Постанова
Іменем України
02 серпня 2023 року
м. Київ
справа № 366/1866/17
провадження № 61-12316св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Іванківське лісове господарство",
відповідачі: Страхоліська сільська рада Іванківського району Київської області, правонаступником якої є Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Рибченко Олександр Георгійович, на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП "Іванківське лісове господарство" звернувся до суду з позовом до Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, правонаступником якої є Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення ради, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням 13 сесії 5 скликання Страхоліської сільської ради Іванківського району від 08 липня 2007 року № 129 "Про затвердження технічної документації з видачі громадянам України державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області" затверджено технічну документацію та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,6968 га, та ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 1,6994 га, для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району.
На підставі указаного рішення ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЖ № 016340 від 18 жовтня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 1,6968 га, кадастровий номер 3222081400:02:003:0002, а ОСОБА_2 - державний акт серії ЯЖ № 016358 від 18 жовтня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 1,6994 га, кадастровий номер 3222081400:02:003:0021.
Зазначає, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності всупереч встановленого законом порядку, у зв`язку із чим рішення сільської ради є незаконним та підлягає скасуванню, а видані на його підставі державні акти на право власності підлягають визнанню недійсними.
Вказує, що земельні ділянки, передані у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2, частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, які в силу положень статті 19, 57, 84 Земельного кодексу України та статті 5 Лісового кодексу України використовуються для ведення лісового господарства та знаходяться у віданні ДП "Іванківське лісове господарство".
Факт накладання спірних земельних ділянок на земельну ділянку лісогосподарського призначення встановлений спеціалістами українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" (далі - ВО "Укрдержліспроект"), що підтверджується листом ВО "Укрдержліспроект" від 10 квітня 2017 року за № 180, а також висновком експерта від 14 серпня 2017 року № 15/17, складеним у межах розслідування кримінальної справи.
У позовній заяві прокурор стверджує, що ДП "Іванківське лісове господарство" будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель лісового фонду не надавало, втрати лісогосподарського виробництва при вилученні спірних земельних ділянок не відшкодовувались.
Посилаючись на викладені обставини, просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення 13 сесії 5 скликання Страхоліської сільської ради Іванківського району від 08 липня 2007 року № 129 в частині, якою затверджено технічну документацію з видачі громадянам України державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах Страхоліської сільської ради та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,6968 га для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,6994 га, для ведення особистого селянського господарства;
- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані: ОСОБА_1, серії ЯЖ № 016340 від 18 жовтня 2007 року, площею 1,6998 га, ОСОБА_2, серії ЯЖ № 016358 від 18 жовтня 2007 року, площею 1,6994 га;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП "Іванківське лісове господарство" земельні ділянки загальною площею 3,3962 га, з кадастровими номерами: 3222081400:02:003:0002 та 3222081400:02:003:0021, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано, зокрема, тим, щоКиївське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП "Іванківське лісове господарство" помилково визначені позивачами як державні органи, уповноважені державою розпоряджатись землями державного лісового фонду, а заявлена прокурором позовна вимога про віндикацію земельних ділянок лісового фонду на користь ДП "Іванківське лісове господарство" є неналежним способом правового захисту інтересів держави.
Не погодившись із цим рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року рішення Іванківського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року скасовано, позов залишено без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор не надав доказів на обґрунтування власної процесуальної правомірності звернутись до суду в інтересах держави в особі відповідних органів, доказів попереднього повідомлення даних органів про необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави матеріали справи не містять, при цьому прокурор не має повноважень виступати представником у справі в інтересах ДП "Іванківське лісове господарство".
Прокурор не дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і не надав компетентному органу протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно звернутися до суду з позовом в інтересах держави, в свою чергу, прокурор самостійно повідомив суб`єкта владних повноважень про подачу до суду цього позову, не надаючи йому можливості вирішити питання в порядку, передбаченому нормами чинного законодавства.
Не погодившись із вказаною постановою, заступник керівника Київської обласної прокуратури подав касаційну скаргу.
Постановою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволено частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в частині залишення без розгляду позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства скасовано, справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 вересня 2021 року в частині позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Іванківське лісове господарство" скасовано, позов у цій частині залишено без розгляду.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не урахував, що прокурором при зверненні до суду з позовом в інтересах держави дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини четвертої статті 56 ЦПК України, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви керівника Броварської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового господарства без розгляду, як такої, що подана від імені заінтересованої особи за відсутності повноважень на ведення справи в суді.
Залишаючи позов керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі ДП "Іванківське лісове господарство" без розгляду, суд касаційної інстанції виходив з того, що законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб, зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року рішення Іванківського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року скасовано.
Ухвалено нове рішення у справі, яким позов керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києві управління лісового та мисливського господарства до Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, правонаступником якої є Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано рішення 13 сесії 5 скликання Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області № 129 від 08 жовтня 2007 року в частині, якою затверджено технічну документацію з видачі громадянам України державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,6968 га для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,6994 га для ведення особистого селянського господарства.
Визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки: серії ЯЖ № 016340, виданий 18 жовтня 2007 року на ім`я ОСОБА_1, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010734400129 від 18 жовтня 2007 року; серії ЯЖ № 016358, виданий 18 жовтня 2007 року на ім`я ОСОБА_2, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010734400147 від 18 жовтня 2007 року.
У задоволенні позовних вимог про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельних ділянок загальною площею 3,3962 га, з кадастровими номерами 3222081400:02:003:0002, 3222081400:02:003:0021, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, правонаступником якої є Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірні земельні ділянки накладаються на землі лісогосподарського призначення, які перебувають в кварталі 23 Оранського лісництва, зміна цільового призначення земельних ділянок відбулася без погодження Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, чим порушено норми чинного законодавства, тому рішення Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області № 129 від 08 жовтня 2007 року в частині затвердження технічної документації та передання у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельних ділянок підлягає визнанню незаконним та скасуванню.
Також суд вважав, що з цих підстав підлягають визнанню недійсними і державні акти на право власності на спірні земельні ділянки.
Разом із цим суд зазначив, що позовна вимога про витребування земельних ділянок на користь держави в особі ДП "Іванківське лісове господарство" не може бути задоволена, оскільки позивач не є власником і не може заявляти таку вимогу відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України.
Узагальнені доводи касаційної скарги
08 грудня 2022 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана представником - адвокатом Рибченко О. Г., на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить постанову апеляційного суду в частині задоволених позовних вимог прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Страхоліської сільської ради Іванківського району від 08 липня 2007 року № 129 в частині затвердження технічної документації з видачі ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,6968 гата в частині визнання недійсним виданого ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 016340 скасувати та відмовити у задоволенні позову у цій частині вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування правових висновків касаційного суду, викладених в інших справах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
18 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що рішенням 13 сесії 5 скликання Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області від 08 жовтня 2007 року № 129 "Про затвердження технічної документації з видачі громадянам України державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області" затверджено технічну документацію щодо відведення земельних ділянок та передано у власність для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, зокрема, ОСОБА_1 - земельну ділянку площею 1,6968 га для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 - земельну ділянку площею 1,6994 га для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначеного рішення сесії Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЖ № 016340 на право власті на земельну ділянку площею 1,6968 га, за кадастровим номером 3222081400:02:003:0002, а ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЖ № 016358 на право власності на земельну ділянку площею 1,6994 га, за кадастровим номером 3222081400:02:003:0021.
Листом № 180 від 10 квітня 2017 року ВО "Укрдержліспроект" надано фрагмент із публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів 22(28), 23(29), 24 (30), 81(20), 83(37), 84(38) і меж їх таксаційних виділів Оранського лісництва 2003 років та межами земельних ділянок згідно з поданими кадастровими номерами.
Листом № 04-36/418 від 03 березня 2017 року Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства повідомило, що управління не надавало погодження на вилучення і зміни цільового призначення на земельні ділянки із кадастровим номером 3222081400:02:003:0002 та 3222081400:02:003:0021.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та в частині вирішення позову до відповідача ОСОБА_2 у касаційному порядку не оскаржена, а тому у вказаній частині, в силу приписів статті 400 ЦПК України, не є предметом касаційного розгляду.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 4 ЦПК України, частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Згідно зі статтею 48 ЦПК України сторонами в цівільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Належними сторонами в цивільному процесі є суб`єкти переданих на розгляд суду спірних матеріально-правових відносин. При цьому, належний позивач - особа, якій належить право вимоги; належний відповідач - особа, котра повинна відповідати за позовом. Відповідно, неналежними сторонами у справі є ті особи, які не є суб`єктами права вимоги чи несення обов`язку.
Обґрунтування належності у осіб процесуальної правосуб`єктності позивача і відповідача покладається на позивача та осіб, які порушують процес на захист прав та інтересів позивача.
Разом із тим, суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.
При цьому слід ураховувати, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Тобто, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги (особа, права якої не порушені та не оспорені), суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йому у задоволенні позову.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21), від 25 жовтня 2022 року у справі № 607/14378/21.
Крім того, в пункті 114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц зазначено, що відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити.
У пункті 8.26 постанови від 05 жовтня 2022 року у справі N 923/199/21 (провадження N 12-1гс22) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся до суду з цим позовом в інтересах держави в особі, зокрема, Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства.
Таким чином, Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарств є позивачем у цій справі.
Згідно зі статтею 8 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Частиною третьою статті 17 ЛК України визначено, що ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.
Отже, питання щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, в тому числі лісовими ділянками, забезпечення заходів щодо охорони і захисту лісів законом покладено на органи виконавчої влади (Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації) за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.
Водночас до компетенції Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства належить лише погодження зміни цільового призначення земельних ділянок.
Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 369/16419/18 та у справі № 372/2969/18.
Згідно з пунктами 1, 3 Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21 березня 2012 року № 134, в редакції, чинній на час подання позовної заяви (далі - Положення № 134), обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Державному агентству лісових ресурсів України та є його територіальними органами. Голови місцевих державних адміністрацій координують діяльність обласних управлінь лісового та мисливського господарства і сприяють їм у виконанні покладених на ці органи завдань. Завданням обласних управлінь лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Державного агентства лісових ресурсів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року № 521 (521-2014-п) (далі - Положення № 521), Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства.
Підпунктами 4-9 пункту 4 Положення № 521 передбачено, що Державне агентство лісових ресурсів України відповідно до покладених на нього завдань: здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг лісів; приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії.
Крім того, згідно з підпунктами 4.1, 4.2, 4.3, 4.16, 4.18, 4.20 пункту 4 Положення про Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 22 червня 2021 року № 370, управління відповідно до покладених на нього завдань: надає адміністративні послуги; здійснює державний контроль за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин), державний контроль за дотриманням законодавства в галузі мисливського господарства і полювання, контроль за виконанням договорів про умови ведення мисливського господарства, видачу спеціальних дозволів на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування, видачу дозволів на використання мисливських тварин, що перебувають у державній власності, а також на відстріл та відлов хижих та шкідливих тварин за винятком тих, що знаходяться на територіях та об`єктах природно-заповідного фонду, видачу паспортів на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів, видачу сертифікатів про походження лісоматеріалів, методичне керівництво діяльністю підприємств, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України, відомчий контроль за станом охорони праці на підприємствах, що належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України та координуються Управлінням; управляє об`єктами державної власності, в межах, визначених законодавством; погоджує в установленому порядку надання лісів у постійне користування, а також лісів державної та комунальної власності в довгострокове тимчасове користування; виділяє особливо захисні лісові ділянки; затверджує матеріали лісовпорядкування; надає дозвіл на переведення земельних лісових ділянок до нелісових земель у цілях, пов`язаних з веденням лісового господарства.
Отже, враховуючи, що завданням Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Державного агентства лісових ресурсів України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці у сфері лісового та мисливського господарства, тому Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства є суб`єктом владних повноважень, інтереси якого може представляти прокурор, однак на законодавчому рівні воно не наділене повноваженнями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, а тому не є органом, який може бути належним позивачем у спірних правовідносинах.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 369/3147/19 (провадження № 61-897св23) та від 27 липня 2023 року у справі № 372/1710/19 (провадження № 61-1294св23).
Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства в частині визнання незаконним та скасування рішення ради в частині, якою затверджено технічну документацію з видачі ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,6968 гата в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 016340, у зв`язку з його пред`явленням неналежним позивачем.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на вказане належної уваги не звернув.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 413 ЦПК України).
У зв`язку з наведеним, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Рибченко О. Г., слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції в частині вирішення позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування рішення Страхоліської сільської ради Іванківського району від 08 липня 2007 року № 129 в частині, якою затверджено технічну документацію з видачі ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,6968 га,та в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 016340, скасувати, а рішення суду першої інстанції у цій частині залишити в силі.
Керуючись статтями 400, 412, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргуОСОБА_1, в інтересах якого діє представник - адвокат Рибченко Олександр Георгійович, задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства про визнання незаконним та скасування рішення Страхоліської сільської ради Іванківського району від 08 липня 2007 року № 129 в частині, якою затверджено технічну документацію з видачі ОСОБА_1 державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 1,6968 га,та в частині визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 016340, скасувати із залишенням в силі рішення Іванківського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року в указаній частині.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун
М. Ю. Тітов