Постанова

Іменем України

03 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 585/1180/22

провадження № 61-5851св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - колективне підприємство "Торговий Дім",

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу колективного підприємства "Торговий Дім" на постанову Сумського апеляційного суду від 23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Філонової Ю. О., Собини О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року колективне підприємство "Торговий Дім" (далі - КП "Торговий Дім") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення боргу з орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що 02 січня 2022 року КП "Торговий Дім", як орендодавець, та фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1, як орендар, що діяв на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В02 № 803672, уклали договір оренди нежитлового приміщення. Відповідно до пункту 1 договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування частину торгового приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 60 кв. м, для торгівлі непродовольчими товарами. Термін оренди з 02 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року (пункт 4.1 договору). Відповідно до умов договору відповідач зайняв орендоване приміщення, проте, орендну плату за січень і лютий 2022 року сплатив несвоєчасно, а за всі наступні місяці орендну плату взагалі не сплачував. Крім того, відповідач умисно надав орендодавцю неправдиву інформацію, що він є зареєстрованим підприємцем та має право здійснювати торгівлю, як суб`єкт підприємницької діяльності, оскільки на час укладення договору оренди державна реєстрація відповідача, як суб`єкта підприємницької діяльності, була скасована. Отже, здійснювати торгівлю у переданому для торгівлі непродовольчими товарами нежитловому приміщенні відповідач не мав права. При цьому після обстеження орендованого приміщення було виявлено факт нецільового використання орендованого приміщення. У телефонному режимі відповідача повідомлено про одностороннє розірвання договору оренди від 02 січня 2022 року. Проте ОСОБА_1 не відреагував на вказане повідомлення, у зв`язку з чим йому було направлено листа від 26 квітня 2022 року № 10 "Повідомлення про розірвання договору оренди нерухомого майна" у зв`язку з порушенням ним пунктів 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3, розділу 4 договору оренди. У вказаному листі було вказано дату розірвання договору - 01 травня 2022 року та заявлено вимогу повернути орендоване нежитлове приміщення до указаного строку, погасити заборгованість по оренді та інших платежах, привести приміщення у належний стан. Вказаний лист було повернуто за зворотною адресою за письмовою відмовою адресата від його отримання.

Посилаючись на викладене, КП "Торговий Дім" просило суд:

- розірвати з 01 травня 2022 року договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між КП "Торговий Дім" та ОСОБА_1, щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 60 кв. м;

- виселити ОСОБА_1 із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 60 кв. м, та стягнути з нього на користь КП "Торговий Дім" 36 тис. грн боргу з орендної плати, пеню за кожний день прострочення орендної плати у розмірі 1% від суми заборгованості в сумі, обрахованій на день ухвалення рішення суду, втрати від інфляції в розмірі, обрахованому на день ухвалення рішення суду, неустойку з розрахунку подвійної плати за найм речі за весь час прострочення у розмірі, обрахованому на день ухвалення рішення суду, 7 443,00 грн витрат по сплаті судового збору та 13 тис. грн витрат на оплату правничої допомоги.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2022 року у складі судді Євтюшенкової В. І. позов КП "Торговий Дім" задоволено.

Розірвано з 01 травня 2022 року договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року, укладений між КП "Торговий Дім" та ОСОБА_1, щодо частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 60 кв. м.

Виселено ОСОБА_1 із частини торгового приміщення для торгівлі непродовольчими товарами за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 60 кв. м.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "Торговий Дім" 36 тис. грн боргу з орендної плати; пеню за кожний день прострочення орендної плати у розмірі 1% від суми заборгованості - 99 тис. грн, втрати від інфляції - 7 276,27 грн; неустойку з розрахунку подвійної плати за найм речі за час весь прострочення - 167 200 грн; 7 443 грн витрат по сплаті судового збору, та 13 тис. грн витрат на оплату правничої допомоги, а всього 329 919,27 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1 621,14 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні правові підстави для розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення відповідача із нежитлового приміщення та стягнення з нього боргу. Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконував умови договору оренди, не сплачував орендну плату і на вимоги орендодавця про її сплату не реагував. Крім того, у порушення умов укладеного між сторонами договору оренди відповідач передав орендоване нежитлове приміщення у володіння та користування іншій особі. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Задовольняючи вимогу про стягнення 13 тис. грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що такі судові витрати, понесені позивачем, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами, а тому вони відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29 листопада 2022 року скасовано.

