Постанова
Іменем України
07 вересня 2023 року
м. Київ
справа № 750/9187/22
провадження № 61-5459св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., СинельниковаЄ. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Облтеплокомуненерго",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року у складі судді Коверзнева В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 15 березня 2023 рокуу складі колегії суддів: Онищенко О. І.,
Висоцької Н. В., Шитченко Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (далі - АТ "Облтеплокомуненерго") про захист прав споживача.
Позов обґрунтований тим, що відповідно до пункту 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води
і водовідведення (далі - Правила) АТ "Облтеплокомуненерго" не має підстав для проведення йому нарахувань за будинковим лічильником, оскільки із 2011 року за адресою: АДРЕСА_1, встановлено квартирний прилад обліку тепла і його показники передавалися вчасно.
При розрахунках за адресою його місця проживання відповідач міг використовувати Методику розрахунку кількості теплоти, спожитої
на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків,
та визначення плати за їх опалення від 31 жовтня 2006 року № 359 лише до 25 січня 2019 року без урахування у розрахунках показників будинкового приладу обліку тепла, а розподіл теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування (далі - МЗК), повинен проводитись між усіма споживачами нежилих приміщень, які користуються МЗК.
У межах виконання рішення суду у справі № 750/11085/21 АТ "Облтеплокомуненерго" здійснило перерахунок оплати послуг з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2018 року до 15 квітня 2021 за вищевказаною адресою, що стало підставою закриття виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення суду.
Проте, він вважає, що вказаним перерахунком в черговий раз порушено його права як споживача, які полягають в такому: у перерахунку за період з 21 жовтня 2018 року до 25 січня 2019 року: 1) при розрахунку коефіцієнту Кімзк=Fіж/SFіж неправильно вказано номер формули Методики (використано формулу 2.8, а у перерахунку написано як 2.9), замість загальної опалювальної площі всіх помешкань будинку, які не мають відокремленого входу SFіж (7 772,5 кв. м) вказано площу квартир з лічильниками (5 297,8 кв. м), тим самим неправомірно збільшено коефіцієнт Кімзк, 2) при розрахунку утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами (пункти 3, 4 перерахунку) розрахунок виконано за показаннями будинкового приладу обліку, що протирічить пункту 12 та пункту 28 Правил та пункту 2.1.4 Методики. З 01 січня 2014 року після введення ДБН В.2.5-67:2013 Опалення, вентиляція та кондиціонування
СНіП 2.04.05-91 втратив чинність.
Просив скасувати перерахунок, проведений АТ "Облтеплокомуненерго" за послуги централізованого опалення з 01 жовтня 2018 року до 15 квітня 2021 року, які надавалися позивачу за адресою:
АДРЕСА_1 ; зобов`язати АТ "Облтеплокомуненерго" провести перерахунок нарахувань за послуги централізованого опалення в період з 01 жовтня 2018 року до 15 квітня 2021 року, які надавалися позивачу за цією ж адресою: в такому порядку: за період з 21 жовтня 2018 року до 25 січня 2019 року: 1) перерахунок виконати із застосуванням Методики № 359 без розрахунку утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами через втрату з 01 січня 2014 року чинності СНиП 2.04.05-91 "Отопление, вентиляция и кондиционирование"; 2) при розрахунку коефіцієнту Кімзк=Fіж/SFіж зазначити номер формули відповідно до Методики 359 Кімзк=Fіж/SFіж (2.8); використовувати SFіж=7772,5 м2 (SFіж - загальної опалювальної площі всіх помешкань будинку, які не мають відокремленого входу); за період з 25 січня 2019 року до 14 квітня 2021 року: 3) перерахунок провести з дотриманням абзацу 3 пункту 12 та пункту 28 Правил № 630, враховуючи виключно показники квартирного приладу обліку, без використання Методики № 359, яка втратила чинність з 25 січня 2019 року.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року, яка залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 березня 2023 року,провадження у справі закрито.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що предмет спору у справі № 750/6117/22 повністю охоплює предмет спору у розглядуваній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року
та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У травні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставами касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вважає, що суди дійшли помилкового висновку, щодо тотожності предметів спору у справі
№ 750/6117/22 та розглядуваній справі, оскільки підстави позовів
є різними. У справі № 750/6117/22 як на підставу позову він посилався на подібне рішення суду у справі № 620/3952/19, а підставою позову у справі № 750/9187/22 є невідповідність математичного алгоритму розрахунку вимогам пункту 8 договору, укладеного 17 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ "Облтеплокомуненерго", пунктам 12, 28 Правил та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (630-2005-п)
(далі - Типовий договір).
