розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів" на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року, ухвалене у складі судді Павловської Г. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Склярської І. В.,

Приходько Л. А., Семиженка Г. В.,

Короткий зміст позовної заяви

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до

Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів" (далі - СВК "Дружба народів") про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати, пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції за несвоєчасний розрахунок за договором оренди земельної ділянки.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину серії та номер ННВ 277751 належить земельна ділянка площею 2,4577 гектарів, розташована на території Нестоїтської сільської ради Подільського (Котовського) району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122985100:01:001:0232.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна № 204972769 від 21 березня 2020 року, право власності за нею зареєстровано 20 квітня 2018 року, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 40727181 від 20 квітня 2018 року 10:01:07.

Вищевказана земельна ділянка належала її батьку - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до договору від 02 січня 2007 року б/н батько позивача - ОСОБА_2 уклав договір оренди землі із СВК "Дружба народів" с. Нестоїта Котовського району Одеської області терміном 15 (п`ятнадцять) років, який був зареєстрований відділом Держкомзему у Котовському районі 15 лютого 2012 року за № 512290004002050. Пунктом 9 договору визначено орендну плату яка вноситься орендарем у формі та розмірі: щорічно 600 кг пшениці, оранка присадибних ділянок розміром до 0,50 га.

Згідно з пунктом 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Розмір орендної плати не переглядається (пункт 13 договору).

Відповідно до пункту 14 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,5 % несплаченої суми за кожен день прострочення, крім випадків несвоєчасного звернення орендодавця за отриманням орендної плати.

На підставі пункту 40 договору перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Позивач зазначала, що договір оренди земельної ділянки не відповідав вимогам Типового договору оренди земельної ділянки та статті 15 Закону України "Про оренду землі", оскільки в ньому не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, строк дії договору оренди, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації способу та умов розрахунків, також договір не містить пункту про терміни перегляду орендної плати.

Крім того, позивач вказувала, що орендар не виконує вимог пункту 40 договору оренди та не виплачує орендну плату у повному обсязі, не виорює земельну ділянку та відмовляється компенсувати витрати за оранку, при цьому вимагає від неї після прийняття спадщини укласти додаткову угоду до договору оренди, в якій розмір орендної плати та інші умови, які були в додатковій угоді, не влаштовують її. Вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами про виплату орендної плати за оренду земельної ділянки у повному обсязі, дострокового розірвання договору оренди та компенсацію коштів за неорану земельну ділянку, але отримувала категоричну відмову у виплаті орендної плати, компенсації коштів за оранку землі та достроковому розірванню договору оренди.

Відмова орендаря сплачувати орендну плату у повному обсязі є підставою для дострокового розірвання договорів оренди земельних ділянок та стягнення коштів за користування земельними ділянками, пені за несвоєчасний розрахунок за користування коштами, 3 % річних та індексу інфляції.

Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- достроково розірвати договір оренди земельної ділянки б/н, кадастровий номер 5122985100:01:001:0232, площею 2,4577 га, від 02 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та СВК "Дружба народів" терміном на 15 років у зв`язку з несплатою орендної плати за 2018-2020 роки включно, невчасною державною реєстрацією договору оренди земельної ділянки лише 15 лютого 2012 року за № 512290004002050 після спливу п`яти років одного місяця тринадцяти днів;

- стягнути з СВК "Дружба народів" на її користь орендну плату, пеню, три відсотки річних, індекс інфляції та за оранку у зв`язку з несвоєчасною сплатою орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5122985100:01:001:0232 площею 2,4577 га, відповідно до договору оренди земельної ділянки б/н від 02 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та СВК "Дружба народів", с. Нестоїта Котовського (на теперішній час Подільського) району Одеської області за 2018, 2019 та 2020 роки, а саме:

1) за 2018 рік - орендну плату - 10 000,00 грн, оранку земельної ділянки - 2 000,00 грн, три відсотки річних - 300,00 грн, індекс інфляції - 977,69 грн, пеню у розмірі 0,5 % - 18 250,00 грн, а всього у сумі 31 527,00 грн,

2) за 2019 рік - орендну плату - 10 000,00 грн, оранку земельної ділянки - 2 000,00 грн, три відсотки річних - 300,00 грн, індекс інфляції - 405,37 грн, пеню у розмірі 0,5 % - 18 250,00 грн, а всього у сумі 30 955,37 грн,

3) за 2020 рік - орендну плату - 10 000,00 грн, оранку земельної ділянки - 2 000,00 грн, три відсотки річних - 300,00 грн, індекс інфляції - 499,23 грн, пеню у розмірі 0,5 % - 18 250,00 грн, а всього 31 049,23 грн,

а всього на загальну суму 93 531,60 грн;

- стягнути з СВК "Дружба народів" сплачений нею судовий збір у розмірі 1 776,12 грн, кошти за надання правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн та банківські послуги у сумі 92,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до СВК "Дружба народів" про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення орендної плати, пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції за несвоєчасний розрахунок по договору оренди земельної ділянки, судових витрат та витрат на правову допомогу задоволено.

Розірвано договір оренди землі від 02 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та СВК "Дружба народів", зареєстрований у Котовському районному відділі Одеської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру" про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 лютого 2012 року за № 512290004002050.

Стягнуто з СВК "Дружба народів" на користь ОСОБА_1 орендну плату, пеню, три відсотки річних, індекс інфляції та за оранку у зв`язку

з несвоєчасною сплатою орендної плати за користування земельною ділянкою, кадастровий номер 5122985100:01:001:0232 площею 2,4577

від 02 січня 2007 року відповідно до договору оренди землі б/н від 02 січня 2007 року укладеного між ОСОБА_2 та СВК "Дружба народів" за 2018, 2019 та 2020 роки, а саме: за 2018 рік - 31 527,00 грн, за 2019 рік - 30 955,37 грн, за 2020 рік - 31 049,23 грн, а всього на загальну суму 93 531,60 грн.

Стягнуто з СВК "Дружба народів" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 776,12 грн. та кошти за надання правової допомоги у розмірі 8 000,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги у справі є доведеними та такими, що ґрунтуються на нормах матеріального права, а саме: ЗК України (2768-14) , Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційну скаргу СВК "Дружба народів" задоволено частково.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року в частині стягнення орендної плати, пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції за несвоєчасний розрахунок по договору оренди земельної ділянки скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення орендної плати, пені, трьох відсотків річних та індексу інфляції за несвоєчасний розрахунок по договору оренди земельної ділянки.

Це ж рішення суду в частині розподілу судових витрат змінено, зменшено суму судового збору з 1 776,00 грн до 840,80 грн, витрат за надання правової допомоги з 8 000,00 грн до 4 000,00 грн.

В іншій частині це рішення суду залишено без змін.

Стягнуто з СВК "Дружба народів" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 1 500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь СВК "Дружба народів" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 402,50 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції у частині вимог про розірвання договору оренди, суд апеляційної інстанції вказав, що право вимагати у відповідача сплати орендної плати виникло у позивачки з 20 квітня 2018 року - момент отримання нею спадщини, про набуття свого права власності на земельну ділянку вона повідомила орендаря 06 серпня 2019 року, у останнього виник обов`язок своєчасної сплати орендної плати відповідно до умов договору за 2018, 2019 роки до 31 грудня 2019 року, за 2020 рік до 31 грудня 2020 року. Крім того, відповідач не здійснював оранку присадибної ділянки, яка відповідно до умов договору входить у структуру орендної плати, є натуральною формою оплати орендної плати, а не додатковим благом, і доказів відмови орендодавця від оранки відповідач не надав. Суд апеляційної інстанції вказав, що систематична несплата відповідачем позивачу орендної плати доведена, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди внаслідок систематичної несплати орендної плати.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення орендної плати, пені, 3% річних та індексу інфляції, відмовляючи у задоволенні позову у цій частині, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції належним чином не надав оцінки формі оплати орендної плати, яка не є грошовим зобов`язанням, заявленому позивачкою розміру орендної плати, який не ґрунтується на умовах договору оренди землі та статті 22 Закону України "Про оренду землі", тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення суми орендної плати, пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керувався положення частини тринадцятої статті 141 ЦПК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У листопаді 2022 року СВК "Дружба народів" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог про розірвання договору оренди та розподілу судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні позову позивач не оскаржила, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції в цій частині у касаційному порядку не переглядається.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

30 листопада 2022 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.

