Постанова

Іменем України

08 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 686/24339/22

провадження № 61-9613св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - держава Україна в особі Верховного Суду,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області, у складі судді Мазурок О. В., від 05 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В., від 01 червня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування шкоди.

Позов ОСОБА_2 обґрунтував порушенням свого права на судовий захист, яке полягає у невиконанні судового рішення у справі № 686/4032/21 в період із 13 жовтня 2022 року по 13 листопада 2022 року.

Наголошував, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, а фактом, з яким закон пов`язує наявність підстави для відшкодування моральної шкоди, є порушення його права на судовий захист внаслідок тривалого невиконання рішення суду.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив суд стягнути з держави Україна 5 000 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 05 квітня 2023 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 червня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили із недоведеності позовних вимог. При цьому судами враховано, що позивач не обґрунтував вимогу про відшкодування державою моральної шкоди, не зазначив фактів (обставин), за яких можна було б стверджувати про порушення його прав та невиконання державою конкретних обов`язків, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів про те, що відносно ОСОБА_1 . Верховним Судом були вчинені неправомірні дії, які знаходяться у прямому причинному зв`язку із завданням йому моральної шкоди.

Також враховано, що Верховний Суд не є органом, який наділений повноваженнями представляти державу Україна в спірних правовідносинах, оскільки фактично підставою позову є тривале невиконання судового рішення у справі № 686/4032/21, яке за змістом підлягає виконанню Державною казначейською службою України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

26 червня 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 червня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У липні 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник вказує те, що суди не врахували висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19,

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19,

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20,

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17,

від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 569/20510/19, у справах № 686/8422/20, № 686/13784/21, № 686/4032/21, у постанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі № 910/13573/21, у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 27 вересня 2017 року у справі

№ 6-1435цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначає, що суди встановили факт невиконання судового рішення, але безпідставно відмовили у задоволенні позову. При цьому для деліктних зобов`язань по виконанню рішення суду доведення вини особи не має значення, а важливим є факт його фактичного виконання у визначений законом строк.

Наголошує, що в позові основним юридичним питаннями були заявлена шкода за тривале невиконання рішення суду і порушення його права на судовий захист.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому в липні 2023 року відзиві на касаційну скаргу Верховний Суд, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Зазначає, що позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про заподіяння йому Верховним Судом моральної шкоди, необґрунтовано її розмір, не зазначено у чому полягає незаконність дій чи бездіяльності Верховного Суду. Більш того, Верховний Суд не є тим органом, який наділений повноваженнями представляти державу Україну в спірних правовідносинах. Також наголошує, що судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснюється на підставі ЦПК України (1618-15) .

Фактичні обставини справи

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 26 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року, у справі № 686/4032/21 частково задоволено позов ОСОБА_1 . Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 500 грн моральної шкоди. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08 червня 2022 року касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства внутрішніх справ України залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року залишено без змін.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті - шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил передбачених зокрема статтями 1173, 1174 ЦК України.

У пункті 32 постанови від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 вказала, що необхідною умовою для притягнення держави до відповідальності за дії, бездіяльність органу державної влади у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Наявність цих умов у межах розгляду цивільної справи має довести позивач.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначається, зокрема Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (845-2011-п) , в редакції постанови від 30 січня 2013 року № 45, з відповідними змінами (далі - Порядок).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

У розглядуваній справі ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач.

Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій про те, що позивач у розглядуваній справі не довів наявності правових підстав для покладення на державу в особі Верховного Суду цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 лютого 2022 року у справі № 686/18269/21 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Сьомого апеляційного адміністративного суду про відшкодування шкоди, від 07 вересня 2022 року у справі № 686/19910/21 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування шкоди.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), пославшись на положення ЦПК України (1618-15) , вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним

иу постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19,

від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19,

від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20,

від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17,

від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а, від 16 червня 2020 року у справі № 569/20510/19, у справах № 686/8422/20, № 686/13784/21, № 686/4032/21, у постанові Верховного Суду від 07 березня 2023 року у справі № 910/13573/21, у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14, від 27 вересня 2017 року у справі

№ 6-1435цс17, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до помилкового тлумачення заявником норм права і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі "Пономарьов проти України") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до

частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

За змістом частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а отже відсутні правові підстави для розгляду скарги в судовому засіданні за особистої участі учасників справи, про що просив ОСОБА_1 у касаційній скарзі.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області

від 05 квітня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду

від 01 червня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников