розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2021 року у складі судді Горбунової Я. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року керівник Харківської місцевої прокуратури № 4, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н. О., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ушивець О. Ю., ОСОБА_4, про визнання правочинів недійсними, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, в якому просив:

- визнати недійсним договір купівлі продажу від 26 грудня 2016 року за яким ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним договір купівлі продажу від 27 грудня 2016 року, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 ;

- визнати право власності на вказану квартиру за територіальною громадою міста Харкова;

- витребувати цю квартиру із незаконного володіння ОСОБА_3 на користь територіальної громади міста Харкова.

При цьому, прокурор посилався на те, що Харківська міська рада належно не захищає права держави, не звертається до суду з позовом самостійно, незважаючи на те, що спірна квартира була безхазяйною та мала бути передана у комунальну власність, а відповідачі заволоділи нею незаконно.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2021 року позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Харківської міської ради залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Судове рішення мотивовано тим, що прокурором: не наведено яким чином, перебування спірної квартири у власності ОСОБА_3 суперечить інтересам та порушує права саме держави, не наведено в чому саме полягає неналежне виконання чи невиконання Харківською міською радою своїх повноважень; не наведено як задоволення заявленого позову, визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради може вплинути на інтереси та права саме держави; посилання прокурора на нібито зволікання Харківської міської ради у виконанні завдань, пов`язаних з реалізацією державної політики в сфері забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, протирічить положенню статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки до компетенції саме виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, а не держави, належать: облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов; розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

З 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан. Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану" змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року апеляційні скарги представника ОСОБА_4 - адвоката Тарасенко Д. Ю., та Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення, а ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2021 року - без змін.

Судове рішення мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову прокурора без розгляду, оскільки ним не наведено належних обґрунтувань та не надано доказів невиконання чи неналежного виконання Харківською міською радою своїх повноважень, що тягне за собою порушення інтересів дерджави.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 15 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин положення статті 131-1 Конституції України, статті 56 ЦПК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та залишили позов керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, в інтересах держави в особі Харківської міської ради, без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.

Вважає, що керівником Харківської місцевої прокуратури № 4 було наведено підстави для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради в суді.

Посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 08 лютого 2019 року у справі № 915/20/18, від 20 січня 2021 року у справі № 927/468/20, які не були враховані судами.

Відзиви на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її із суду першої інстанції.

25 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді має наслідком застосування положень, передбачених статтею 257 ЦПК України.

Захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень.

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Вказаний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Виходячи із частини третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (№ 12-194гс19), який апеляційний суд правильно застосував.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Звертаючись з позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради, прокурор зазначав, що під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42017221040000037 за фактом незаконного заволодіння квартирою АДРЕСА_1, встановлено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради, оскільки вказана квартира була безхазяйною та підлягала передачі до комунальної власності.

При цьому, прокурор вказував, що попередньо звертався у порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", до Харківської міської рад щодо подання відповідного позову, на що міська рада відповіла, що не має наміру подавати такий позов до суду.

Отже, суди попередніх інстанцій у порушення вимог статей 263- 265, 367, 382 ЦПК України не забезпечили повного та всебічного розгляду справи, не врахували, що Харківська міська рада вже тривалий час знає про необхідність захисту прав держави, проте самостійно не вчиняє дій, для відновлення цих прав, а прокурор дотримався порядку, встановленого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", належно не перевірили доводів та заперечень позивача щодо предмету позову по суті.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.