розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Горбачова Наталія Володимирівна, на постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Погорєлової С. О., Таварткіладзе О. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області (далі - Департамент ДАБІ), Державної архітектурної інспекції України (далі - ДАБІ України), ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на будівлю та свідоцтва про право власності.

На обґрунтування позову посилався на таке.

17 квітня 2014 року ОСОБА_1 подала до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області (далі - Інспекція ДАБК) декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, яку Інспекцією ДАБК зареєстровано за № ОД 082141070147.

30 березня 2015 року ОСОБА_1 подала до Департаменту ДАБІ декларацію про готовність об`єкта до експлуатації вказаної нежитлової будівлі, що зареєстрована за № ОД 142150890369.

ОСОБА_1 зазначала, що для проведення робіт з реконструкції вказаного об`єкта нерухомості наявність права власності чи користування земельною ділянкою не є обов`язковою, оскільки роботи з реконструкції об`єкта проводились без зміни геометричних розмірів фундаменту у плані.

Відповідно до виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтва на право власності від 11 жовтня 2012 року № САЕ НОМЕР_1 за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на нежитлові приміщення літ. "А", які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 88,2 кв. м, основною площею 73,6 кв. м.

Згідно з технічним паспортом, виготовленим станом на 10 лютого 2012 року Комунальним підприємством "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (далі - КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості"), площа зареєстрованих за ОСОБА_1 приміщень першого поверху за вказаною адресою складала 64 кв. м.

Відповідно до технічного паспорта від 31 березня 2015 року, виготовленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро технічної інвентаризації "Україна" (далі - ТОВ "БТІ "Україна"), тобто після проведення реконструкції, загальна площа стала складати 167,5 кв. м, а площа першого поверху 79,6 кв. м.

Отже, загальна площа першого поверху після реконструкції збільшилась на 15,6 кв. м, що свідчить про зміну геометричних розмірів фундаменту спірного об`єкта нерухомості в ході реконструкції та, відповідно, внесення замовником завідомо недостовірних даних щодо підстав використання земельної ділянки, на якій розташований спірний об`єкт будівництва, із зазначенням, що будівельні роботи проведені без змін геометричних розмірів фундаменту у плані, що спростовується вказаними документами.

Аналогічні недостовірні дані внесені замовником будівництва у декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142150890369.

Відповідно до листа управління Держземагентства у м. Одесі від 09 квітня 2015 року № 10-1505-0.15-3022/2-15 право власності чи користування на земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 не реєструвалось.

Аналогічна інформація міститься в листі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 14 квітня 2015 року № 01-19/1303-09-02.

Таким чином, збільшення геометричних розмірів фундаменту реконструйованої будівлі проведено за рахунок земельної ділянки, яка у власність чи користування ОСОБА_1 не передавалась.

Управлінням архітектури та містобудування Одеської міської ради 22 серпня 2013 року за № 310 (0107/336) ОСОБА_1 надано містобудівні умови та обмеження забудови вказаної земельної ділянки. Містобудівними умовами погоджено та висвітлено позицію органів місцевого самоврядування щодо проведення реконструкції одно-двоповерхової будівлі, в існуючих габаритах, без розширення, з внутрішнім переплануванням та реконструкцією існуючого фасадного вхідного вузла для розміщення офісних приміщень. Зокрема, відповідно до виданих ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень площа першого поверху до реконструкції складала 64 кв. м, після реконструкції мала складати 64,14 кв. м, тобто без змін геометричних розмірів. Загальна площа об`єкта після реконструкції мала складати 86,87 кв. м.

У декларації про початок виконання будівельних робіт замовницею вказано, що площа збудованого об`єкта становитиме 185 кв. м, а в пункті 12 декларації про готовність об`єкта до експлуатації зазначено, що загальна площа збудованого об`єкта становить 167,5 кв. м.

Документацію, за якою проводились роботи із будівництва спірного об`єкта, не можна вважати проєктною документацією, розробленою та затвердженою у встановленому законом порядку, оскільки вона не відповідає містобудівним умовам та обмеженням забудови земельної ділянки, які є вихідними даними для проєктування та складовою частиною проєктної документації.

З огляду на виявлення вказаних порушень інтересів територіальної громади м. Одеси, прокурором 04 червня 2015 року до Одеського окружного адміністративного суду в інтересах Одеської міської ради подавався позов до Департаменту ДАБІ та ДАБІ України про скасування реєстрації зазначених декларацій. Проте ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 815/3381/15 апеляційну скаргу прокуратури задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду скасовано, провадження у справі закрито з огляду на непідсудність вказаної справи адміністративним судам.

З урахуванням того, що ОСОБА_1 у декларацію про початок виконання будівельних робіт № ОД 082141070147 та декларації про готовність об`єкта до експлуатації № ОД 142150890369 внесені завідомо недостовірні дані щодо підстав використання земельної ділянки, зокрема роботи проведені на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без належно затвердженого проєкту, останні підлягають скасуванню в судовому порядку.

На підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 30 березня 2015 року № ОД 142150890369 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на спірний об`єкт нерухомості. Вказана реєстрація проведена на підставі свідоцтва про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750, на підставі якого державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С. прийнято рішення від 10 квітня 2015 року № 20631546.

З огляду на відсутність на момент видачі вказаного свідоцтва про право власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 будь-яких документів, які б підтверджували право власності чи користування земельною ділянкою, на якій останньою збудовано спірний об`єкт самочинного будівництва, вказане свідоцтво підлягає визнанню незаконним та скасуванню в судовому порядку, як і прийняте на його підставі рішення щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на нежитлові приміщення, розташовані на АДРЕСА_1 .

З огляду на те, що земельна ділянка, на якій збудований вказаний об`єкт будівництва, Одеською міською радою у власність чи користування ОСОБА_1 на законних підставах не передавалась, спірна реєстрація декларації та права власності на вказаний об`єкт будівництва порушують інтереси територіальної громади м. Одеси, представником якої є Одеська міська рада.

Щодо спливу позовної давності для звернення з цим позовом до суду, то прокурор зазначав про те, що він звертався з аналогічним позовом 04 червня 2015 року до Одеського окружного адміністративного суду в інтересах Одеської міської ради до Департаменту ДАБІ та ДАБІ України про скасування реєстрації зазначених декларацій. Проте ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 815/3381/15 апеляційну скаргу прокуратури області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду скасовано, провадження у справі закрито з огляду на зміни в процесуальному законодавстві та непідсудність справи адміністративним судам.

З огляду на наведене строк на звернення до суду із цим позовом в рамках цивільного судочинства пропущений з поважних підстав та підлягає поновленню

З урахуванням наведеного позивач просив:

- поновити строк на звернення до суду;

- скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану Інспекцією ДАБК 17 квітня 2014 року за № ОД 082141070147;

- скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану Департаментом ДАБІ від 30 березня 2015 року за № ОД 142150890369;

- визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С. від 10 квітня 2015 року № 20631546;

- визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С.

Короткий зміст рішень судів

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2022 року у задоволенні позову у цій справі відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що площа забудови будівлі, розташованої на АДРЕСА_1, до та після проведення реконструкції не змінилась та складає 94 кв. м. Вказане підтверджується висновком експерта про те, що реконструкція нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, була проведена без змін геометричних розмірів фундаменту.

Висновок експертизи спростовує твердження прокурора та Одеської міської ради, що внаслідок проведеної реконструкції, з оформленням за ОСОБА_1 права власності на реконструйовану будівлю, порушується право Одеської міської ради як розпорядника земель комунальної власності в межах м. Одеси, адже площа забудови не змінилася.

Отже, доводи прокурора щодо внесення ОСОБА_1 недостовірних даних у декларацію про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а також про недоведеність порушення прав Одеської міської ради у правовідносинах, що виникли у зв`язку із спірною реєстрацією декларацій, є безпідставними.

Прокурор не довів, що Одеська міська рада зазнала порушення свого права на розпорядження землями комунальної власності в межах м. Одеси, внаслідок проведеної ОСОБА_1 реконструкції належного їй на праві власності об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин наслідків спливу позовної давності, оскільки вважав позов недоведеним.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2021 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С. від 10 квітня 2015 року № 20631546 про державну реєстрацію права власності на будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт, реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації є актом одноразового застосування, який спричинив настання певних правових наслідків. Тому після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкта до експлуатації вказані декларації вичерпують свою дію фактом виконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, зареєстрованої Інспекцією ДАБК 17 квітня 2014 року за № ОД 082141070147, та скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої Департаментом ДАБІ від 30 березня 2015 року за № ОД 142150890369.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С. від 10 квітня 2015 року № 20631546, то суд вважав встановленим факт проведення реконструкції спірної адміністративної будівлі за рахунок самовільного зайняття відповідачкою належної територіальній громаді м. Одеси земельної ділянки, оскільки експертиза проведена за матеріалами справи без виїзду на місцерозташування спірного об`єкта нерухомості та проведення його зовнішніх обмірів.

Щодо вимог прокурора про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С., то свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється. Тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності. Таким чином, для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано вказане свідоцтво.

З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С.

Щодо спливу позовної давності, то суд виходив з того, що у матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, тому зазначив, що не досліджує обставини щодо можливого пропуску прокурором позовної давності.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників

У січні 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності ухвалив рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права, зокрема статей 15, 16, 21, 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), статей 26, 39, 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 12, 89, 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що право власності за ОСОБА_1 зареєстровано на підставі внесених останньою у декларацію про готовність об`єкта до експлуатації недостовірних відомостей про те, що реконструкція об`єкта проводиться без зміни геометричних розмірів фундаменту будівлі. Тому реєстрація декларації про готовність об`єкта до експлуатації, проведена Департаментом ДАБІ 30 березня 2015 року за № ОД 142150890369, підлягає скасуванню.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно встановив факт надання недостовірних даних до декларації та реконструкції будівлі за рахунок земель територіальної громади, проте, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора в частині скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Крім того, вимога про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С., є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С. від 10 квітня 2015 року № 20631546 про державну реєстрацію права власності на будівлю, оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно як правовстановлюючий документ, підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно, тому свідоцтво порушує права позивача, обмежуючи його правомочності власника, що суперечить статті 41 Конституції України та статтям 316, 317 ЦК України.

Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17, постановах Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 330/1009/19, від 24 березня 2020 року у справі № 495/10972/17.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

У січні 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Горбачова Н. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2022 року залишити в силі.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що реконструкція нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, була проведена без зміни геометричних розмірів фундаменту в плані.

Суд апеляційної інстанції помилково вважав площу внутрішніх приміщень першого поверху за площу забудови, що не є тотожними поняттями. Збільшення внутрішньої площі приміщень першого поверху відбулося у процесі реконструкції за рахунок знесення внутрішніх перегородок та заміни матеріалу стін.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність тверджень прокурора щодо внесення ОСОБА_1 недостовірних даних у декларацію про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, а також про недоведеність порушення прав Одеської міської ради у правовідносинах, що виникли у зв`язку із спірною реєстрацією декларацій.

Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі

№ 755/2545/15-ц, від 22 листопада 2019 року у справі № 808/331/16, від 29 квітня 2021 року у справі № 823/1741/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/3277/19.

Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується в частині вирішення вимоги про скасування реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на будівлю та свідоцтва про право власності, тому в частині вирішення вимоги про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

У вересні 2023 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Бандура Х. Ю., подала до Верховного Суду письмові пояснення, в яких просить задовольнити свою касаційну скаргу, постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року скасувати, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2022 року залишити в силі. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Одеської обласної прокуратури у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у цій справі на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 18 серпня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Горбачова Н. В., підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Відповідно до свідоцтва про право власності на адміністративну будівлю від 11 жовтня 2012 року САЕ НОМЕР_1, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради, адміністративна будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належала ОСОБА_1 на праві приватної власності, загальна площа будівлі становить 88,2 кв. м. Згідно з витягом про державну реєстрацію прав, право приватної власності ОСОБА_1 на вказану адміністративну будівлю було зареєстровано 19 жовтня 2012 року (т. 1, а. с. 39, 40).

Згідно з технічним паспортом від 10 лютого 2012 року, розробленим КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" на ім`я ОСОБА_1, загальна площа двоповерхової адміністративної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, становить 88,2 кв. м. Площа першого поверху становить 64,0 кв. м (т. 1, а. с. 41-44).

Містобудівними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки № 310 від 22 серпня 2013 року № 01-07/336, розміщеної за адресою: АДРЕСА_1, визначено наміри проведення реконструкції одно-двоповерхової адміністративної будівлі, в існуючих габаритах, без розширення, з внутрішнім переплануванням та реконструкцією існуючого фасадного вхідного вузла для розміщення офісних приміщень. Площа земельної ділянки - у межах одно-двоповерхової адміністративної будівлі, в існуючих габаритах, без розширення, з внутрішнім переплануванням та реконструкцією існуючого фасадного вхідного вузла для розміщення офісних приміщень. Визначено техніко-економічні показники об`єкта будівництва до та після реконструкції, відповідно до яких загальна площа має становити 86,87 кв. м (т. 1, а. с. 27-30).

У робочому проєкті реконструкції одно-двоповерхової адміністративної будівлі в існуючих габаритах за адресою: АДРЕСА_1, виготовленому Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-вишукувальний інститут "Одесагропроект" (далі - ТОВ "Інститут "Одесагропроект") у 2013 році, зазначено, що площа забудови становить 94 кв. м, поверховість - два, загальна площа нежитлової будівлі - 185 кв. м (т. 2, 79-144).

17 квітня 2014 року Інспекцією ДАБК зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1, за № ОД 082141070147 (вид будівництва - реконструкція), замовник - ОСОБА_1, ІІ категорія складності. У вказаній декларації зазначено, що відповідно до проєктної документації загальна площа будівлі становить 185 кв. м (т. 1, а. с. 31-33).

ТОВ "Інститут "Одесагропроект" у 2014 році виготовлено коригування робочого проєкту реконструкції одно-двоповерхової адміністративної будівлі в існуючих габаритах за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до коригування робочого проєкту встановлено: площа забудови становить 94 кв. м, поверховість - два, загальна площа нежитлової будівлі становить 167,5 кв. м (т. 2, а. с. 22-77).

30 березня 2015 року за № ОД 142150890369 Департаментом ДАБІ зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації (реконструкція одно-двоповерхової адміністративної будівлі в існуючих габаритах за адресою: АДРЕСА_1 ). Як випливає із зазначених у вказаній декларації техніко-економічних показників об`єкта, з урахуванням результатів технічної інвентаризації, загальна площа будівлі після реконструкції становить 167,5 кв. м (т. 1, а. с. 34-38).

Згідно з характеристиками адміністративної будівлі, зазначеними у розробленому ТОВ "БТІ України" технічному паспорті від 31 березня 2015 року, загальна площа двоповерхової будівлі після проведення реконструкції становить 167,5 кв. м. Площа першого поверху становить 79,6 кв. м (т. 1, а. с. 22-26, т. 2, а. с. 145-150).

10 квітня 2015 року, на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 30 березня 2015 року № ОД 142150890369, державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції в Одеській області Антоненко О. С. прийнято рішення № 20631546 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на адміністративну будівлю, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 167,5 кв. м. Видано свідоцтво про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно та матеріалами реєстраційної справи № 617147351101 (т. 1, а. с. 66-71, 127-177).

