У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олійникова Слобода" (далі - ТОВ "Олійникова Слобода") звернулось з позовом до ОСОБА_1, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс "Узин" (далі - ТОВ Агрокомплекс "Узин"), державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба реєстрації речових прав" Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди.

Позов мотивований тим, що у ТОВ "Олійникова Слобода" відповідно до договору оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року перебувала в оренді належна ОСОБА_1, земельна ділянка площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, яка знаходиться у межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району Київської області. Строк оренди - 10 років.

Державна реєстрація права оренди за ТОВ "Олійникова Слобода" проведена державним реєстратором реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н. І., згідно з рішенням від 24 січня 2015 року за індексним номером 18835090.

З відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ "Олійникова Слобода" стало відомо, що орендована ним у ОСОБА_1 земельна ділянка передана в оренду іншій особі - ТОВ Агрокомплекс "Узин" відповідно до договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, право оренди за яким зареєстроване відповідно до рішення державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134971 від 15 березня 2018 року 16:33:01.

Вважала, що такі дії ОСОБА_1 суперечать частині першій статті 792 ЦК України, пункту "б" частини першої статті 95 ЗК України, статтям 13, 24, 25, 31 Закону України "Про оренду землі" та умовам договору оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року, у зв`язку із чим, на підставі частини першої статті 215 ЦК України договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року має бути визнаним недійсним.

З урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021;

скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про державну реєстрацію іншого речового права - права оренди, індексний номер 40134971 від 15 березня 2018 року 16:33:01 та припинити право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" на земельну ділянку площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин".

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року позов ТОВ "Олійникова Слобода" до ОСОБА_1, ТОВ Агрокомплекс "Узин", державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди залишено без задоволення.

Рішення суду мотивовано тим, що запис про право оренди земельної ділянки за ТОВ "Ім. Котовського", правонаступником якого є ТОВ "Олійникова Слобода", що виникло згідно з договором оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року, внесений державним реєстратором 22 січня 2015 року за № 8485730. 15 березня 2018 року Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, ухвалив рішення № 40127608, яким запис про інше речове право № 8485730 скасував. Таким чином, оскільки запис про інше речове право № 8485730 від 22 січня 2015 року скасовано, ТОВ "Олійникова Слобода", яка є правонаступником ТОВ "Ім. Котовського", не набула права оренди за договором оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року, а згідно з пунктом 37 договору оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року, він не набрав чинності.

Суд першої інстанції вказав, що станом на 15 березня 2018 року, право оренди на належну ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, що знаходиться в межах землекористування Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,4000 га, у ТОВ "Олійникова Слобода" не було. Таким чином, будь-яких порушень Закону при укладенні договору оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року, судом не встановлено. Отже, підстав визнавати його недійсним немає.

Щодо позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора, суд першої інстанції зазначив, що сплив строку передбаченого частиною першою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", не є підставою для відмови у державній реєстрації прав на нерухоме майно, яка визначена у статті 24 цього Закону.

На момент ухвалення рішення державного реєстратора Комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба речових прав" Мироненко Ю. Ю., індексний номер: 40134971 від 15 березня 2018 року, 16:33:01, в Державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про право оренди ТОВ "Олійникова Слобода" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, що знаходиться в межах землекористування Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,4000 га, був скасований.

Отже, підстав для відмови у державній реєстрації права оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" за договором оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року у державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради "Комунальна служба речових прав" Мироненко Ю. Ю. не було.

Додатковим рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у стягненні витрат на правничу допомогу понесених у зв`язку із розглядом справи № 357/9020/18.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ "Олійникова Слобода" задоволено.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення наступного змісту.

