Постанова
Іменем України
12 липня 2023 року
м. Київ
справа № 138/1564/16
провадження № 61-12605св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2022 року у складі судді Цибульського О. Є. та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, надалі уточненим, до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з відповідачем, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна.
На обґрунтування позову посилалася на те, що вони з відповідачем з 07 листопада 1998 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 15 листопада 2006 року був розірваний. У шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 01 січня 2007 року до грудня 2014 року вони з відповідачем проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1, не перебуваючи у зареєстрованому шлюбі між собою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у період спільного проживання у них народилася донька ОСОБА_4 . У графі батько зазначений ОСОБА_2 .
За час спільного проживання однією сім`єю вони з відповідачем були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, проживали разом в одній квартирі, спільно несли обов`язки зі сплати комунальних платежів, мали спільний бюджет, харчувалися разом, виховували спільних дітей, мали спільні погляди, інтереси та плани.
З січня 2007 року до грудня 2014 року вони набули спільно рухоме й нерухоме майно, а саме: кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 ; житловий будинок АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,0237 га за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру АДРЕСА_4 ; автомобіль WOLKSVAGEN CADDY, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 .
На цей час сторони разом не проживають, а спір в добровільному порядку вирішити неможливо.
З урахуванням наведеного позивачка просила: встановити факт проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2014 року;
визнати спільною сумісною власністю позивачки та відповідача таке майно: кімнату № НОМЕР_1 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2, вартістю 5 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 129 603,00 грн; житловий будинок АДРЕСА_3, вартістю 50 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 1 296 030,00 грн; земельну ділянку, кадастровий номер 0510400000:00:004:0341, площею 0,0237 га за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 8 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 207 364,80 грн; квартиру АДРЕСА_4, вартістю 12 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 311 047,20 грн; автомобіль WOLKSVAGEN CADDY, 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2, вартістю 10 000,00 дол. США, що в еквіваленті становить 259 206,00 грн. Всього майна на загальну вартість 85 000,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 2 203 251,00 грн;
провести поділ зазначеного майна, визнавши за нею право власності на частини майна на суму 63 750,00 дол. США, що в еквіваленті на день подання позову становить 1 652 438,25 грн, виділити позивачці в рахунок 3/4 майна та визнати за нею право власності на: житловий будинок АДРЕСА_3, вартістю 50 000,00 доларів США, що в еквіваленті на день подання позову становить 1 296 030,00 грн; земельну ділянку, кадастровий номер 0510400000:00:004:0341, площею 0,0237 га за адресою: АДРЕСА_3, вартістю 8 000,00 дол. США, що в еквіваленті на день подання позову становить 207 364,80 грн; стягнути з відповідача різницю між вартістю 3/4 та вартістю присудженого позивачці майна у сумі 5 750,00 дол. США, що в еквіваленті на день подання позову становить 149 043,45 грн; інше майно на суму 27 000,00 дол. США залишити за відповідачем.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2022 року задоволено частково.
Встановлено факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, постійно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2007 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Визнано спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_1 таке майно:
житловий будинок АДРЕСА_3 ;
земельну ділянку, кадастровий номер: 0510400000:00:004:0341, площею 0,0237 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ;
квартиру АДРЕСА_4 ;
транспортний засіб марки "Volkswagen Caddy", 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований на ОСОБА_2 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на:
1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_3 ;
1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер: 0510400000:00:004:0341, площею 0,0237 га розташованої за адресою: АДРЕСА_3 ;
1/2 частку квартири АДРЕСА_4 ;
1/2 частку транспортного засобу марки "Volkswagen Caddy", 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрованого на ОСОБА_2 .
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що наявні в матеріалах справи докази та показання свідків підтверджують факт постійного проживання позивачки та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2014 року.
На час придбання спірного майна сторони не перебували в зареєстрованому шлюбі, проте проживали разом та вели спільний побут, мали спільний сімейний бюджет. Тобто спірне майно придбане сторонами під час спільного проживання без реєстрації шлюбу є спільним сумісним майном подружжя, крім квартири в гуртожитку, право власності на яку відповідач набув під час приватизації цієї кімнати.
Позивачка не довела обставин, якими вона обґрунтовувала вимоги про визнання за нею право власності на 3/4 частини спільного майна, тому суд виходив із рівності часток подружжя у майні.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, враховуючи надані позивачкою докази, дійшов правильного висновку про доведеність факту спільного проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2014 року та набуття за цей час спірного майна, яке підлягає поділу.
Майно спільної сумісної власності, крім квартири в гуртожитку, підлягає поділу по 1/2 частині за кожним із сторін у справі, оскільки позивачка не довела обґрунтовані підстави та відсутні підтверджуючі докази для визнання за позивачкою права власності на 3/4 частини майна спільної сумісної власності.
Відповідно до частин першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що показаннями свідків, на які посилалися суди першої та апеляційної інстанцій, не доводиться жодна заявлена вимога позивачки.
Суди не врахували, що після розірвання шлюбу позивачка подала заяву в Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради як одинака мати та перебувала на обліку і отримувала допомогу на дітей одиноким матерям у період з березня 2008 року до грудня 2015 року та в період січень-червень 2016 року, що підтверджується відповіддю управління праці та соціального захисту населення від 27 квітня 2018 року № 01-03/797. Зазначений факт також підтвердили свідки.
У заяві на ім`я міського голови м. Могилева-Подільського від 14 січня 2018 року ОСОБА_1 зазначила, що сторони, перебуваючи на одній житловій площі, жили двома окремими сім`ями і нічого спільного у них не було. Також факт проживання окремими сім`ями встановлений рішенням Могилів-Подільського міського суду Вінницької області від 04 червня 2008 року у справі № 2-364/08.
Суди не врахували, що автомобіль марки "Volkswagen Caddy", 2010 року випуску відповідач купив за кошти, які він отримав у позику від колишньої дружини ОСОБА_1, тому зазначений автомобіль не може бути спільним сумісним майном подружжя.
Суди першої та апеляційної інстанцій у порушення вимог статті 60 СК України не встановлювали чи брала участь позивачка своєю працею чи коштами у набутті спірного майна.
Також суди не врахували, що спірну земельну ділянку відповідач придбав за свої особисті кошти, що підтверджується договором купівлі-продажу від 11 червня 2013 року.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 26 червня 2019 року у справі № 2-2219/11;
недослідження зібраних у справі доказів (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України);
необґрунтоване відхилення клопотання про дослідження доказів щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У лютому 2023 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, дійшли обґрунтованого висновку про встановлення факту проживання сторін однією сім`єю з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2014 року.
Враховуючи період придбання спірного майна, суди дійшли обґрунтованого висновку про визнання його спільною сумісною власністю подружжя.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
Суди попередніх інстанцій встановили, що з 07 листопада 1998 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду від 15 листопада 2006 року (т. 1, а. с. 7), що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 09 серпня 2007 року (т. 1, а. с.10).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4, батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 8).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 11).
Відповідно до довідки від 28 грудня 2016 року № 1246/3.2-04-37, наданої Могилів-Подільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану, актового запису про шлюб щодо ОСОБА_2 не виявлено. Перевірку проведено з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2014 року (т. 2, а. с. 102).
Згідно з ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 07 листопада 2016 року ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до відповідача про визнання батьківства, оскільки ОСОБА_2 не визнавав себе батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 . Під час розгляду справи ОСОБА_2 визнав позовні вимоги, провадження в справі закрито (т. 1, а. с. 213, 214).
Відповідно до витягу з особової справи №с/228 учениці гімназії загальноосвітнього навчального закладу ІІ-ІІІ ступенів гуманітарного, художньо-естетичного профілю м. Могилева-Подільського Слободянюк А. В. сторони у справі зазначені її батьками, домашня адреса учениці: АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 176). Місце проживання ОСОБА_3 на АДРЕСА_1 також підтверджується копією витягу з історії розвитку дитини з ДМЛ дитяча поліклініка та витягом з дородового патронажу її матері (т. 1, а. с. 218).
Згідно з виконавчим листом, виданим Могилів-Подільським міськрайонним судом на підставі рішення суду від 04 липня 2016 року, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дітей: неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 2/3 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 квітня 2016 року до досягнення старшою дитиною повноліття (а.с.212 т.1).
Відповідно до договору від 16 серпня 2016 року № 440 Пд про навчання ОСОБА_1 є замовником послуги (навчання) ОСОБА_3 у ВТЕІ КНТЕУ, м. Вінниця, загальна вартість навчання становить 55 690,00 грн (т. 1, а. с. 215-217).
Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.17).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 набув право власності на кімнату № НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 13 вересня 2008 року на підставі свідоцтва про право власності б/н від 04 вересня 2008 року, виданого виконкомом Могилів-Подільської міської ради (т. 1, а. с. 13), що підтверджується також зазначеним свідоцтвом про право власності на житло від 04 вересня 2008 року (т. 2, а. с.152).
ОСОБА_2 заселився в зазначену кімнату на підставі його заяви від 26 лютого 2008 року, розпорядження виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 05 липня 1994 року та довідки про склад сім`ї, у якій крім відповідача зазначений його батько (т. 2, а. с. 148-150).
ОСОБА_1 подавала заяву на ім`я Могилів-Подільського міського голови щодо скасування реєстрації в зазначеній кімнаті ОСОБА_7 (т. 2, а. с. 158).
Згідно з рішенням Могилів-Подільського міського суду від 04 червня 2008 року у справі № 2-364/2008 визнано недійсним ордер № 6133 серія-1, виданий виконкомом Могилів-Подільської міської ради 04 лютого 2008 року на зайняття 1 кімнати АДРЕСА_5 в частині включення в нього ОСОБА_7 (т. 1, а. с. 91, 92).
Відповідно до адресної довідки від 27 квітня 2016 року та 10 травня 2016 року, ОСОБА_2 зареєстрований 04 квітня 2008 року на АДРЕСА_6 (т. 1, а. с. 26) .
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_2 набув право власності на будинок АДРЕСА_7 червня 2013 року (т. 1, а. с. 12) на підставі договору купівлі-продажу від 11 червня 2013 року серія № 2-315, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-315 (т. 1, а. с. 80-82).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_2 11 червня 2013 року набув право власності на земельну ділянку площею 0,0237 га за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 0510400000:00:004:0341 (т. 1, а. с. 12) на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_2, посвідченого державним нотаріусом Могилів-Подільської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 2-317 (т. 2, а. с. 153-154).
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_2 набув право власності на квартиру АДРЕСА_4 (т. 1, а. с.12, 13) на підставі договору купівлі-продажу від 02 жовтня 2009 року серія № 1-989 (т. 2, а. с.159-161).
Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу марки "WOLKSVAGEN CADDY", 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 236).
Висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 30 жовтня 2017 року № 709-712/17-21 встановлено ринкову вартість об`єктів нерухомого майна:
приміщення квартири АДРЕСА_8, в цінах сформованих станом на час проведення дослідження становить 136 070,00 грн;
загальна ринкова вартість домоволодіння на АДРЕСА_3, у цінах, сформованих станом на час проведення дослідження, становить 1 122 834,00 грн, у тому числі вартість земельної ділянки визначеної площею 0,0237 га;
поліпшеної земельної ділянки, загальною площею 0,0237 га, з кадастровим номером 0510400000:00:004:0341, яка розташована на АДРЕСА_3, у цінах, сформованих станом на час проведення дослідження, становить 79 537,00 грн;
квартири АДРЕСА_9, у цінах, сформованих станом на час проведення дослідження, становить 368 445,00 грн.
На підставі проведених розрахунків, враховуючи відповіді на перше питання ухвали суду та наявні на дослідженні матеріали, встановлено вартісний відсоток домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_3, від загальної вартості спірного майна, який становить 69 % .
На підставі проведених розрахунків, враховуючи відповіді на перше та друге питання ухвали суду, встановлено: за умови, що об`єкти нерухомого майна - домоволодіння на АДРЕСА_3, належать до 3/4 частки, то відступ від вартості цієї частки складе на 97 677,75 грн менше (т. 2, а. с. 4-58).
Відповідно до повідомлення про неможливість надання висновку автотоварознавчої експертизи від 18 грудня 2017 року № 693/17-21 експерта Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, неможливо встановити вартість автомобіля "WOLKSVAGEN CADDY", 2010 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, оскільки він не наданий на огляд експерту (т. 2, а. с. 63).
З копії пояснення від 17 листопада 2015 року ОСОБА_2, яке відібрав у нього інспектор Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції Утліков О. В., протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17 листопада 2015 року та рапорту оперативного чергового поліції випливає, що між сторонами у справі виник конфлікт щодо коштів, які відповідач нібито позичив у позивача (т. 1, а. с. 99-101).
Відповідно до довідки, яка видана ОСОБА_2 08 липня 2018 року головою ЖБК "50-річчя Жовтня" Пустовіт В. М., ОСОБА_2 у період з 2008 року до 2014 року дійсно фактично проживав у АДРЕСА_10, власником якого є ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 162).
Згідно з довідкою від 08 липня 2018 року № 14, виданої головою правління ЖБК "Подільський" ОСОБА_2 з 2014 року до 2016 року проживав у громадянському шлюбі з ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_11, яка є власником цієї квартири (т. 2, а. с. 163).
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 від 17 листопада 2015 року, яке відібрав в неї слідчий Могилів-Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, ОСОБА_1 у грудні 2014 року розлучилась зі своїм чоловіком ОСОБА_2, з яким проживала спільно 17 років та в них є двоє дітей. Між ними виник конфлікт за кошти, які позивач позичила відповідачу, та вимагала в нього щодо їх повернення (т. 2, а. с.164).
Згідно з листом від 20 червня 2018 року № 01-03/1354а Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради на запит адвоката надало копію довідки від 18 лютого 2008 року № 164 про склад сім`ї, наданою ОСОБА_1 для призначення їй допомоги на дітей одиноким матерям, на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідно до змісту якої до складу сім`ї позивача входить її син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 165, 166).
Відповідно до довідки від 13 лютого 2008 року № 1135, виданої Могилів-Подільським МКП "Житловокомунгосп", склад сім`ї позивачки складається з трьох чоловік, крім неї зазначено її дітей (т. 2, а. с. 167).
Згідно з листом Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради від 27 квітня 2018 року № 01-03/797 ОСОБА_1 перебувала на обліку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (2811-12) та отримувала допомогу на дітей одиноким матерям на утримання доньки ОСОБА_3 за період з 2008 року до червня 2016 року включно (т. 2, а. с. 168).
Відповідно до листа Могилів-Подільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 13 липня 2018 року № 18099/15.30-20/1 на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження зі стягнення аліментів з відповідача на утримання їхніх дітей, які стягуються з заробітної плати відповідача (т. 2, а. с. 169).
З листів Могилів-Подільського районного споживчого товариства "Заготпромторг" від 21 червня 2018 року № 10 та № 39 випливає, що відповідач з 01 липня 2003 року до цього час працює на підприємстві та отримує заробітну плату (т. 2, а. с. 194,195).
Відповідно до довідки з місця роботи відповідача від 20 березня 2018 року з відповідача за виконавчим листом стягуються аліменти на утримання дітей (т. 2, а. с. 196-199).
За змістом довідок про склад сім`ї, наданих ОСОБА_1 для призначення їй державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям за період з 2008 року до 2014 року та актів обстеження матеріально-побутових умов за 2012 рік та 2014 рік, до складу сім`ї позивачки входять двоє її дітей, адреса проживання АДРЕСА_12 (т. 3, а. с. 190-197).
Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частини друга, четверта статті 3 СК України).
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу у період, протягом якого було придбано спірне майно (див. постанову Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року у справі № 6-97цс11).
Встановлення факту проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв`язку із цим взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов`язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України (2947-14) , тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України, частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Спільною сумісною власністю подружжя можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Зазначеними нормами встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власності дружини, чоловіка, є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто. Таким чином, у разі виникнення спору у суді має доводитися не факт належності майна до спільної власності, а обставини, які виключають виникнення спільної сумісної власності на спірне майно.
За загальним правилом, закріпленим у статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності, частки співвласників є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або договором.
Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі показань свідків, письмових доказів, речових і електронних доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Вирішуючи спір у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивачка належними та допустимими доказами довела факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_2 у період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2014 року, а тому має право на половину спільного сумісного майна, набутого ними за цей час внаслідок спільної праці та за спільні грошові кошти, а саме: житловий будинок АДРЕСА_3, земельну ділянку, кадастровий номер 0510400000:00:004:0341, за цією ж адресою, квартиру АДРЕСА_4 ; транспортний засіб марки "WOLKSVAGEN CADDY".
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 26 червня 2019 року у справі № 2-2219/11.
У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20 зазначено, що самі лише показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 2-2219/11 зазначено, що сам факт перебування у незареєстрованих шлюбних відносинах без установлення обставин ведення спільного господарства, побуту та бюджету не є підставою для визнання права власності на половину майна за кожною із сторін.
Верховний Суд відхиляє доводи заявника про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, оскільки висновки у вказаних справах та встановлені судами фактичні обставини є відмінними у порівнянні зі справою, яка переглядається.
У кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Однак питання щодо встановлення факту спільного проживання однією сім`єю та поділ майна подружжя вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи та поданих сторонами доказів.
У цій справі суди першої та апеляційної інстанції дали оцінку наявним у матеріалах справи доказам, показанням свідків та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, встановлення факту проживання сторін однією сім`єю та поділу майна подружжя.
Верховний Суд відхиляє посилання заявника на те, що суди першої та апеляційної інстанцій вибірково врахували показання свідків, оскільки такі доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень Верховного Суду.
Посилання заявника на те, що позивачка перебувала на обліку та отримувала допомогу одиноким матерям були предметом перегляду у суді апеляційної інстанції, який зазначив, що такі доводи не спростовують наданих позивачкою доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.
Доводи касаційної скарги про те, що спірні транспортний засіб, житловий будинок та земельна ділянка були придбані за особисті кошти відповідача також були предметом перегляду у суді апеляційної інстанції, який зазначив, що відповідач не надав належних доказів на підтвердження зазначеного.
Верховний Суд відхиляє посилання заявника на те, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 червня 2008 року у справі № 2-364/2008 встановлено факт окремого проживання сторін у спірний період, оскільки у зазначеній справі вирішувався спір щодо незаконної реєстрації батька відповідача у квартирі АДРЕСА_5 .
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не розглянув клопотання заявника про повторне дослідження доказів є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України переглянув справу за наявними в ній доказами та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
З огляду на те, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, то розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 29 листопада 2022 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Яремко
А. С. Олійник
О. В. Ступак