розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року у складі судді Новік Л. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Ткаченко І. Ю.,

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів.

Позовна заява обґрунтована тим, що між ним та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") у Кримському регіональному управлінні укладено п`ять депозитних договорів, а саме: депозитний договір від 20 вересня 2010 року № SAMDN01000711948405 (вклад "Стандарт" на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_2; депозитний договір від 21 травня 2013 року № SAMDN25000735303003 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_5; депозитний договір від 05 серпня 2013 року № SAMDN25000736955253 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_4; депозитний договір від 15 травня 2013 року № SAMDN25000735151472 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_3; депозитний договір від 03 липня 2013 року № SAMDNFF000736217846 (вклад "Депозит Плюс" на 6 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_1 .

Протягом дії зазначених договорів він здійснював поповнення рахунків, а відразу після свого переїзду у 2014 році до м. Миколаєва звернувся до відділення банку із заявою про переведення його вкладів з Автономної Республіки Крим до іншого відділення, за місцем свого проживання. Заявку задовольнили, але зазначили, що деякий час він не зможе отримати свої гроші, а відсотки за депозитами тимчасово не будуть нараховуватися. З виписок за усіма картковими рахунками, відкритими при укладенні депозитних договорів, які є предметом позову, він довідався, що банк самоправно у односторонньому порядку припинив нараховувати відсотки за договорами.

02 березня 2015 року він звернувся до банку із заявою про повернення грошових коштів за вищезазначеними депозитними договорами, однак отримав відмову в поверненні грошових коштів.

З 31 грудня 2016 року банк не повертає грошові кошти за депозитними договорами, тимчасова анексія Автономної Республіки Крим не може бути підставою невиконання відповідачем своїх зобов`язань, адже банк зареєстрований та знаходиться в м. Дніпрі, здійснює свою діяльність у звичайному режимі та виконує перед всіма клієнтами всі свої обов`язки.

Посилаючись на наведене, уточнивши позовні вимоги, позивач просив розірвати наведені вище договори банківського вкладу, повернути вклади з нарахованими відсотками, застосувати наслідки прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, та пеню за кожен день прострочення надання послуги споживачу, відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, розірвано депозитний договір від 03 липня 2013 року № SAMDNFF000736217846 (вклад "Депозит Плюс" на 6 місяців), стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти та нараховані відсотки станом на 13 травня 2014 року у валюті договору в сумі 89 924, 74 дол. США, що еквівалентно 2 508 756, 37 грн; прості відсотки у валюті договору, нараховані з 14 травня 2014 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) в сумі 34 720, 80 дол. США, що еквівалентно 968 654, 77 грн; три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у національній валюті, за період з 27 листопада 2015 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у сумі 225 994, 27 грн; пеню у розмірі трьох відсотків від вартості фінансової послуги за кожен день прострочення надання послуги споживачу за період з 27 листопада 2017 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у сумі 6 397, 33 грн.

Розірвано депозитний договір від 20 вересня 2010 року №SAMDN01000711948405 (вклад "Депозит VIP" на 12 місяців), стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти та нараховані відсотки станом на 13 травня 2014 року в сумі 434 923, 72 грн; прості відсотки, нараховані з 14 травня 2014 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) в сумі 355 612, 70 грн; три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 27 листопада 2015 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) в сумі 39 178, 88 грн; пеню в розмірі трьох відсотків від вартості фінансової послуги за кожен день прострочення надання послуги споживачеві за період з 27 листопада 2017 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) в сумі 2 348, 59 грн; інфляційні втрати з 27 листопада 2015 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) в розмірі 165 854, 58 грн.

Розірвано депозитний договірвід 15 травня 2013 року№ SAMDN25000735151472, (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців), стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти та нараховані відсотки станом на 13 травня 2014 року в сумі 192 940, 21 грн; прості відсотки, нараховані з 14 травня 2014 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) в сумі 157 756, 37 грн три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 27 листопада 2015 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у розмірі 17 380, 48 грн; пеню у розмірі трьох відсотків від вартості фінансової послуги за кожен день прострочення надання послуги споживачу за період з 27 листопада 2017 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у сумі 1 041, 88 грн; інфляційні втрати з 27 листопада 2015 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у сумі 73 576, 16 грн.

Розірвано депозитний договір від 05 серпня 2013 року № SAMDN25000736955253 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) та стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти та нараховані відсотки станом на 13 травня 2014 року у сумі 553 251, 62 грн; прості проценти, нараховані з 14 травня 2014 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у сумі 427 231, 51 грн; три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 27 листопада 2015 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у сумі 49 838, 12 грн; пеню у розмірі трьох відсотків від вартості фінансової послуги за кожен день прострочення надання послуги споживачу за період з 27 листопада 2017 року (включно) до 27 листопада 2017 року (включно) в сумі 2 821, 58 грн; інфляційні втрати з 27 листопада 2015 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у розмірі 210 997, 95 грн.

Розірвано депозитний договір від 21 травня 2013 року № SAMDN25000735303003 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) та стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти та нараховані відсотки станом на 13 травня 2014 року у сумі 71 925, 92 грн; прості відсотки, нараховані з 14 травня 2014 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у сумі 55 542, 57 грн, три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 27 листопада 2015 року до 27 листопада 2018 року (включно) в сумі 6 479, 24 грн; пеню у розмірі трьох відсотків від вартості фінансової послуги за кожен день прострочення надання послуги споживачеві за період з 27 листопада 2017 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) у сумі 366, 82 грн; інфляційні втрати з 27 листопада 2015 року (включно) до 27 листопада 2018 року (включно) в розмірі 27 428, 36 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Скасовано рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 28 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 лютого 2019 року, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд вказав, що при новому розгляді справи суду необхідно встановити обставини укладення договорів банківського вкладу, розмір відсоткової ставки за депозитами до закінчення повного строку їх пролонгації та розрахувати суми за статтею 625 ЦК України та пенею.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 березня 2021 року до участі у справі третьою особою залучено товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК Фінілон").

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь позивача:

- за депозитним договором від 03 липня 2013 року № SAMDNFF000736217846 (вклад "Депозит Плюс" на 6 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_1 грошові кошти: суму вкладу разом з нарахованими відсотками станом до 03 травня 2017 року у розмірі 93 863, 02 дол. США; три відсотка річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08 серпня 2015 року до 08 серпня 2018 року у розмірі 7 672, 49 дол. США; неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08 серпня 2017 року до 08 серпня 2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17 листопада 2014 року у розмірі 2 411 868, 99 грн;

- за депозитним договором від 20 вересня 2010 року № SAMDN01000711948405 (вклад "Депозит VIP" на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_2 грошові кошти: суму вкладу разом з нарахованими відсотками станом до 17 листопада 2014 року у розмірі 438 520, 27 грн; неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08 серпня 2017 року до 08 серпня 2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17 листопада 2014 року у розмірі 432 596, 55 грн;

- за депозитним договором від 15 березня 2013 року № SAMDN25000735151472 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_3 грошові кошти: суму вкладу разом з нарахованими процентами станом до 03 травня 2017 року у розмірі 205 441, 67 грн; три відсотка річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08 серпня 2015 року до 08 серпня 2018 року у розмірі 12 612 грн; інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08 серпня 2015 року до 08 серпня 2018 року у розмірі 50 650, 82 грн; неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08 серпня 2017 року до 08 серпня 2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17 листопада 2014 року у розмірі 192 377, 09 грн;

- за депозитним договором від 05 серпня 2013 року № SAMDN25000736955253 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_4 грошові кошти: суму вкладу разом з нарахованими відсотками станом до 03 травня 2017 року у розмірі 592 578, 52 грн; три відсотка річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08 серпня 2015 року до 08 серпня 2018 року у розмірі 49 129 грн; інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08 серпня 2015 року до 08 серпня 2018 року у розмірі 197 312, 79 грн; неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08 серпня 2017 року до 08 серпня 2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17 листопада 2014 року у розмірі 545 631, 28 грн;

- за депозитним договором від 21 травня 2013 року № SAMDN25000735303003 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою за вкладом № НОМЕР_5 грошові кошти: суму вкладу разом з нарахованими відсотками станом до 03 травня 2017 року у розмірі 75 960, 27 грн; три відсотка річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08 серпня 2015 року до 08 серпня 2018 року у розмірі 6 396 грн; інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов`язання у межах позовної давності з 08 серпня 2015 року до 08 серпня 2018 року у розмірі 25 687, 20 грн; неустойку (пеню) у межах позовної давності з 08 серпня 2017 року до 08 серпня 2018 року у розмірі суми утримуваних банком коштів станом на 17 листопада 2014 року 71 529, 09 грн.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції урахував, що відповідач визнав факт укладення депозитних договорів між банком та ОСОБА_1 та підтвердив розмір належних позивачу грошових коштів разом з нарахованими відсотками станом на 17 листопада 2014 року, у свою чергу позивач погодився з розміром нарахованих відсотків, який АТ КБ "ПриватБанк" навів у відзиві.

Також суд першої інстанції урахував усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої, за відсутності у позивача оригіналів банківського договору та оригіналів квитанцій суд касаційної інстанції вважав доведеним факт укладення банківського договору та внесення відповідних коштів на підставі інших документів, що відповідають вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, як то банківські виписки, довідки, лист Національного банку України від 13 вересня 2019 року № 18-0007/49527/БТ з доданим до нього "Звітом про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625), електронна банківська виписка по усім договорам позивача, засвідчена 01 лютого 2021 року Головним бухгалтером АТ КБ "ПриватБанк" та мокрою печаткою банку.

Врахувавши розрахунок відсотків, викладений у відзиві відповідача, з яким погодився позивач, суд першої інстанції вважав можливим задовольнити позов в цій частині.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки (пені), суд першої інстанції урахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц, та вважав наведений позивачем розрахунок справедливим, який відповідає принципу співмірності.

Суд визнав безпідставними доводи відповідача про те, що банк є неналежним відповідачем у справі, оскільки АТ КБ "ПриватБанк" не довів, що договір про переведення боргу між банком та ТОВ "ФК Фінілон" від 17 листопада 2014 року було укладено зі згоди вкладника, а тому вважав зазначений договір нікчемним.

Апеляційний суд вважав правильним розрахунок заборгованості зі сплати відсотків за договорами банківських вкладів, визнав необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправомірного нарахуванні пені відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , оскільки позивач є споживачем фінансових послуг, банк їх виконавцем, а тому несе відповідальність за неналежне надання цих послуг відповідно до частини п`ятої статті 10 наведеного закону.

Суд відхилив аргументи заявника про те, що зобов`язання за депозитними договорами має виконувати ТОВ "ФК "Фінілон", оскільки банк не довів, що договір про переведення боргу між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК Фінілон" від 17 листопада 2014 року було укладено зі згоди вкладника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказував, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, в постановах Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц,

від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17,

від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування частини першої статті 520, частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України у подібних правовідносинах, в частині визнання/встановлення факту нікчемності договору переведення боргу, а також в частині можливого переведення боргу за договором банківського вкладу за мовчазної згоди вкладника та щодо можливого ототожнення договору банківського вкладу з договором переведення боргу (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Крім того, суди ухвалили рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 8 частини першої, пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 175/3119/18 із Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2022 року зупинено провадження в зазначеній цивільній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи справи № 199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в інтересах яких діє адвокат Бардаченко В. В., до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення трьох відсотків річних та пені.

18 квітня 2023 року Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову в справі № 199/3152/20.

Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2023 року поновлено провадження в зазначеній справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 березня 2023року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт укладення договору вкладу на підставі неналежних доказів, зокрема за відсутності оригіналів договорів та квитанції про отримання відповідачем грошей (висновок Верховного Суду України в постановах від 29 січня 2014 року у справі № 6-149цс13, від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14 та Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 591/678/16-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 234/3636/16-ц).

