розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року у складі судді Клименко А. Я. та постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Собини О. І., Кононенко О. Ю., Криворотенка В. І.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що починаючи з 18 червня 2012 року до 19 серпня 2018 року він проживав зі ОСОБА_2 разом однією сім`єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання позивач та відповідачка піклувалися один про одного, мали теплі сімейні відносини, були пов`язані спільним побутом, спільними інтересами, мали взаємні права та обов`язки, мали спільний бюджет, в рамках якого разом купували речі (меблі, побутову техніку), разом проводили спільний час та дозвілля, вели активний спосіб життя, відвідували концерти та театри, подорожували як Україною, так і за кордоном, мали спільних друзів, разом святкували дні народження та інші сімейні свята, окрім цього планували зачати та народити спільних дітей.

Позивач вказує, що під час спільного проживання сторони за спільні кошти придбали автомобіль MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску, право власності на який було зареєстровано за відповідачкою. Крім того, під час спільного проживання ним у 2014-2016 роках за власні кошти були здійсненні капітальні ремонти належних відповідачці нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_5, АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, що призвело до істотного збільшення вартості вищезазначених нежитлових приміщень.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив суд:

- встановити факт його проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 15 квітня 2013 року до 19 серпня 2018 року;

- визнати об`єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 автомобіль MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску, нежитлові приміщення, що знаходяться за адресами: АДРЕСА_5, АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 в АДРЕСА_4 ;

- здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя, шляхом визнання права власності на частину кожного з вказаних нежитлових приміщень за ОСОБА_1 та на частину за ОСОБА_2 ;

- визнати за відповідачкою право власності на автомобіль MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску, зобов`язавши останню виплатити позивачу грошову компенсацію за частину зазначеного автомобіля.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

08 березня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року.

В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати рішення Зарічного районного суду м. Суми від 28 липня 2022 року та постанову Сумського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яким встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 18 червня 2012 року до 19 серпня 2018 року; визнати майно спільною сумісною власністю подружжя: нежитлове приміщення загальною площею 202,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (дата державної реєстрації 05 лютого 2018 року), автомобіль MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску; здійснити поділ зазначеного спільного майна подружжя.

Касаційна скарга не містить доводів в частині вирішення судами позовних вимог про визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та поділ нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, тому судові рішення в указаній частині вимог не підлягають касаційному перегляду в силу приписів статті 400 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу від 25 квітня 2023 року ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Оніщенка О. В. просить суд касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

20 червня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з 06 липня 1996 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3, має від шлюбу двох дітей - сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заочним рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 15 березня 2013 року цей шлюб був розірваний.

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_7 .

Місце проживання ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_8 .

07 липня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску.

05 лютого 2018 року за ОСОБА_2 на підставі акту прийому-передачі від 01 лютого 2018 року зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5, загальною площею 202,5 кв.м, про що внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав не нерухоме майно.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині відповідають.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною другою статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ) встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

У частинах першій та другій статті 21 СК України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частиною першою статті 36 СК України встановлено, що шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; свідчення свідків; листи ділового та особистого характеру тощо; свідоцтво про смерть одного із "подружжя"; свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин ( рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 (v005p710-99) ).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) зроблено висновок, що "вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України)".

Згідно з положеннями статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не надав суду достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження факту його спільного проживання однією сім`єю з відповідачкою, зокрема не доведено наявність між ним та відповідачкою усталених відносин притаманних подружжю.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).

При таких обставинах суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Оскільки позовні вимоги про визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та поділ автомобіля MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску, і нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, є похідними від позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, то вказані вимоги задоволенню також не підлягають.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених заявником постановах Верховного Суду, є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржені судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання об`єктами права спільної сумісної власності подружжя та поділ автомобіля MERCEDES-BENZ ML 250 CDI, коричневого кольору, 2015 року випуску, і нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.