відповідач - Держава Україна в особі Головного управління національної поліції в Одеській області, прокуратури Одеської області, Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, Подільської окружної прокурати Одеської області, Державної казначейської служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року в складі судді: Домусчі Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 08 червня 2023 року в складі колегії суддів: Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Сегеди С. М.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Держави України в особі Головного управління національної поліції в Одеській області, прокуратури Одеської області, Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, Подільської окружної прокурати Одеської області, Державної казначейської служби України, про компенсацію моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що 10 червня 2016 році позивач зареєструвала підприємницьку діяльність та отримала свідоцтво та код ЄДРПОУ 3363613420, за адресою: АДРЕСА_1, того ж року через своїх представників почала офіційно організовувати підприємницьку діяльність в Подільському районі, Одеської області, по виготовленню деревного вугілля.

29 березня 2017 року Котовська місцева прокуратура Одеської області внесла відносно позивача до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення №42017161340000012 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 246 КК України, незаконна порубка лісу.

Позивач вказувала, що у 29 березня 2017 року прокурор Котовської місцевої прокуратури Петросян Н. А. подав до суду невмотивоване клопотання на проведення огляду її виробної ділянки ФОП " ОСОБА_1". Котовський міськрайонний суд Одеської області погодив дозвіл на огляд у той же день. 31 березня 2017 року на підставі вказаної ухвали суду прокурор Петросян Н.А. та слідчий СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Гук О. В. провели огляд ділянки, де було виявлено та безпідставно вилучено металеві печі для випалювання деревини у кількості 5 штук.

Позивачка вважала, що органи досудового слідства Подільського ВП ГУНП в Одеської області і Котовської місцевої прокуратури, в процесі досудового розслідування кримінальних проваджень №12017160180000461 та №12017160180000902, під приводом боротьби з незаконними порубками лісу, порушенням правил безпеки на виробництві, та незаконним захопленням земель, провели огляд та безпідставно вилучили і незаконно наклали арешт на печі, виносили різні рішення, якими втрутились в її законну підприємницьку діяльність, чим, на думку позивача, безпідставно обмежили її права на законну підприємницьку діяльність, та завдали їй і її рідним моральну і майнову шкоду. Лише 14 червня 2018 року органи досудового розслідування виконали вказане рішення суду апеляційної інстанції та повернули вилучене у неї майно. Тим самим позивачка вважала, що відповідачі визнали незаконними свої дії по тривалому невиконанню рішення суду

ОСОБА_1, з урахуванням уточнення позовних, просила стягнути із відповідачів на її користь моральну шкоду у розмірі 844 000 грн та витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

позивачка посилалась на завдання їй моральної шкоду у розмірі 844 000 грн., унаслідок неправомірних дій відповідачів із арешту та вилучення її майна, несвоєчасного їх повернення. Судом встановлено, що позивачка зверталась з листами до начальника Подільського ВП ГУНП України в Одеській області 17 травня 2017 року з вимогою передати їй вилучене у неї майно згідно ухвали апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2017 року (а.с. 54) та 07 травня 2017 року (а.с.56) та отримала відповідь 05 липня 2017 року (а.с.59) зявитися для отримання речових доказів. Вилучені речі були повернуті позивачу 14 серпня 2018 року.

позивачка не надала достатніх та допустимих доказів на підтвердження доводів про заподіяння їй з боку відповідачів (Прокуратури Одеської області, Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, Подільської окружної прокуратури Одеської області). Згідно матеріалів справи кримінальні провадження були розпочаті за фактом незаконних порубок лісових насаджень, а не відносно позивачки. Відсутні докази притягнення її до кримінальної відповідальності. Також позивачкою не було надано жодного судового рішення, яким було визнано дії або бездіяльність ГУНП в Одеській області або Прокуратури Одеської області протиправними. Позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та завдання їй моральної шкоди,та її розміру, а також самого факту завдання моральної шкоди. Підстави для відшкодування позивачу понесених судових витрат (витрат на правничу допомогу) відсутні, оскільки відмовлено в задоволенні позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року - скасовано, провадження у справі - закрито. Роз`яснено позивачу право на звернення до суду з відповідним позовом в порядку господарського судочинства.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