Закрито провадження у справі за позовом КП "Торговий дім" до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення, виселення із нежитлового приміщення та стягнення грошових коштів.

Повернуто ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 11 164,50 грн.

Роз`яснено КП "Торговий дім" право на звернення до Сумського апеляційного суду протягом 10 днів з дня отримання цієї постанови із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що судом першої інстанції вирішено спір, де позивачем є КП "Торговий дім", а відповідачем - ФОП ОСОБА_1,а отже, вказаний спір виник між суб`єктами господарювання, унаслідок чого відповідно до пункту 15 частини першої статті 20 ГПК України він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі КП "Торговий дім",посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, справу передати для продовження розгляду до суджу апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Роменського міськрайонного суду Сумської області. Підставами касаційного оскарження зазначено пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга КП "Торговий дім" мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що спір, який виник між сторонами, підлягає розгляду у порядку господарського, а не цивільного судочинства, оскільки не врахував, що станом на 02 січня 2022 року, тобто на час укладення договору оренди нежитлового приміщення, ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність як ФОП, тому втратив статус суб`єкта господарювання. У зв`язку з цим зобов`язання за договором оренди у нього виникли не як у ФОП, а як у фізичної особи, яка не має статусу, пов`язаного з підприємницькою діяльністю. Так, договір оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року укладено між КП "Торговий дім" та ФОП ОСОБА_1 для торгівлі непродовольчими товарами, тобто для здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності, проте зазначене не свідчить про наявність у останнього статусу суб`єкта господарської діяльності. Апеляційний суд належним чином не дослідив обставини справи, не встановив наявність/відсутність між сторонами саме господарських правовідносин, суб`єктний склад спірних правовідносин, що має суттєве значення для правильного розгляду цієї справи.

Посилається на відповідні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу КП "Торговий дім", в якому зазначено, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Апеляційний суд обґрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін спору. 03 квітня 2023 року представник КП "Торговий дім" звернувся до апеляційного із заявою про передачу справи до господарського суду Сумської області у зв`язку з закриттям провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України (254к/96-ВР) принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожен із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

У ЦПК України (1618-15) передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.Отже, у порядку цивільного судочинства зазвичай можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесене до інших видів судочинства.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункт 15 частини першої статті 20 ГПК України).

Апеляційний суд на підставі вищевказаних вимог процесуального законодавства дійшов висновку про те, що у цій справі спір виник між КП "Торговий дім" та ФОП ОСОБА_1,тобто між суб`єктами господарювання, а тому за суб`єктним складом цей спір підпадає під дію вимог ГПК України (1798-12) .

Верховний Суд погоджується з висновком апеляційного суду про те, що спір у справі виник між суб`єктами господарювання, унаслідок чого відповідно до пункту 15 частини першої статті 20 ГПК України він підлягає розгляду у порядку господарського судочинства, тому апеляційний суд дійшов законного і обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги КП "Торговий дім".

Доводи касаційної скарги про те, що станом на 02 січня 2022 року, тобто на час укладення договору оренди нежитлового приміщення, ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність як ФОП, тому втратив статус суб`єкта господарювання, є безпідставними, так як доказів припинення ОСОБА_1 статусу ФОП апеляційному суду не надано, а зі змісту договору оренди нежитлового приміщення від 02 січня 2022 року вбачається, що договір укладено між КП "Торговий дім" та ФОП ОСОБА_1 для торгівлі непродовольчими товарами, тобто для здійснення ФОП ОСОБА_1 підприємницької діяльності. При цьому у цій справі визначальним є і те, для чого було укладено оспорений договір, а саме для здійснення господарської діяльності.

Інші наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу колективного підприємства "Торговий Дім" залишити без задоволення.

Постанову Сумського апеляційного суду від 23 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник