розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції у приміщенні Верховного Суду (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 28) апеляційну скаргу представника Товариства Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) - адвоката Волковецького Данила Степановича на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року в складі судді Рейнарт І. М. в справі за заявою представника Товариства Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) - адвоката Волковецького Данила Степановича про визнання і надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 204588 за позовом Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) до Товариства Адлер Енерджі ГмбХ (ADLER ENERGY GmbH) про стягнення грошових коштів,

Описова частина

Короткий зміст вимог заяви

27 січня 2023 року до Київського апеляційного суду надійшла заява представника Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) (далі також - стягувач) - адвоката Волковецького Д. С. (далі також - представник стягувача) про визнання і надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 204588 в частині стягнення з Товариства Адлер Енерджі ГмбХ (далі також - боржник) 3 479 995,39 євро основної суми відшкодування з нарахуванням відсотків та 89 131,17 євро судових витрат і 38 298,65 фунтів стерлінгів витрат на арбітраж, з нарахуванням відсотків.

Мотивуючи подання заяви до Київського апеляційного суду, представник Товариства Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) - адвокат Волковецький Д. С. посилався на те, що боржник має відкритий рахунок в українському банку АТ "Укргазбанк".

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року заяву представника Товариства Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) - адвоката Волковецького Д. С. про визнання і надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 204588 за позовом Товариства Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) до Товариства Адлер Енерджі ГмбХ (ADLER ENERGY GmbH) про стягнення грошових коштів, повернуто адвокату Волковецькому Д. С.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що для розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу Київським апеляційним судом стягувач повинен надати докази, що саме на момент подання заяви, боржник знаходиться або має місце перебування на території України або має майно на території України. За наданими представником стягувача документами місцезнаходження боржника - Товариства Адлер Енерджі ГмбХ (ADLER ENERGY GmbH) є достовірно відомим та зареєстровано за адресою: 1010, Австрія, м. Відень, вул. Шоттенрінг, 16/2 (1010, Austria, Vienna, 16/2 Schottenring). Останнє не має місцезнаходження на території України, а представник стягувача не надав належних та достатніх доказів знаходження на території України майна боржника на час подачі заяви. Тому наведені представником стягувача обставини не можуть слугувати підставою для прийняття до розгляду Київським апеляційним судом заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу на території України у справі за участю двох іноземних компаній (стягувача та боржника).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів, позиція іншого учасника справи

15 лютого 2023 року представник Товариства Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) - адвокат Волковецький Д. С. (далі також - представник) надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року. В апеляційній скарзі представник просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 01 лютого 2023 року та направити справу до Київського апеляційного суду для продовження розгляду.

Апеляційну скаргу мотивував тим, що Київський апеляційний суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи та помилково повернув заяву. Вважав належним, достатнім доказом наданий ним скриншот транзакції грошових коштів з рахунку боржника НОМЕР_1, який відкритий у ПАТ АБ "Укргазбанк" (додаток № 6 до заяви). Цю інформацію стягувач отримав у процесі співпраці з боржником. Також за допомогою сервісу на сайті www.iban.com.ua стягувач дізнався, що даний рахунок відкритий саме в українському банку ПАТ АБ "Укргазбанк" (додаток № 7 до заяви). Таку ж інформацію можна дізнатися на сайті НБУ (bank.gov.ua/ua.iban) (додаток № 3 до апеляційної скарги). Дані докази є належними та допустимими на підтвердження наявності на території України майна боржника.

Інших доказів стягувач надати не може, оскільки такі відомості є банківською таємницею. Тому ним до апеляційної скарги додано клопотання про витребування у ПАТ АБ "Украгазбанк" доказів, а саме, чи належить боржнику рахунок, вказаний у скриншоті. У постанові Верховного Суду від 21 травня 2021 року в справі № 905/64/15 вказано, що у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо). Таким доказом існування у боржника банківського рахунку на території України є скриншот підтвердження транзакції грошових коштів за участю боржника, який був наданий до суду першої інстанції разом із заявою (додаток № 6 до заяви), однак помилково визнаний судом недостатнім доказом наявності майна боржника на території України. Разом із цим, Північний апеляційний господарський суд у справі № 910/9230/19 визнав скриншот з веб-сторінки позивача допустимим доказом.

На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про повернення заяви.

Відзив на апеляційну скаргу від боржника до суду апеляційної інстанції не надходив.

Щодо явки учасників справи в судове засідання

Представник Товариства Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) - адвокат Волковецький Д. С. в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Не наполягав на задоволенні клопотання про витребування доказів, пославшись на розсуд суду.

Товариство Адлер Енерджі ГмбХ (ADLER ENERGY GmbH) про час та місце розгляду справи було повідомлене належним чином, у судове засідання свого представника не направило. Заяв про відкладення розгляду справи не подавало.

За частиною першою статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Керуючись статтями 130, 131, частиною другою статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення боржника належним, а його неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Частина друга статті 24, частина друга статті 351 ЦПК України передбачають, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

За частиною першою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу на наявних в ній і додатково поданих доказах та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника стягувача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті III Нью-Йоркської конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень 1958 року (ратифікованої Указом Президії ВР УРСР від 22 серпня 1960 року) кожна Договірна Держава взяла на себе зобов`язання визнавати арбітражні рішення як обов`язкові та виконувати їх на власній території відповідно до власних процесуальних правил. Конвенція вказує, що визнання та виконання іноземних арбітражних рішень повинні здійснюватись шляхом звернення до "компетентної влади" держави - місця виконання арбітражного рішення.

Статтею 35 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов`язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.

Рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності (частина перша статті 474 Цивільного процесуального кодексу України, далі - ЦПК (1618-15) України).

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Відповідно до частини третьої статті 23 ЦПК України справи щодо визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу розглядаються: 1) якщо місце арбітражу знаходиться на території України - апеляційними загальними судами за місцезнаходженням арбітражу; 2) якщо місце арбітражу знаходиться поза межами України - апеляційним загальним судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

У визначенні, чи підлягає розгляду заява про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, Верховний Суд застосовує правила частин першої та другої статті 475 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 475 ЦПК України питання визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом за заявою стягувача відповідно до цієї глави, якщо боржник має місце проживання (перебування) або місцезнаходження на території України.

Якщо боржник не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України, або його місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу розглядається судом, якщо на території України знаходиться майно боржника (частина друга статті 475 ЦПК України).

З метою визначення міжнародної підсудності судам України заяв про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу у статті 475 ЦПК України визначені такі прив`язки: місце проживання (перебування), місцезнаходження боржника на території України або знаходження на території України майна боржника.

При цьому останній критерій визначення підсудності - знаходження на території України майна боржника - застосовується у тому разі, якщо боржник не має на території України місця проживання (перебування) або місцезнаходження.

Визначені статтею 475 ЦПК України правила підсудності національному суду України заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу є втіленням принципу достатнього зв`язку держави, суд якої видає дозвіл на визнання і примусове виконання арбітражного рішення, із особою боржника.

Правила статті 475 ЦПК України узгоджуються із положеннями Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , що стосуються місця виконання рішення.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відкриття виконавчого провадження з порушенням правил місця виконання рішення має наслідком порушення прав сторін, оскільки призводить до штучного збільшення витрат виконавчого провадження внаслідок віддаленості місцезнаходження органу чи особи, які здійснюють примусове виконання судового рішення, й безпосереднього місця вчинення виконавчих дій, що визначається місцем проживання, перебування боржника або місцезнаходженням його майна. Також виконання судового рішення не за місцезнаходженням майна боржника або його місця проживання ускладнює процес виконання та може призвести до порушення строків виконання судового рішення.

Як видно із заяви, представника Товариства Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L), він звернувся до Київського апеляційного суду (як суду першої інстанції) про визнання і надання дозволу на виконання остаточного арбітражного рішення Лондонського міжнародного арбітражного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 204588 за позовом Прем`єр Енерджі Ес.Ар.Ел. (PREMIER ENERGY S.R.L) до Товариства Адлер Енерджі ГмбХ (ADLER ENERGY GmbH) про стягнення грошових коштів.

Для розгляду заяви про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу Київським апеляційним судом стягувач повинен був надати докази, що боржник знаходиться або має місце перебування на території України або має майно на території України.

Як видно із заяви, місцезнаходження боржника - Товариства Адлер Енерджі ГмбХ (ADLER ENERGY GmbH) є достовірно відомим та зареєстровано за адресою: 1010, Австрія, м. Відень, вул. Шоттенрінг, 16/2 (1010, Austria, Vienna, 16/2 Schottenring).

Звертаючись до суду із заявою, стягувач обґрунтовував те, що її вирішення належить до юрисдикції національного суду України за правилами саме частини другої статті 475 ЦПК України - подання заяви за місцезнаходженням майна боржника в Україні, а саме відкритого в українському банку ПАТ АБ "Укргазбанк" рахунку НОМЕР_1, який належить боржнику.

На підтвердження наявності на території України майна боржника, а саме: відкритий в ПАТ АБ "Укргазбанк" рахунок НОМЕР_1, до заяви додано скриншот підтвердження транзакції грошових коштів з вказаного рахунку від 03 грудня 2019 року (додаток № 6) та скриншот з сервісу на сайті www.iban.com.ua щодо того, що банківський рахунок відкрито в ПАТ АБ "Укргазбанк" (додаток № 7).

Повертаючи заяву стягувачу, Київський апеляційний суд зробив помилковий висновок, що ця заява не підлягає розгляду судом України відповідно до частини другої статті 475 ЦПК України.

Частина друга статті 475 ЦПК України встановлює правила визначення компетентного суду першої інстанції у разі, якщо боржник не має місця проживання (перебування) (для фізичних осіб) чи місцезнаходження (для юридичних осіб) або якщо місце проживання (перебування) чи місцезнаходження невідоме. Частина друга статті 475 ЦПК України не встановлює обмежень видів майна, за місцем знаходження якого у випадках, встановлених цією правовою нормою, компетентний суд визначається за місцезнаходженням майна боржника.

Правила визначення місця знаходження майна боржника можуть відрізнятися залежно від ідентифікуючих ознак такого майна.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України (435-15) ).

За статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі 916/3027/21).

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21 травня 2021 року в справі № 905/64/15 вказано, зокрема, що у разі посилання стягувача на наявність у боржника грошових коштів на рахунках у банківських установах, стягувач, який обмежений в отриманні інформації, що є банківською таємницею, має надати наявні у нього докази існування таких рахунків боржника, докази, з яких йому стало відомо про такі існуючі рахунки боржника (ділова переписка, правочини, первинні, розрахункові документи тощо).

Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що надані документи (додатки № 6 та № 7 до заяви) не є достатніми доказами на підтвердження знаходження майна боржника на території України, зокрема, що банківський рахунок НОМЕР_1 належить боржнику. За змістом скриншоту підтвердження транзакції грошових коштів з вказаного рахунку (додаток № 6), у ньому, крім іншої інформації (призначення платежу, розміру платежу, сум зборів, назви банку), зазначено платником (розпорядником коштів по цьому рахунку) саме боржника (Адлер Енерджі ГмбХ (ADLER ENERGY GmbH) (Австрія)).

Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом (частина третя статті 1068 ЦК України в редакції на день транзакції).

Разом із цим, у даному документі (скриншоті транзакції) відсутні відомості про інших осіб, які є платниками (розпорядниками) коштів за цим рахунком.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що наданий скриншот достовірно не підтверджує, що саме боржник є власником відповідного рахунку.

Визнаючи даний скриншот недостовірним та недопустимим доказом суд першої інстанції не навів належних мотивів щодо цього, обмежившись лише констатацією таких обставини. Суд не скористався правом на витребування оригіналу даного доказу за наявності сумнівів у його достовірності, допустимості, що узгоджується із позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі 916/3027/21.

За частиною першою статті 1076 ЦК України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Таким чином, представник стягувача об`єктивно обмежений у праві отримання інформації про існування (наявність) відкритого рахунку боржника на день подання цієї заяви.

Разом із цим, обставин відсутності (закриття) відповідного рахунку а ПАТ АБ "Укргазбанк" на час подання заяви не встановлено судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали.

Верховний Суд, ураховуючи обставини даної справи та надані представником стягувача докази, дійшов висновку, що боржник має належне йому майно на території України, оскільки протилежне судами не встановлено. У такому випадку будь-які сумніви мають тлумачитися на користь саме заявника (стягувача).

Верховний Суд вважає, що суд першої інстанції (Київський апеляційний суд) дійшов помилкового висновку про повернення даної заяви.

Тож представник стягувача до заяви додав докази на підтвердження того, що у боржника в Україні є майно, які Київський апеляційний суд, повертаючи заяву, не врахував та не надав їм належної правової оцінки під час вирішення питання, чи підсудна заява стягувача судам України.

Разом із цим, повертаючи дану заяву суд першої інстанції керувався статтею 475 ЦПК України, яка не передбачає вчинення такої процесуальної дії із відповідною заявою.

За таких обставин оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки Київський апеляційний суд за правилами частини другої статті 475 ЦПК України є повноважним судом для розгляду по суті заяви стягувача про визнання та надання дозволу на виконання на території України рішення міжнародного комерційного арбітражного суду у цій справі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).