Звертає увагу, що суди не взяли до уваги рішення у справі № 620/3952/19, згідно з яким оспорюваний перерахунок вже було визнано таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.
При цьому у справі № 750/6117/22 суд не перевірив тотожність розрахунків, не дослідив преюдиційних обставин, на які посилався позивач, які стали підставою позову у справі, яка переглядається. Оскаржити вказане рішення ОСОБА_1 не мав можливості, оскільки подав новий позов з інших підстав.
Також суди не перевірили відповідність здійсненого перерахунку за період з 01 жовтня 2018 року до 15 квітня 2021 року рішенню суду у справі № 750/11085/21.
Крім того суд помилково відніс справу до категорії малозначних і розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, оскільки в позові заявлено одночасно майнові та немайнові вимоги.
Вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
30 червня 2023 року АТ "Облтеплокомуненерго" подало відзив на касаційну скаргу з пропуском строку,встановленого ухвалою Верховного Суду
від 08 травня 2023 року, просить поновити строк на подання відзиву, оскільки ухвалу про відкриття касаційного провадження з копією касаційної скарги отримало 26 червня 2023 року. З огляду на дату вручення відповідачу копії касаційної скарги та час необхідний для складання відзиву, колегія суддів вважає за необхідне продовжити строк на подання відзиву до
30 червня 2023 року.
У відзиві АТ "Облтеплокомуненерго", посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення. Вважає, що суди дійшли правильного висновку про закриття провадження у справі, при цьому здійснили порівняльний аналіз заявлених вимог у справах № 750/6117/22 та № 750/9187/22, провели оцінку проведеного перерахунку з врахуванням нормативно-правових актів, які застосовуються при здійсненні нарахувань за послуги
з централізованого опалення.
Звертає увагу, що чергове звернення ОСОБА_1 із позовом є спробою перегляду судових рішень, які набрали законної сили і вже виконані, а саме: рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2021 року у справі № 750/11085/22 та рішення цього ж суду від 23 листопада 2022 року у справі № 750/6171/22.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що ОСОБА_1 є користувачем послуг
з централізованого опалення та водонагрівання за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Договору про надання послуг
з централізованого опалення та водонагрівання від 17 березня 2008 року, укладеного між ним і АТ "Облтеплокомуненерго".
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2021 року у справі № 750/11085/21 було частково задоволено позов ОСОБА_1 ; визнано неправомірними дії АТ "Облтеплокомуненерго" щодо проведених нарахувань за послуги централізованого опалення
в період з 01 жовтня 2018 року до 15 квітня 2021 року, які надавалися
за адресою: АДРЕСА_1 в частині включення до суми нарахування за послуги з централізованого опалення місць загального користування донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії та щодо застосування при нарахуванні після 25 січня 2019 року Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг № 315 (далі - Методика № 315), затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 22 листопада 2018 року; зобов`язано АТ "Облтеплокомуненерго" здійснити ОСОБА_1 перерахунок оплати послуг централізованого опалення за період з 01 жовтня 2018 року до 15 квітня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до укладеного 17 березня 2008 року між ОСОБА_1 та АТ "Облтеплокомуненерго" договору, Правил та Типового договору без включення до суми нарахування за послуги з централізованого опалення місць загального користування донарахування до мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії та без застосування після 25 січня 2019 року при проведенні перерахунку Методики № 315; в іншій частині позову відмовлено.
На підставі вказаного рішення видано виконавчий лист, який стягувач пред`явив до примусового виконання.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 06 вересня 2022 року провадження у справі в частині вимоги ОСОБА_1 про визнання таким, що не відповідає Правилам, Типового договору перерахунку оплати послуг з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2018 року до 15 квітня 2021 року за адресою:
АДРЕСА_1 закрито; в іншій частині вимог скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень у Чернігівській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Данілевського О. М. відмовлено.
Відповідно до мотивувальної частини вказаної ухвали суду незгода заявника фактично зводиться до застосованого боржником математичного алгоритму здійснення перерахунку, зокрема: неможливості визначення загальної кількості теплової енергії на опалення МЗК квартирами з індивідуальними лічильниками (1); необхідності використання при розрахунку коефіцієнту Кі мзк загальної площі всіх квартир (7 772.5 кв. м), тобто сумарної площі квартир з лічильниками і квартир без лічильників (2); неможливості визначення боржником в здійсненому перерахунку втрат теплової енергії (3). Втім, резолютивна частина рішення суду не встановлює математичний алгоритм перерахунку, а суб`єкт оскарження в цьому випадку не має повноважень самостійного його визначення. Виникнення між сторонами виконавчого провадження суперечки з цього приводу свідчить про наявність нового спору про право, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження, а не про незаконність дій суб`єкта оскарження. Додатково зазначено, що резолютивна частина рішення не містить припису про необхідність застосування Методики № 359 при здійсненні перерахунку за період з 30 січня 2019 року до 14 квітня 2021 року.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними дій АТ "Облтеплокомуненерго" щодо проведення нарахувань за послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2018 року до 15 квітня 2021 року, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 ; скасування неправомірно нарахованої суми оплати за послуги з централізованого опалення за період з 01 жовтня 2018 року до 15 квітня 2021 року; зобов`язання АТ "Облтеплокомуненерго" провести перерахунок оплати за послуги з централізованого опалення за вказаною адресою за період з 01 жовтня 2018 року до 31 серпня 2021 року з чітким використанням Методики № 359.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 23 листопада 2022 року (справа № 750/6117/22), яке набрало законної сили, у позові ОСОБА_1 до АТ "Облтеплокомуненерго" відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд перевірив правильність здійсненого перерахунку з 01 жовтня 2018 року до 31 серпня 2021 року проведеного на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2021 року (справа № 750/11085/21) та дійшов висновку про коректність нового розрахунку, що стало підставою для відмови в позові.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19,від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95
"Brumarescu v. Romania" (Брумареску проти Румунії) констатовано існування усталеної практики щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що
у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Суди, порівнявши заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги у справі № 750/6117/22 і у справі № 750/9187/22, встановили, що в обох позовах позивач не погоджувався з проведеним АТ "Облтеплокомуненерго" перерахунком за послуги з централізованого опалення за адресою:
АДРЕСА_1, за період з 01 жовтня 2018 року
до 15 квітня 2021 року, який просив скасувати та зобов`язати
АТ "Облтеплокомуненерго" провести перерахунок оплати за вказані послуги.
Тобто фактично предметом обох позовів є проведений АТ "Облтеплокомуненерго" на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 22 грудня 2021 року у справі № 750/11085/21 перерахунок оплати послуг, а обставинами, на яких ґрунтуються
позови, - невідповідність проведеного перерахунку вимогам законодавства.
Проте у справі № 750/6117/22 суд надав оцінку вказаному розрахунку і дійшов висновку, що детальний розрахунок нарахувань за послуги централізованого опалення за особовим рахунком споживача свідчить про коректне проведення розподілу теплової енергії на опалення місць загального користування, з розподілом витрат тепла як на квартири з лічильниками тепла, так і на квартири без лічильників тепла. При цьому суд врахував нормативно-правові акти, які застосовуються при здійсненні нарахувань за послуги з централізованого опалення.
Виходячи з викладеного, оскільки у справах № 750/9187/22 і № 750/6117/22 встановлено тотожність сторін спору, предмета позову, підстав позову, суди дійшли обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Крім того, суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що запропонований ОСОБА_1 в позові математичний алгоритм розрахунку не зумовлює новий спір, враховуючи, що сторони, предмет
та підстави позову залишилися тотожними.
Враховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що
ОСОБА_1 подано на вирішення суду спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, з приводу якого вже набрало законної сили судове рішення в справі № 750/6117/22, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
З цих підстав підлягають відхиленню доводи касаційної скарги, що суди не дослідили та не порівняли підстави позову, що призвело до помилкового закриття провадження у справі.
Посилання в касаційній скарзі на не дослідження певних обставин та доказів судом у справі № 750/6117/22, Верховний Суд відхиляє, оскільки судові рішення у справі № 750/6117/22 не є предметом даного касаційного перегляду. Рішення суду в справі № 750/6117/22 могло бути оскаржене ОСОБА_1 та переглянуто виключно в межах справи в якій воно ухвалене. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.
Також підлягають відхиленню доводи касаційної скарги щодо помилкового віднесення судом першої інстанції розглядуваної справи до категорії малозначних.
Відкриваючи провадження у справі, Деснянський районний суд м. Чернігова в ухвалі від 28 грудня 2022 року правильно звернув увагу як на ціну позову так і на незначну складність справи.
При цьому відповідно до пунктів 2, 5 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять відповіді на ключові питання щодо наявності підстав для закриття провадження
у справі. Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій
не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 січня 2023 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 березня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников