуванні житлом ОСОБА_1 ніхто не чинив, він самостійно прийняв рішення проживати окремо за іншою адресою, не сплачував комунальні послуги, витрати щодо поточного та капітального ремонту спірної квартири. Позивач не надав доказів щодо належного утримання ним належної йому частки спірного житла, зокрема, сплати житлово- комунальних послуг.

Вказувала, що в спірній квартирі проживає разом із дітьми, не має іншого житла, щоб уникнути насилля, загрози здоров`ю і трагічних наслідків вселення колишнього чоловіка на час вирішення спору про поділ майна.

Окрім того, зазначала, що має сумніви з приводу того, хто підписав оскаржувану постанову апеляційного суду від 13 березня 2023 року, оскільки підписи після слів "судді" без зазначення прізвищ.

Доводи інших учасників справи

ОСОБА_1 подав відзив та пояснення, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Спірна квартира має площу понад 110 кв. м, чотири окремі ізольовані кімнати і два санвузли. Таке планування надає можливість йому мати у користуванні будь-яку із чотирьох кімнат та один санвузол, щоб якнайменше контактувати з відповідачкою. Іншого житла він не має.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року.

Відкрито касаційне провадження у даній справі.

Витребувано з Святошинського районного суду міста Києва цивільну справу № 759/11403/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом вселення.

Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року до закінчення касаційного провадження.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбіз 14 травня 1994 року, від якого мають двох дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4

ОСОБА_2 є власником квартириАДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право приватної власності виданого 29 тараня 2006 року, у якій також зареєстрований її чоловік ОСОБА_1 .

На теперішній час за позовом ОСОБА_2 у суді перебуває справа по поділ майна подружжя, серед якого є і спірна квартира АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя, проте відповідачка чинить йому перешкоди у користуванні нею. Оскільки він зареєстрований у зазначеному житловому приміщенні, має статус члена сім`ї і це є єдине його житло, просив захистити його порушене право у судовому порядку та усунути перешкоди у користуванні ним шляхом його вселення.

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження постанови апеляційного суду є посилання заявника на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судом норм процесуального права, а саме судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні, та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 3 частини першої та пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) дійшла висновку, що у законодавстві, що регулює житлові правовідносини, припинення сімейних правовідносин, втрата статусу члена сім`ї особою, саме по собі не тягне втрату права користування житловим приміщенням. Конституцією України (254к/96-ВР) передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За правилами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України установлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Наведеною нормою матеріального права визначено право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яких шляхом, який власник вважає прийнятним.

Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Власник має права вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та у разі необхідності, зняття особи з реєстраційного обліку, проте це право залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового чи цивільного законодавства.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20).

У справі, яка переглядається, апеляційний суд установив, що квартиру АДРЕСА_1 сторони придбали під час перебування у шлюбі. Право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 02 червня 2006 року. У квартирі також зареєстрований чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_1, з яким вона перебуває у шлюбі з 14 травня 1994 року.

Згідно із частиною першою статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до частини другої статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.

У разі, якщо спірне майно учасниками справи набуто в період перебування в шлюбі, той факт, що воно зареєстровано на одного з подружжя, не позбавляє іншого права на частку в такому майні. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що спірна квартира набута ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу, станом на час розгляду цієї справи відсутнє рішення суду про те, що зазначене житлове приміщення є особистою власністю відповідачки, а, отже, позивач має право вільно користуватись ним. Разом із тим, відповідачка чинить йому перешкоди в користуванні цим майном, а саме замінила замки на вхідних дверях квартири та не впускає до неї.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до Святошинського управління поліції Головного управління Національної поліції м. Києва щодо перешкоджання його дружиною ОСОБА_2 у вселенні в спірне житлове приміщення. Правоохоронним органам ОСОБА_1 повідомила, що дозволить ОСОБА_1 потрапити в квартиру виключно на підставі рішення суду про вселення.

Встановивши, що відповідачкачинить перешкоди у користуванні квартирою, що порушує право позивача на житло, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для усунення перешкод ОСОБА_1 у користуванні квартирою шляхом його вселення до зазначеного житлового приміщення.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження апеляційним судом та додаткового правового аналізу не потребують.

Апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскарженого судового рішення, тому доводи касаційної скарги з цього приводу є безпідставними.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування апеляційним судом відповідних доказів Верховний Суд не бере до уваги, оскільки вони були предметом дослідження апеляційним судом з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Частинами першою та третьою статті 381 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу III цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу. Постанова суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою/ухвалою) і підписується всім складом суду, який розглядав справу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

В матеріалах справи наявний оригінал Київського апеляційного суду від 13 березня 2023 року, який містить підписи суддів Семенюк Т. А., Немировської О. В., Ратнікової В. М., які були обрані до складу колегії суддів відповідно до протоколу автоматизованої заміни складу колегії суддів від 20 лютого 2023 року.

Окрім того, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду в Реєстр судових рішень внесено оригінал судового рішення, який підписаний зазначеними суддями.

Таким чином, посилання заявника в касаційній скарзі на той факт, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не підписана суддями, які входили до визначеного складу колегії, спростовується матеріалами справи.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2023 року зупинено виконання постанови апеляційного суду до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.