як у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі в обґрунтування своїх вимог, ОСОБА_1 вказувала на те, що органи досудового слідства Подільського ВП ГУНП в Одеській області, Котовської місцевої прокуратури, в процесі досудового розслідування кримінальних проваджень №12017160180000461 та №12017160180000902, під приводом боротьби з незаконними порубками лісу, порушенням правил безпеки на виробництві, та незаконним захопленням земель, провели огляди та безпідставно вилучили і незаконно наклали арешт на печі, виносили різні рішення, якими втрутилися в її законну підприємницьку діяльність, чим безпідставно обмежили її права на законну підприємницьку діяльність та завдали їй і її рідним моральну та матеріальну шкоду (т. 1, а. с. 4, т. 2, а. с. 133 зворот);

господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК. Майнові відносини (у розумінні статті 4 ГК України) суб`єктів господарювання з юридичними особами, у тому числі тими, що не є суб`єктами господарювання (органами державної влади), регулюються ГК та ГПК України (1798-12) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц);

у справі, що переглядається ОСОБА_1 звернулася із позовними вимогами до Держави через Головне управління національної поліції в Одеській області, через прокуратуру Одеської області, через Подільське районне управління поліції ГУНП в Одеській області, через Подільську окружну прокурату Одеської області, через Державну казначейську службу України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури (т. 1, а. с. 1-17). Позивач вважає, що органи досудового слідства та прокуратури своїми незаконними рішеннями та діями обмежили її права на законну підприємницьку діяльність, чим завдали їй моральної та майнової шкоди (т. 1, а. с. 4);

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та 10 червня 2016 року зареєструвала підприємницьку діяльність і отримала свідоцтво та код ЄДР НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 та почала офіційно організовувати підприємницьку діяльність в Подільському районі, Одеської обл. по виготовленню деревного вугілля (т. 1, а. с. 31-32);

відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; надання інших допоміжних комерційних послуг; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; виробництво інших основних органічних хімічних речовин (основний) (т. 3, а .с. 16);

згідно з наявними в матеріалах справи доказами ОСОБА_1 зверталася із заявами, запитами та скаргами до органів досудового слідства та прокуратури як фізична особа-підприємець (т. 1, а. с. 54, 56, 60-62, 70-71);

відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. А отже, вказана справа за своїм суб`єктним складом не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, з огляду на що провадження у справі необхідно закрити, оскільки цей спір має розглядатися в порядку господарського судочинства. На вказане суд першої інстанції увагу не звернув та зробив помилкові висновки для наявності підстав розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору;

оскільки ця справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, апеляційний суд на підставі статті 377 ЦПК України, частково задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції, закриває провадження у справі та роз`яснює позивачеві його право на звернення до суду в порядку господарського судочинства. При цьому, апеляційний суд роз`яснює позивачеві, що відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Аргументи учасників справи

05 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, в якій просила:

оскаржені судові рішення скасувати;

ухвалити нове рішення, яким: стягнути з Держави Україна шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1, моральну шкоду у розмірі 844 000 грн.

стягнути солідарно з відповідачів прокуратури Одеської області та Головного управління національної поліції в Одеської області шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, за попереднім розрахунком 20 000 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

позивачка не подавала в позові вимоги в частині стягнення моральної шкоди, та не надавала докази того завдання моральної (немайнової) шкоди саме юридичній особі, яка б була позивачем у даній справі та звернулась до суду за захистом своїх прав як фізична особа. Суб`єкту господарювання не може бути заподіяно моральну шкоду, оскільки здатність відчувати моральні страждання за своєю правовою природою може належати тільки людині. Юридичній особі на відміну від аналогічних спорів за участі фізичних осіб, значення для встановлення обґрунтованості позовних вимог, має не власне суб`єктивне уявлення позивача (наприклад, в особі його керівника або членів керівного органу) про факт настання негативних наслідків для ділової репутації юридичної особи та характер цих наслідків, а ці обставини як факт об`єктивної, в даному випадку, економічної, реальності. Апеляційний суд помилково ототожнює фізичну особу з самою юридичною особою, оскільки це є різні суб`єкти правовідносин. В силу положень пункту 4 частини другої статті 23 ЦК України моральна (немайнова) шкода, заподіяна юридичній особі, може полягати у приниженні її ділової репутації, а не душевних (моральних) стражданнях, які можуть бути виключно у фізичної особи (людини);

за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію мораіьної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом -моральною шкодою. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України);

Позивачу безумовно завдано моральну шкоду, пов`язану з протиправним позбавлення позивача належного йому майна на тривалий термін та невиконання державою Україна у спірних правовідносинах обов`язку його повернути в належному стані. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі справа № 459/1070/17.

Ухвалою Верховного Суду від 02 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

07 вересня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 02 серпня 2023 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 червня 2020 року у справі № 910/10399/18; від 18 лютого 2021 року у справі № 758/8728/16-ц; від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц; від 09 вересня 2020 року у справі № 467/1274/18; від 18 березня 2020 року у справі № 369/891/18; від 26 травня 2022 року у справі № 495/8567/16-ц; від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц; від 18 грудня 2019 року у справі № 554/11821/14-ц; від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17; від 09 листопада 2022 року у справі № 459/1070/17; від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17; від 09 серпня 2019 року у справі № 428/1051/16-ц; від 30 січня 2019 року у справі № 755/10947/17; від 25 березня 2020 року у справі № 641/8857/17.

Фактичні обставини

Суди встановили, що 10 червня 2016 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала підприємницьку діяльність і отримала свідоцтво та код ЄДР 3363613420, за адресою: АДРЕСА_1, та почала офіційно організовувати підприємницьку діяльність в Подільському районі, Одеської обл. по виготовленню деревного вугілля.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, виробництва інших основних органічних хімічних речовин (основний).

29 березня 2017 року Котовською місцевою прокуратурою розпочато кримінальне провадження №-42017161340000012 за фактом незаконних порубок лісових насаджень на території Подільського району, а саме на межі Балтського, Кодимського та Подільського районів поблизу населеного пункту с. Дібровка Подільського району Одеської області, на території обслуговування ДП "Балтське лісове господарство", за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 246 КК України.

Проведення досудового розслідування доручено СВ Подільського ВН ГУНП в Одеській області, а процесуальне керівництво здійснювалось прокурором Котовської місцевої прокуратури Петросяном Н. А.

У ході досудового розслідування встановлено, що в районі с. Дібровка Подільського району встановлено 4 вуглевипалювальні печі для виготовлення деревного вугілля, поряд з якими здійснюється суцільна порубка лісу на території обслуговування ДП "Балтське лісове господарство". Зокрема за інформацією Подільського МРВ Управління СБУ в Одеській області вказана діяльність проводиться в районі с. Дібровка Подільського району Одеської області на автошляху м. Балта - смт. Слобідка.

Згідно з наявними в матеріалах справи доказами ОСОБА_1 зверталася із заявами, запитами та скаргами до органів досудового слідства та прокуратури як фізична особа-підприємець (т. 1, а. с. 54, 56, 60-62, 70-71).

Ухвалою слідчого судді Котовського міськрайонного суду Одеської області від 14 квітня 2017 року у справі № 505/767/17 частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Гук О.І. про арешт майна по об`єднаному кримінальному провадженню №-412017161340000012. Зокрема, накладено арешт на вилучені в ході огляду території 31.03.2017 року, що розташована в районі с. Дібровка Подільського району Одеської області на автошляху м. Балта - смт. Слобідка, металеві діжки для випалювання деревини в кількості 5 штук, з яких 4 штуки об`ємом 25 куб. метрів та одна 50 куб. метрів та заборонено розпоряджатись будь яким чином та використовувати зазначено майно.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 травня 2017 року ухвалу слідчого судді від 14 квітня 2017 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Гук О.І. про арешт майна по об`єднаному кримінальному провадженню № 412017161340000012 і накладено арешт на вилучені в ході огляду території 31 березня 2017 року, що розташована в районі с. Дібровка Подільського району Одеської області на автошляху м. Балта - смт. Слобідка, металеві діжки для випалювання деревини в кількості 5 штук, з яких 4 штуки об`ємом 25 куб. метрів та одна 50 куб. метрів та заборонено розпоряджатись будь яким чином та використовувати зазначено майно скасовано. Винесено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Подільського ВП ГУНП в Одеській області Гук О.І. по об`єднаному кримінальному провадженню №-412017161340000012 в накладені арешту відмовлено. Також зазначено про необхідність негайного повернення вилучених речей власнику

Згідно листа Прокуратури Одеської області від 25 липня 2018 року, 09 жовтня 2017 року слідчим СВ Подільською ВП ГУНП в Одеській області на підставі пункту 2 частини першої статті 284 України прийнято рішення про закриття провадження №42017161340000012 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтею 246 та частиною першою статті 272 КК України.

Вилучені речі були повернуті позивачу 14 серпня 2018 року

Позиція Верховного Суду

Касаційний суд відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких підстав.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги (частина друга статті 377 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 березня 2018 року у справі № 461/1930/16-ц (провадження № 14-60цс18) вказано, що "господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб`єктами господарської діяльності, а також спори, пов`язані, зокрема, з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об`єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб`єктним складом підпадають під дію статті 4 ГПК".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20) вказано, що "критеріями розмежування судової юрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів. До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18(провадження № 12-136гс19); від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження № 12-286гс18); від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б(провадження № 12-143гс19)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 405/4179/18 (провадження № 14-44цс19) вказано, що:

15. Предметом позову є відшкодування шкоди, завданої позивачеві протиправною бездіяльністю органу досудового розслідування та прокуратури, вчиненою під час здійснення публічно-владних управлінських функцій у кримінальних провадженнях.

16. Вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства (частина п`ята статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України).

17. З огляду на це Велика Палата Верховного Суду не погоджується із доводом касаційної скарги про те, що відсутні нормативні акти, які визначають юрисдикцію господарських судів щодо вирішення спору про відшкодування матеріальної шкоди.

18. Позивач, заявляючи вимогу про відшкодування шкоди заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, не ставить позовної вимоги про вирішення публічно-правового спору. Тому відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України заявлені у позові вимоги мають вирішуватися за правилами цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу учасників спору".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 44 квітня 2020 року у справі № 925/1196/18 (провадження № 12-153гс19) зазначено, що

"6.2. Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

6.3. Як уже зазначалося, позов заявлено щодо стягнення збитків, завданих позивачу протиправними діями службових осіб ДПІ, на підставі статей 16, 22, 1166, 1173 ЦК України, статті 47 ГК України, статей 5, 21 Податкового кодексу України.

6.4. За частиною третьою статті 147 ГК України збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

6.6. За частиною ж п`ятою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

6.7. З огляду на викладене наведені в касаційній скарзі доводи щодо непідвідомчості цього спору судам господарської юрисдикції є помилковими, а підстав для закриття провадження у справі немає.

6.21. Згідно із частиною першою, пунктами 2, 4 частини другої, частиною третьою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

6.22. Велика Палата Верховного Суду вважає, що порушення особою зобов`язання призводить до приниження її ділової репутації. Тому обґрунтованими є висновки першої й апеляційної інстанцій щодо заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди.

6.23. Суди попередніх інстанцій, керуючись засадами розумності та виваженості, вважали за необхідне зменшити розмір заявленої до стягнення моральної шкоди до 50 000,00 грн. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком".

У справі, що переглядається:

апеляційний суд встановив, що при пред`явленні позову позивач вказувала на те, що органи досудового слідства Подільського ВП ГУНП в Одеській області, Котовської місцевої прокуратури, в процесі досудового розслідування кримінальних проваджень №12017160180000461 та №12017160180000902, під приводом боротьби з незаконними порубками лісу, порушенням правил безпеки на виробництві, та незаконним захопленням земель, провели огляди та безпідставно вилучили і незаконно наклали арешт на печі, виносили різні рішення, якими втрутилися в її законну підприємницьку діяльність, чим безпідставно обмежили її права на законну підприємницьку діяльність та завдали їй і її рідним моральну та матеріальну шкоду (т. 1, а. с. 4, т. 2, а. с. 133 зворот). Органи досудового слідства та прокуратури своїми незаконними рішеннями та діями обмежили права на законну підприємницьку діяльність, чим завдали їй моральної та майнової шкоди(т. 1, а. с. 4);

апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та 10 червня 2016 року зареєструвала підприємницьку діяльність і отримала свідоцтво та код ЄДР НОМЕР_1, за адресою: АДРЕСА_1 та почала офіційно організовувати підприємницьку діяльність в Подільському районі, Одеської обл. по виготовленню деревного вугілля (т. 1, а. с. 31-32); відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з надання допоміжних послуг у лісовому господарстві; виробництво інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння; надання інших допоміжних комерційних послуг; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; вантажний автомобільний транспорт; виробництво інших основних органічних хімічних речовин (основний) (т. 3, а .с. 16); згідно з наявними в матеріалах справи доказами ОСОБА_1 зверталася із заявами, запитами та скаргами до органів досудового слідства та прокуратури як фізична особа-підприємець (т. 1, а. с. 54, 56, 60-62, 70-71);

за таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрив провадження в справі.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без дотримання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить залишити без задоволення; постанову апеляційного суду залишити без змін.