Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2009 року у складі судді

Гандзій Д. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року

у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У квітні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - АТ "Райффайзен Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позов обґрунтовано тим, що 21 грудня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0034/74/87213, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 98 455,00 доларів США, строком до 21 грудня 2027 року, із сплатою 12,65 % відсотків річних за користування кредитними коштами щомісячно 1 129,01 доларів США, згідно

з графіком погашення кредиту.

Відповідно до пунктів 1 та 4 кредитного договору, банк повністю та в строки виконав зобов`язання за договором, надавши кредит ОСОБА_1 у сумі

98 455,00 доларів США.

ОСОБА_1 неналежним чином виконував умови кредитного договору, вчасно не повертав позивачу кредитні кошти та не сплачував відсотки за користування кредитними коштами.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 листопада 2006 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" і ОСОБА_2 укладений договір поруки, за умовами якого остання зобов`язалася відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.

Згідно з пунктом 3.1 договору поруки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_2, як поручитель, несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов`язань у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, тобто, на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання позовної вимоги.

21 грудня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки, згідно з яким відповідач передав

у заставу нерухоме майно, а саме, житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, та земельну ділянку площею 0,1500 га, у тому числі по угіддям: рілля - 0,0567 га, забудовані землі - 0,0933 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), які розташовані за адресою:

21 грудня 2007 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки, площею 0,1500 га, у тому числі по угіддям: рілля - 0,0567 га, забудовані землі - 0,0933 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташовані за адресою:

У зв`язку з невиконання умов кредитного договору станом на 10 квітня 2009 року заборгованість відповідачів перед банком складає 121 939,65 доларів США, що

в еквіваленті становить 938 935,29 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом 751 414,51 грн; заборгованість за відсотками 7 291,82 грн; заборгованість за простроченими відсотками 87 565,56 грн; заборгованість за пенею 92 663,40 грн.

Посилаючись на ці обставини, "Райффайзен Банк Аваль" просило солідарно стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитом на загальну суму 938 935,29 грн.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня

2009 року позов ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено. Солідарно стягнено

з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2007 року

№ 014/0034/74/87213 у розмірі 938 935,29 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення мотивоване тим, що позичальник не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2009 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що позичальник допустив порушення зобов`язання з погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителя.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2009 року та постанову Одеського апеляційного суду від 13 лютого 2023 року,

в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом необґрунтовано відхилено клопотання про зупинення провадження у справі, яке має значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

У травні 2023 року АТ "Райффайзен Банк" подало до суду відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи касатора зазначені в касаційній скарзі про те, що їй не було відомо про укладення кредитного договору та поручитель не надавала згоду на отримання кредиту, спростовується заявою-згодою на укладення кредитного договору, договором поруки та договором іпотеки.

У червні 2023 року ОСОБА_3 направила до суду заперечення на відзив на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального

і процесуального права.

Встановлені судами обставини

21 грудня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 014/0034/74/87213, за умовами якого позичальнику наданий кредит у сумі 98 455,00 доларів США на строк до 21 грудня 2027 року із сплатою 12,65 % відсотків річних за користування кредитними коштами, щомісячно

1 129,01 доларів США, згідно з графіком погашення кредиту.

Відповідно до умов укладеного договору, кредитний договір складається з графіку погашення кредиту (додаток № 1 до кредитного договору).

Кредит отриманий позичальником 21 грудня 2007 року, що підтверджується підписаним кредитним договором.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 21 грудня

2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладено договір поруки, за умовами якого, остання зобов`язалася відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, а саме: як поручитель, який несе солідарну відповідальність перед банком за виконання боргових зобов`язань у тому ж обсязі, що і ОСОБА_1 (боржник), включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.

Відповідно до договору поруки від 21 грудня 2007 року у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості, встановлену на момент подання вимоги, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків або отримання задоволення за рахунок майна, яке є предметом іпотеки.

ОСОБА_1 на порушення умов кредитного договору, своєчасно й у повному обсязі не погашав кредит та не сплачував відсотки за користування коштами.

Банком на адресу відповідачів направлялися попередження та претензії - вимоги щодо погашення боргу, а саме: 31 липня, 21 жовтня, 12 грудня 2008 року, доказом відправки яких є поштові повідомлення з відповідними штампами відділення зв`язку.

Відповідно до розрахунку кредитора заборгованість відповідачів за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № 014/0034/74/87213 станом на 10 квітня

2009 року становить 938 935,29 грн, у тому числі: заборгованість за кредитом - 751 414,51 грн; заборгованість за відсотками - 7 291,82 грн; заборгованість за простроченими відсотками - 87 565,56 грн; заборгованість за пенею -

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором,

а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 цього Кодексу).

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, заставою, порукою.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що ОСОБА_1 неналежним чином виконував умови кредитного договору у зв`язку з чим виникла заборгованості, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для солідарного стягнення з боржника та поручителя заборгованості за кредитом, згідно з вимогами статті 526 ЦК України, якою передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України (435-15) .

Верховний Суд погоджується, що за встановленими у цій справі обставинами неналежне виконання грошового зобов`язання призвело до виникнення заборгованості за кредитним договором, яка підлягає стягненню з боржника та поручителя.

У своїй касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про зупинення провадження у справі, яке має значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі:

1) смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво;

2) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції;

3) призначення або заміни законного представника у випадках, передбачених статтею 63 цього Кодексу;

4) надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення;

4-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі

у зв`язку з проведенням медіації;

5) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді;

6) об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд відхиляє аргумент заявниці про необґрунтованість відмови

у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки при розгляді справи апеляційний суд не встановив наявності обставин, з якими пов`язується обов`язковість зупинення провадження у справі, та визнав, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що ОСОБА_3 не підписувала договір поруки, то Верховний Суд вважає зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною третьою статті 102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Отже, висновок експерта відноситься до засобів доказування нарівні із іншими доказами у справі та не має будь-яких переваг поряд з іншими доказами у справі.

Питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки ОСОБА_3 не подавала клопотання про проведення експертизи, а судом не встановлено сукупності підстав, за яких експертиза може бути призначена з ініціативу суду, тому апеляційний суд переглянув в апеляційному порядку справу за наявними у матеріалах справи доказами та не встановив порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для його скасування з цих причин.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані, з якими погоджується й суд касаційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційним судом не встановлено. Отже доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли своє підтвердження.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, з урахуванням неможливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені

в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушені норми матеріального чи процесуального права, тому касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення залишенню без змін.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.