розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з 25 червня 2021 року він працював на посаді провідного інженера з проектно-кошторисної роботи відділу проектно-кошторисної роботи Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Відповідно до наказу від 04 травня 2022 року № 73 по Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України ОСОБА_1 звільнено із займаної ним посади з 06 травня 2022 року у зв`язку із скороченням штату працівників Управління на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України.

ОСОБА_1 вважає вказаний наказ від 04 травня 2022 року № 73 та подальше його звільнення у зв`язку із скороченням штату працівників Управління на підставі пункту першого статті 40 КЗпП України незаконними та такими, що порушили гарантоване право на працю.

В обґрунтування позову зазначає про те, що відповідач у порушення вимог статті 42 КЗпП України не провів порівняльного аналізу продуктивності праці тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, яких було звільнено. Також, у порушення положень статті 49-2 КЗпП України під час попередження про звільнення інша робота йому не була запропонована відповідачем, хоча у новому штатному розписі були наявні вільні вакансії, які відповідали його спеціальності та кваліфікації.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді провідного інженера з проектно-кошторисної роботи відділу проектно-кошторисної роботи Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України та стягнути з відповідача на свою користь заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року у складі судді Котвицького В. Л. задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з проектно-кошторисної роботи відділу проектно-кошторисної роботи Управління адміністративними будинками Управління справами апарату Верховної Ради України.

Стягнуто із Управління адміністративними будинками Управління справами апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 240 272,88 грн. (без утримання податку та інших обов`язкових платежів) та судовий збір у розмірі 992,40 грн.

Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та в частині стягнення присудженої виплати заробітної плати за один місяць вимушеного прогулу.

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку Управлінням адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 02 лютого 2023 року повернуто заявнику без розгляду.

Повернуто Управлінню адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України сплачений судовий збір відповідно до платіжного доручення № 113 у розмірі 1 488,60 грн.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що за правилами пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження повноважень Ляховича Я. І., як начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, і таких не долучено до апеляційної скарги, то апеляційна скарга підлягає поверненню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2023 року Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, а справу передати до апеляційного суду для продовження розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що в апеляційного суду не було підстав для застосування положень пункту 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України. Маючи сумніви щодо повноважень Ляховича Я. І., як начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, апеляційний суд міг самостійно пересвідчитись у наявності повноважень Ляховича Я. І.

Провадження у суді касаційної інстанції

26 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

31 травня 2023 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Воробйової І. А., у касаційному провадженні № 61-5531св22, здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Стрільчука В. А. та Фаловську І. М.

26 червня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Інший учасник справи не скористався правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. "Право на суд", одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, заява № 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

29 грудня 2019 року набрав чинності Закон № 390-IX (390-20) , згідно з яким частини третю і четверту статті 58 ЦПК України, частини третю і четверту статті 56 ГПК України і частини третю та четверту статті 55 КАС України виклали у новій редакції: "Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника".

Отже, з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

За правилами частини третьої та пункту 1 частини четвертої статті 356 ЦПК України апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До апеляційної скарги додаються довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо апеляційна скарга подана представником і ці документи раніше не подавалися.

Відповідно до пункту першого частини п`ятої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

Для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щобу відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

У справі, яка переглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що апеляційна скарга підписана Ляховичем Я. І., як начальником Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, однак до апеляційної скарги на підтвердження повноважень поіменованої особи не додано будь-яких документів і матеріали справи таких не містять.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками апеляційного суду.

Дійсно, з матеріалів справи видно, що до апеляційної скарги не додано документів на підтвердження повноважень Ляховича Я. І. Але висновки апеляційного суду про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження повноважень Ляховича Я. І. як начальника Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України є невірними.

За матеріалами справи у суді першої інстанції інтереси Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України представляв Воронов Є. Є., який діяв на підставі довіреностей, виданих начальником Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України І. А. Колєсніком (а.с. 57, 87), а потім начальником Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України Я. І. Ляховичем.

За таких обставин колегія суддів, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що приймаючи судове рішення у справі, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що в матеріалах справи наявний документ, який підтверджує, що Ляхович Я. І. є начальником Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України, а тому мав право підписувати апеляційну скаргу від імені Управління адміністративними будинками Управління справами Апарату Верховної Ради України.

Таким чином, апеляційний суд безпідставно повернув апеляційну скаргу заявнику, вказавши на наявність обставин, передбачених пунктом 1 частини п`ятої статті 357 ЦПК України.

Враховуючи викладене, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги не може вважатися законною та обґрунтованою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.