розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ на постанову Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Карпенко О. В., Фетісової Т. Л.,

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У листопаді 2022 року Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся до суду із заявою, боржник - ОСОБА_1, заінтересована особа - Лисянський відділ державної виконавчої служби у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу його дубліката.

Заява мотивована тим, що 13 січня 2016 року рішенням Лисянського районного суду Черкаської області у справі № 700/3521/15-ц його позов про стягнення із ОСОБА_1 110 884,18 грн відшкодування витрат за його утримання під час навчання та 1 108,84 грн судового збору задоволено.

26 грудня 2016 року для виконання вказаного рішення в примусовому порядку Лисянським районним судом Черкаської області видано виконавчі листи у справі про стягнення зазначених грошових коштів та пред`явлено їх до примусового виконання.

11 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 13 січня 2016 року.

Постановою головного державного виконавця Лисянського районного відділу державного виконавчої служби Головного територіального управління юстиції (далі - Лисинянський РВ ДВС ГТУЮ) у Черкаській області від 27 квітня 2017 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними). Однак, про повернення виконавчих документів стягувачу Одеський державний університет внутрішніх справ обізнаний не був, оскільки на адресу університету вони не надходили.

Заявник посилався на те, що вказаний факт підтверджується довідкою відділення документального забезпечення Одеського державного університету внутрішніх справ від 22 серпня 2022 року, згідно з якою у період з 01 січня 2016 року до 22 серпня 2022 року до відділення документального забезпечення для реєстрації листи від відділу державної виконавчої служби Лисянського району Черкаської області, у змісті яких зазначено громадянина ОСОБА_1, не надходили.

Про те, що виконавчий лист повернуто стягувачу останній дізнався після подання ОСОБА_1 скарги на постанову про накладення арешту на його майно, винесену в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Зокрема, 22 липня 2022 року на електронну адресу стягувача надійшла повістка про виклик до Лисянського районного суду Черкаської області у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність щодо незняття арешту з майна.

04 серпня 2022 року із суду надійшли скановані матеріали скарги ОСОБА_1, зі змісту яких вбачалося посилання боржника на постанову головного державного виконавця Лисянського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 27 квітня 2017 року, якою виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 ЗУ "Про виконавче провадження".

Отже, в процесі розгляду цієї скарги Одеському державному університету внутрішніх справ і стало відомо про повернення виконавчого документа, після чого було проведено перевірку його надходження у відділення документального забезпечення. При її розгляді також встановлено, що у Лисянському відділі ДВС у Звенигородському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ), відсутні матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1, згідно з якими було накладено арешт на майно ОСОБА_1, так як вони знищені.

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 09 серпня 2022 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Лисянського ВДВС у Звенигородському районі Черкаської області щодо незняття арешту відмовлено. Зазначена ухвала була оскаржена боржником в апеляційному порядку та постановою Черкаського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року залишена без змін. Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що рішення Лисянського районного суду Черкаської області у справі № 700/3521/15-ц про стягнення із ОСОБА_1 110 884,18 грн відшкодування витрат за його утримання під час навчання та стягнення 1 108,84 грн. судового збору боржником не виконане.

Зазначав, що не втратив законного інтересу у реальному виконанні рішення суду та повторно пред`явив би виконавчі листи до примусового виконання в межах встановлених законом строків, у разі надходження цих листів, втім очевидно, що оригінали виконавчих листів було втрачено. Втрата оригіналів виконавчих листів призвела до того, що Одеський державний університет внутрішніх справ своєчасно не дізнався про їх повернення і тому пропустив строк на їх повторне пред`явлення до примусового виконання. Вказані причини є поважними як для поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і для видачі дубліката відповідного виконавчого листа.

Ураховуючи наведене, Одеський державний університет внутрішніх справ просив суд поновити йому строк на пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа, виданого Лисянським районним судом Черкаської області 08 лютого 2016 року у справі № 700/3521/15-ц та видати йому дублікат виконавчого листа.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2022 року заяву Одеського державного університету внутрішніх справ про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу його дубліката задоволено.

Поновлено Одеському державному університету внутрішніх справ строк для пред`явлення до примусового виконання виконавчого листа, виданого 08 лютого 2016 року Лисянським районним судом Черкаської області на виконання рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 13 січня 2016 року у справі про стягнення із ОСОБА_1 витрат за навчання у розмірі 110 884,18 грн.

Видано Одеському державному університету внутрішніх справ дублікат виконавчого листа, виданого 08 лютого 2016 року Лисянським районним судом Черкаської області на виконання рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 13 січня 2016 року про стягнення із ОСОБА_1 витрат за навчання у розмірі 110 884,18 грн.

Ухвала районного суду мотивована тим, що стягувач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строків пред`явлення виконавчого документа до виконання в межах трирічного строку після повернення виконавчого документа стягувачеві.

Суд зазначив, що законодавством України передбачено процедуру примусового виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Задовольняючи заяву, суд вважав, що позивачем з об`єктивно незалежних від нього причин було пропущено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки його було втрачено в ході пересилання поштою.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2022 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви Одеського державного університету внутрішніх справ про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання та видачу його дубліката відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована недоведеністю Одеським державним університетом внутрішніх справи об`єктивних та непереборних обставин причин пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, отже, вважав, що відсутні підстави для поновлення пропущеного стягувачем строку для пред`явлення до виконання виконавчого листа.

Апеляційний суд зазначив, що заявником не доведено належними доказами, що оригінал виконавчого листа Лисянського районного суду Черкаської області № 2/700/12/16 від 26 лютого 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ витрат за його утримання під час навчання у розмірі 110 884,18 грн дійсно був втрачений.

З огляду на відсутність підстав для поновлення пропущеного строку пред`явлення до виконання виконавчого документа, апеляційний суд вважав, що у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа слід відмовити.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Одеський державний університет внутрішніх справ, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Черкаського апеляційного суду від 15 березня 2023 року скасувати та залишити в силі ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 05 грудня 2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Одеського державного університету внутрішніх справ мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про недоведеність факту втрати виконавчого листа.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення Одеський державний університет внутрішніх справ вказує неповне з`ясування апеляційним судом фактичних обставин справи, а також те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що факт втрати оригіналу виконавчого листа підтверджується матеріалами справи, проте суд апеляційної інстанції неповно дослідив та не надав правову оцінку наявним у справі доказам.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2023 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції, відтак, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Зазначає, що безпідставне поновлення судом строків пред`явлення виконавчих листів до виконання є порушенням права на справедливий суд та не може мати місця у справі, оскільки стягувач протягом 5 років не контролював процес примусового виконання судового рішення.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Одеського державного університету внутрішніх справ задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

У частинах першій, третій статті 431 ЦПК України закріплено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами.

Як указано в підпункті 17.4 пункту 17 Розділу XIII ЦПК України (1618-15) "Перехідні положення" у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз пункту 17.4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України (1618-15) , дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому, виданий він може бути лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець.

Відповідно до частини першої статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) сформульовано правовий висновок щодо можливості відмови у видачі дубліката виконавчого листа з огляду на відсутність підстав для поновлення строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання: приписи підпункту 19.4 пункту 1 розділу XI "Перехідні положення" ГПК України (1798-12) та підпункту 17.4 пункту 1 розділу XIІІ "Перехідні положення ЦПК України (1618-15) не суперечать приписам частини шостої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження", частини першої статті 433 ЦПК України, частини першої статті 329 ГПК України. Зазначені приписи перехідних положень вказаних кодексів не забороняють суду одночасно розглянути та вирішити поставлені у заяві стягувача питання про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та про видачу дубліката такого документа у разі його втрати або розглянути питання про видачу дубліката втраченого виконавчого документа після того, як суд поновив строк для пред`явлення цього документа до виконання.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання заяву стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа може бути задоволено у разі, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа до виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12 (провадження № 61-14111св20).

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили.

Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, факт якої має бути підтверджений відповідними документами, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

У справі, що є предметом касаційного перегляду, встановлено, що рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 13 січня 2016 року у справі № 700/3521/15-ц позов Одеського державного університету внутрішніх справ про стягнення із ОСОБА_1 110 884,18 грн відшкодування витрат за його утримання під час навчання та 1 108,84 грн судового збору задоволено (том 1, а. с. 8-10).

На виконання вказаного рішення Лисянського районного суду Черкаської області 26 лютого 2016 року видано два виконавчі листи. Строк пред`явлення виконавчих листів до виконання визначено в один рік (том 1, а. с. 11-12).

11 квітня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вказаного рішення (том 1, а. с. 13).

27 квітня 2017 року постановою головного державного виконавця Лисянського РВ ДВС ГТУЮ у Черкаській області виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (том 1, а. с. 14).

Отже, в період з 11 квітня 2016 року до 27 квітня 2017 року на виконанні Лисянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2/700/12/16, виданого 26 лютого 2016 року Лисянським районним судом Черкаської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ боргу в сумі 110 884,18 грн.

Постановою головного державного виконавця Лисянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вдовиченко Н. М. від 27 квітня 2017 року про повернення виконавчого документа стягувачу повернуто виконавчий лист № 2/700/12/16 від 26 лютого 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Одеського державного університету внутрішніх справ боргу в сумі 110 884,18 грн. В постанові зазначено, що копії постанови направити стягувачу та зазначено про порядок оскарження даної постанови.

Матеріали справи не містять даних про направлення копії даної постанови стягувачу.

Відповідно до довідки від 22 серпня 2022 року щодо надходження документів до відділення документального забезпечення Одеського державного університету внутрішніх справ період з 01 січня 2016 року до 22 серпня 2022 року до відділення документального забезпечення Одеського державного університету внутрішніх справ не надходили для реєстрації листи від відділу державної виконавчої служби Лисянського району Черкаської області.

Із заявою про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення його до виконання Одеський державний університет внутрішніх справ звернувся лише у листопаді 2022 року, тобто з пропуском трирічного строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що стягувач з моменту повернення 27 квітня 2017 року виконавчого листа, про хід його виконання не цікавився.

Апеляційний суд, установивши, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, а Одеським державним університетом внутрішніх справ не наведено поважних причин для його поновлення, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження апеляційним судом із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Крім того, аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду та не дають підстав вважати, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи наведене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, вважаючи, що апеляційний суд ухвалив судове рішення, яке відповідає положенням статей 263- 265 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення- без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.