розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Верхотуровим Олегом Олексійовичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Махлай Л. Д., Ящук Т. І.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "УКРФІНСТАНДАРТ" (далі - ТОВ "ФК "УКРФІНСТАНДАРТ"), ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О. В., ОСОБА_3, в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "ФК "УКРФІНСТАНДАРТ"), з одночасним припиненням права власності у ОСОБА_2 на вказану квартиру.

Посилалася, зокрема, на Закони України: "Про іпотеку" (898-15) , "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 01 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд вважав позов недоведеним, а вимоги ОСОБА_1 - безпідставними.

Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Запропоновано заявнику доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та надати документ, що підтверджує його сплату. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 лютого 2023 року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 заплатила судовий збір за подання апеляційної скарги не в повному обсязі.

Суд вважав, що вимога про припинення права власності є вимогою майнового характеру, а розмір судового збору слід рахувати виходячи з вартості спірного майна - квартири.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У травні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Верхотуров О. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до цього для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд помилково повернув апеляційну скаргу, оскільки заявником було заявлено вимогу про визнання недійсним договору купівлі-продажу без застосування наслідків його недійсності. При цьому, припинення права власності на майно особи, яка є зареєстрованим власником майна час подання позовної заяви, є похідною вимогою, яка випливає із Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Відзиви на касаційну скаргу відповідачі до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.

14 червня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Верхотурова О. О., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17 липня 1997 (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір стягується у відповідному розмірі від прожиткового мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношені до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлюється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року становив 2 481 грн, тобто судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви ОСОБА_1, яка містить одну вимогу немайнового характеру, становив 992,4 грн, а за подання апеляційної скарги 1 488, 6 грн, які були нею сплачені (том 2, а. с. 34).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "ФК "УКРФІНСТАНДАРТ"), з одночасним припиненням права власності у ОСОБА_2 на вказану квартиру, пославшись на Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Суд апеляційної інстанції помилково вказав, що ОСОБА_1 не сплатила судовий збір за позовну вимогу майнового характеру, а саме припинення права власності ОСОБА_2 на квартиру, яка була придбана на підставі спірного правочину, оскільки, з урахуванням змісту вимог позовної заяви, така вимога є похідною від вимоги про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та не потребує окремої сплати судового збору.

При цьому, позовна вимога майнового характеру - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом яких виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто майновий спір має ціну.

Натомість до позовної заяви немайнового характеру відносятся вимоги, які не підлягають грошовій оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

При цьому, вимога, заявлена позивачем про припинення права власності основана на статті 26 Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", тобто вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу є передумовою застосування іншої похідної вимоги немайнового характеру, за яку судовий збір не сплачується.

Отже, визнаючи неподаною та повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд належно не перевірив відповідності вимог скарги нормам ЦПК України (1618-15) , а також доводів заявника про те, що ним не заявлялися вимоги майнового характеру, як і вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, чим безпідставно позбавив права ОСОБА_1 на судовий захист і на апеляційне оскарження рішення суду. Судові процедури повинні бути справедливими для усіх учасників процесу, ніхто безпідставно не може бути позбавлений права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу, з передачею справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 402, 406, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Верхотуровим Олегом Олексійовичем - задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 03 травня 2023 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.