треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Салига Наталія Анатоліївна, Шоста Харківська державна нотаріальна контора, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Департамент реєстрації Харківської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 рокув складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 лютого 2017 року № 3-76, видане Шостою Харківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсними договори купівлі-продажу цієї квартири від 10 лютого 2017 року та від 07 березня 2017 року, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А.;скасувати рішення про державні реєстрації прав на нерухоме майно від 09 лютого 2017 року № 33788680; від 10 лютого 2017 року № 33812716; від 07 березня 2017 року № 33788680; визнати відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та передати її у комунальну власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради; витребувати цю квартиру від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі рішення Московського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2016 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4

09 лютого 2017 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на квартиру в Державномуреєстрі речових прав на нерухоме майно, а 10 лютого 2017 року відчужила цю квартиру ОСОБА_2, який, у свою чергу, 07 березня 2017 року продав її ОСОБА_3 .

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 року скасовано рішення Московського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2016 року, яким було встановлено факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з померлим ОСОБА_4 .

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за законом видане на підставі судового рішення, яке в подальшому скасоване, таке свідоцтво є недійсним та відповідно недійсними є укладені відповідачами договори відчуження квартири.

Також, враховуючи відсутність у ОСОБА_4 спадкоємців за заповітом і за законом, квартиру слід визнати відумерлою та витребувати її на користь територіальної громади міста Харкова.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 липня 2021 року позов задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 09 лютого 2017 року № 3-76, видане Шостою Харківською державною нотаріальною конторою ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

Визнано недійсними договори купівлі-продажу цієї квартири від 10 лютого 2017 року та від 07 березня 2017 року, посвідчені приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Салигою Н. А.

Скасовано рішення про державні реєстрації прав на нерухоме майно від 09 лютого 2017 року № 33788680 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на квартиру; від 10 лютого 2017 року № 33812716 про реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру; від 07 березня 2017 року № 33788680 про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру.

Визнано відумерлою спадщиною квартиру АДРЕСА_1 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 та передано її в комунальну власність територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Витребувано цю квартиру від добросовісного набувача ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване. Спадкоємців після смерті ОСОБА_4 немає, тому спадщина є відумерлою, а оскаржувані договори недійсними і Харківська міська рада як власник спірної квартири має право витребувати її в останнього набувача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 липня 2021 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання спадщини відумерлою залишено без змін. В іншій частині рішення суду скасовано та в задоволенні позову в цій частині відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання спірної квартири відумерлою спадщиною.

Водночас, задовольняючи позов в іншій частині вимог, суд першої інстанції не врахував, що позовні вимоги про визнання договорів купівлі-продажу недійсними не є належним способом захисту, а підстав для витребування у ОСОБА_3 квартири немає, оскільки він є її добросовісним набувачем.

Додатковою постановою Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року стягнуто з Харківської міської ради на користь ОСОБА_3 судові витрати, сплачені при поданні апеляційної скарги, в розмірі 9 000,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що при розгляді справи по суті апеляційний суд не вирішив питання щодо судових витрат.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У грудні 2022 року Харківська міська рада надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року й залишити в силі рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 липня 2021 року.

Підставами касаційного оскарження судових рішень зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених від 17 грудня 2014 року в справі № 6-140цс14, від 21 грудня 2016 року в справі № 6-2233цс16 та в постановах Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року в справі № 504/2864/13-ц, від 05 грудня 2018 року в справі № 522/2202/15-ц, від 28 серпня 2019 року в справі № 127/17971/15-ц, від 18 грудня 2019 року в справі № 643/10756/16-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 640/17297/15-ц, від 03 вересня 2020 року в справі № 914/1201/19, від 16 вересня 2020 року в справі № 352/1021/19, від 12 листопада 2020 року в справі № 405/812/19, від 02 лютого 2022 року в справі № 202/3508/20; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що Харківська міська рада належним чином обґрунтувала наявність охоронюваного законом інтересу територіальної громади міста Харкова щодо предмета спору, а також обраний нею спосіб захисту. Не звернув уваги на те, що договір купівлі-продажу квартири від 07 березня 2017 року укладений відразу після скасування апеляційним судом рішення, на підставі якого було видано свідоцтво про право на спадщину, відповідно і нотаріус, і відповідачі, виявивши обережність та обачність, могли з`ясувати наявність у продавця права на відчуження квартири.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання спадщини відумерлою в касаційному порядку не оскаржуються і відповідно в цій частині не переглядаються.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

29 березня 2023 року справа № 638/11303/17 надійшла до Верховного Суду.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані постанову та додаткову постанову апеляційного суду без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .

Окрім власника, на час відкриття спадщини в цій квартирі інші особи зареєстровані не були.