Порівнюючи технічні характеристики спірної нежитлової будівлі, зазначені у технічному паспорті від 10 лютого 2012 року, розробленому КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості" (загальна площа двоповерхової адміністративної будівлі становить 88,2 кв. м), з технічними характеристиками, зазначеними у розробленому ТОВ "БТІ України" технічному паспорті від 31 березня 2015 року (загальна площа двоповерхової будівлі після проведення реконструкції становить 167,5 кв. м), встановлено, що площа забудови (площа першого поверху) зареєстрованої за ОСОБА_1 спірної адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, внаслідок проведеної реконструкції збільшена з 64,0 кв. м до 79,6 кв. м за рахунок зайняття земельної ділянки загального користування, яка належить територіальній громаді м. Одеси.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам оскаржуване рішення не відповідає.

Щодо вирішення вимог про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С. від 10 квітня 2015 року № 20631546.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 41 Конституції України, статтею 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з частиною першою статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до пункту 1 статті 10, пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в України", ради представляють інтереси територіальної громади та відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" здійснюють повноваження власника майна.

Згідно з частиною другою статті 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України об`єкт нерухомості відноситься до самочинного будівництва за наявності однієї з наведених умов: земельна ділянка не відведена для цієї мети; немає належного дозволу на будівництво; відсутній належним чином затверджений проект; під час будівництва допущені істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Водночас за частиною сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

У разі порушення прав інших осіб право на звернення до суду мають такі особи за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VІ (3038-17) ) планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Згідно з частиною першою статті 34 Закону № 3038-VІ замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 26 Закону № 3038-VІ право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Згідно з частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Саме до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території відповідних населених пунктів належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, а також надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності (пункти "а", "б", "в" частини першої статті 12 ЗК України).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, на землі комунальної власності.

Статтею 83 ЗК України передбачено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності.

Згідно з пунктом 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом.

Згідно частиною третьою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах. Також державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Згідно з технічним паспортом від 10 лютого 2012 року, розробленим КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості", площа забудови (площа першого поверху) зареєстрованої за ОСОБА_1 спірної адміністративної будівлі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, становила 64,0 кв. м. Проте після проведення реконструкції, згідно з розробленим ТОВ "БТІ України" технічним паспортом від 31 березня 2015 року, площа забудови (площа першого поверху) збільшилася до 79,6 кв. м за рахунок зайняття земельної ділянки загального користування, яка належить територіальній громаді м. Одеси.

Таким чином, право власності на спірну будівлю за ОСОБА_1 було зареєстровано на підставі недостовірних відомостей, внесених останньою у декларацію про готовність об`єкта до експлуатації про те, що реконструкція об`єкта проводиться без зміни геометричних розмірів фундаменту будівлі.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що проведення реконструкції спірної адміністративної будівлі відбулося за рахунок самовільного зайняття відповідачкою належної територіальній громаді м. Одеси земельної ділянки.

У цій частині вирішення позову прокурор не оскаржує постанову суду апеляційної інстанції, а доводи касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Горбачова Н. В., висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо вирішення вимоги про скасування реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації

Згідно зі статтею 41 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VІ "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VІ (3038-17) ) державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

У пункті 39 постанови Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 420/1674/19 міститься правовий висновок, згідно з яким зі змісту положень статті 41 Закону № 3038-VI та Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (553-2011-п) , випливає, що для усунення можливості зловживання правом на перевірки, заходи, які здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю за додержанням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил можуть здійснюватися лише під час виконання відповідними суб`єктами підготовчих та будівельних робіт.

Тобто за загальним правилом такі перевірки можливі щодо тих об`єктів, які знаходяться в процесі будівництва.

За правилами статті 26 Закону № 3038-VI завершальним етапом будівництва об`єкта містобудування є реєстрація права власності на такий об`єкт.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, виходила з оцінки можливості вирішення в судовому порядку вимоги про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації для відновлення становища власника у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що будівництво об`єкта на земельній ділянці, яка не була для цього відведена, без належних дозволів на будівництво та без належно затвердженого проєкту, у межах території, на якій заборонене будівництво, повинно мати наслідком скасування реєстрації декларації судом.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 814/104/17 та постанові Верховного Суду від 18 липня 2022 року у справі № 330/1009/19, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Про можливість задоволення вимоги про визнання неправомірною та скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації за наявності також додаткових позовних вимог дійшов висновку Верховний Суд у постанові від 24 березня 2021 року у справі № 495/10972/17, на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Указаного суд апеляційної інстанції до уваги не взяв та помилково виходив з того, що у спірних правовідносинах вимога про скасування реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації є неналежним способом захисту порушеного права.

З урахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що проведена Департаментом ДАБІ 30 березня 2015 року за № ОД 142150890369, підлягає скасуванню з ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Щодо вирішення вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750

Згідно із статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (1127-2015-п) .

Видача свідоцтва про право власності була передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) , у редакції, чинній на момент видачі спірного свідоцтва. У пункті 24 Порядку було визначено, що у випадках, встановлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.

Отже, свідоцтво про право власності є лише документом, яким посвідчується відповідне право, але не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Таким чином, для скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно має бути визнано недійсним та скасовано рішення органу, на підставі якого було видано вказане свідоцтво.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17, від 05 лютого 2020 року у справі № 904/750/19, від 06 травня 2020 року у справі № 120/4617/18-а, від 27 травня 2020 року у справі № 442/2771/17, від 16 вересня 2020 року у справі № 278/657/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, зазначено, що реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, з огляду на положення законодавства та приписи частини другої статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного, з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті".

Отже, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750 є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С. від 10 квітня 2015 року № 20631546, яка судом апеляційної інстанції обґрунтовано задоволена, тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині вирішення вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності.

За умови встановлення, що реконструкція спірного майна є самочинною, скасування свідоцтва про право власності, видане на такий об`єкт самочинного будівництва, у спірному випадку є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки перешкоджає незаконній легалізації самочинного будівництва.

Відповідно, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вимога прокурора про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на будівлю. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, як правовстановлюючий документ підтверджує юридичний факт виникнення права власності на нерухоме майно, у зв`язку з чим його наявність порушує права позивача, обмежуючи його права як власника, що суперечить статті 41 Конституції України та статей 316, 317 ЦК України.

Задоволення зазначеної позовної вимоги також слугує меті дотримання принципу правової визначеності та недопущення породження нових спорів, запобігає можливим порушенням інтересів держави.

З урахуванням наведеного постанова суду апеляційної інстанції в частині вирішення вимоги про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750 підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 22 листопада 2019 року у справі № 808/331/16, від 29 квітня 2021 року у справі № 823/1741/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 640/3277/19, Верховний Суд відхиляє.

Посилаючись на зазначені постанови, заявниця не зазначила, які саме висновки Верховного Суду у вказаних постановах не враховано.

Водночас мотиви касаційної скарги зводяться до непогодження зі встановленими судом апеляційної інстанції обставинами справи та переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг. Рішення суду першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню в частині вирішення вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційних скарг, скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині вирішення вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позову, то з Департаменту ДАБІ, ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг судовий збір у розмірі 4 322,25 грн з кожного ((1 921,00 грн + 2 881,50 грн + 3 842,00 грн)/2) в частині вирішення вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Також з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг судовий збір у розмірі 8 644,50 грн (1 921,00 грн + 2 881,50 грн + 3 842,00 грн) в частині вирішення вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Горбачова Наталія Володимирівна, задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 червня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року в частині вирішення вимогзаступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про скасування реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності скасувати.

Позов у цій частині задовольнити.

Скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстровану Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області від 30 березня 2015 року за № ОД 142150890369.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 10 квітня 2015 року № 36180750, видане державним реєстратором Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Антоненко О. С.