розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_4 і представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року у складі судді Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що 15 серпня 2018 року йому стало відомо про порушення його прав на об`єкт нерухомості, а саме квартиру АДРЕСА_1 . Так, відповідно до договору про участь у Фонді фінансування будівництва від 05 грудня 2006 року № 167/С він був єдиним інвестором вищевказаної квартири. Управителем Фонду фінансування будівництва було публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" (далі - ПАТ "Банк "Таврика"), яке ліквідовано.

Відповідно до пункту 5.2 вказаного договору сума оплати за квартиру була визначена у розмірі 545 778 грн, яка була ним 05 грудня 2006 року сплачена у повному обсязі. Проте 06 жовтня 2015 року державним реєстратором управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік О. С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності на цю квартиру за ОСОБА_4 .

Позивач вважав, що ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на квартиру на підставі підроблених документів, у зв`язку з чим було відкрито кримінальне провадження № 12019100090003784. Доказом того, що право власності на квартиру ОСОБА_4 зареєстрував за собою на підставі підроблених документів є лист Національного банку України від 17 вересня 2018 року, в якому зазначено, що він, ОСОБА_1, є єдиним учасником Фонду фінансування будівництва, який має права на спірну квартиру.

У подальшому ОСОБА_4 відчужив вказану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 20 листопада 2015 року ОСОБА_3, який цього самого дня зареєстровав за собою право власності на квартиру на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лабутіної Ю. Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Дізнавшись про порушення відповідачами його прав на квартиру, він звернувся зі скаргою до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України, в якій просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на спірну квартиру. На підставі висновків вищевказаної комісії Міністерством юстиції України було прийняло накази від 21 листопада 2018 року № 3671/5 та від 04 грудня 2018 року № 3793/5, якими рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3 та за ОСОБА_4 були скасовані. Після прийняття Міністерством юстиції України вищевказаних наказів він зареєстрував за собою право власності на квартиру, проте ОСОБА_3 не визнає його право власності на квартиру, оспорює та вважає себе законним власником квартири, посилаючись на те, що договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_4 є дійсним, а він є добросовісним набувачем.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд: визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений 20 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю., недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано договір купівлі-продажу квартири від 20 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, недійсним. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, застосувавши положення статей 203, 215 ЦК України, виходив із того, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 після скасування Міністерством юстиції України рішень про державну реєстрацію квартири за відповідачами зареєстровано за позивачем, а тому оспорюваний договір купівлі-продажу цієї квартири від 20 листопада 2015 року, укладений між відповідачами, порушує його законні права та інтереси, ураховуючи те, що ОСОБА_3 не визнає й оспорює його право власності.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визнання права власності на квартиру, суд першої інстанції виходив із того, що право власності на квартиру вже зареєстровано за ОСОБА_1 у встановленому законом порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1, оскільки право власності на неї він зареєстрував за собою 13 грудня 2018 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28 грудня 2018 року. Оскільки вищевказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_1, так як він на підставі договору від 05 грудня 2006 року про участь у Фонді фінансування будівництва сплатив за неї всю суму інвестування, а укладений між відповідачами договір купівлі-продажу вказаної квартири від 20 листопада 2015 року недійсним не визнавався, тому наявні правові підстави для визнання цього оспорюваного договору недійсним, так як він порушує права та інтереси позивача, як власника квартири. Крім того, позивач не пропустив строк позовної давності, так як про порушення свого права йому стало відомо у серпні 2018 року, доказів зворотного матеріали справи не містять, а з позовом до суду він звернувся у червні 2019 року.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати й ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивачем ОСОБА_1 судові рішення в частині відмови у задоволенні його позову про визнання права власності на квартиру не оскаржуються, тому судові рішення в цій частині у касаційному порядку не переглядаються (стаття 400 ЦПК України).

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2020 року за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Солом`янського районного суду м. Києва. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про зупинення дії рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 грудня 2020 року клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про зупинення дії судового рішення задоволено. Дію рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року зупинено до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року відзив ОСОБА_4, який за змістом є касаційною скаргою, залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2021 року клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_4 строк на касаційне оскарження рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року у задоволенні клопотання представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про зупинення провадження у вищевказаній справі до розгляду в Окружному адміністративному суді м. Києва справи № 640/4754/19відмовлено. Касаційне провадження у справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15, провадження № 14-190цс20, за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, Першої Львівської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ЛКП "Центральне", про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу квартири недійснимпоновлено у зв`язку з тим, що обставини, за яких касаційне провадження у справі було зупинено, відпали.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 - про зупинення касаційного провадження у справі задоволено. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу квартири недійснимзупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1 .Запропоновано представникові ОСОБА_1 - ОСОБА_10 - надати суду докази заведення спадкової справи та у разі отримання - свідоцтво про право на спадщину.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу квартири недійснимпоновлено. Залучено правонаступника ОСОБА_1, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, - ОСОБА_2 до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.

Аргументи учасників справи

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, зазначаючи про те, що позивач звернувся до Солом`янського управління поліції головного управління Національної поліції у м. Києві із заявою про вчинення злочину щодо підробки документів, на підставі яких ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру, у зв'язку із чим було відкрито кримінальне провадження, не звернули уваги на те, що належним доказом підробки документів може бути лише вирок суду, якого щодо цих зазначених обставин немає. Суди не врахували, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки у ОСОБА_4 були усі наявні документи, що підтверджували його право власності на спірну квартиру.

Крім того, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, оскільки ОСОБА_3 відкрито користується спірною квартирою більше трьох років, а позивач, пред'являючи у червні 2019 року позов, обґрунтовував його письмовими доказами, датованими 2015 роком. Отже, позивач міг знати про порушення своїх прав та подати позов в межах строку позовної давності, проте не зробив цього, а доказів про те, коли він дізнався про порушення свого права суду він не надав.

Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного провадження за правилами, встановленими статтями 274- 279 ЦПК України, без повідомлення і виклику сторін. Разом з тим, ціна позову, вартість квартири у цій справі перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виключає розгляд справи у порядку спрощеного провадження. Таким чином, суди попередніх інстанцій розглянути справи без його участі, що позбавило можливості реалізувати права, передбачені статтею 43 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_11 - на касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються не на доказах підробки документів, а на доказах недодержання сторонами в момент укладення цього правочину вимог, які встановлені положеннями статей 203, 215 ЦК України. Позивач дізнався про порушення свого права власності лише 15 серпня 2018 року, а тому саме з цієї дати починається обчислення строку позовної давності.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

05 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та акціонерним банком "Таврика" укладено договір № 167/С про участь у Фонді фінансування будівництва (а. с. 10-14).

Згідно зі свідоцтвом про участь у Фонді фінансування будівництва (вид А) від 05 грудня 2006 року ОСОБА_1 були внесені кошти у сумі 545 778 грн за об`єкт інвестування, а саме квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 15).

06 жовтня 2015 року державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік О. С. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 25064290) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 11482643 ОСОБА_4 щодо квартири АДРЕСА_1 . Підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_4 було свідоцтво право власності від 06 жовтня 2015 року № 45141706 (а. с. 27, 29).

20 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а. с. 34).

На підставі цього договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю. 20 листопада 2015 року було прийнято рішення про державну реєстрацію прав (індексний номер 26328767) та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 12144924 ОСОБА_3 на зазначену квартиру (а. с. 35).

13 квітня 2019 року за заявою ОСОБА_1 від 14 грудня 2018 року Солом`янським управлінням поліції головного управління Національної поліції у м. Києві внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України (а. с. 30, 31).

Листом від 17 вересня 2018 року Національний банк України повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до наявних на архівному зберіганні документів, а саме, до переліку довірителів Фонду фінансування будівництва (виду А) за адресою: АДРЕСА_1, об`єкту товариства з обмеженою відповідальністю "Панорама-СВ" за квартирою АДРЕСА_1 значиться громадянин - ОСОБА_1 зі сплаченими коштами згідно з договором у сумі 545 778 грн (а. с. 33).

02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України Комісії зі скаргою на рішення державного реєстратора прав (а. с. 36).

Наказам Міністерства юстиції України від 21 листопада 2018 року № 3671/5, вищевказану скаргу було задоволено, скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02 жовтня 2018 року № 25064290, прийняте державним реєстратором управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік О. С., від 20 листопада 2015 року № 26328767, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю., та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень (а. с. 39).

Наказом Міністерства юстиції України від 04 грудня 2018 року внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України від 21 листопада 2018 року № 3671/5 шляхом викладення пункту 2 у наступній редакції: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 жовтня 2015 року № 25064290, прийняте державним реєстратором управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік О. С., від 20 листопада 2015 року № 26328767, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю., та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень (а. с. 40).

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 28 грудня 2018 року, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано 13 грудня 2018 року за ОСОБА_1 (а. с. 41).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії (справа № 640/4754/19).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 січня 2023 року справу № 640/4754/19 за позовом ОСОБА_3 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_4, про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії передано до Солом`янського районного суду м. Києва, до територіальної підсудності якого вона належить.

На цей час ухвалами Солом`янського районного суду м. Києва від 13 квітня 2023 року вищевказану справу № 640/4754/19 прийнято до провадження й зупинено у ній провадження до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_1,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Щодо визнання договору купівлі-продажу недійсним

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам

Частинами першою, третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі статтею 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Судами встановлено, що 20 листопада 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Разом з тим, ще 05 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та акціонерним банком "Таврика" укладено договір № 167/С про участь у Фонді фінансування будівництва.

Згідно зі свідоцтвом про участь у Фонді фінансування будівництва (вид А) від 05 грудня 2006 року ОСОБА_1 були внесені кошти у сумі 545 778 грн за об`єкт інвестування, а саме, квартира

АДРЕСА_1 (а. с. 15).

з обмеженою відповідальністю "Панорама-СВ" за квартирою АДРЕСА_1 значиться громадянин - ОСОБА_1 зі сплаченими коштами згідно з договором

у сумі 545 778 грн.

від 20 листопада 2015 року № 26328767, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю., та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень.

Наказом Міністерства юстиції України від 04 грудня 2018 року внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України від 21 листопада 2018 року

№ 3671/5 шляхом викладення пункту 2 у наступній редакції: скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 жовтня 2015 року № 25064290, прийняте державним реєстратором управління державної реєстрації головного територіального управління юстиції у м. Києві Дуднік О. С., від 20 листопада 2015 року № 26328767, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю. Ю., та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про скасування записів, які були внесені на підставі цих рішень.

Крім того, з згідно з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17, провадження № 14-8 цс 21; від 14 грудня 2021 року у справі № 344/16879/15, провадження № 14-31цс20, у разі виконання інвестором власних інвестиційних зобов`язань після завершення будівництва об`єкта інвестування відповідно до вимог закону майнові права інвестора трансформуються у право власності, яке підлягає державній реєстрації за інвестором як первісним власником.

За таких обставин, встановлених судами на підставі належним чином оцінених доказів, є правильним висновок судів про те, що вищевказана квартира на праві приватної власності належить ОСОБА_1, а укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 договір купівлі-продажу вказаної квартири від 20 листопада 2015 року недійсним не визнавався, тому наявні правові підстави для визнання цього оспорюваного правочину недійсним, оскільки він порушує права та інтереси позивача, як власника квартири.

Щодо вирішення питання про застосування позовної давності та інших доводів касаційних скарг

Частиною першою статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

При цьому позивач повинен довести той факт, що він не міг довідатись про порушення свого цивільного права, а відповідач, навпаки, що інформацію щодо порушеного права позивач мав можливість отримати раніше.

Встановлено, що ОСОБА_1 дізнався про порушення свого права у серпні 2018 року, коли, будучи єдиним інвестором спірної квартири та маючи всі правовстановлюючі документи, що підтверджують законність набуття ним права власності на цю квартиру, намагався зареєструвати право власності на неї, проте дізнався, що квартира вже зареєстрована за ОСОБА_3 . У зв`язку з цим позивач оскаржив незаконні дії щодо реєстрації права власності за відповідачами на спірну квартиру, а пізніше зареєстрував за собою право власності на квартиру й звернувся до суду з цим позовом, оскільки відповідачі відмовлялися визнавати за ним права власності на квартиру й оспорювали його. Доказів того, що позивач мав можливість дізнатися про порушене право раніше відповідачі суду не надали.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - у відповідній частині.

З огляду на викладене, вірним є висновок суду про те, що позивач не пропустив строк позовної давності, так як про порушення свого права йому стало відомо лише у серпні 2018 року, а з позовом до суду він звернувся

у червні 2019 року, тобто в межах строку позовної давності.

Посилання касаційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - на те, що підтвердженням факту підробки документів, на підставі яких ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на спірну квартиру, може бути лише вирок суду, який у даному випадку відсутній, не свідчить про незаконність судових рішень, так як висновки судів попередніх інстанцій ґрунтуються на доказах недодержання сторонами оспорюваного правочину в момент його укладення вимог статей 203, 215 ЦК України, так як відчужена квартира, яка з часу сплати інвестування (2006 рік) належала вже позивачу, а не на доказах підробки документів.

Вказане дає підстави позивачу, як власнику квартири, оспорювати спірний договір, стороною якого він не є, так як згідно з частиною третьою статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З цих самих підстав доводи касаційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - про те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки у ОСОБА_4 були всі наявні документи, що підтверджували його право власності на спірну квартиру, не заслуговують на увагу. При цьому недобросовісних дій з боку позивача не встановлено, а покупець квартири - ОСОБА_3, проявляючи обачність, міг перевірити обставини того, що інвестором квартири з 2006 року був позивач, який повністю сплатив її вартість.

Зазначене узгоджується зі висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц, провадження № 14-190цс20, до розгляду якої касаційне провадження у цій справі зупинялося.

Посилання касаційної скарги ОСОБА_4 на те, що суд першої інстанції розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження за правилами, встановленими статтями 274- 279 ЦПК України, без повідомлення і виклику сторін, проте ціна позову, вартість квартири у цій справі перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виключає розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, є безпідставними, так як положення пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України у редакції на час пред`явлення позову, а саме у червні 2019 року, передбачали, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пред`являючи цей позов, ОСОБА_1 зазначив ціну позову у розмірі 545 778 грн.Станом на 01 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1 921 грн. Отже, у суду першої інстанції були наявні правові підстави для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у цій справі (545 778 грн) не перевищувала встановлені ЦПК України (1618-15) на той час обмеження (960 500 грн).

Інші доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів, розглянувши касаційну скаргу у межах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків суду не спростовують.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ОСОБА_4 і представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 21 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в частині позовних вимог ОСОБА_1, правонаступником якого є ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійснимзалишити без змін.