Згідно з інформацією Шостої Харківської державної нотаріальної контори, після смерті ОСОБА_4 була заведена спадкова справа № 601/2016 за заявою ОСОБА_1 .

Підставою для визнання нотаріусом Матвієнкової О. В. спадкоємцем ОСОБА_4 було рішення Московського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2016 року в справі № 643/9086/16-ц, яким встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 з 01 квітня 2009 року до 11 березня 2015 року.

09 лютого 2017 року, на підставі цього рішення, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, № 3-76, на квартиру АДРЕСА_1 .

Того ж дня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру.

10 лютого 2017 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу ОСОБА_1 продала квартиру ОСОБА_2 . Продаж вчинено за 101 200,00 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 06 березня 2017 року задоволено частково апеляційну скаргу Харківської міської ради, рішення Московського районного суду міста Харкова від 15 серпня 2016 року в справі № 643/9086/16-ц скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту залишено без розгляду.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в справі № 638/6366/17 за заявою Харківської міської ради про визнання спадщини (спірної квартири) відумерлою з підстав наявності спору про право на квартиру.

07 березня 2017 року ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу продав квартиру ОСОБА_3 . Продаж вчинено за 675 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 41 Конституції України та статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За приписами частини першої та п`ятої статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно за його місцезнаходженням.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Основним речово-правовим способом захисту права власності є віндикаційний позов.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

У цій справі суди встановили, що ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину на підставі судового рішення, яке в подальшому було скасоване. Спадкоємців після смерті ОСОБА_4 немає, тому визнали квартиру АДРЕСА_1 відумерлою спадщиною та передали її в комунальну власність територіальної громади міста Харкова. Рішення суду першої інстанції в цій частині набрало законної сили та не є предметом касаційного оскарження.

Отже, Харківська міська рада як власник спірної квартири наділена правом витребувати своє майно від останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України, оскільки це майно вибуло із володіння територіальної громади міста Харкова не з її волі, тому і подальше його відчуження іншим особам також не створює правових підстав для захисту прав останнього набувача.

На час пред`явлення цього позову останнім набувачем квартири є ОСОБА_3, який набув її на підставі договору купівлі-продажу від 07 березня 2017 року.

Відповідно до статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване.

Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Враховуючи викладене, оскільки спірна квартира вибула з володіння територіальної громади міста Харкова не з їхньої волі, суд першої інстанції зробив правильний висновок про витребування цієї квартири в ОСОБА_3 .

За обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) .

Верховний Суд враховує, що безпідставно набувши право власності на спірну квартиру, ОСОБА_1 без відома та волі позивача, за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про оскарження Харківською міською радою рішення суду, на підставі якого їй було видано свідоцтво про право на спадщину, відразу же відчужила цю квартиру ОСОБА_2, який протягом декількох тижнів відчужив її ОСОБА_3, за умов, які мали б викликати сумнів у останнього, який проявивши обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності на квартиру, і за необхідності отримавши правову допомогу, мав би зважити на такі обставини при укладенні правочину купівлі-продажу квартири.

При цьому ОСОБА_3 не позбавлений права на відшкодування за рахунок продавця майна збитків на підставі статті 661 ЦК України. Розрахунки між власником та добросовісним набувачем при витребуванні майна із чужого незаконного володіння проводяться у відповідності до порядку, визначеного статтею 390 ЦК України.

З огляду на викладене, апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про витребування майна.

Разом з тим, враховуючи те, що належним способом захисту порушеного права власності позивача в цій ситуації є витребування майна від нинішнього його володільця шляхом пред`явлення віндикаційного позову, позовні вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасування рішень про державну реєстрацію права власності не є ефективним способом захисту порушеного права, тому висновки апеляційного суду про відмову в задоволенні цих вимог правильні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про витребування майна скасувати й залишити в силі рішення суду першої інстанції в цій частині; постанову апеляційного суду в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасуваннярішень про державну реєстрацію права власності залишити без змін.

Також, у зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного суду в частині вимог про витребування майна, наявні підстави для зміни додаткової постанови суду апеляційної інстанції, якою вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме зменшення суми стягнутого судового збору за подання ОСОБА_3 апеляційної скарги з 9 000,00 грн до 6 600,00 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року в частині позовних вимог про витребування майна скасувати, рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 липня 2021 року в цій частині залишити без змін.

Постанову Харківського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року в частині позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, скасуваннярішень про державну реєстрацію права власності залишити без змін.

Додаткову постанову Харківського апеляційного суду від 10 листопада 2022 року змінити, зменшивши суму стягнутих з Харківської міської ради на користь ОСОБА_3 судових витрат, сплачених при поданні апеляційної скарги, з 9 000,00 грн до 6 600,00 грн.