Лист Національного банку України від 13 вересня 2019 року № 18-0007/49527/БТ та доданий до нього Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку (форма № 625), не є належними та допустимими доказами укладення між сторонами оспорюваних депозитних договорів та не підтверджують факт внесення грошових коштів позивачем по таким договорам.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій про нікчемність договору про переведення заявником боргу банк вважав помилковими, оскільки тлумачення такого договору як публічного не відповідає його суті, а висновки судів про відсутність згоди кредитора на перевід боргу спростовуються тим, що банком було отримано від кредитора мовчазну згоду на укладання такого договору.

Також АТ "КБ "Приватбанк" зазначило, що відсутні висновки Верховного Суду про застосування в таких правовідносинах частини першої статті 520, частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України в частині встановлення факту та підстав нікчемності договору про переведення боргу в залежності від його форми і правомірності погодження на таке переведення боргу з боку кредитора шляхом "мовчазної згоди", а також можливого ототожнення за формою правочину договору банківського вкладу з договором переведення цього боргу.

Посилалося на те, що суди ухвалили рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "ФК "Фінілон", яке не було залучено до участі у справі.

Крім того, не врахували висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1120цс15, у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 05 червня 2019 року у справі № 757/32522/17-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 201/18575/17, від 20 грудня 2019 року у справі № 757/18977/18-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 757/53464/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц про право суду відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України зменшити розмір неустойки, якщо вона значно перевищує розмір збитків.

Банк звернув увагу на те, що 19 серпня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду передав справу № 320/5115/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від її висновку в постанові від 20 березня 2019 року у справі 761/26293/16-ц (провадження 14-64цс19) про те, що базою нарахування пені на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" є сума утримуваних банком коштів, яка складається, як правило, із суми вкладу (депозиту) та нарахованих на нього відсотків.

Банк, погоджуючись із необхідністю відступу від такої правової позиції, зазначив, що відсотки, які отримує вкладник від розміщення коштів на депозитному рахунку у банківській установі, є його доходом та прибутком, та, відповідно, саме відсотки повинні бути віднесені до складової вартості роботи (послуги) у розумінні частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року надійшов відзив, у якому ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги. Зазначав, що суди попередніх інстанцій виконали вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 01 липня 2020 року, встановили факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та розмір залишку грошових коштів за кожним правочином, який підлягає стягненню з урахуванням відсотків. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано стягнув пеню за кожним договором банківського вкладу. Доводи касаційної скарги про те, що банк є неналежним відповідачем у справі, у зв`язку із укладеним між АТ КБ "ПриватБанк" та ТОВ "ФК "Фінілон" договором про переведення боргу є безпідставними, оскільки в порушення вимог статті 520 ЦК України зазначений договір був укладений за відсутності згоди вкладника.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що між сторонами у Кримському регіональному управлінні ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено п`ять депозитних договорів з істотними умовами відповідно до типових публічних договорів приєднання ПАТ КБ "ПриватБанк" (АТ КБ "ПриватБанк"), а саме:

- депозитний договір від 20 вересня 2010 року № SAMDN01000711948405 (вклад "Депозит VIP" на 12 місяців), який під час його пролонгації був змінений банком на (вклад "Стандарт строковий" на 12 місяців), що підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанк" від 06 серпня 2018 року № ТОС59JTD64SJIG1A. Після завершення 12-ти місячного строку дії зазначений договір було автоматично пролонговано ще на 12 місяців, потім після завершення першої автоматичної пролонгації його дії його знову було пролонговано ще на 12 місяців, потім ще на 12 місяців і станом на 01 квітня 2014 року пролонговано на 12 місяців: з 20 вересня 2013 року по 20 вересня 2014 року - саме ці дати виникнення та припинення зобов`язань зазначені у колонках № 10, 11 Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку (Форми № 625) Національного банку України (далі - НБУ). За умовами цього договору у день укладання договору позивач вніс на особовий рахунок № НОМЕР_2 грошові кошти у початковій сумі 150 000 грн з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 18 % з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станомна 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 434 923, 72 грн. Згідно Форми № 625 станом 01 квітня 2014 року зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором від 20 вересня 2013 року № SAMDN01000711948405 (колонка Звіту № 15) складає 434 924 грн, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за цим договором від 14 липня 2014 року № 12331886, а саме: станом на березень 2014 року (день завершення повного місяця дії за даним договором - 20 березня 2014 року) складає 434 923, 72 грн. Також зазначений розмір зобов`язань банку (належних позивачу грошових коштів) станом на 13 травня 2014 року співпадає з довідкою банку від 06 серпня 2018 року № TOC59JTD64SJIG1A;

- депозитний договір від 21 травня 2013 року № SAMDN25000735303003 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_5, за умовами якого у день укладання договору позивач вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 71 000 грн з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів, строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 17 % річних з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станом на 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 71 925, 92 грн. Згідно Форми № 625 станом на 01 квітня 2014 року зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором від 21 травня 2013 року № SAMDN25000735303003 (колонка Звіту № 15) складає 71 926 грн, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за договором від 14 липня 2014 року № 12331886, а саме: станом на березень 2014 року (день завершення повного місяця дії за даним договором - 21 березня 2014 року) складає 71 925, 92 грн. Також зазначений розмір зобов`язань (заборгованості) банку станом на 13 травня 2014 року співпадає з довідкою банку від 06 серпня 2018 року № TOC59JTD64SJIG1A;

- депозитний договір від 05 серпня 2013 року № SAMDN25000736955253 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_4, за умовами якого у день укладання договору позивач вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 545 377, 27 грн з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 17 % річних з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станом на 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 553 251, 62 грн. Згідно Форми № 625 станом на 01 квітня 2014 року зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором від 05 серпня 2013 року № SAMDN25000736955253 (колонка Звіту № 15) складає 545 377 грн, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за договором від 14 липня 2014 року № 12331886, а саме: станом на березень 2014 року (день завершення повного місяця дії за даним договором - 06 березня 2014 року) складає 545 377, 27 грн та з врахуванням процентів 7 874, 35 грн за наступний повний місяць дії зазначеного договору (день завершення повного наступного місяця дії за даним договором - 05 квітня 2014 року) загальна сума зобов`язання складає: 553 251, 62 грн, що відповідає довідці банку від 06 серпня 2018 року № TOC59JTD64SJIG1A;

- депозитний договір від 15 травня 2013 року № SAMDN25000735151472 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_3, за умовами якого у день укладання договору позивач вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 140 000 грн з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів строком на 12 місяців з відсотковою ставкою 18 % річних з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станом на 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 192 940, 21 грн. Згідно Форми № 625 станом на 31 березня 2014 року (останній день, який включається до розрахунку Форми № 625 від 01 квітня 2014 року) зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором від 15 травня 2013 року № SAMDN25000735151472 (колонка Звіту № 15) складає 192 940 грн, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за договором від 14 липня 2014 року № 12331886, а саме: станом на березень 2014 року (день завершення повного місяця дії за даним договором - 15 березня 2014 року) складає 192 940, 21 грн. Також зазначений розмір зобов`язань (заборгованості) банку станом на 13 травня 2014 року співпадає з довідкою банку від 06 серпня 2018 року № TOC59JTD64SJIG1A;

- депозитний договір від 03 липня 2013 року № SAMDNFF000736217846 (вклад "Депозит Плюс" на 6 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_1, який станом на 01 квітня 2014 року був пролонгований після завершення 6-ти місячного строку його дії. За умовами договору позивач вніс на особовий рахунок грошові кошти у початковій сумі 85 172, 12 дол. США з правом поповнення та щомісячним зарахуванням процентів строком на 6 місяців з відсотковою ставкою 8,5 % річних з автоматичною пролонгацією дії договору. За цим договором станом на 13 травня 2014 року згідно довідки ПАТ КБ "ПриватБанк" від 13 травня 2014 року обліковуються грошові кошти в сумі 89 924, 74 дол. США. Згідно Форми № 625 станом на 31 березня 2014 року (останній день, який включається до розрахунку Форми № 625 від 01 квітня 2014 року) зобов`язання банку перед позивачем за депозитним договором від 03 липня 2013 року № SAMDNFF000736217846 (колонка Звіту № 15) складає 978 030 грн, що у валюті договору становить 89 280, 30 дол. США, що відповідає інформації, яка міститься у виписці за договором від 14 липня 2014 року № 12331886. Також з зазначеної Форми № 625 вбачається, що дію вказаного договору банк автоматично продовжив на тих же умовах. Вищезазначене також відповідає довідці відповідача від 06 серпня 2018 року № ТОС59JTD64SJIG1A.

Крім того, на підтвердження укладення ОСОБА_1 депозитних договорів, які є предметом цього спору, та внесення позивачем відповідних грошових коштів, АТ КБ "ПриватБанк" надав суду належним чином засвідчену копію електронної банківської виписки по усім договорам ОСОБА_1 у формі "Витягу з електронного додатку "Приложение 1 (Реестр Кредиторов) к договору перевода долга № б/н от 17.11.2014", яка 01 лютого 2021 року була засвідчена мокрою печаткою АТ КБ "ПриватБанк" та підписом головного бухгалтера АТ КБ "ПриватБанк" Ярмоленко В. В. У вказаній електронній банківській виписці, зокрема, міститься наступна інформація:

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "754697", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_2" (це рахунок за договором № SAMDN01000711948405); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "UAH"; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "5 923, 72" (це проценти станом на 06 квітня 2014 року - аналогічна сума процентів станом на 06 квітня 2014 року зазначена у розрахунку розміру процентів АТ КБ "ПриватБанк" у його відзиві); колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDN01000711948405";

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "754698", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_2" (це рахунок за договором SAMDN01000711948405); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "UAH"; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "432 596, 55" (це розмір вкладу разом з процентами за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року); в колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDN01000711948405";

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "810992", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_5" (це рахунок за договором № SAMDN25000735303003); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "UAH" в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "925, 92" (це проценти станом на 06 квітня 2014 року - аналогічна сума процентів станом на 06 квітня 2014 року зазначена у розрахунку розміру процентів АТ КБ "ПриватБанк" у його відзиві); колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDN25000735303003";

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "810993", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_5" (це рахунок за договором SAMDN25000735303003); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "UAH"; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "71 529, 09" (це розмір вкладу разом з процентами за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року); в колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDN25000735303003";

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "815485", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_4" (це рахунок за договором № SAMDN25000736955253); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "UAH"; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "7 874, 35" (це проценти станом на 06 квітня 2014 року - аналогічна сума процентів станом на 06 квітня 2014 року зазначена у розрахунку розміру процентів АТ КБ "ПриватБанк" у його відзиві); колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDN25000736955253";

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "815486", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_4" (це рахунок за договором SAMDN25000736955253); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "UAH"; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "545 631, 128" (це розмір вкладу разом з процентами за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року); в колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDN25000736955253";

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "810507", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_3" (це рахунок за договором № SAMDN25000735151472); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "UAH"; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "2 627, 86" (це проценти станом на 06 квітня 2014 року - аналогічна сума процентів станом на 06 квітня 2014 року зазначена у розрахунку розміру процентів АТ КБ "ПриватБанк" у його відзиві); колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDN25000735151472";

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "810508", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_3" (це рахунок за договором SAMDN25000735151472); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "UAH"; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "192 377, 09" (це розмір вкладу разом з процентами за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року); в колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDN25000735151472";

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "7317", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_1" (це рахунок за договором №SAMDNFF000736217846); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "USD"; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "644, 40" (це проценти у валюті договору доларах США станом на 06 квітня 2014 року - аналогічна сума процентів станом на 06 квітня 2014 року зазначена у розрахунку розміру процентів АТ КБ "ПриватБанк" у його відзиві); колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDNFF000736217846", в колонці № 11 зазначено курс НБУ долара США "15, 260180" станом на 17 листопада 2014 року за яким визначався еквівалент суми договорів у національній валюті на день укладання "Договора о переводе долга г. Днепропетровск 17 ноября 2014 г.;

- у колонці Витягу № 1 (N п/п - порядковий номер у електронному додатку) зазначено "7318", в колонці № 2 (наименование кредитора) зазначено (рос.) " ОСОБА_4"; в колонці № 3 (номер депозитного/текущего счета) зазначено - "НОМЕР_1" (це рахунок за договором №SAMDNFF000736217846); в колонці № 5 (валюта денежных средств) зазначено - "USD"; в колонці № 6 (размер денежных средств, в том числе проценты, подлежащие к выплате должником) зазначено "89 342, 71" (це розмір вкладу разом з процентами у валюті договору доларах США за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року); в колонці № 8 (Референс) зазначено номер договору - "SAMDNFF000736217846", в колонці № 11 зазначено курс НБУ долара США "15, 260180" станом на 17 листопада 2014 року, за яким визначався еквівалент суми договорів у національній валюті на день укладання "Договора о переводе долга г. Днепропетровск 17 ноября 2014 г. (а. с. 234, т. 2).

Після анексії АР Криму ОСОБА_1 15 квітня 2015 року переїхав на постійне проживання до своїх родичів у м. Миколаїв, а з 01 лютого 2017 року позивач переїхав на постійне місце проживання в смт Слобожанське.

02 березня 2015 року позивач звернувся до банку з письмовою заявою про повернення йому грошових коштів та процентів за вищезазначеними депозитними договорами, але отримав від АТ КБ "ПриватБанк" відмову.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають не в повній мірі.

Стосовно договору про переведення боргу та належного відповідача у справі

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, вважав, що будь-які усні чи мовчазні зміни до письмових договорів банківських вкладів, та до договорів банківських рахунків є нікчемними. З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку, що договір про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, укладений між банком і ТОВ "ФК "Фінілон" шляхом використання мовчазної згоди без письмової згоди самого вкладника ОСОБА_1, який є стороною вказаних письмових договорів, є нікчемним відповідно до частини першої статті 520, частини першої статті 654, частини другої статті 1059 ЦК України.

Колегія суддів не погоджується із цим висновком суду з таких підстав.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або "вражати" договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Усталеним у судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

В ЦК України (435-15) закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інші заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Водночас нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто не "породжує" (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

У справі, яка переглядається, встановлено, що кредитор - позивач ОСОБА_1 згоди за заміну боржника з банку на ТОВ "ФК "Фінілон" не надавав, банк передав свої обов`язки боржника новому боржнику, не отримавши згоди вкладника.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/128-ц (провадження № 61-7121св21) зазначено, що "доводи касаційної скарги про те, що АТ КБ "ПриватБанк" є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17 листопада 2014 року між ним та ТОВ "ФК "Фінілон" укладений договір, за умовами якого товариство стало боржником за договорами банківських вкладів, є безпідставними, оскільки відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 січня 2021 року у справі № 729/887/19 (провадження № 61-14093св20), від 20 жовтня 2021 року у справі № 201/8704/19 (провадження № 61-16655ск21) та від 17 листопада 2021 року у справі № 755/17323/19 (провадження № 61-436св21) у подібних правовідносинах.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України).

Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Як випливає зі змісту статей 520, 521 ЦК України при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками. Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

У справі, що переглядається, суди не звернули уваги, що нікчемність правочину конструюється за допомогою "текстуальної" недійсності, оскільки вона існує тільки в разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах "нікчемний", "є недійсним". Відсутність згоди кредитора на переведення боргу не зумовлює нікчемності договору про переведення боргу між новим та первісним боржниками; суди не врахували, що відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу; суди встановили, що позивач не надав згоди на переведення боргу, а тому саме банк є належним відповідачем.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, необґрунтовано констатував нікчемність договору переведення боргу від 17 листопада 2014 року.

Отже, судове рішення в цій частині підлягає зміні шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на нікчемність договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, який укладений між банком і ТОВ "ФК "Фінілон".

Аналогічні правові висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21).

Щодо дотримання форми укладення договору банківського вкладу

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 частини першої статті 208 ЦК України).

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором (частина перша та друга статті 1060 ЦК України).

У постанові № 14-90цс19 від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договору банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку норм законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення ним вкладу (депозиту) (зокрема, через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

Дослідження доказів - це процесуальна діяльність суду та інших учасників цивільного процесу щодо безпосереднього сприйняття і вивчення в судовому засіданні фактичних даних, якими сторони обґрунтовують свої вимоги чи заперечення.

Постановою Національного банку України від 19 березня 2003 року № 124 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07 травня 2003 року за № 353/7674, на даний час втратила чинність на підставі Постанови Національного банку України № 129 від 01 березня 2016 року) було затверджено "Правила організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України", в якій міститься форма № 625 (місячна) "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку". Зазначена форма містить у собі відомості про усі істотні умови депозитних договорів контрагентів банку загальний розмір зобов`язань банка за якими перевищує два мільйони гривень.

Відповідно до пунктів 1.4, 2.7 Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 481 (z0048-08) , статті 55 Закону України "Про Національний банк України", статті 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність", постанови Національного банку України № 129 від 01 березня 2016 року "Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України" в якій міститься форма № 625 (місячна) "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку", виключно Національний Банк України може надавати вичерпну інформацію щодо спірного договору та загальної суми зобов`язань Банку за ним перед позивачем (у разі наявності).

У наданому Звіті про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) ПАТ КБ "ПриватБанк" міститься інформація про чинні станом на 01 квітня 2014 року депозитні договори, а саме:

№ SAMDNFF000736217846 від 03 липня 2013 року, по якому зобов`язання банку перед позивачем становило 978 030 грн;

№ SAMDN01000711948405 від 20 вересня 2010 року, по якому зобов`язання банку перед позивачем становило 434 924 грн;

№ SAMDN25000735151472 від 15 травня 2013 року, по якому зобов`язання банку перед позивачем становило 192 940 грн;

№ SAMDN25000736955253 від 05 серпня 2013 року, по якому зобов`язання банку перед позивачем становило 545 377 грн;

№ SAMDN25000735303003 від 21 травня 2013 року по якому зобов`язання банку перед позивачем становило 71 926 грн.

Після 01 квітня 2014 року відповідач перестав подавати відповідні звіти.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що наданий позивачем "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) є одним із належних доказів, у сукупності з іншими наданими доказами, щодо укладення між ОСОБА_1 і банком відповідних договорів та внесення ним відповідних коштів за цими договорами, який підтверджує неповернення боржником коштів кредитору.

Подібні правові висновки щодо застосування "Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) ПАТ КБ "ПриватБанк", як підтвердження наявності договірних правовідносин, неодноразово формувались у Верховному Суді.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 05 грудня 2018 року у справі № 201/10374/14-ц (провадження № 61-12093св18), від 26 жовтня 2022 року у справі № 175/4055/19 (провадження № 61-11318св20) та Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 201/13102/14-ц (провадження № 61-16248св18), від 22 червня 2022 року у справі № 199/317/20 (провадження № 61-5505св21), від 28 листопада 2022 року у справі № 202/5076/19 (провадження № 61-9752св22) застосував "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) як підтвердження наявності договірних правовідносин, відповідно до статті 1058 ЦК України та підтвердження неповернення вкладникам коштів.

Також суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що факт укладення вказаних депозитних договорів підтверджується Витягом з електронного додатка до договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, що за своїм юридичним змістом фактично є формою банківської виписки (довідки) за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20 (провадження № 14-244цс21).

Банк не спростував ані факту укладення депозитних договорів з позивачем, ані факту неповернення грошових коштів на вимогу вкладника.

За вказаних обставин не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів на підтвердження факту укладення договорів банківських вкладів та зарахування коштів на рахунки, оскільки доказами зарахування коштів є лише оригінали договорів банківських вкладів та оригінали квитанцій про внесення грошових коштів на банківські рахунки, яких позивач не надав.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, правильно вважав доведеним факт укладення між сторонами договорів банківських вкладів та внесення грошових коштів на підставі наданого позивачем Звіту про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) ПАТ КБ "ПриватБанк" та формою банківської виписки (довідки) за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 липня 2019 року у справі № 316/265/17 (провадження № 61-4981св19), від 29 січня 2020 року у справі № 757/52212/18-ц (провадження № 61-406св21), від 18 червня 2021 року у справі № 591/2491/19 (провадження № 61-5259св20), у яких за аналогічних обставин Верховний Суд дійшов протилежного висновку та вважав, що наданий суду Національним банком України "Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку" (форма № 625) не може бути належним та допустимим доказом неповернення коштів банком вкладнику та підтверджувати укладення між сторонами відповідних банківських договорів і внесення відповідних коштів за цими договорами.

У своєму рішенні від 29 січня 2013 року у справі "Золотас проти Греції" (Zolotas v. Greece) (No.2) (заява № 66610/09) ЄСПЛ вказав, що особа, яка розмістила грошову суму в банку, передала йому право використання цієї суми, банк був зобов`язаний зберігати її, й у разі використання з метою одержання прибутку мав повернути еквівалентну суму вкладникові після припинення дії угоди. Отже, власник рахунка міг уважати, що його вклад у банку - в безпеці, особливо за умови отримання відсотків. Власник рахунка правомірно вважав, що буде повідомлений про ситуацію, яка загрожує суті угоди з банком і його фінансовим інтересам, щоб він міг завчасно зробити дії відповідно до закону та зберегти право на захист свого майна. Подібні довірчі відносини характерні для банківських операцій та банківської справи (пункт 52). Ця практика ЄСПЛ підлягає застосуванню у цій справі, оскільки зазначений ЄСПЛ принцип відповідальності банку перед своїм клієнтом не залежить від наявності чи відсутності факту конфіскації банком грошових коштів клієнта банку.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Банк не спростував факт укладення з ОСОБА_1 спірних договорів та внесення останнім коштів на відповідні рахунки, та те, що АТ КБ "ПриватБанк" як боржник у зобов`язанні не надало суду доказів виконання зобов`язань за укладеними з позивачем договорами.

При цьому договором про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, укладеним між банком і ТОВ "ФК "Фінілон", відповідач підтвердив переведення боргу разом з нарахованими відсотками за всіма банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду. Факт укладення позивачем депозитних договорів та внесення відповідних коштів підтверджується також наданою АТ КБ "ПриватБанк" належним чином засвідченою копію електронної банківської виписки по усім банківськими договорами позивача, що є предметом розгляду, у формі Витягу з електронного додатку до реєстру кредиторів до договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, засвідченої 01 лютого 2021 року мокрою печаткою АТ КБ "ПриватБанк" та підписом головного бухгалтера АТ КБ "ПриватБанк" Ярмоленко В. В.

Відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у наданому суду відзиві (вх. № 2210 від 22 лютого 2021 року) АТ КБ "ПриватБанк" фактично визнавав укладення з ОСОБА_1 усіх депозитних договорів, що є предметом розгляду, та підтвердив розмір належних ОСОБА_1 грошових коштів разом з відповідними процентами по кожному з договорів, а саме:

за договором № SAMDN01000711948405 від 20 вересня 2010 року станом на 06 квітня 2014 року розмір нарахованих процентів складає 5 923, 72 грн; за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року розмір процентів разом з тілом депозиту складає 432 596, 55 грн; загальна сума вкладу разом з нарахованими процентами за цим договором станом на 03 травня 2017 року складає 438 520, 27 грн;

за договором № SAMDN25000735303003 від 21 травня 2013 року станом на 06 квітня 2014 року розмір нарахованих процентів складає 925, 92 грн; за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року розмір процентів разом з тілом депозиту складає 71 529, 09 грн; за період з 18 листопада 2014 року по 04 березня 2015 року розмір процентів складає: 71 000 грн * 106 (кількість днів) * 17 % / 365=3 505, 26 грн; за період з 05 березня 2015 року по 03 травня 2017 року розмір процентів складає: 71 000 грн * 813 (кількість днів) * 1% / 365=1 581, 45 грн; загальна сума вкладу разом з нарахованими процентами за цим договором станом на 03 травня 2017 року складає 75 960, 27 грн;

за договором № SAMDN25000736955253 від 05 серпня 2013 року станом на 06 квітня 2014 року розмір нарахованих процентів складає 7 874, 35 грн; за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року розмір процентів разом з тілом депозиту складає 545 631, 28 грн; за період з 18 листопада 2014 року по 04 березня 2015 року розмір процентів складає: 545 377 грн * 106 (кількість днів) * 17% / 365=26 925,18 грн; за період з 05 березня 2015 року по 03 травня 2017 року розмір процентів складає: 545 377 грн * 813 (кількість днів) * 1 % / 365=12 147,71 грн; загальна сума вкладу разом з нарахованими процентами за цим договором станом на 03 травня 2017 року складає 592 578,52 грн;

за договором № SAMDN25000735151472 від 15 травня 2013 року станом на 06 квітня 2014 року розмір нарахованих процентів складає 2 627, 88 грн; за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року розмір процентів разом з тілом депозиту складає 192 377, 09 грн; за період з 18 листопада 2014 року по 04 березня 2015 року розмір процентів складає: 140 000 грн * 106 (кількість днів) * 18 % / 365=7 318,35 грн; з 05 березня 2015 року по 03 травня 2017 року розмір процентів складає: 140 000 грн * 813 (кількість днів) * 1% / 365= 3 118, 35 грн; загальна сума вкладу разом з нарахованими процентами за цим договором станом на 03 травня 2017 року складає 205 441, 67 грн;

за договором № SAMDNFF000736217846 від 03 липня 2013 року станом на 06 квітня 2014 року розмір нарахованих процентів складає 644, 40 дол. США; за період з 07 квітня 2014 року по 17 листопада 2014 року розмір процентів разом з тілом депозиту складає 89 342, 71 дол. США; за період 18 листопада 2014 року по 04 березня 2015 року розмір процентів складає: 85 172, 12 дол. США * 106 (кількість днів) * 18% / 365= 1 978, 79 дол. США; за період з 05 березня 2015 року по 03 травня 2017 року розмір процентів складає 85 172, 12 дол. США * 813 (кількість днів) * 1% / 365=1 897, 12 дол. США; загальна сума вкладу разом з нарахованими процентами за цим договором станом на 03 травня 2017 року складає 93 863, 02 дол. США.

Вирішуючи спір в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суми вкладів разом з відсотками, суди виходили із наданого АТ КБ "ПриватБанк" у відзиві розрахунку, з яким погодився й позивач та на підставі якого останнім були уточнені позовні вимоги, дійшли обґрунтованого висновку про задоволення вказаних позовних вимог.

На час розгляду справи в суді першої інстанції АТ КБ "ПриватБанк" не виплатило належних ОСОБА_1 грошових коштів за депозитними договорами, що є предметом розгляду.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зазначено, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Судами встановлено, що 02 березня 2015 року позивач звернувся до банку про повернення вкладу за вказаними депозитними договорами, а тому договори депозиту вважаються розірваними з 03 березня 2015 року.

Установивши, що банк не виплатив позивачу суми депозитів після розірвання 03 березня 2015 року депозитних договорів, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність підстав для стягнення з банку на користь позивача 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України в межах строку позовної давності, а саме з 18 серпня 2015 року по 08 серпня 2018 року - за усіма депозитними договорами, а також нарахування у зв`язку з інфляцією - за депозитними договорами № SAMDN25000736955253 від 05 серпня 2013 року, № SAMDN25000735151472 від 15 травня 2013 року, № SAMDN25000735303003 від 21 травня 2013 року, погодившись з наданими банком та позивачем розрахунками.

Рішення судів попередніх інстанцій в цій частині є законними та обґрунтованими, підстав для його скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Разом із тим не можна погодитися з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення з банку на користь позивача пені за депозитними договорами на підставі статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" з огляду на таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).

У частині другій статті 627 ЦК України передбачено, що в договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до преамбули Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 цієї статті); продукція - це будь-який виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Отже, Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) врегульовані договірні відносини за участі споживача.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем, який несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.

Отже, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", застосовується в разі порушення виконання договірного зобов`язання особою, яка є виконавцем чи надає споживачу послуги.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Частиною першою статті 1075 ЦК України передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

У справі, яка переглядається, суди установили, що 02 березня 2015 року АТ КБ "ПриватБанк" отримало заяву ОСОБА_1 про розірвання депозитних договорів.

Отже, з 03 березня 2015 року між сторонами припинилися договірні правовідносини за цими договорами.

Після розірвання депозитних договорів між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов`язання зі сплати коштів після зазначеної дати застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання.

Тобто з моменту розірвання договору банківського вкладу за заявою клієнта на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) , а тому пеня відповідно до частини п`ятої статті 10 цього Закону не нараховується.

Зазначене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20).

Судами встановлено, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, просив стягнути з відповідача пеню відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", тоді як договори банківських вкладів вважаються розірваними з 03 березня 2015 року за його власною ініціативою.

Оскільки між ОСОБА_1 та банком з 03 березня 2015 року припинено правовідносини за вказаними договорами банківських вкладів, то частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не поширюється на спірні правовідносини.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за вказаними договорами банківських вкладів відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

Зазначене узгоджується з правовими висновками, що містяться у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 572/3074/20 (провадження № 61-17395св21), від 26 січня 2022 року у справі № 757/34314/18-ц (провадження № 61-7121св21), від 22 червня 2022 року у справі № 522/9488/18 (провадження № 61-5304св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 757/10991/19-ц (провадження № 61-2639св22), у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Зважаючи на те що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, постанова апеляційного суду в частині задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача пені за договорами банківського вкладу: від 03 липня 2013 року № SAMDNFF000736217846 (вклад "Депозит Плюс" на 6 місяців) у розмірі 2 411 868, 99 грн; від 20 вересня 2010 року № SAMDN01000711948405 (вклад "Депозит VIP" на 12 місяців) у розмірі 432 596, 55 грн; від 15 березня 2013 року № SAMDN25000735151472 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) у розмірі 192 377, 09 грн; від 05 серпня 2013 року № SAMDN25000736955253 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) у розмірі 545 631, 28 грн; від 21 травня 2013 року № SAMDN25000735303003 (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) у розмірі 71 529, 09 грн, - підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в позові із зазначених вище підстав.

Доводи касаційних скарг дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені частково без додержання норм процесуального права. За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржені судові рішення - частковому скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову.

Щодо клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

У липні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що справа містить виключну правову проблему, а тому передача справи на розгляд об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною п`ятою статті 403 ЦПК України передбачено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 30 жовтня

2018 року у справі № 757/172/16-ц, виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовної практики та забезпечення розвитку права.

У справі, яка переглядається, заявник належним чином не мотивував наявність виключної правової проблеми. Навпаки, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року в справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21) уже викладала висновки в аналогічних справах щодо нікчемності договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, який укладений між банком і ТОВ "ФК "Фінілон".

За наведених обставин Верховний Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки наведені у клопотанні аргументи не свідчать про наявність виключної правової проблеми і необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Оцінка клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про розгляд справи з участю представника банка

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Верховний Суд є судом права, а не факту, і, діючи в межах повноважень та порядку, визначених частиною першою статті 400 ЦПК України, не може встановлювати обставини справи, які можуть додатково пояснити її учасники, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Верховний Суд створює учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Кожен із учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України (1618-15) .

Водночас згідно із частиною першою статті 6 Конвенції однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практика ЄСПЛ з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини" Axen v. Germany, заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії" Varela Assalino contre le Portugal, заява № 64336/01). Так, у випадках коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

ЄСПЛ у рішенні від 26 травня 1988 року у справі "Екбатані проти Швеції" Ekbatani v. Sweden, заява № 10563/83, зазначив, що якщо розгляд справи в суді першої інстанції був публічним, відсутність "публічності" при розгляді справи в другій і третій інстанціях може бути виправданою особливостями процедури в цій справі. Якщо апеляційна скарга стосується виключно питання права, залишаючи осторонь фактичні обставини справи, то вимоги статті 6 Конвенції можуть бути дотримані і тоді, коли заявнику не було надано можливості бути заслуханим в апеляційному чи касаційному суді особисто.

Оскільки Верховний Суд у справі, що переглядається, не встановив потреби викликати учасників справи з метою надання ними пояснень, то у задоволенні відповідного клопотання АТ КБ "ПриватБанк" потрібно відмовити.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 412, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про розгляд справи з участю представника банка.

Відмовити у задоволенні клопотання акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення за депозитним договором № SAMDNFF000736217846 від 03 липня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 6 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_1 суми вкладу разом з нарахованими процентами у розмірі 93 863,02 дол. США, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 7 672,49 дол. США; за депозитним договором № SAMDN01000711948405 від 20 вересня 2010 року (вклад "Депозит VIP" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_2 суми вкладу разом з нарахованими процентами у розмірі 438 520, 27 грн, за депозитним договором № SAMDN25000735151472 від 15 травня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_3 суми вкладу разом з нарахованими процентами у розмірі 205 441, 67 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 12 612 грн, інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 50 650, 82 грн; за депозитним договором № SAMDN25000736955253 від 05 серпня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_4 суми вкладу разом з нарахованими процентами у розмірі 592 578,52 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 49 129,00 грн, інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 197 312, 79 грн; за депозитним договором № SAMDN25000735303003 від 21 травня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_5 суми вкладу разом з нарахованими процентами у розмірі 75 960, 27 грн, 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 6 396 грн; інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2 5687, 20 грн, - залишити без змін.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року в частині стягнення з акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пені за депозитним договором № SAMDNFF000736217846 від 03 липня 2013 року у розмірі 2 411 868,99 грн; за депозитним договором № SAMDN01000711948405 від 20 вересня 2010 року (вклад "Депозит VIP" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_2 у розмірі 432 596, 55 грн; за депозитним договором № SAMDN25000735151472 від 15 травня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_3 у розмірі 192 377, 09 грн; за депозитним договором № SAMDN25000736955253 від 05 серпня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_4 у розмірі 545 631, 28 грн; за депозитним договором № SAMDN25000735303003 від 21 травня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_5 у розмірі 71 529, 09 грн - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про стягнення пені за депозитним договором № SAMDNFF000736217846 від 03 липня 2013 року у розмірі 2 411 868,99 грн; за депозитним договором № SAMDN01000711948405 від 20 вересня 2010 року (вклад "Депозит VIP" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_2 у розмірі 432 596, 55 грн; за депозитним договором № SAMDN25000735151472 від 15 травня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_3 у розмірі 192 377, 09 грн; за депозитним договором № SAMDN25000736955253 від 05 серпня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_4 у розмірі 545 631, 28 грн; за депозитним договором № SAMDN25000735303003 від 21 травня 2013 року (вклад "Депозит Плюс" на 12 місяців) з основною карткою по вкладу № НОМЕР_5 у розмірі 71 529, 09 грн - відмовити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року змінити шляхом виключення з мотивувальної частини посилання на нікчемність договору про переведення боргу б/н від 17 листопада 2014 року, який укладений між акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк" і товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон".