Постанова

Іменем України

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 369/14080/21

провадження № 61-12846св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 - Різник Ольги Олександрівни на постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів:

Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення успадкованого боргу.

Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору позики від 27 вересня 2011 року ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 у борг 17 000,00 дол. США.

Протягом 2011-2021 років ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_1 підтримували ділові стосунки і взаємно володіли інформацією щодо діяльності кожного з них.

У листопаді-грудні 2020 року ОСОБА_7, довідавшись про можливі фінансові проблеми у ОСОБА_5, почав вимагати від останнього повернути його борг, однак ОСОБА_5 на вимогу ОСОБА_7 не повернув борг у сумі

17 000,00 дол. США, який виник 27 вересня 2011 року і підтверджується відповідною розпискою.

ОСОБА_5 посилався на фінансові проблеми і значне погіршення стану здоров`я, а тому просив зачекати з поверненням боргу до кінця 2021 року, оскільки боргу вже і так майже 10 років і зайві кілька місяців нічого не змінять.

ОСОБА_7 вирішив, що сам не зможе стягнути борг з ОСОБА_5

в примусовому порядку, а тому вирішив передати право вимоги

ОСОБА_1, щоб останній самостійно вирішував, коли і як стягнути борг

з ОСОБА_5

01 лютого 2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_5 у сумі 17 000,00 дол. США.

На початку лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_5

з вимогою про сплату боргу у сумі 17 000,00 дол. США, але останній повідомив, що не має можливості повернути борг.

Таким чином, у ОСОБА_5 виник обов`язок повернути зазначений борг на користь позивача і позивач вирішив у березні 2021 року подати позов

з метою примусового стягнення боргу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, у зв`язку з чим позивач змушений був зупинити будь-які дії зі стягнення боргу на 6 місяців, поки спадкоємці

ОСОБА_5 успадкують його борг та активи, які входять до складу спадщини.

Спадкоємцями ОСОБА_5 є ОСОБА_2, який прийняв спадщину та

ОСОБА_3, яка теж прийняла спадщину, доказом чого є матеріали спадкової справи № 67500745.

Таким чином, позивач, як кредитор ОСОБА_5, має право пред`явити

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимоги щодо повернення боргу їхнього батька, як спадкоємців.

ОСОБА_1 просив урахунок погашення боргу у сумі 17 000,00 дол. США звернути стягнення на майно, яке належало ОСОБА_5 та успадковане

ОСОБА_3 і ОСОБА_2 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від

17 серпня 2022 року позовні вимоги задоволено.

У рахунок погашення боргу перед ОСОБА_1 у сумі 17 000,00 дол. США звернено стягнення на майно, яке належало ОСОБА_5, який помер

ІНФОРМАЦІЯ_1, успадковане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що позивач вправі вимагати з відповідачів стягнення суми заборгованості за договором позики, оскільки обов`язок спадкоємців боржника перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця полягає у поверненні сум за кредитом та іншими нарахуваннями за позикою, що виникли до дня смерті спадкодавця, але в межах вартості одержаного

у спадок майна та відповідно до розміру часток кожного з них.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від

17 серпня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову

в задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріалами справи не доведено, що зверненню до суду з позовом про звернення стягнення на майно спадкоємців передувала відмова спадкоємців повернути борг спадкодавця одноразовим платежем. За обставинами справи не встановлено, що між кредитором та боржником укладено договір застави будь-якого майна, а тому кредитору спочатку потрібно було пред`явити вимогу до спадкоємців про повернення боргу одноразовим платежем, а лише після відмови звертатися з позовом про звернення стягнення на майно. При цьому вид та розмір цього майна, місце його знаходження має бути конкретно зазначено в позовній заяві, так як суд звертає стягнення на майно, передане спадкоємцям в натурі. Позивач не заявляв позовну вимогу про стягнення боргу зі спадкоємців у сумі 17 000,00 дол. США, а лише заявив позовну вимогу про звернення стягнення на майно спадкодавця в рахунок погашення боргу, перелік якого ще не був встановлений та яке не було отримано у спадщину на час подання позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

19 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Різник О. О. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року та залишити в силі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 серпня 2022 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що висновок апеляційного суду про те, що

у позовній заяві не зазначено вид та розмір майна, місце його знаходження, на яке мало бути звернено стягнення, свідчить про застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 квітня

2019 року у справі № 369/11454/13 (провадження № 61-15584св18) та від

16 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (провадження

№ 61-25487св18), за висновками яких обов?язок доказування наведених обставин покладається на відповідача.

Заявник також вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема відсутність висновку стосовно того, чи буде відповідати вимогам частини другої статті 1282 ЦК України те, що спочатку кредитор надсилає на адресу спадкоємців вимоги та ще до отримання відмови спадкоємців сплатити одноразовий платіж кредитор звернувся до суду з позовом до спадкоємців про звернення стягнення на успадковане майно. При цьому спадкоємці не сплатили одноразовий платіж і під час розгляду позовної заяви в суді.

Аргументи інших учасників справи

18 лютого 2023 року представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - адвокат

Бойчук Д. В. подав до Верховного Суду пояснення, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Пояснення мотивовані тим, що на момент звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 не виконав вимоги статті 1282 ЦК України, вимоги щодо повернення коштів спадкоємцям не направляв. Посилання на висновки Верховного Суду, зроблені у справах, наведених у касаційній скарзі, є хибними, оскільки вони не є подібними.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 08 листопада

2022 року до закінчення касаційного провадження.

19 січня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені

у поясненнях, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволеннюз таких підстав.

Фактичні обставини справи

27 вересня 2011 року ОСОБА_5 уклав із ОСОБА_6 договір позики.

Відповідно до укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договору позики, ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 у борг кошти в сумі

17 000,00 дол. США.

01 лютого 2021 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги до ОСОБА_5 у сумі 17 000,00 дол. США.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У встановлені законом строки відповідачі прийняли спадщину шляхом подачі до нотаріальної контори відповідних заяв.

Спадкодавець ОСОБА_5 на момент смерті був засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Оздоровчий комплекс "Юність"

з часткою в статутному капіталі на сьогоднішній день в розмірі 29 400,00 грн, що становить 73,7 % статутного капіталу, частка номінальною вартістю 25 000,00 грн, що відповідає 100 % у статутному капіталі, передбачені статутом юридичної особи ТОВ "Оздоровчий комплекс "Юність", частка номінальною вартістю 1 500,00 грн, що відповідає 100 % у статутному капіталі, передбачені статутом юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Арвівана".

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спадкодавцю на праві власності також належало таке майно: гараж, загальною площею 17,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 та 1/4 частина квартири за адресою:

АДРЕСА_2, загальною площею 87,0 кв. м, земельна ділянка розташована на території Слободо-Підлісівської сільської ради, землю передано для обслуговування житлового будинку та господарських будівель і ведення особистого селянського господарства, загальною площею 0,3129 га на підставі рішення Слободо-Підлісівської сільської ради від 17 червня 1996 року за № 17, земельна ділянка, площею 0,2500 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер земельної ділянки 0525685500:02:007:0002, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд (присадибна ділянка), земельна ділянка, площею 0,0629 га, яка розташована за адресою:

АДРЕСА_3, кадастровий номер земельної ділянки 0525685500:02:007:0003, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка, площею 0,0500 га, яка розташована на території Білогородської сільської ради, цільове призначення: для ведення садівництва у Садовому товаристві "Голубий факел", кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:021:0037, автомобіль марки "VOLVO S90", реєстраційний номер НОМЕР_2, автомобіль марки "VOLVO 740 2.3 GLE", реєстраційний номер НОМЕР_3 .

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої, другої статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного

у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі (частина друга статті 1282 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Виникнення у спадкоємців у разі прийняття спадщини обов`язку сплатити заборгованість боржника узгоджується зі змістом статті 1218 ЦК України, яка визначає, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Вказані положення законодавства забезпечують дотримання балансу прав та інтересів усіх учасників цих правовідносин. Зокрема, спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття

у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов`язок сплатити заборгованість спадкодавця, проте виключно в межах вартості отриманого

у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у сплаті йому заборгованості позичальника у разі його смерті за рахунок спадкового майна, яке прийняли спадкоємці боржника.

Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов`язку погасити борг у розмірі більшому ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв`язку з виконанням зобов`язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали.

Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня

2021 року у справі № 552/4892/19 та від 09 листопада 2022 року у справі

№ 295/15702/20.

Аналіз структури та змісту ЦК України (435-15) дає підстави для висновку, що застосування спеціальних способів захисту, які визначені законодавцем для захисту окремих категорій цивільних прав, не виключає можливості також застосовувати загальні способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зокрема, відповідно до абзацу другого частини другої статті 1282 ЦК України

у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 645/6151/15-ц (провадження № 14-99цс21) зроблено висновок про те, що

у наведеній нормі передбачається спеціальний, додатковий за своєю правовою природою спосіб захисту цивільних прав та інтересів кредитора спадкодавця в разі, якщо спадкоємці не виконають його вимог. Разом з тим зазначена норма не конкретизує способів звернення стягнення на майно та не передбачає можливості звернути стягнення на майно, отримане спадкоємцями, а лише встановлює обов`язок суду в разі пред`явлення відповідного позову та доведення його підстав звернути стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що зверненню до суду

з позовом про звернення стягнення на майно спадкоємців не передувала відмова спадкоємців повернути борг спадкодавця одноразовим платежем апеляційний суд наведеного не врахував, а тому зробив неправильний висновок про те, що зверненню стягнення на спадкове майно відповідно до статті 1282 ЦК України повинна передувати відмова спадкоємців від повернення боргу, оскільки такий висновок також суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених частиною другою статті 16 ЦК України.

Суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку, у тому числі усувати недоліки висновків суду, які є припущеннями, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції позбавлений можливості ухвалити власне рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник

у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених

у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, судове рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Різник Ольги Олександрівни задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 08 листопада 2022 рокускасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов