розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - на постанову Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який було уточнено, до ОСОБА_3, комунального підприємства "Київпастранс" (далі - КП "Київпастранс"), приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (далі - ПрАТ "СК "Універсальна") про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позовна заява мотивована тим, що 02 березня 2018 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та пасажирського автобуса "МАЗ-107467", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 . Останній перебував у трудових відносинах з КП "Київпастранс" згідно з наказом від 01 червня 2013 року № 94-к. Унаслідок ДТП він, як пасажир автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", отримав тілесні ушкодження. Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 759/18378/18, що набрав законної сили, встановлено вину ОСОБА_3, водія пасажирського автобуса "МАЗ-107467", у скоєні вказаної ДТП. Цивільно-правова відповідальність водія пасажирського автобуса "МАЗ-107467" була застрахована у ПрАТ "СК "Універсальна" відповідно до полісу серії АК № 7554987 від 14 жовтня 2015 року.

Позивач зазначав, що внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 йому було завдано майнової та моральної шкоди. У період перебування на лікуванні він поніс витрати на придбання ліків та реабілітацію у загальному розмірі 45 294,72 грн, що є майновою шкодою. Моральна шкода полягала у відчутті сильного фізичного болю та страждань, спричинених неочікуваним ушкодженням здоров`я.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд:

- стягнути з КП "Київпастранс" на його користь моральну шкоду у розмірі 200 тис. грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 тис. грн;

- стягнути з ПрАТ "СК "Універсальна" на його користь майнову шкоду у розмірі 45 294,72 грн. та моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, КП "Київпастранс", ПрАТ "СК "Універсальна", в якому, посилаючись на ті самі фактичні обставини, вказував, що внаслідок ДТП йому було завдано майнової та моральної шкоди. У період перебування на лікуванні він поніс витрати на придбання ліків у загальному розмірі 35 732,71 грн, що є майновою шкодою. Моральна шкода полягала у відчутті сильного фізичного болю та страждань, спричинених неочікуваним ушкодженням здоров`я.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2, уточнивши позовні вимоги, просив суд:

- стягнути з КП "Київпастранс" на його користь моральну шкоду у розмірі 500 тис. грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 тис. грн;

- стягнути з ПрАТ "СК "Універсальна" на його користь майнову шкоду у розмірі 80 408,71 грн та моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року вищевказані позови об`єднано в одне провадження.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року у складі судді Журибеди О. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з КП "Київпастранс" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 тис. грн та витрати на правову допомогу - 10 тис. грн, а всього - 210 тис. грн.

Стягнуто з ПрАТ "СК "Універсальна" на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 44 936,75 грн, моральну шкоду - 10 тис. грн, а всього - 54 936,75 грн.

У задоволенні решти позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з КП "Київпастранс" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 тис. грн та витрати на правову допомогу - 10 тис. грн, а всього - 510 тис. грн.

Стягнуто з ПрАТ "СК "Універсальна" на користь ОСОБА_2 майнову шкоду у розмірі 35 732,71 грн, моральну шкоду - 10 тис. грн, а всього - 45 732,71 грн.

У задоволенні решти позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що 02 березня 2018 року з вини ОСОБА_3 сталася ДТП, внаслідок якої завдано шкоди здоров`ю позивачам: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Між діями ОСОБА_3 та настанням шкоди є причинно-наслідковий зв`язок, а тому ПрАТ "Страхова компанія "Універсальна", як страховик винуватця ДТП, має відшкодувати у встановленому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-15) порядку шкоду, так як несе відповідальність за шкоду, завдану здоров`ю позивачам. Крім того, шкода, завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм, а тому КП "Київпастранс", з яким водій тролейбуса перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за моральну шкоду, завдану здоров`ю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Задовольняючи вимогу про стягнення на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 10 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що такі судові витрати, понесені позивачами, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, а тому вони відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційні скарги КП "Київпастранс" та ПрАТ "СК "Універсальна" задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року у частині відшкодування моральної шкоди за рахунок ПрАТ "СК "Універсальна" змінено, стягнуто з ПрАТ "СК "Універсальна" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 2 246,84 грн та з ПрАТ "СК "Універсальна" на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1 786, 63 грн.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року у частині відшкодування моральної шкоди за рахунок КП "Київпастранс" змінено, стягнуто з КП "Київпастранс" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн та з КП "Київпастранс", на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 100 тис. грн.

У іншій частині рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 липня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності правових підстав для відшкодування позивачам майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку в частині визначення розміру моральної шкоди. Стягуючи з ПрАТ "СК "Універсальна" на користь кожного з позивачів по 10 тис. грн моральної шкоди, суд першої інстанції не врахував положення статті 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", які обмежують розмір виплати моральної шкоди 5 відсотками від страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю. Встановивши, що згідно з наданих доказів розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_1 становить 44 936,75 грн, а ОСОБА_2 - 35 375,71 грн, апеляційний суд вважав, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з ПрАТ "СК "Універсальна" на користь ОСОБА_1 становить 2 246,84 грн, а на користь ОСОБА_2 - 1 786,63 грн.

Крім того, суд першої інстанції не врахував, що внаслідок ДТП ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 02 березня 2018 року по 20 березня 2018 року з приводу забоїв м`яких тканин та перелому ноги, а ОСОБА_2 - у період з 02березня 2018 року по 12 березня 2018 року з приводу забоїв м`яких тканин і переломами обох ніг. За наслідками ДТП ОСОБА_2 було встановлено строкову 3 групу інвалідності з 09 жовтня 2018 року по 01 листопада 2019 року, за висновками медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) останній може працювати за фахом з обмеженням обсягу праці. Відомості про продовження ОСОБА_2 3 групи інвалідності після 01 листопада 2019 року у матеріалах справи відсутні. З огляду на вищевказані обставини суд апеляційної інстанції вважав, що наявні правові підстави для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру відшкодування моральної шкоди за рахунок КП "Київпастранс", а саме на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 50 тис. грн, на користь ОСОБА_2 - 100 тис. грн. Вказана сума, на думку апеляційного, буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди скасувати, а рішення районного суду в цій частині залишити в силі.

У решті позовних вимог судове рішення апеляційного суду не оскаржуються.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній малозначній справі та витребувано її матеріали з Святошинського районного суду м. Києва. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, зменшуючи суму на відшкодування моральної шкоди, оцінив час перебування позивачів у лікарні та незначні пошкодження їх здоров`я, проте не досліджував висновки судово-медичної експертизи від 25 квітня 2018 року № 468/е по ОСОБА_2 та висновки судово-медичної експертизи від 02 травня 2018 року № 475/е по ОСОБА_1 . Крім того, суд апеляційної інстанції не надав оцінки поведінці КП "Київпастранс", який протягом п`яти років з часу настання ДТП, не надали позивачам будь-якої допомоги. Станом на 01 листопада 2022 року ОСОБА_2 було вкотре призначено 3 групу інвалідності, проте вже довічно. Апеляційний суд, на відміно від суду першої інстанції, не досліджував вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 759/18378/18, яким ОСОБА_3, винуватця ДТП, засуджено за частиною першою статті 286 КК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив позивачів про дату, час і місце розгляду справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив КП "Київпастранс" на касаційну скаргу представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_4, в якому зазначено, що оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд належним чином дослідив обставини справи, врахував принципи розумності, справедливості та співмірності.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що 02 березня 2018 року на Брест-Литовському шосе, 18 км. (автодорога М-06 Київ-Чоп") сталася ДТП за участю автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter", реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 і пасажирського автобуса "МАЗ-107467", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3,який на момент ДТП перебував у трудових відносинах з КП "Київпастранс".

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія пасажирського автобуса "МАЗ-107467", реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована у ПрАТ "СК "Універсальна".

Внаслідок ДТП водій автомобіля "Mercedes-Benz Sprinter",реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_2 та пасажири: ОСОБА_1 і ОСОБА_6, отримали тілесні ушкодження.

Вироком Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 759/18378/18 встановлено вину у ДТП водія пасажирського автобуса"МАЗ-107467", реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить КП "Київпастранс".

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 02 березня 2018 року по 20 березня 2018 року, що підтверджується виписками із медичної картки стаціонарного хворого № 281. Матеріалами справи підтверджено понесені ОСОБА_1 витрати на придбання медичних препаратів, які були йому призначені на суму 37 391,75 грн та витрати на реабілітацію на суму 7 545 грн.

ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у період з 02 березня 2018 року по 12 березня 2018 року, що підтверджується виписками із медичної картки стаціонарного хворого № 279 та довідкою МСЕК. Матеріалами справи підтверджено понесені ОСОБА_2 витрати на придбання медичних препаратів, які були йому призначені на суму 35 732,71 грн.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК Україниморальна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно із положеннями частини першої статті 1168 ЦК Україниморальна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з положеннями статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких

фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (v0004700-95) (зі змінами та доповненнями) "Про судову практику

в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку

з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (у тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 26-1 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" моральна шкода, яка має бути сплачена страховиком у розмірі

5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Таким чином, особа, вважаючи страхове відшкодування моральної

шкоди недостатнім для відшкодування моральної шкоди, має право на відшкодування відповідачем різниці між фактичним розміром завданої моральної шкоди і страховою виплатою, належною йому до виплати від страховика.

З огляду на викладене, апеляційний суд, встановивши, що розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю ОСОБА_1, становить 44 936,75 грн, а ОСОБА_2 - 35 375,71 грн, дійшов правильного висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з ПрАТ "СК "Універсальна" на користь ОСОБА_1 становить 2 246,84 грн, а на користь ОСОБА_2 - 1 786,63 грн, тобто 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Щодо визначення розміру морального відшкодування, який підлягає стягненню з КП "Київпастранс", з вини працівника якого сталася ДТП, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про зменшення суми на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 зі 200 тис. грн до 50 тис. грн, а також ОСОБА_2 зі 500 тис. грн до 100 тис. грн відповідно. Зазначений розмір моральної шкоди буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості.

У силу вимог статті 400 ЦПК України касаційний суд не має права переоцінювати докази.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд не досліджував вирок Святошинського районного суду м. Києва від 26 грудня 2019 року у справі № 759/18378/18, яким ОСОБА_3, винуватця ДТП, засуджено за частиною першою статті 286 КК України, є безпідставними, так як вирок суду в кримінальному провадженні, що набрав законної сили, є обов`язковим для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).

Посилання касаційної скарги на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив позивачів про дату, час і місце розгляду справи, не заслуговують на увагу, оскільки про дату, час і місце розгляду справи позивачі та їх представник були повідомлені належним чином, проте у судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили (т. 2, а. с. 181).

Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд дав належну правову оцінку неявки сторони позивачів.

Зазначеним спростовуються доводи касаційної скарги у відповідній частині.

Інші доводикасаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а в основному зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.