У вересні 2020 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах державизвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказу незаконним, визнання договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Позовна заява мотивована тим, що у ході прокурорської перевірки правомірності передачі в оренду земельних ділянок, розташованих на території Валківського району Харківської області, прокурором встановлено,

що наказами головного управління Держземагентства у Харківській області від 12 листопада 2014 року № 3046-СГ, № 3048-СГ, № 3049-СГ ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок, площею 122,0832 га, а саме 10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га, кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання зазначених наказів між головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 22 грудня 2014 року укладено договори оренди вищевказаних земельних ділянок, строком на 49 років, які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

29 січня 2015 року ОСОБА_1 одноособово створив фермерське господарство "Агрофортуна" (далі - ФГ "Агрофортуна"), основним видом діяльності якого визначено вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. У ФГ "Агрофортуна" вже перебували земельні ділянки, які належали ОСОБА_1 на праві оренди.

Наказом головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2016 року № 10179-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6321255400:01:000:0712, площею

34,4280 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

На виконання зазначеного наказу між головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 05 жовтня 2016 року укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки, строком на 7 років, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 жовтня 2016 року № 16826476.

ОСОБА_1 після укладення вказаного договору оренди землі від 05 жовтня 2016 року, який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не створив нове фермерське господарство, чим порушив положення закону.

Враховуючи положення статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство", статей 124, 134 ЗК України, прокурор вважав, що звертаючись до головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 не мав на меті створювати нове фермерське господарство, а хотів розширити земельний банк вже існуючого ФГ "Агрофортуна", засновником та кінцевим бенефіціарним власником якого він виступає, без проведення земельних торгів, оскільки у вказаного фермерського господарства вже перебували земельні ділянки, які належали ОСОБА_1 на праві оренди.

Прокурор зазначав, що у порушення положень статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" ОСОБА_1 належним чином не обґрунтував розмір земельної ділянки з урахуванням можливості її обробки. Тобто, майбутній фермер для отримання земельної ділянки великої площі не довів, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства, обробляти отриману у користування землю, не зазначив, чи має він власну техніку для обробки землі, ресурси для оренди сільськогосподарської техніки, а також досвід для ефективної обробки землі.

Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду земельної ділянки, головне управління Держгеокадастру у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося у дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці.

Отже, прокурор вважав, що наказ головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2016 року № 10179-СГ щодо передачі в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства необхідно визнати незаконним та скасувати, як такий, що виданий з порушенням статті 7 Закону України "Про фермерське господарство".

Оскільки наказ головного управління Держгеокадастру у Харківській області є незаконним, тому укладений на його підставі договір оренди землі

від 05 жовтня 2016 року також є недійсним, унаслідок чого підлягає скасуванню запис про його державну реєстрацію.

Прокурором строк позовної давності не пропущено, так як лист від головного управління Держгеокадастру у Харківській області разом з копіями документів щодо виділення земельних ділянок ОСОБА_1 у користування надійшов прокурору лише 29 листопада 2017 року, після чого прокурор довідався про порушення інтересів держави у вказаній сфері суспільних відносин, що полягає в ігноруванні сторонами договору встановленого на законодавчому рівні порядку розпорядження земельною ділянкою у силу прагнення отримати земельну ділянку за спрощеною, пільговою процедурою без проведення земельних торгів, що спричинило шкоду фінансовим інтересам держави у вигляді ненадходження коштів до бюджету.

З урахуванням викладеного керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області просив суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2016 року № 10179-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1

в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712, площею 34,4280 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 05 жовтня

2016 року, укладений між головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 щодо передачі в оренду зазначеної земельної ділянки, та скасувати його державну реєстрацію;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року позов керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2016 року № 10179-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 6321255400:01:000:0712, площею 34,4280 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області. Визнано недійсним договір оренди землі від 05 жовтня 2016 року, укладений між головним управлінням Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташованої за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області та скасовано його державну реєстрацію. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути головному управлінню Держгеокадастру у Харківській області земельну ділянку, площею 34,4280 га (кадастровий номер 6321255400:01:000:0712), розташовану за межами населених пунктів на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області, шляхом укладення акту прийому-передачі. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру і її територіальні органи, як орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, не наділені повноваженнями щодо звернення до суду з позовами про визнання недійсними наказів щодо розпорядження землями, договорів оренди землі, скасування записів про державну реєстрацію права на земельну ділянку та витребування із чужого незаконного володіння земельних ділянок. Таким чином, прокурор звернувся до суду з цим позовом самостійно в інтересах держави, виступаючи з процесуальним статусом позивача у справі, що узгоджується з вимогами процесуального закону.

У порушення положень частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" ОСОБА_1 не обґрунтував розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства та не зазначив кількість членів фермерського господарства, а також наявність у них права на безоплатне одержання земельної ділянки в оренду. Для отримання земельної ділянки значної площі ОСОБА_1 не довів, у тому числі, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою і працею членів фермерського господарства, обробляти отриману в користування землю, не вказав чи має він власну техніку для обробки землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, потенційних контрагентів.

Крім того, ОСОБА_1 при зверненні до головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про передачу у користування спірної земельної ділянки, площею 34,4280 га, для ведення фермерського господарства вже був засновником та керівником (головою) ФГ "Агрофортуна". Проте можливість передачі земельної ділянки державної та комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичній особі, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації відповідно до вимог статті 8 Закону України "Про фермерське господарство", без проведення земельних торгів, законом не передбачена.

Отже, обґрунтованою є вимога прокурора про визнання незаконним та скасування наказу головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2016 року № 10179-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання в оренду спірної земельної ділянки

ОСОБА_1, а тому договір оренди земельної ділянки від 05 жовтня

2016 року, укладений між відповідачами, також є недійсним відповідно до положень частини першої статей 203, 215 ЦК України, оскільки є похідним

від зазначеного вище наказу головного управління Держгеокадастру

у Харківській області.

Прокурором строк позовної давності, про застосування якого заявлено ОСОБА_1, не пропущено, оскільки про вищевказані порушення положень земельного законодавства він довідався лише 29 листопада

2017 року, з моменту отримання листа головного управління Держгеокадастру у Харківській області разом з копіями документів щодо виділення у користування ОСОБА_1 земельних ділянок, а з цим позовом до суду звернувся у вересні 2020 року.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави, з процесуальним статусом позивача у справі, оскільки законом не визначено орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель з повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про визнання недійсними відповідного наказу про розпорядження земельною ділянкою, договору оренди земельної ділянки, скасування записів про державну реєстрацію права на земельну ділянку та її витребування із чужого незаконного володіння,

а у Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру

і її територіальних органів такі повноваження відсутні.

Оспорюваний наказ головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2016 року № 10179-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання ОСОБА_1 в оренду спірної земельної ділянки винесено з порушенням положень Закону України "Про фермерське господарство" (973-15) та ЗК України (2768-14) , оскільки ОСОБА_1 на час його прийняття вже був засновником та керівником (головою) ФГ "Агрофортуна" і займався фермерським господарством, проте положеннями земельного законодавства не передбачено можливість передачі земельної ділянки державної, комунальної форми власності для ведення фермерського господарства юридичним особам, тобто після створення громадянином фермерського господарства та його державної реєстрації без проведення земельних торгів. Отже, недійсним є договір оренди земельної ділянки від 05 жовтня 2016 року, укладений між відповідачами, як похідний від вищевказаного незаконного наказу головного управління Держгеокадастру у Харківській області

від 27 вересня 2016 року № 10179-СГ.

Відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, про який заявлено ОСОБА_1, тому що лише 29 листопада 2017 року прокурор довідався про порушення інтересів держави, тобто з моменту отримання Дергачівською місцевою прокуратурою Харківської області листа головного управління Держгеокадастру у Харківській області, а з позовом звернувся у вересні 2020 року.

Відповідачі об`єктивно діяли всупереч інтересам суспільства щодо конкурентного та ефективного господарювання на землі, оскільки

ОСОБА_1 отримано земельну ділянку поза конкурсної процедури, тому її повернення до держави є пропорційним втручанням у захищене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) право на мирне володіння майном у формі легітимних очікувань відповідачів на отримання доходу від використання земельних ділянок.

Посилання ОСОБА_1 на створення нового фермерського господарства є безпідставними, оскільки лише 23 березня 2021 року ним було створено фермерське господарство "Агрофортуна 2021" (далі - ФГ "Агрофортуна 2021"), тобто після ухвалення у цій справі рішення районним судом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 615/1009/20 з Валківського районного суду Харківської області.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2022 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справи № 633/408/18, провадження № 61-19045 сво 20,

за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури

№ 2 до головного управління Держгеокадастру в Харківській області, Москальця Д. С. про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку за касаційною

скаргою Москальця Д. С. на постанову Харківського апеляційного суду

від 10 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 року поновлено касаційне провадження у цій справі, оскільки Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду справу № 633/408/18 передано

на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 633/408/18 (провадження № 14-86 цс 22)за позовом заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 до головного управління Держгеокадастру в Харківській області, Москальця Д. С. про визнання незаконним та скасування наказу, скасування рішення, зобов`язання повернути земельну ділянку за касаційною скаргою Москальця Д. С. на постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 серпня 2023 року поновлено касаційне провадження у цій справі, оскільки усунуто обставини, що викликали зупинення провадження у справі, а саме Великою Палатою Верховного Суду розглянуто справу № 633/408/18.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що прокурор передчасно звернувся до суду з цим позовом, оскільки не направляв ОСОБА_1 вимоги про приведення спірного договору оренди землі у відповідність до вимог земельного законодавства. Під час розгляду цієї справи,

ОСОБА_1 створив інше ФГ "Агрофортуна 2021" та звернувся до головного управління Держгеокадастру у Харківській області із заявою про внесення змін до спірного договору оренди землі у частині орендаря земельної ділянки. Отже, ОСОБА_1 положення земельного законодавства не порушено, спірна земельна ділянка обробляється, використовується з дозволу органу, уповноваженого на розпорядження земельними ресурсами, за її використання сплачується орендна плата.

Відповідно до листа головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 26 квітня 2021 року, у тому числі спірна земельна ділянка, передана з державної власності у власність територіальної громади на підставі наказу від 28 грудня 2020 року № 52-ОТГ.

Судом першої інстанції не було розглянуто заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, а апеляційним судом вирішено її з порушенням закону, прокурорська перевірка щодо предмета спору не проводилась, тому відсутні підстави для обчислення строку позовної давності з моменту, коли прокурор довідався про порушення прав держави. Крім того, не встановлено, коли саме дізналася або могла дізнатися саме держава в особі уповноваженого органу про порушення своїх прав.

Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, як орендодавець, відповідно до положень спірного договору оренди землі має право на самостійне звернення до суду, а тому у прокурора було відсутнє право на звернення до суду з цим позовом, оскільки він не обґрунтував та не довів бездіяльності відповідного компетентного органу щодо відновлення порушених прав.

Доводи осіб, які подали відзив

У грудні 2021 року головне управління Держгеокадаструу Харківській області в якому підтримало доводи касаційної скарги.

У грудні 2021 року прокурор Харківської обласної прокуратури подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. ОСОБА_1 у 2014 році вже отримав земельні ділянки для створення фермерського господарства,

а у 2015 році створив ФГ "Агрофортуна", тому його звернення у 2016 році до головного управління Держгеокадастру у Харківській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства у позаконкурсному порядку суперечить положенням земельного законодавства. Фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання земельної ділянки, як юридична особа, на конкурсних, конкурентних засадах, а саме шляхом проведення земельних торгів.

На момент звернення прокурора з цим позовом до суду та ухвалення рішення судом першої інстанції спірна земельна ділянка перебувала у державній власності та у віданні головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оскільки у комунальну власність вона перейшла лише 28 грудня

2020 року на підставі наказу головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 52-ОТГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність

від 28 грудня 2020 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказами головного управління Держземагентства у Харківській області

від 12 листопада 2014 року № 3046-СГ, № 3048-СГ, № 3049-СГ ОСОБА_1 надано в оренду 8 земельних ділянок, площею 122,0832 га, а саме 10,9548 га, 16,1716 га, 30,8187 га, 7,1783 га, 7,2636 га, 19,8666 га, 8,3963 га та 21,4333 га, кадастрові номери 6321282000:02:000:0335, 6321282000:02:000:0333, 6321255400:03:000:0799, 6321255400:03:000:0798, 6321285000:01:000:0649, 6321285000:01:000:0650, 6321285000:01:000:0648, 6321285000:01:000:0644, розташованих за межами населених пунктів на території Гонтово-Ярської, Новомерчинської сільських рад та Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

29 січня 2015 року ОСОБА_1 одноособово створив фермерське господарство "Агрофортуна" (далі - ФГ "Агрофортуна"), основним видом діяльності якого визначено - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Наказом головного управління Держгеокадастру у Харківській області

від 27 вересня 2016 року № 10179-СГ затверджено документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку кадастровий номер 6321255400:01:000:0712, площею 34,4280 га, із земель сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, розташованих за межами населеного пункту на території Ков`язької селищної ради Валківського району Харківської області.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним з найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною першою статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України встановлені особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, якими уточнено коло спорів, що розглядаються господарськими судами, та встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем. Спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами розглядаються господарськими судами.

Згідно із частиною першою статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

У статті 2 Закону України "Про фермерське господарство" закріплено, що відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , Земельним кодексом України (2768-14) , цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України. Тобто спеціальним нормативно-правовим актом у таких правовідносинах є Закон України "Про фермерське господарство" (973-15) .

Відповідно до частини першої статті 5, частини першої статті 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Тобто можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства як форми підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Надання (передача) фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. Натомість відсутність такої реєстрації протягом розумного строку є невиконанням умов закону для отримання земельної ділянки з метою ведення фермерського господарства.

Зі змісту положень статті 12 Закону України "Про фермерське господарство" вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України "Про фермерське господарство" можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство мало бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набути статусу юридичної особи. З цього часу землекористувачем земельної ділянки є фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Фермерські господарства створюються для вироблення товарної сільськогосподарської продукції, здійснення її переробки та реалізації з метою отримання прибутку.

Згідно з положенням статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Таким чином, відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" і статті 42 ГК України фермерське господарство є формою підприємницької діяльності, а надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення власної підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб.

Тобто, земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи: отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю, як передумова створення фермерського господарства; створення фермерського господарства, унаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство, як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.

Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого у межах легітимної процедури створення фермерського господарства.

Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства, як суб`єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб`єкту земельної ділянки. Отже, у процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов`язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.

Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.

У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб`єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб`єкта господарювання.

Ураховуючи викладене, спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91 гс 20).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 615/1008/20 (провадження № 61-13384 св 21).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Ураховуючи викладене, суди у порушення вищевказаних положень закону не звернули уваги на те, що у цій справі виникспір між прокурором, центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, та фізичною особою з приводу отримання у користування земельної ділянки для створення і ведення фермерського господарства, тому вона підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Таким чином, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про те, що цей спір щодо набуття ОСОБА_1 землі фермерського господарства має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій вищезазначеного не врахували та дійшли помилкового висновку про можливість його розгляду у порядку цивільного судочинства.

Отже, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, а належить до компетенції господарських судів.

Відповідно до частини першої статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд повинен повідомити заявникові, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ (частина перша статті 256 ЦПК України.

Закінчивши касаційний розгляд і закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, суд касаційної інстанції має роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Оскільки Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України дійшов висновку про закриття провадження у справі, то відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює позивачеві його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 414 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 26 листопада 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 серпня

2021 рокускасувати.

Провадження у справі за позовом керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання наказу незаконним, визнання договору оренди землі недійсним, скасування його реєстрації та зобов`язання повернути земельну ділянку закрити.