Позов ТОВ "Олійникова Слобода" задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" щодо земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Олійникова Слобода" 4 405,00 грн судового збору та 22 981,55 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто з ТОВ Агрокомплекс "Узин" на користь ТОВ "Олійникова Слобода" 4 405 грн судового збору та 22 981,55 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 05 березня 2018 року уклала договір оренди земельної ділянки площею 2,4 га з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 з ТОВ Агрокомплекс "Узин", незважаючи на те, що строк договору оренди цієї ж земельної ділянки від 05 червня 2013 року між ТОВ "Ім. Котовського" (правонаступник ТОВ "Олійникова Слобода") та ОСОБА_1 ще не сплив, договір не розірваний і не визнаний недійсним, а рішення державного реєстратора щодо права оренди земельної ділянки за ТОВ "Ім. Котовського" ще не було скасоване. ТОВ "Олійникова Слобода" оскаржило у встановленому законом порядку наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5, на підставі якого виключено запис про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ "Олійникова Слобода" на підставі договору оренди від 05 червня 2013 року ще до звернення до суду з даним позовом. Тому суд першої інстанції,встановивши ці обставини під час розгляду справи, мав зупинити провадження, оскільки без вирішення питання щодо законності чи незаконності наказу неможливо встановити законність чи незаконність скасування запису про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ "Олійникова Слобода", оскільки цей наказ був єдиною підставою для вчинення таких дій реєстратором. Оскільки наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 на підставі якого виключено запис про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ "Олійникова Слобода" визнано незаконним та скасовано, то у ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" відповідно було відсутнє право на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки (до того ж такий договір укладений 05 березня 2018 року навіть до наказу Міністерства юстиції України та до рішення державного реєстратора, які були здійснені 15 березня 2018 року).

Суд апеляційної інстанції вказав, що після укладення договору від 04 грудня 2018 року про розірвання оспорюваного договору (в період розгляду цієї справи судом), 07 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_1 здійснено поділ спірної земельної ділянки, а 10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" знову укладений договір оренди по суті цієї ж земельної ділянки, проте уже з різними кадастровими номерами. Вказані дії не відповідають принципу справедливості та добросовісності, а направлені лише на здійснення перешкод позивачу у відновленні своїх прав, як орендаря земельної ділянки. Дії орендодавця ОСОБА_1 щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021 на дві окремі ділянки не впливають на можливість захисту порушеного права позивача. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб (пункт 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц).

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що системний аналіз статті 125 ЗК України та частини четвертої статті 334 ЦК України свідчить, що право оренди за договором оренди землі набувається з дня проведення його державної реєстрації. 24 січня 2015 року державним реєстратором ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18835090 та внесений запис про інше речове право № 8485730 від 22 січня 2015 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ "Ім. Котовського", що виникло згідно з договором оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року. 15 березня 2018 року Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України ухвалив рішення № 40127608, яким запис про інше речове право № 8485730 скасував. Єдиною підставою для скасування запису був наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5. Відтак визнання наказу незаконним та його скасування мають наслідком і визнання незаконними тих дій чи рішень, які вчинені на виконання цього наказу, в тому числі щодо виключення запису про інше речове право, а саме про право оренди спірної земельної ділянки за ТОВ "Олійникова Слобода".

Суд апеляційної інстанції вважав безпідставними доводи представника ТОВ Агрокомплекс "Узин" про закриття провадження у справі за відсутності предмета спору через подальше укладення 04 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" договору про розірвання оспорюваного договору, оскільки такі дії не свідчить про відсутність предмета спору та про відсутність у позивача права на оспорювання договору.

Доводи представників відповідачів про те, що визнання наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 незаконним не має будь - якого правового значення для вирішення даного спору, оскільки такий наказ був чинним на час ухвалення рішення державного реєстратора про скасування запису про право оренди ТОВ "Олійникова Слобода" на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, колегія суддів апеляційного суду відхилила, оскільки ці обставини свідчать про те, що дії державного реєстратора не були направлені на порушення прав чи інтересів позивача, що є підставою для відмови у позові до цього відповідача. Разом з тим, наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 є актом індивідуальної дії, а не нормативно - правовим актом, а відтак у разі визнання його незаконним, він є таким що суперечить закону з часу його видачі, а не з часу ухвалення судового рішення про його незаконність та скасування. А відтак, поновлення прав та інтересів позивача неможливе лише у спосіб визнання наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 незаконним та його скасуванням. На підставі цього наказу було скасоване право оренди позивача на земельну ділянку, яке виникло відповідно до договору оренди від 05 червня 2013 року.

Позивач звернувся за захистом порушеного права оренди та обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права на час звернення до суду з цим позовом.

Разом з тим, дії відповідачів, здійснені ними у період розгляду справи, а саме розірвання договору, поділ земельної ділянки, укладення нового договору оренди з проведенням відповідних реєстраційних дій призвело до неможливості у даній справі у повній мірі поновити права позивача шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та припинення право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин", яке виникло на підставі договору оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року, оскільки у такому випадку на одну і ту ж земельну ділянку буде наявне одночасне існування реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку (право оренди ТОВ "Олійникова Слобода" за договором оренди від 05 червня 2013 року та право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" за договором від 10 грудня 2018 року), що суперечить вимогам закону.

Незважаючи на це заявлені позовні вимоги на час подачі позову були законними та обґрунтованими, позивачем обрано правильний спосіб захисту, а відтак у даному випадку неможна говорити про часткове задоволення позовних вимог.

Зробивши висновок про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" витрат на правову допомогу по 22 981,55 грн з кожного суд апеляційної інстанції вказав, що витрати на правову допомогу, понесені позивачем в судах першої та апеляційної інстанціях, підтверджені, відповідачі не надали належного обґрунтування щодо не співмірності таких витрат. Саме по собі посилання на те, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки, яка є предметом договору оренди становить 42 096,00 грн не є підставою для зменшення судових витрат чи визнання таких витрат неспівмірними. При цьому, вказуючи на те, що витрати на правничу допомогу, у разі задоволення позову мають бути стягнуті у сумі не більше 8 000 грн (5 000 грн у суді першої інстанції та 3 000 грн у суді апеляційної інстанції) представники ОСОБА_1 вказували, що відповідач витратила на послуги з надання правової допомоги у даній справі 35 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року ОСОБА_1, подала касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_2, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року залишити без змін, стягнути з ТОВ "Олійникова Слобода" на користь ОСОБА_1 понесені витрати на правничу допомогу за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій в розмірі 22 500,00 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції:

неправильно застосував норми статей 6, 202, 204, 210, 640 ЦК України, статті 125 ЗК України, статті 6 Закону України "Про оренду землі", без врахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №357/8110/18, від 30 липня 2020 року у справі №357/7734/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 357/7886/18, від 12 квітня 2021 року у справі №357/8107/18, від 11 травня 2021 року у справі №357/7999/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 357/8095/19, у від 22 грудня 2021 року у справі №357/8115/18;

не врахував, що внаслідок скасування наказу Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, позивач не набув жодного речового права відносно земельної ділянки ОСОБА_1, договір оренди позивача не набув чинності, єдиним юридичним наслідком, яке має таке скасування - це повторний розгляд скарги ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, а відповідно позивач ні на час укладення оспорюваних договорів, ні на час звернення до суду з позовом, не має речового права на спірні земельні ділянки, тобто, права, яке підлягає захисту. На момент ухвалення рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року у цій справі про визнання недійсним договору від 05 березня 2018 року, яке було предметом апеляційного оскарження, не існувало ні постанови Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20, ні постанови Верховного Суду від 04 травня 2022 року, якими визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5. Тому така обставина виключає можливість прийняття їх як доказу, чи як обставини, яка може вплинути на рішення у справі;

визначаючи підстави позову, уточнюючи позовні вимоги, визначаючи доводи апеляційної скарги та обґрунтовуючи їх, позивач не посилався на те, що чинність наказу Міністерства № 727/5 від 15 березня 2018 року є підставою позову. Таким чином, виключно при апеляційному розгляді справи позивач змінив підстави позову, вказавши, що саме внаслідок скасування наказу Міністерства № 727/5 від 15 березня 2018 року, його право оренди є чинним. Отже, прийнявши такі підстави суд апеляційної інстанції розглянув справу з інших підстав поза межами доводів апеляційної скарги та підстав позову, чим порушив норми процесуального права;

обраний позивачем спосіб захисту у цій справі, а саме визнання недійсним договору оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року, скасування рішення про реєстрацію речового права та припинення оренди є неналежним, оскільки 04 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" укладений договір про розірвання спірного договору оренди землі від 05 березня 2018 року, об`єктом оренди якого була земельна ділянка з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, реєстраційний номер цього об`єкта скасовано, вказана земельна ділянка поділена на дві окремі ділянки, на підставі ухваленого рішення про визнання недійсним оспорюваного договору позивач не зможе зареєструвати будь-яких прав відносно такої земельної ділянки, оскільки такої земельної ділянки не існує, її неможливо відновити;

суд неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, статтю 14 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження", внаслідок чого порушено статтю 255 ЦПК України та не закрито провадження в частині позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора та припинення права оренди через відсутність предмету спору. Вказує, що суд апеляційної інстанції встановив, що право оренди ТОВ Агрокомплекс "Узин" вже припинено, рішення державного реєстратора вичерпало свою дію через те, що сторони самостійно припинили дію оспорюваного договору 04 грудня 2018 року. Розділ об`єкту цивільних прав у Державному реєстрі закрито без можливості відновлення. Тобто, суд апеляційної інстанції встановив відсутність як оспорюваного рішення державного реєстратора, так і чинного права оренди;

під час перегляду справи в апеляційному порядку, суд не навів доводів та аргументів, викладених стороною у справі ОСОБА_3 стосовного того, що договір оренди землі позивача № б/н від 05 червня 2013 року є нечинним/неукладеним. Вказує, що станом на 05 червня 2013 року не існувало кадастрового номеру земельної ділянки 3220484400:01:006:0021, відповідно, ця істотна умова договору - об`єкт оренди, не була і не могла бути узгоджена сторонами договору на дату його нібито підписання 05 червня 2013 року. Відсутність згоди щодо такої істотної умови свідчить, що договір оренди землі позивача є неукладеним (більше того, свідчить про неправомірні дії позивача, фальсифікацію документів, які були подані державному реєстратору). Акт приймання-передачі земельної ділянки, який наданий позивачем як доказ не містить посилання до якого договору він є додатком;

суд не надав оцінки тому, що з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни до ЦК України (435-15) та Закону України "Про оренду землі" (161-14) , якими була скасована необхідність реєстрації договору оренди землі, тому пункти 16, 27, 37 договору оренди землі від 05 червня 2013 року щодо державної реєстрації цього договору, суперечать актам цивільного законодавства;

суд неправильно застосував норми статті 215 ЦК України щодо права позивача оспорювати укладений ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" договір оренди, оскільки позивач не є заінтересованою особою у розумінні статті 215 ЦК України, права позивача безпосередньо не порушені, оскільки він не набув права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3220484400:01:006:0021;

порушено норми процесуального права, зокрема, статті 11 ЦПК України щодо пропорційності у цивільному судочинстві, статті 137 ЦПК України в частині співмірності витрат на оплату послуг адвоката, не враховано практику Верховного Суду та практику ЄСПЛ щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, а також неправильно застосовано норми статті 141 ЦПК України щодо розподілу судових витрат;

не взято до уваги, що розмір витрат на правничу допомогу позивача не відповідає критеріям розумності, співмірності (відповідно до пункту 3 договору оренди землі грошова оцінка земельної ділянки становить 42 096,00 грн, витрати на правничу допомогу за розгляд справи 45 963,11 грн), тобто, розмір витрат позивача на оплату послуг адвокатів перевищив 100 % вартості об`єкту оренди, що є неспівмірним та суперечить принципу розумності. Вважає необґрунтованою вимогу про сплату витрат на правничу допомогу з урахуванням ПДВ та включення 20 % вартості послуг до відшкодування сторонами справи, оскільки для позивача 20 % ПДВ - це не витрати, а зменшення податкового зобов`язання з ПДВ, а тому їх відшкодування не потребується;

не звернув уваги, що представник позивача не просив стягнути судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, натомість як в апеляційній скарзі, так і під час судового розгляду, посилався на частину восьму статті 141 ЦПК України та вказав, що докази понесених судових витрат будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення, тому стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційному суді безпідставне;

не розглянув клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судових витрат.

