розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Субботіною Людмилою Валентинівною, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2022 року у складі судді Чернявської Л. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року у складі колегії суддів: Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я., Полікарпової О. М.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Шостого одеського державного нотаріального округу Дацкова Ф. А., про визнання заповіту як розпорядження майном на випадок смерті недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що їй на праві власності належить 1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Іншою співвласницею зазначеної квартири була ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зазначала, що 11 квітня 2016 року ОСОБА_3 склала на її користь заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Василенко О. В.

03 жовтня 2016 року ОСОБА_3 склала заповіт на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджено копією витягу № 45711503 про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 08 листопада 2016 року.

Позивач вважала, що у ОСОБА_3 не було підстав, причин, мотивів складати заповіт на ОСОБА_4 та ОСОБА_2, оскільки вона з померлою мала хороші стосунки, допомагала їй по господарству.

Посилалася на те, що в момент вчинення оспорюваного заповіту на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ОСОБА_3 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, що є підставою для визнання заповіту недійсним.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд

- визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_4 посвідчений приватним нотаріусом Одеської міської нотаріальної контори Фуфаєвою О. О. 03 жовтня 2016 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Ухвала районного суду мотивована тим, що матеріали справи містять докази належного сповіщення сторони позивача про розгляд справи у судових засіданнях, що були призначені на 18 лютого 2022 року, 22 березня 2022 року, 06 червня 2022 року та 18 липня 2022 року, причин для відкладення розгляду справи, які могли бути визнані поважними та підстав для неприбуття сторони позивача в судові засідання не було.

Районний суд врахував, що сторона позивача, будучи обізнаною про можливість розгляду справи без участі позивача та/або представника, відповідну заяву про розгляд справи за їх відсутності не подала.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Субботіна Л. В., залишено без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду є правильними, оскільки справа перебувала у провадженні суду майже шість років, позивач та її представник, будучи належно повідомленими про місце, дату і час розгляду справи та обізнаними про можливість заявляти клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, такого клопотання до суду не надали, як не надали і заяви про розгляд справи за їх відсутності та повторно не з`явилися в судове засідання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 18 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 01 березня 2023 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права, оскільки відсутня неявка позивача двічі на призначені судові засідання.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує те, що суди безпідставно залишили позов без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. зазначає, що ні вона, ні її представник не були належно повідомлені про судові засідання, які були призначенні на 06 червня 2022 року та 18 липня 2022 року. Вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про затягування розгляду справи або зловживання процесуальними правами. Крім того, апеляційний суд розглянув справу під час оголошення у м. Одесі повітряної тривоги, не допустивши її представника у приміщення суду. Вважає, що суди фактично позбавили її права на справедливий суд та доступ до правосуддя.

Вказує, що судами не застосовано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц та від 07 грудня 2022 року у справі № 908/859/22.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Субботіною Л. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно із частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні.

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

За змістом пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналіз змісту пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що суд може залишити позовну заяву без розгляду з цієї підстави лише в тому випадку, якщо позивач, який був належним чином повідомлений про час слухання справи, повторно не з`явився саме в судове засідання.

Судами встановлено, що 13 квітня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - державний нотаріус Шостого одеського державного нотаріального округу Дацкова Ф. А., про визнання заповіту як розпорядження майном на випадок смерті недійсним.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2017 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_1 про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи задоволено.

Призначено у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, за участю третьої особи державного нотаріуса Шостого одеського державного нотаріального округу Дацкової Ф. А., про визнання заповіту як розпорядження майном на випадок смерті недійсним судову посмертну судово-психіатричну експертизу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2020 року поновлено провадження по справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року заяву адвоката Кучмія В. В., який діє від імені та інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі задоволено.

Зупинено провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2021 року поновлено провадження по справі, залучено до участі у справі як правонаступника відповідача ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 .

Продовжено слухати справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 за участю третьої особи державного нотаріуса Шостого одеського державного нотаріального округу Дацкової Ф. А. про визнання заповіту недійсним.

Витребувано від Державного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Ворсуляк А. М. завірену копію спадкової справи № 67с/2021, заведеної після смерті відповідача ОСОБА_4 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18 лютого 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді по цивільній справі відмовлено.

В судове засідання 18 лютого 2022 року з`явився представник ОСОБА_2 - адвокат Кучмій В. В. Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про розгляд справи були повідомлені належно, що підтверджено розпискою, наявною у матеріалах справи (том 2, а. с. 183).

Розгляд справи відкладено на 22 березня 2022 року.

В судове засідання 22 березня 2022 року сторони не з`явились. Позивачу ОСОБА_1 направлено повістку про розгляд справи, проте, зазначене поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Розгляд справи відкладено на 06 червня 2022 року.

В судове засідання 06 червня 2022 року сторони не з`явились.

Від представника позивача - адвоката Субботіної Л. В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з підстав того, що позивачка знаходиться за межами України у статусі біженця, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану.

Розгляд справи відкладено на 18 липня 2022 року, про що повідомлено представника позивача особисто, що підтверджується відповідною розпискою про сповіщення наступної дати судового засідання (том 2, а. с. 232).

В судове засідання 18 липня 2022 року сторони не з`явились.

Від представника позивача - адвоката Субботіної Л. В. до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з підстав того, що позивачка знаходиться за межами України у статусі біженця, у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану.

Зазначила, про неможливість слухання справи за відсутності позивача та її представника.

Відповідно до частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

З моменту подання позову та до постановлення оскаржуваної ухвали районного суду (13 квітня 2017 року - 18 липня 2022 року) минуло більше 5 років. Позивач та її представник неодноразово ухилялися від участі у судових засіданнях, що підтверджено матеріалами справи.

Згідно із частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі "Осман проти Сполученого королівства" та від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Частинами першою, другою, п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Субботіної Л. В. у клопотаннях від 04 червня 2022 року та від 17 липня 2022 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням ОСОБА_1 за межами території України та набуття нею статусу біженця, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки такі доводи не підтверджено належними доказами. Крім того, суди попередніх інстанцій правильно зазначили про можливість участі позивача та/або його представника у судовому розгляді в режимі відеоконференції. При цьому відсутність можливості брати участь у судових засіданнях за умови подання заяви про розгляд справи без участі сторони не є підставою для залишення позову без розгляду.

Системний аналіз пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України свідчить про те, що законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Отже, згідно з вимогами ЦПК України (1618-15) суд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належно повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.

Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року у справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року у справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року у справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року у справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року у справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року у справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року у справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року у справі № 522/22303/14-ц.

Встановивши, що позивач та її представник - адвокат Субботіна Л. В. будучи належно повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, повторно не з`явилися в судове засідання місцевого суду, призначене на 18 липня 2022 року, і від них не надходило заяв про розгляд справи за їх відсутності, суди дійшли правильного висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Аргументи ОСОБА_1 та її представника про неналежне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, призначеного на 06 червня 2022 року та 18 липня 2022 року, є неспроможними, оскільки, як встановлено судами, 19 березня 2021 року між нею та адвокатом Субботіною Л. В. було укладено договір про надання правничої допомоги № б/н, за яким адвокат представляє клієнта з усіма правами, наданими законом позивачу.

Оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Субботіна Л. В. належно була повідомлена про розгляд справи, призначений на 06 червня 2022 року та 18 липня 2022 року, що підтверджується поданими нею клопотаннями та розпискою, відтак, і позивач вважається повідомленою належним чином про розгляд справи.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для застосування пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Інші наведені в касаційній скарзі доводи аналогічні доводам апеляційної скарги та були предметом дослідження й оцінки судом апеляційної інстанції, який з дотриманням вимог статей 367, 368 ЦПК України перевірив їх та спростував відповідними висновками.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).