Позовна заява мотивована тим, що 14 лютого 2007 року між нею та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 212-22/341, згідно з умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 25 тис. доларів США під 13 % річних з кінцевим строком повернення до 13 червня 2020 року. Цього самого дня на забезпечення виконання вищевказаних кредитних зобов`язань між нею та банком було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого нею передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67,4 кв. м, яка належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 12 лютого 2007 року.

Вказувала, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 02 квітня 2021 року їй стало відомо про те, що 25 березня 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р. Р. було прийнято рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 57359127 від 30 березня 2021 року щодо права власності АТ "Альфа-Банк" на вищевказану квартиру АДРЕСА_1 .

Позивачка вважала, що державним реєстратором при вчиненні дій з реєстрації за банком права власності на квартиру не було дотримано вимог Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки вказана квартира виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом, наданим їй кредитною установою-резидентом України в іноземній валюті. Зазначена квартира, площа якої не перевищує 140 кв. м, використовується нею та її дітьми як єдине місце постійного проживання, а іншого житла у неї немає.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення державного реєстратора Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57359127 від 30 березня 2021 року та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення міського суду мотивовано тим, що, підписавши іпотечне застереження згідно з договором іпотеки, сторони визначили можливі шляхи звернення стягнення на предмет іпотеки, які має право використати іпотекодержатель. Банк надіслав іпотекодавцю повідомлення-вимогу від 10 грудня 2020 року про обов`язок сплатити заборгованість за кредитним договором та попередження, що у разі невиконання вимоги протягом тридцятиденного строку можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", проте повідомлення-вимога залишилося без реагування. Позивачкою не доведено порушення її прав, а на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , оскільки застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом визнання права власності на предмет іпотеки це виключно позасудовий спосіб урегулювання спору, який сторони встановлюють самостійно у договорі, а мораторій застосовується лише на примусове стягнення нерухомого житлового майна. Крім того, позивачка обрала неефективний спосіб захисту прав, так як, починаючи з 16 січня 2020 року, скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Суд першої інстанції послався на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 24 травня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2021 року - без змін.

Погоджуючись із висновком районного суду, апеляційний суд також вказав, що умовами іпотечного договору від 14 лютого 2007 року, який укладено між сторонами, передбачено іпотечне застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що є підставою для реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки. Банк надіслав іпотекодавцю повідомлення-вимогу від 10 грудня 2020 року про усунення порушень протягом тридцятиденного строку та попереджено про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки, яке ОСОБА_1 отримала 08 січня 2021 року. Отже, покладений на іпотекодержателя іпотечним застереженням обов`язок щодо письмового повідомлення іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі незадоволення ним його вимог про погашення заборгованості за кредитним договором виконано, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами. Положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не було порушено, так як кредит, на забезпечення повернення якого укладено іпотечний договір, було надано для рефінансування кредитної заборгованості у банку "Надра" та поточні потреби, а згідно з пояснень позивачки кредит використовувався нею для здійснення підприємницької діяльності, тому він не є споживчим. При цьому спірна квартира не була придбана за кредитні кошти, оскільки набута позивачкою на підставі договору дарування від 12 лютого 2007 року, не використовується нею як місце постійного проживання і у члена її сім`ї наявне інше житло. Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що вірним способом захисту може бути скасування запису про державну реєстрацію права власності, оскільки скасування рішення державного реєстратора є неефективним способом захисту.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У жовтні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р. Р. про скасування рішення про державну реєстрацію, визнання права власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду 24 травня 2022 року призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2022 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи №759/5454/19 за позовом ОСОБА_2 до АТ "Альфа-Банк", державного реєстратора Київської філії комунального підприємства "Реєстрація нерухомості" Макарова О. В. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, скасування державної реєстрації прав власності, за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року (провадження № 14-81цс22).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено, оскільки обставини, за яких касаційне провадження у справі було зупинено, усунуто.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав для застосування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , так як не врахували, що спірна квартира виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом, наданим їй кредитною установою-резидентом в іноземній валюті, спірна квартира, площа якої не перевищує 140 кв. м, використовується нею та її дітьми як постійне місце проживання і в її власності іншого нерухомого житлового майна немає. Крім того, посилання судів на те, що положення вищевказаного Закону не позбавляє кредитора права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати зазначене майно суперечить правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18, провадження № 11-474апп19; від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18, провадження № 14-45цс20, згідно з якими квартира, яка використовується як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , у тому числі і шляхом реєстрації права власності за кредитором як забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив АТ "Альфа-Банк" на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. На час вчинення спірної державної реєстрації права власності на квартиру Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) на спірні правовідносини не поширювався, оскільки позивачкою не надано суду доказів того, що у неї відсутнє будь-яке інше житлове майно, окрім того, що було передано в іпотеку (деталізованих інформаційних довідок з державних реєстрів, декларації про майновий стан, тощо). Також нею не подано доказів на підтвердження того, що на час вчинення спірної державної реєстрації фактично проживала за адресою знаходження предмету іпотеки (акт обстеження житлових (побутових) умов проживання). Позивачка не зверталася до іпотекодержателя після отримання вимоги кредитора із запереченням щодо такого способу звернення стягнення, так як вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки була отримана нею 02 січня 2021 року, а право власності на іпотечне майно за іпотекодержателем було зареєстровано 25 березня 2021 року. Суди дійшли вірного висновку про те, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту прав щодо вимоги про скасування рішення державного реєстратора.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 лютого 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 212-22/341, згідно з умов якого кредитор взяв на себе зобов`язання надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та цільового характеру використання. Сторонами договору узгоджено, що кредит буде здійснюватися частинами зі сплатою 13% річних та комісій у межах максимального ліміту заборгованості до 25 тис. доларів США з узгодженим графіком змін максимального ліміту заборгованості та кінцевим терміном повернення заборгованості до 13 червня 2020 року. Кредит надавався позивачу на такі цілі: рефінансування кредитної заборгованості у банку "Надра" та поточні потреби (пункт 1.2. договору) (а. с. 8-10).

Згідно з пунктом 1.3. договору в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає в день укладення цього договору з позичальником іпотечний договір за умовами якого позичальник передає кредитору в наступну іпотеку трьохкімнатну квартиру, загальною площею 67,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, іпотечною вартістю 247 450 грн. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження нерухомого майна іпотекою - реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.

Відповідно до умов іпотечного договору, який укладений 14 лютого 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1, остання як іпотекодавець взяла на себе зобов`язання передати в іпотеку іпотекодержателю на забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 14 лютого 2007 року № 212-22/341 квартиру АДРЕСА_3, іпотечною вартістю 247 450 грн (а. с. 11-13).

Статтею 2 іпотечного договору сторони узгодили права та обов`язки кожного, у тому числі у пункті 2.2.2. передбачено, що іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його функціонального призначення та технічних можливостей. Згідно із пунктом 2.4.3. договору іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом стягнення на предмет іпотеки, а відповідно до пункту 2.4.6. за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, відповідно до чинного законодавства України задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги.

Статтею 4 укладеного договору іпотеки передбачено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки та його реалізація, зокрема, пунктом 4.1. встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно з пунктом 4.5. іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку"; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі або шляхом організації продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу.

Право власності у ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3, яка була передана нею в іпотеку банку, виникло на підставі договору дарування від 12 лютого 2007 року № 250, що посвідчений приватним нотаріусом Глущенко І. В. та підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухому майно (а. с. 5).

АТ "Альфа-Банк" є правонаступником всього майна, прав і зобов`язань акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" на підставі передавального акта (затвердженого рішенням від 15 жовтня 2019 року № 5/2019) та рішенням Загальних зборів акціонерів АТ "Альфа-Банк" (протокол від 15 жовтня 2019 року № 4/2019), відповідно до якого до АТ "Альфа-Банк" були передані все майно, права і зобов`язання акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (а. с. 26-43).

Відповідно до довідки АТ "Альфа-Банк" від 25 березня 2021 року за

ОСОБА_1 по договору від 14 лютого 2007 року № 212-22/341 сформувалася загальна заборгованість у розмірі 200 605,90 доларів США (а. с. 69).

Згідно з висновком товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертна компанія" від 26 січня 2021 року про вартість нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, ринкова вартість об`єкта оцінки становить 1 066 900 грн (а. с. 68).

У матеріалах реєстраційної справи № 2324433526101, надісланої до суду державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчаком Р. Р., міститься копія повторного повідомлення АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 від 10 грудня 2020 року № 7489 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням. Цим листом банк повідомив ОСОБА_1 про сформований станом на 24 вересня 2020 року за нею борг у розмірі

64 920,44 доларів США та про намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання вимоги про сплату протягом тридцятиденного строку

На підтвердження відправлення такого листа, банком подано до суду копію реєстру цінних поштових відправлень від 10 грудня 2020 року № 480, де

за номером 37 зазначено ім`я та адреса реєстрації ОСОБА_1 (а. с. 97-98). Згідно з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відправника - АТ "Альфа-Банк" отримувачу - ОСОБА_1 вручено поштове відправлення 02 січня 2021 року (а. с. 92).

25 березня 2021 року АТ "Альфа-Банк" подало до державного реєстратора заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зокрема, об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 . Державним реєстратором виконавчого комітету Яремчанської міської радиІвано-Франківської області Онутчаком Р. Р. 25 березня

2021 року було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого

майна - предмет іпотеки за АТ "Альфа-Банк". Відповідно до даних Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно такий запис здійснений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 30 березня 2021 року (а. с. 50).

Підставою для державної реєстрації став дублікат іпотечного договору, довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням від 25 березня 2021 року, письмова вимога про усунення порушення основного зобов`язання від 10 грудня 2020 року, рекомендоване поштове відправлення від 18 грудня 2020 року № 1402405914322.

На вимогу апеляційного суду представником ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи копію ухвали про відкриття провадження у справі

№ 344/10609/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ "Альфа-Банк", треті особи: приватний нотаріус Чуловський В. А., Івано-Франківський міський відділ Державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в особі державного виконавця

Керніцького А. В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та матеріали заяви про забезпечення позову; виконавчий напис від 31 жовтня 2017 року про стягнення на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованості, що виникла по договору про надання відновлювальної кредитної ліні від 14 лютого 2007 року № 212-22/341, боржником за яким

є ОСОБА_1 ; постанову про відкриття виконавчого провадження

від 21 травня 2021 року № НОМЕР_1 про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" заборгованості у розмірі 55 379,63 доларів США за виконавчим написом від 31 жовтня 2017 року, договір про надання відновлювальної кредитної лінії від 14 лютого

2007 року № 212-22/341, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 та розрахунок пені по кредиту (а. с. 206-215).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають. Конституцією України (254к/96-ВР) передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.

Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно з положеннями частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями статті 37 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми права згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року № 800-VI "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) норми статті 37 Закону України "Про іпотеку" передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Положеннями статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України "Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва" (800-17) змін до статті 36 Закону України "Про іпотеку" її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, 07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, Закон України "Про іпотеку" (898-15) прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодавця, а залежало від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження.

Зазначені правові висновки узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19, провадження № 14-81цс22, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у цій справі.

Таким чином, Верховний Суд не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що квартира, загальною площею 67,4 кв. м, розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка використовується позивачкою як місце постійного проживання, може бути примусово стягнута (шляхом перереєстрації права власності на нерухоме майно), у тому числі шляхом реєстрації права власності за АТ"Альфа-Банк" як забезпечення виконання ОСОБА_1 умов кредитного договору від 14 лютого 2007 року, укладеного в іноземній валюті, оскільки Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) ведено тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на таке відчуження (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19, та від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20).

Крім того, площа вищевказаної квартира не перевищує 140 кв. м, використовується позивачкою як постійне місце проживання, іншого житла вона немає, а доказів зворотнього банком суду не надано.

При цьому згідно з умовами кредитного договору від 14 лютого 2007 року кредит надавався позивачці на такі цілі: рефінансування кредитної заборгованості у банку "Надра" та поточні потреби (пункт 1.2. договору).

Відповідно до пунктів 10, 11 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

При цьому, споживчий кредит може використовуватися як рефінансування, тобто погашення іншого кредиту, що передбачено у пункті 1.2. кредитного договору від 14 лютого 2007 року, укладеного між сторонами.

Отже, наданий позивачці кредит за договором від 14 лютого 2007 року є споживчим, що спростовує висновки судів і доводи банку.

З огляду на викладене у державного реєстратора не було підстав для проведення державної реєстрації права власності за АТ "Альфа-Банк" на вищевказану квартиру.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову, а саме скасування рішення державного реєстратора Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р. Р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57359127 від 30 березня 2021 року.

Що стосується позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_1, то така задоволенню не підлягає, оскільки зі скасуванням рішення державного реєстратора право власності позивачки на квартиру відновиться автоматично. Тому судові рішення в цій частині підлягають залишенню без змін.

Подібні правові висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, провадження № 14-397цс19, від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій і часткове задоволення позову, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з АТ "Альфа-Банк", державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р. Р. на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 908 грн (1 816 грн), у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 362 грн (2 724 грн) та суді касаційної інстанцій у розмірі 3 382,50 грн (6 765 грн), а всього 5 652,50 грн. Таким чином, з АТ "Альфа-Банк", державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Р. Р. на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню по 2 826,25 грн.

Керуючись статтями 141, 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 листопада 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 24 травня 2022 року у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію скасувати.

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Альфа-Банк", державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Ростислава Романовича у частині скасування рішення про державну реєстрацію задовольнити.

Скасувати рішення державного реєстратора Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Ростислава Романовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57359127 від 30 березня 2021 року, а саме про реєстрацію за акціонерним товариством "Альфа-Банк" права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

В іншій частині оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Стягнути з акціонерного товариства "Альфа-Банк", державного реєстратора виконавчого комітету Яремчанської міської ради Івано-Франківської області Онутчака Ростислава Романовича на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, у розмірі 908 грн, у суді апеляційної інстанції у розмірі 1 362 грн та суді касаційної інстанцій у розмірі 3 382,50 грн, а всього 5 652,50 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят дві) грн 50 коп., тобто з кожного по 2 826,25 (дві тисячі вісімсот двадцять шість) грн 25 коп.