Позиція інших учасників справи

У січні 2023 року ТОВ "Олійникова Слобода" подало відзив на касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_4, в якому просить постанову Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що на момент розгляду цієї справи в суді першої інстанції наказ Міністерства юстиції України № 727/5 від 15 березня 2018 року не створював правових наслідків для дійсності договору оренди землі та права оренди позивача, що виникло на підставі цього договору, проте докази на підтвердження цієї обставини не могли бути надані ним з причин, що не залежали від нього. Обставини, встановлені у судовому рішенні у справі № 357/9440/20, доповнюють первісні обставини щодо наявності у ТОВ "Олійникова Слобода" права оренди земельної ділянки, що були викладені ним у позовній заяві, а посилання позивача на ці обставини з огляду на висновки Верховного Суду у справах № 924/1473/15, № 761/33621/18, № 552/3453/19, № 640/9380/19 не може вважатися зміною ним підстав позову. Позивач зазначає, що без ухвалення судом рішення про визнання недійсним оспорюваного договору і скасування рішення державного реєстратора, яким було зареєстровано право оренди за ТОВ Агрокомплекс "Узин" на земельну ділянку на підставі оспорюваного договору, позивач буде позбавлений можливості стягнути такі збитки, адже не зможе довести у такому судовому процесі протиправність поведінки ОСОБА_1 . Вказує, що у державному акті на право власності на землю, що був виданий ОСОБА_1 до 01 січня 2004 року, дійсно відсутній кадастровий номер земельної ділянки, проте це не впливає на її здатність виступати об`єктом цивільних прав на дату укладення договору оренди землі, оскільки ця ділянка була об`єктом цивільних прав з моменту видачі ОСОБА_1 державного акту на право власності на неї. Вказує, що порівняння представником ОСОБА_1 вартості витрат на послуги адвоката з нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки є безпідставним, оскільки така оцінка не відображає їх дійсну ринкову вартість. Щодо посилань на неможливість врахування суми ПДВ при обчисленні розміру витрат, позивач вказує, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Сплата податку на додану вартість при здійсненні оплати за надані послуги є обов`язком позивача в силу того, що адвокатське об`єднання є платником цього податку і зобов`язане нараховувати його під час реалізації своїх послуг, саме тому ці витрати враховані при визначенні вартості послуг.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1, поданого апредставником ОСОБА_2, про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовлено. Зменшено розмір судового збору за подання касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Марценюк Л. А., до 4 025,86 грн. Касаційну скаргу залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 357/9020/18.

У січні 2023 року матеріали цивільної справи № 357/9020/18 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2023 року клопотання ТОВ "Олійникова Слобода", яке підписано представником Тетерею С. І., задоволено, зупинено касаційне провадження у справі № 357/9020/18 до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22).

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року клопотання ТОВ "Олійникова Слобода", подане представником Тетерею С. І., про поновлення касаційного провадження задоволено, поновлено касаційне провадження у справі № 357/9020/18, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2022 року зазначено, що Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц, у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі № 357/10397/19, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 357/8110/18, від 30 липня 2020 року у справі № 357/7734/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 357/7886/18, від 12 квітня 2021 року у справі № 357/8107/18, від 11 травня 2021 року у справі № 357/7999/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 357/8095/19, від 22 грудня 2021 року у справі № 357/8115/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 922/393/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 911/3250/16, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 березня 2019 року у справі № 916/4692/15, від 04 вересня 2018 року у справі № 910/19331/17, від 03 травня 2018 року у справі № 903/449/17, від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 03 червня 2020 року у справі № 686/2073/19-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19, та у постановах Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13, від 04 жовтня 2017 року у справі № 914/1128/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник указує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки, і встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів. Крім того зазначає, що Київським апеляційним судом у частині визначення витрат на оплату послуг адвоката, не враховано правові висновки, які викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, у додаткових постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 20 травня 2019 року у справі № 916/2102/17, від 25 червня 2019 року у справі № 909/371/18, від 08 квітня 2021 року у справі № 922/2321/20, та у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, та не розглянуто клопотання про звільнення ОСОБА_1 від сплати судових витрат (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку, серія РЗ № 284860 від 23 липня 2003 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,4 га, кадастровий номер 3220484400:01:006:0021, яка знаходиться в межах Олійниково-Слобідської сільської ради Білоцерківського району.

05 червня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Ім. Котовського" укладений договір оренди землі.

За умовами договору:

пункт 1 - орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться: Київська область, Білоцерківський район, Олійниково-Слобідська сільська рада та належить орендодавцю на праві власності на підставі державного акту про право власності на землю серії РЗ № 284860, виданого Білоцерківською районною державною адміністрацією Київської області 23 липня 2003 року;

пункти 5, 6, 8 - договір укладений на 10 років, а орендна плата нараховується та видається орендарем в розмірі 3 % від грошової оцінки земельної ділянки у грошовій, натуральній та відробітковій формах за добровільним рішенням власника земельної ділянки, що становить 1 262,88 грн, яка видається у такі строки - до 31 грудня поточного року;

пункт 16 - передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 5 (п`ятиденний) строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі;

пункт 37 - цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки № б/н від 05 червня 2013 року орендодавець ОСОБА_1 з одного боку, передає, а орендар ТОВ "Ім. Котовського" в особі директора Голика П. В., який діє на підставі статуту, з другого, приймає в строкове платне користування на умовах оренди земельну ділянку, кадастровий номер 3220484400:01:006:0021, що знаходиться в межах землекористування Олійниковослобідської сільської ради, загальною площею 2,4000 га, у тому числі рілля 2,4000 га.

24 січня 2015 року о 18:19:36 год. державним реєстратором Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н. І. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 18835090 та внесено запис про інше речове право № 8485730 від 22 січня 2015 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ "Ім. Котовського", що виникло згідно з договором оренди землі № б/н від 05 червня 2013 року.

Згідно з протоколом № 5 загальних зборів учасників ТОВ "Ім. Котовського" від 22 листопада 2016 року ТОВ "Ім. Котовського" перейменоване на ТОВ "Олійникова Слобода".

Відповідно до відомості на виплату грошей № 99 за 27 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримала 18 400,00 грн.

05 березня 2018 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" укладений договір оренди земельної ділянки № б/н, за яким в оренду передано земельну ділянку загальною площею 2,4000 га, яка розміщена на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода, Білоцерківського району, Київської області. Право власності орендодавця на земельну ділянку підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії РЗ № 284860, виданого на підставі розпорядження Білоцерківської РДА Ради народних депутатів № 28 від 22 січня 2003 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на прав приватної власності на землю за № 192 від 23 липня 2003 року. Кадастровий номер земельної ділянки 3220484400:01:006:0021 (пункт 2.1 договору).

Договір укладений на 7 років від дати його реєстрації в установленому законодавством порядку (пункт 3.1 договору).

Рішенням Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України № 40127608, запис про інше речове право № 8485730 скасований 15 березня 2018 року о 13:34:25.

15 березня 2018 року о 16:46:48 год державним реєстратором КП Великодимерської селищної ради "Комунальна служба речових прав" Мироненко Ю. Ю. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 40134971 та внесено запис про інше речове право № 25259366 від 05 березня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс "Узин", що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки № б/н від 05 березня 2018 року.

30 листопада 2018 року приватним нотаріусом Білоцерківського міськрайонного нотаріального округу Київської області Деруном К. А., засвідчений підпис Сомик О. М. у заяві на розподіл земельної ділянки, яка адресована компетентним органам або всім, кого це стосується, в якій вона просила та надала згоду на розмежування, шляхом поділу, земельної ділянки розміром 2,4000 га з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровим номером 3220484400:01:006:0021, що розташована за адресою: Київська область, Білоцерківський район, Олійниково-Слобідська сільська рада, на дві нові, площею 1,2000 га, кожна.

04 грудня 2018 року договір оренди землі № б/н від 05 березня 2018 року розірваний.

10 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" укладений договір оренди землі № б/н.

Згідно з пунктом 2 цього договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,2000, 1,2000 га, в тому числі ріллі 1,2000, 12000 га, кадастровий номер 3220484400:01:006:0033, 3220484400:01:006:0034, яка розташована на території Узинської міської об`єднаної територіальної громади с. Олійникова Слобода Білоцерківського району Київської області. Право власності на земельну ділянку, що передається в оренду відповідно до цього договору, належить орендодавцю на підставі державного акту РЗ № 284860 від 23 липня 2003 року та заяви № 3141 від 30 листопада 2018 року.

Цей договір укладений строком на 10 років з дати державної реєстрації права оренди, який набирає чинності з дати укладення та підписання його орендодавцем (пункт 3 договору).

12 грудня 2018 року о 15:24:48 год державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М. О. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44567540 та внесений запис про право власності № 29405036 від 07 грудня 2018 року, за яким ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,2 га з кадастровим номером 322084400:01:006:0034.

12 грудня 2018 року о 15:50:05 год державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М. О. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 44567805 та внесений запис про право власності № 29405253 від 07 грудня 2018 року, за яким ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 1,2 га з кадастровим номером 322084400:01:006:0033.

13 грудня 2018 року о 08:50:49 год державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М.О. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44576494 та внесено запис про інше речове право № 29413110 від 10 грудня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс "Узин", на земельну ділянку з площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:006:0033, що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки № б/н від 10 грудня 2018 року.

13 грудня 2018 року о 08:46:47 год державним реєстратором Малоєрчиківської сільської ради Сквирського району Іллюшиною М. О. ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 44576380 та внесений запис про інше речове право № 29413002 від 10 грудня 2018 року, а саме про право оренди земельної ділянки за ТОВ Агрокомплекс "Узин", на земельну ділянку з площею 1,2 га та кадастровим номером 3220484400:01:006:0034, що виникло згідно з договором оренди земельної ділянки № б/н від 10 грудня 2018 року.

У вересні 2019 року ТОВ "Олійникова Слобода" звернулося до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс "Узин" 10 грудня 2018 року.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 серпня 2022 року (справа № 357/10397/19) у задоволенні позову відмовлено.

У вересні 2020 року ТОВ "Олійникова Слобода" звернулося до суду з вимогами про визнання наказу Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 незаконним у цивільному судочинстві та постановою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у справі № 357/9440/20 позов задоволено. Наказ Міністерства юстиції України від 15 березня 2018 року № 727/5 визнано незаконним та скасовано. Постановою Верховного Суду від 04 травня 2022 року вищевказану постанову в частині вирішення спору по суті залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) вказано, що:

"Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (частина друга статті 24 Закону № 161-XIV); укладення договору оренди земельної ділянки під час дії іншого договору оренди цього ж об`єкта може перешкоджати первинному орендареві реалізувати його право користування відповідною ділянкою (див. постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 587/2135/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 587/2331/16-ц, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16-ц, 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 конкретизувала власний правовий висновок щодо права орендаря за первинним договором оренди земельної ділянки на захист свого права, визначивши, що якщо під час дії першого договору оренди земельної ділянки був укладений другий договір з іншим орендарем і право останнього зареєстроване, то суд зможе захистити право первинного орендаря тоді, коли на підставі відповідного судового рішення цей орендар зможе зареєструвати своє право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте таку можливість первинний орендар матиме лише тоді, коли на момент набрання судовим рішенням про задоволення відповідного позову законної сили цей орендар матиме чинне право оренди, зокрема якщо не спливе строк оренди чи буде поновленим первинний договір оренди.

За відсутності реєстрації права оренди первинного орендаря у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди землі за договором оренди, укладеним у період дії первинного договору, підлягають задоволенню, якщо на час ухвалення рішення суду первинний орендар матиме чинне право оренди та зможе його зареєструвати".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22) зазначено, що:

"згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20 березня 2019 року у справі № 587/2110/16-ц (провадження № 14-25цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 387/515/18 (провадження № 14-430цс19 та інші), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 ЦК України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону № 1952-IVу разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Саме від задоволення вимог позивача (первинного орендаря) залежатиме подальша можливість законної реалізації його прав.

Згідно зі статтею 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу".

"щодо вимоги про витребування земельної ділянки в третьої особи, то первісний орендар може заявити таку вимогу лише в тому разі, якщо він (первісний орендар) зареєстрував своє право оренди. Проте "витребування земельної ділянки" не є наслідком визнання недійсним договору оренди, на підставі якого було здійснено державну реєстрацію права оренди наступним орендарем".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 357/8194/19 (провадження № 61-8059св22) зазначено, що: "У справі, що переглядається: […] суди не врахували, що орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. Тобто орендар мав абсолютний захист права оренди шляхом витребування орендованої земельної ділянки з тимчасового володіння ТОВ "Агрокомплекс "Узин" у своє тимчасове (строкове) володіння. Тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна та його користувачем протягом строку дії договору оренди. У контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар, право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, який передбачено спеціальним законом, а саме статтею 27 Закону № 161-ХIV, на підставі якої він може витребувати земельну ділянку із чужого незаконного володіння".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц(провадження № 12-13гс22) зазначено, що

"154. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу, що якщо на виконання спірного правочину товариством сплачені кошти або передане інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 Цивільного кодексу України)".

У справі, що переглядається:

у липні 2018 року ТОВ "Олійникова Слобода" звернулось з позовом про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди;

суди встановили, що речове право на спірну земельну ділянку за позивачем на підставі договору оренди землі від 05 червня 2013 року № б/н, укладеним між позивачем та ОСОБА_1, зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням державного реєстратора Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області Бурімською Н. І. від 24 січня 2015 року за індексним номером 18835090. Договір укладено строком на 10 років;

суди не врахували, що у контексті спору щодо земельної ділянки, переданої в оренду, тимчасовим володільцем такої земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право оренди землі, а відтак неволодіючий орендар (ТОВ "Олійникова Слобода"), право оренди якого порушено, може скористатися спеціальним способом захисту, а саме витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння;

за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про задоволення позову, тому постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати. Натомість суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, скасування рішення про державну реєстрацію права на нерухоме майно та припинення права оренди, однак помилився з мотивами такої відмови. Тому рішення суду першої інстанції належить змінити в частині мотивів такої відмови.

Щодо позовних вимог до державного реєстратора

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Згідно зістаттею 51 ЦПК Українисуд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 567/1437/19 (провадження № 61-18670св21) зазначено, що:

"Спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2021 року у справі № 336/4662/19 (провадження № 61-19598св20).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномуЦ ПК України (2755-17) . За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 756/2298/18 (провадження № 61-3976св21)".

У справі, що переглядається, зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, підтверджують, що цей спір виник між ТОВ "Олійникова Слобода", ОСОБА_1, ТОВ Агрокомплекс "Узин". Тому державний реєстратор є неналежним відповідачем, і у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог ТОВ "Олійникова Слобода" до державного реєстратора комунального підприємства Великодимерської селищної ради Мироненко Ю. Ю. необхідно відмовити із зазначеної підстави. Тому постанову суду апеляційної інстанції в цій частині належить скасувати, рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог до державного реєстратора змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Висновки за результатами касаційного перегляду

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), від 01 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (провадження № 12-13гс22), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 357/8194/19 (провадження № 61-8059св22), Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року у справі № 567/1437/19 (провадження № 61-18670св21), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Щодо судових витрат

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що:

"43. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

44. Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

47. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Олійникова Слобода" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ "Олійникова Слобода" витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн;

на обґрунтування витрат на правову допомогу, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надано копії:

договору № 03/21 про надання правової допомоги від 04 січня 2021 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відповідно до пункту 4.1 якого, за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду в гривнях в готівковій формі або шляхом безготівкового перерахунку коштів на розрахунковий рахунок адвоката відповідно до вартості послуг, визначених у Додатку 1 до даного договору;

додатку 1 до договору № 03/21 про надання правової допомоги від 04 січня 2021 року, відповідно до пункту 1 якого сторони домовились, що за надання послуг за договором клієнт сплачує адвокату винагороду в гривнях відповідно до таких розмірів: відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення - 300,00 грн сторінка, участь в апеляційному розгляді - 2 000,00 грн за 1 день + 1 000,00 грн, гонорар за прийняття рішення на користь клієнта - 5 000,00 грн за немайновим спором;

акту виконаних робіт (наданих послуг) № 1 від 11 січня 2021 року до договору № 03/21 про надання правової допомоги від 04 січня 2021 року, відповідно до пункту 1 якого адвокат надав, а клієнт прийняв наступні роботи (послуги): аналіз апеляційної скарги ТОВ "Олійникова Слобода" з виїздом поза робоче місце адвоката та підготовка правової позиції щодо захисту прав та інтересів клієнта (орієнтований час 3 години, винагорода - 1 000,00 грн), складання відзиву на апеляційну скаргу (орієнтований час 5 годин, винагорода - 2 000,00 грн), участь в апеляційному розгляду справи (орієнтований час 1 година, винагорода - 2 000,00 грн). Відповідно до пункту 2 цього акту за надання послуг клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі 10 000,00 грн, з яких 5 000,00 грн гонорар успіху;

детального опису наданих послуг із зазначенням витраченого часу, відповідно до якого орієнтований час, витрачений на надання послуг (година) складає 9,5 год, з яких: аналіз апеляційної скарги ТОВ "Олійникова Слобода" з виїздом поза робоче місце адвоката та підготовка правової позиції щодо захисту прав та інтересів клієнта - 3 год, узгодження правової позиції з клієнтом - 0,5 год, складання відзиву на апеляційну скаргу - 5 год, участь в апеляційному розгляду справи - 1 год;