розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Акціонерного товариства "Універсал Банк" та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Рубан С. М., Заришняк Г. М., Кулікової С. В.,

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О., в якій просив скасувати як незаконну заявку на реалізацію арештованого майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Скарга обґрунтована тим, що 03 червня 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк", Банк) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. Цього ж дня між Банком, скаржником та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 . 12 вересня 2016 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва стягнено солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 055-2008-1880 у розмірі 33 310,47 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на дату розрахунку в еквіваленті становить 431 400,57 грн, та видано виконавчий лист у справі № 753/20888/14-ц. 07 травня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. на підставі цього виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 62020272 та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржників. 28 вересня 2021 року приватним виконавцем складено заявку на реалізацію арештованого майна - 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та направлено до Державного підприємства "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ"). ОСОБА_1 стверджував про те, що у наведеному виконавчому провадженні виконавчі дії здійснювалися з порушенням законодавства, за їх наслідками державні виконавці приймали незаконні рішення, що призвело до порушення його прав та законних інтересів, тому просив суд задовольнити вимоги його скарги.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано заявку на реалізацію арештованого майна від 28 вересня 2021 року, винесену приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. у виконавчому провадженні від 07 травня 2020 року № 62020272. Стягнено з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. на користь держави 992,40 грн судового збору.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 виступає предметом іпотеки за кредитним договором в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2, то вона підпадає під дію Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) і не може бути відчужена в порядку виконавчого провадження.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що ПАТ "Універсал Банк" не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та продажу заставного майна, не звертався до нотаріуса щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. А позасудове врегулювання може здійснюватися лише згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак такі правочини між стягувачем та іпотекодавцем укладені не були.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиція інших учасників справи

У грудні 2022 року Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - АТ "Універсал Банк"), що є правонаступником ПАТ "Універсал Банк", засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Як на підставу касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) заявник посилається на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій правових висновків, висловлених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 462/2138/15-ц.

Також касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя. Водночас посилання судів попередніх інстанцій на відсутність рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки або виконавчого напису нотаріуса, а також на дію Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) є помилковими.

У січні 2023 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О., в інтересах якої діє адвокат Коваль Р. О., засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Як на підставу касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України заявник посилається на застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, закріплених у статтях 33, 49 Закону України "Про іпотеку", статтях 51, 61 Закону України "Про виконавче провадження", без врахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, висловлених у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц, від 25 січня 2021 року у справі № 923/971/19, та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 462/2138/15-ц в частині щодо можливості звернення стягнення на іпотечне майно боржника в ході примусового виконання рішення про стягнення заборгованості за наявності умов, передбачених законом.

Також заявник вказує на те, що на час виникнення спірних правовідносин щодо формування та направлення заявки до ДП "СЕТАМ" на проведення електронних торгів арештованим майном Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) вже втратив свою чинність та не підлягав застосуванню судами попередніх інстанції до спірних правовідносин.

Крім того, заявник зазначає, що оскільки на момент розгляду скарги судом виконавче провадження № 62020272 було завершено, арештоване майно продано, то такий спосіб захисту права заявника, як скасування заявки на реалізацію арештованого майна в порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, не призведе до відновлення чи захисту прав скаржника, а тому є неефективним.

Водночас касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року і постанови Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, а також клопотання про зупинення дії таких судових рішень.

У лютому 2023 року від ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Іщенко Є. Д., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ "Універсал Банк", в якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 26 грудня 2022 року касаційну скаргу АТ "Універсал Банк" на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 рокупередано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Універсал Банк" з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано з Дарницького районного суду міста Києва матеріали справи № 753/21384/21; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 09 січня 2023 року касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. залишено без руху, з наданням строку на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема надання доказів на підтвердження дати отримання оскаржуваної постанови.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2023 року (після усунення недоліків касаційної скарги) поновлено приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. строк на касаційне оскарження ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України; надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.

У січні 2023 року матеріали справи № 753/21384/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року клопотання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. задоволено, зупинено дію ухвали Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року та постанови Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

Суди попередніх інстанцій встановили та підтверджується матеріалами справи, що 03 червня 2018 року між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 055-2008-1880.

Цього ж дня між Банком, скаржником та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

12 вересня 2016 року рішенням Дарницького районного суду міста Києва у справі № 753/20888/14 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 055-2008-1880 у розмірі 33 310,47 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на дату розрахунку в еквіваленті становить 431 400,57 грн.

15 березня 2017 року Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 753/20888/14-ц.

07 травня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. на підставі даного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження № 62020272 та цього ж дня накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно.

26 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1, а саме 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .

03 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. О. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 62020272. Згідно з письмовим звітом з експертної оцінки, вартість квартири визначено на рівні 806 680,00 грн.

28 вересня 2021 року приватним виконавцем складено заявку на реалізацію арештованого майна -1/2 частини квартири АДРЕСА_1 та направлено до ДП "СЕТАМ".

Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 21 січня 2022 року № 567068 за реєстраційним номером лота - 505155, які проводились ДП "СЕТАМ" за адресою: вул. Стрілецька, 4-6, м. Київ, 21 січня 2022 року проведено електронні торги з реалізації майна, а саме: 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1, загальною площею 55,7 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м. Торги відбулись. Переможцем визначено учасника № 5 ОСОБА_4 . Початкова ціна - 564 676,00 грн. Майно придбане за 564 676,00 грн.

24 січня 2022 року на підставі протоколу про проведені електронні торги від 21 січня 2022 року № 567068 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. видано акт про реалізацію предмета іпотеки.

Також 24 січня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 62020272 з виконання рішення Дарницького районного суду міста Києва від 12 вересня 2016 року у справі № 753/20888/14.

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказував на те, що виконавчі дії у виконавчому провадженні № 62020272 здійснювалися з порушенням законодавства, за їх наслідками державні виконавці приймали незаконні рішення, що призвело до порушення його прав та законних інтересів на майно.

Ухвалюючи рішення про задоволення скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 виступає предметом іпотеки за кредитним договором в іноземній валюті, використовується як місце постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2, то вона підпадає під дію Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) і не може бути відчужена в порядку виконавчого провадження.

Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зазначив, що ПАТ "Універсал Банк" не звертався до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів та продажу заставного майна, не звертався до нотаріуса щодо звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса. А позасудове врегулювання може здійснюватися лише згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, однак такі правочини укладені між стягувачем та іпотекодавцем не були.

Верховний Суд не може цілком погодитись із такими висновками судів з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх правове обґрунтування

Щодо питання звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Контитуційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).

Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (1404-19) (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ).

Статтею 1 Закону № 1404-VIII (тут і далі у редакції, чинній на дату складення оспорюваної заявки на реалізацію арештованого майна - 28 вересня 2021 року) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання, зокрема, судових рішень, є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону № 1404-VIII (1404-19) застосовуються положення Конституції України (254к/96-ВР) , інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону. Разом з визначенням особливостей процедури виконавчого провадження Закон № 1404-VIII (1404-19) має бланкетні та відсильні норми, які передбачають застосування правових приписів інших нормативних актів при здійсненні виконавчого провадження.

Розділом VII Закону № 1404-VIII (1404-19) (статті 48-61) передбачено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника під час примусового виконання судових рішень. Так, частинами першою, другою, п`ятою статті 48 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Отже, виконавцю надано право звертати стягнення за виконавчими документами як на кошти й інші цінності боржника (рухоме майно), так і на належне боржнику майно, у тому числі нерухоме майно, у разі відсутності в боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача.

Статтею 51 Закону № 1404-VIII передбачено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Частиною сьомою цієї статті визначено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Тож ця норма є відсильною та надає виконавцю повноваження застосувати до реалізації предмета іпотеки у виконавчому провадженні за рішенням суду про стягнення боргу положення Закону України "Про іпотеку" (898-15) , які визначають особливості звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку за Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Розділом V Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (898-15) (далі - Закон № 898-IV (898-15) (тут і далі у редакції, чинній на дату на дату складення оспорюваної заявки на реалізацію арештованого майна - 28 вересня 2021 року) регламентовано порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, що передбачає підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки (стаття 33) та особливості реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах (статті 41-50).

За змістом частини першої статті 41 Закону № 898-IV видно, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , з дотриманням вимог цього Закону.

Отже, норми Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Однак це можливо за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку" (898-15) .

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) та постанові від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 (провадження № 12-21гс21).

Крім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що у правовому регулюванні процедури продажу майна, на яке звернено стягнення державним (приватним) виконавцем, норми статті 61 Закону України "Про виконавче провадження" є загальними щодо норм статті 49 Закону України "Про іпотеку", якими визначено особливості реалізації іпотечного майна з публічних торгів, зважаючи на правовий режим майна, що відчужується, як обтяженого іпотекою стягувача-іпотекодержателя та з огляду на переважне право іпотекодержателя на задоволення вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до матеріалів справи 15 березня 2017 року Дарницьким районним судом міста Києва видано виконавчий лист у справі № 753/20888/14-ц про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованості за кредитним договором від 03 червня 2008 року № 055-2008-1880 у розмірі 33 310,47 дол. США (т. 1 а. с. 4).

07 травня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. на підставі цього виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 62020272 (т. 1 а. с. 59).

У ході виконавчого провадження № 62020272 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. О. встановлено, що у боржника ОСОБА_1 відсутнє будь-яке інше рухоме майно, грошові кошти, земельні ділянки, на які можна звернути стягнення з метою погашення заборгованості за виконавчими документами, окрім 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки за договором від 03 червня 2018 року, укладеним між ПАТ "Універсал Банк" та ОСОБА_1

26 серпня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. винесено постанову про опис та арешт майна боржника ОСОБА_1, а саме квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 226-228).

03 вересня 2021 року, керуючись статтею 20 Закону № 1404-VIII, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. О. винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні № 62020272. Згідно з письмовим звітом з експертної оцінки, вартість квартири визначено на рівні 806 680,00 грн (т. 1 а. с. 247-248; т. 2 а. с. 3 -29).

28 вересня 2021 року приватним виконавцем складено оскаржувану заявку на реалізацію арештованого майна -1/2 частини квартири АДРЕСА_1 через електронні торги та направлено до ДП "СЕТАМ" (т. 2 а. с. 33).

Отже, оскільки у боржника ОСОБА_1 було відсутнє у будь-яке інше майно, окрім 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, на яке можна першочергово звернути стягнення; була наявна заборгованість виключно перед іпотекодержателем - ПАТ "Універсал Банк", приватним виконавцем дотримано порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку" (898-15) , то подання приватним виконавцем заявки на реалізацію предмета іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя було цілком законним.

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули, не врахували висновків Верховного Суду, у постановах від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18) та від 25 травня 2021 року у справі № 923/971/19 (провадження № 12-21гс21) у подібних правовідносинах, а тому дійшли помилкового висновку у цій справі про неможливість відчуження іпотечного майна в порядку виконавчого провадження без відповідного судового рішення чи згоди іпотекодавця.

Щодо питання застосування мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті

Згідно із підпунктом 1 пункту 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або;

- таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і водночас умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Пунктом 4 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу України з процедури банкрутства (2597-19) (у редакції Закону України від 16 вересня 2020 року № 895-IX (895-20) ) Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) втрачає чинність через вісімнадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу, тобто 21 квітня 2021 року.

13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" (1381-20) , відповідно до пункту 2 розділу ІІ якого Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) втрачає чинність через п`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом.

Також 13 квітня 2021 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 1382-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб" (1382-20) , яким внесла зміни до Кодексу України з процедур банкрутства (2597-19) у розділі "Прикінцеві та перехідні положення" та абзац четвертий пункту 2 виклала в такій редакції: " Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) втрачає чинність через двадцять місяців з дня введення в дію цього Кодексу". Закони № 1381-IX (1381-20) та № 1382-IX (1382-20) Президент України 21 квітня 2021 року підписав та 22 квітня 2021 року їх опубліковано в офіційному друкованому виданні - газеті "Голос України". Закони України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті" (1381-20) та № 1382-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб" (1382-20) набрали чинності 23 квітня 2021 року.

Відповідно до цих законів Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) (який втратив чинність 21 квітня 2021 року) поновлює свою дію на п`ять місяців з дня набрання чинності Законом № 1381-IX (1381-20) , тобто діє з 23 квітня 2021 року до 23 вересня 2021 року.

Згідно з матеріалами справи заявку на реалізацію арештованого майна -1/2 частини квартири АДРЕСА_1 складено та направлено до ДП "СЕТАМ" приватним виконавцем 28 вересня 2021 року.

Отже, на момент складення та подання цієї заявки Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) втратив свою чинність та не підлягав застосуванню до спірних правовідносин

Суди першої та апеляційної інстанцій на вказане уваги не звернули та безпідставно вважали, що обмеження на реалізацію іпотечного майна, які були встановлені Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (1304-18) поширюються на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, яка на праві власності належала ОСОБА_1, та щодо якої 28 вересня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Лановенко Л. О. складено оскаржувану заявку на реалізацію майна .

Отже, знайшли своє часткове підтвердження підстави відкриття касаційного провадження, визначені у частині другій статті 389 ЦПК України, та відповідні доводи касаційних скарг АТ "Універсал Банк" та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О.

Водночас Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. щодо обрання заявником неналежного способу захисту, оскільки ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду міста Києва в порядку, визначеному розділом VII ЦПК України (1618-15) "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зі скаргою на дії приватного виконавця у виконавчому провадженні № 62020272 до моменту проведення електронних торгів щодо реалізації його арештованого майна, правомірно очікував розгляд його скарги в межах строків визначених законом, відтак обраний ним порядок захисту забезпечував реальне поновлення його прав.

Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції в постанові розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на висновок Верховного Суду щодо суті касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1, із урахуванням положень розділу VII ЦПК України (1618-15) та Закону України "Про судовий збір" (3674-17) , судові витрати у вигляді судового збору, стягнуті судом з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О. за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 992,40 грн, підлягають компенсації їй за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судові витрати у вигляді судового збору, сплачені АТ "Універсал Банк" за розгляд апеляційної скарги у сумі 2 481,00 грн та касаційної скарги у сумі 2 481,00 грн підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь Банку.

Крім того, судові витрати у вигляді судового збору, сплачені за розгляд касаційної скарги приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Л. О.у сумі 496,20 грн, підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь приватного виконавця.

Керуючись статтями 141, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Акціонерного товариства "Універсал Банк" та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни задовольнити.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 18 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2022 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмили Олегівни відмовити.

Компенсувати приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Лановенко Людмилі Олегівні за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 992,40 грн на відшкодування судових витрат у вигляді судового збору, понесених за розгляд справи в суді першої інстанції.