13 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 20 вересня 2018 року у справі № 902/919/17 (провадження № 12-205гс18) та у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 541/386/19 (провадження № 61-10491св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21), від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 (провадження № 61-16630св19).

Посилаючись на порушення судами норм матеріального права, заявник вказував, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги у частині розірвання договору оренди, не перевірив виконання обов`язку ОСОБА_1, передбаченого частиною п`ятою статті 31 Закону України "Про оренду землі" щодо повідомлення відповідача про набуття нею права власності на земельну ділянку протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на землю із зазначенням необхідної інформації, передбаченої частиною третьою статті 148-1 ЗК України.

Звертає увагу на те, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявної у матеріалах справи, вбачається, що право власності за ОСОБА_1 зареєстровано 20 квітня 2018 року, однак, протягом встановленого законом місячного строку, вона не повідомила належним чином рекомендованим листом або під розписку СВК "Дружба народів" про успадкування нею після смерті батька земельної ділянки. Лише заявою від 06 серпня 2019 року (через один рік чотири місяці після державної реєстрації права власності) ОСОБА_1 вперше звернулася до відповідача та просила звільнити три земельні ділянки, успадкованих нею після смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_2, передати їх у її використання. Відповідно до змісту ця заява була претензією або вимогою щодо розірвання договорів оренди, а не повідомленням про набуття права власності та перехід прав орендодавця подача якого, не передбачена частиною третьою статті 148-1 ЗК України,

Серед іншого, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, зокрема:

- суд першої інстанції ухвалою від 28 вересня 2021 року, без будь-якого обґрунтування, прийняв до розгляду нову позовну заяву, якою позивач збільшила позовні вимоги, що є одночасним збільшенням предмету та підстав позову;

- заява про збільшення позовних вимог подана поза межами процесуального строку, встановленого ЦПК України (1618-15) , без повідомлення суду причин неможливості подачі доказів у належний строк, без жодного обґрунтування пропуску строку з причин, що не залежали від неї та без клопотання на поновлення пропущеного строку. Більше того, вказані документи не були попередньо надіслані відповідачу;

- суд першої інстанції, без будь-якого обґрунтування залучив недопустимі докази до матеріалів справи та на підставі них встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи по суті;

- суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, не врахував порушення норм процесуального права, допущені судом першої інстанції при розгляді справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кресюн В. А. подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року - без змін.

Звертає увагу, що відповідач не виконував належним чином умови договору оренди після повідомлення орендодавцем про зміну власника та після звернення з вимогою про сплату орендної плати, що стало підставою для розірвання цього договору у судовому порядку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно з договором від 02 січня 2007 року б/н, між ОСОБА_2 як орендодавцем та СВК "Дружба народів" як орендарем підписаний договір оренди земельної ділянки, площею 2,4577 гектара, розташованої на території Нестоїтської сільської ради Подільського (Котовського) району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122985100:01:001:0232.

Пунктом 9 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі щорічно 600 кг пшениці, оранка присадибних ділянок розміром до 0,50 га, ритуальні послуги (виготовлення труни та надання автомашини в день поховання у разі смерті пайщика).

Договір зареєстрований відділом Держкомзему у Котовському районі Одеської області 15 лютого 2012 року за № 512290004002050.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 20 квітня 2018 року ОСОБА_1, як спадкоємиці ОСОБА_2, належить земельна ділянка площею 2,4577 гектара, розташована на території Нестоїтської сільської ради Подільського (Котовського) району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122985100:01:001:0232.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 березня 2020 року власником земельної ділянки площею 2,4577 гектара, що розташована на території Нестоїтської сільської ради Подільського району Одеської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5122985100:01:001:0232 є ОСОБА_1, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1535392951229.

Листом від 06 серпня 2019 року позивачка повідомила СВК "Дружба народів" про те, що вона успадкувала належну ОСОБА_2 земельну ділянку, що визнав відповідач.

На адвокатський запит від 11 травня 2021 року № 50/3 щодо повідомлення СВК "Дружба народів" підстав несплати орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,4577 га, кадастровий номер 5122985100:01:001:0232 за 2018-2020 роки включно, СВК "Дружба Народів" повідомило такі підстави: спадкоємці не надали господарству копії свідоцтва про права на спадщину та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності; спадкоємці не уклали додаткову угоду на зміну власника.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга СВК "Дружба Народів" не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у нескасованій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною другою статті 792 ЦК України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ) та Законом України "Про оренду землі" (161-14) .

Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України "Про оренду землі" перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто неналежне виконання умов договору як і невиконання, також є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18)).

Отже, за загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що право вимагати у відповідача сплати орендної плати виникло у позивача з 20 квітня 2018 року (з моменту отримання нею спадщини). Про набуття свого права власності на земельну ділянку ОСОБА_1 повідомила орендаря 06 серпня 2019 року. Отже, у СВК "Дружба Народів" виник обов`язок своєчасної сплати орендної плати відповідно до умов договору за 2018, 2019 роки до 31 грудня 2019 року, за 2020 рік до 31 грудня 2020 року.

Крім того, орендар не здійснював оранку присадибної ділянки, яка відповідно до умов договору оренди входить у структуру орендної плати, є натуральною формою орендної плати, а не додатковим благом, як помилково вважав відповідач.

Доказів відмови ОСОБА_1 від здійснення оранки відповідач не надав, що є його обов`язком у відповідності до вимог статей 12, 81 ЦПК України.

Встановивши, що відповідач систематично не сплачував орендодавцю ОСОБА_1 орендну плату, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про розірвання договору оренди від 02 січня 2007 року, укладеного між ОСОБА_2 та СВК "Дружба Народів".

Судами попередніх інстанцій не встановлено, що несплата орендної плати за спірний період (2018-2020 років) мала місце у зв`язку з невиконанням орендодавцем обов`язку, передбаченого частиною третьою статті 148-1 ЗК України, тобто неповідомлення орендаря про зміну власника у місячний строк.

Направлена відповідачу 06 серпня 2019 року заява про прийняття ОСОБА_1 спадщини містить у собі всі складові, визначені частиною третьою статті 148-1 ЗК України.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 545/262/18 (провадження № 61-47367св18).

Отже, доводи касаційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.

Посилання СВК "Дружба Народів" на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме частин другої, четвертої, восьмої, дев`ятої статті 83 ЦПК України, як на підставу касаційного оскарження, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи у суді касаційної інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що прийняття заяви про збільшення позовних вимог суд першої інстанції вчинив до 28 вересня 2021 року, тобто до закриття підготовчого судового засідання.

При цьому не всі процесуальні порушення є підставою для скасування і направлення справи на новий розгляд, ураховуючи, що суд першої інстанції правильно задовольнив позов у нескасованій апеляційним судом частині (Пункт 139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Великої палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), від 20 вересня 2018 року у справі № 902/919/17 (провадження № 12-205гс18) та у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 541/386/19 (провадження № 61-10491св20), від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20 (провадження № 61-6262св21), від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 (провадження № 61-33033св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 (провадження № 61-16630св19), є також необґрунтованими, оскільки встановлені судами у цих справах фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є іншими ніж у справі, яка переглядається. У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Крім того, вказані висновки не суперечать висновкам цієї постанови.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову апеляційної інстанції - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Дружба народів" залишити без задоволення.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 19 липня 2022 року у нескасованій судом апеляційної інстанції частині та постанову Одеського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року залишити без змін.