розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Корнійчук Сергій Анатолійович, на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П. тадодаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Голоти Л. О., Рибчинського В. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Корделівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання протиправним, скасування рішення Корделівської сільської ради, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю.

На обґрунтування позову посилався на таке.

Згідно з рішенням 16 сесії 6 скликання Корделівської сільської ради від 10 квітня 2013 року йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,22 га на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

При виготовленні технічної документації у 2013 році йому стало відомо від виконавця робіт із землеустрою ОСОБА_3, що розмір земельної ділянки у нього зменшився до 0,1952 га за рахунок збільшення сусідньої земельної ділянки ОСОБА_2 .

Частину земельної ділянки площею майже 0,0337 га, згідно з рішенням Калинівської міської ради Вінницької області,передано у власність ОСОБА_2 та видано державний акт серії ЯГ № 494239 на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 05216836803:01:002:0012, площею 0,1837 га.

Отже, рішення 15 сесії 4 скликання Корделівської сільської ради від 19 квітня 2005 року, яким ОСОБА_2 затверджено технічну документацію з виготовлення державного акта на право власності на землю, внесено зміни у рішення 12 сесії 22 скликання сільської ради від 15 серпня 1997 року в частині площі та цільового призначення земельної ділянки, передано у власність 0,1837 га земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також на підставі цього рішення видано ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку у с. Корделівка Калинівського району Вінницької області площею 0,1837 га, є протиправними, недійсними, такими, що підлягають скасуванню.

Прийняття Корделівською сільською радою рішення від 19 квітня 2005 року порушує права позивача щодо володіння, користування та розпорядження належною йому земельною ділянкою. ОСОБА_2, якому передано у власність частину його земельної ділянки, вимагає у позивача звільнення цієї земельної ділянки.

З урахуванням наведеного позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення 15 сесії 4 скликання Корделівської сільської ради від 19 квітня 2005 року та виданий Відділом земельних ресурсів Калинівського району 02 серпня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 державний акт серії ЯГ № 494239 на право приватної власності на земельну ділянку, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд та будівель, площею 0,1837 га, кадастровий номер 05216836803:01:002:0012, на АДРЕСА_2, який зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010783600237.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 22 жовтня 2021 року клопотання представника позивача Корнійчука С. А. про заміну первісного відповідача належним у цій справі задоволено. Змінено первісного відповідача на належного, а саме на Калинівську міську раду Вінницької області.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 15 сесії 4 скликання Корделівської сільської ради від 19 квітня 2005 року, яким затверджено технічну документацію з виготовлення державного акта на право власності на землю, внесені зміни у рішення 12 сесії 22 скликання сільської ради від 15 серпня 1997 року, передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,1837 га, у тому числі 0,1837 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Визнано недійсним виданий Відділом земельних ресурсів Калинівського району 02 серпня 2007 року ОСОБА_2 державний акт серії ЯГ № 494239 на право власності на земельну ділянку площею 0,1837 га, кадастровий номер 05216836803:01:002:0012, що знаходиться на АДРЕСА_2, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010783600237.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що розмір земельної ділянки позивача зменшився, за рахунок чого значно збільшився розмір земельної ділянки ОСОБА_2 .

Зазначаючи у рішенні помилковий кадастровий номер 0510100000:01:131:0002 земельної ділянки третьої особи (у державному акті кадастровий номер значиться 05216836803:01:002:0012), вказуючи про наявне порушення меж (або накладання) земельної ділянки третьої особи зі сторони земельної ділянки позивача відповідно до фактичних меж, визначених на теперішній час, суд дійшов висновку, що рішення 15 сесії 4 скликання Корделівської сільської ради від 19 квітня 2005 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Ураховуючи, що державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 494239, кадастровий номер 05216836803:01:002:0012, виданий на підставі вказаного рішення, то він також підлягає визнанню недійсним.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року апеляційну скаргу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 задоволено. Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року Вінницької області скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів про суміщення земельної ділянки, яка належить на праві власності третій особі, з його земельною ділянкою.

Крім того, позивач звернувся до суд з цим позовом після спливу позовної давності.

Також суд першої інстанції порушив положення статті 51 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), оскільки спір виник не лише між позивачем та Калинівською міською радою Вінницької області як правонаступником Корделівської сільської ради Калинівського району, а насамперед між позивачем та ОСОБА_2 як власником сусідньої присадибної земельної ділянки.

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 800,00 грн - витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи у суді першої інстанції. В іншій частині вимог заяви відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. У цій справі витрати на правничу допомогу в сумі 6 800,00 грн є реальними, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами. Доводів позивача щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 матеріали справи не містять. Отже, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 6 800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених третьою особою під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг і позиції інших учасників

У вересні 2022 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Корнійчук С. А., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 рокускасувати, рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2022 року залишити в силі.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів щодо неправильної оцінки доказів, здійсненої судом першої інстанції, не застосував земельне законодавство в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що не існує рішення, згідно з яким 0,337 га землі передано у власність ОСОБА_2, не врахував висновку експерта, свідчень експерта, визнання позову відповідачем у справі, належних та допустимих доказів, які було подано у справі, а саме: копії акта обстеження земельної ділянки, копії довідки № 1144, копії довідки № 259, копії викопіювання станом на 1960 рік.

Суд апеляційної інстанції також не врахував, що про порушене право довідався у 2013 році, коли виготовляв технічну документацію, а саме, що розмір земельної ділянки у нього зменшився за рахунок збільшення земельної ділянки ОСОБА_2, а тому позовна давність не сплинула.

Заявник не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач заявив позов не до того відповідача, оскільки позовні вимоги про визнання протиправним, скасування рішення Корделівської сільської ради та визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю взаємопов`язані між собою.

Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі

№ 6-127цс15, від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13, від 24 квітня 2013 року у справі № 6-14цс13, постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 826/765/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 308/6368/15-а, від 02 лютого 2022 року у справі № 570/2631/17, від 29 червня 2022 року у справі № 497/597/18, недослідження зібраних у справі доказів.

У листопаді 2022 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Путілін Є. В.,у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що він був залучений до участі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, а не відповідачем у справі, оскільки заявлена позовна вимога про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_2 .

Крім того, позивач не надав належних та допустимих доказів щодо порушення його прав чи інтересів у зв`язку з прийняттям рішення 15 сесії 4 скликання Корделівської сільської ради від 19 квітня 2005 року, яким було затверджено технічну документацію з виготовлення державного акта на право власності на землю та внесено зміни в рішення 12 сесії 22 скликання сільської ради від 15 серпня 1997 року та видачею ОСОБА_2 державного акта.

У грудні 2022°року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Корнійчук С. А., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про розподіл судових витрат відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що предметом касаційного оскарження є постанова Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року, тому необхідно скасувати і додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, оскільки у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення теж втрачає силу.

Таким чином, додаткове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції в суді касаційної інстанції.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При поданні до суду заяви про розподіл судових витрат сторона має надіслати іншій стороні примірник такої заяви із відповідними додатками, для можливості висловити свої заперечення з приводу заявлених витрат.

Судове рішення оскаржується з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18.

У січні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Путілін Є. В., у якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову апеляційного суду - без змін.

На обґрунтування відзиву посилається на те, що розгляд справи тривав понад шість років, договорами про надання правничої допомоги визначено розмір витрат на оплату правничої допомоги у розмірі 40 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката. В детальному описі робіт визначено перелік робіт та час, затрачений на їх виконання, квитанцією до прибуткового касового ордера підтверджено внесення коштів, тому посилання скаржника на неспівмірність витрат і на постанову Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц є необґрунтованим. Про зменшення розміру судових витрат ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції позивач не заявляв.

Щодо доводів про необхідність надсилання стороні заяви про понесення судових витрат, то у ЦПК України (1618-15) вказані вимоги не передбачені, тому посилання на постанову касаційного господарського суду у справі № 922/2821/18 щодо застосування вимог Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є безпідставне.

Суд апеляційної інстанції повідомив позивача про день та час розгляду справи про ухвалення додаткового рішення, проте на судове засідання він не з`явився, з правом на ознайомлення з матеріалами справи не скористався, заяв про зменшення понесених судових витрат не подавав, тому додаткова постанова Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року є законною та обґрунтованою.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Корнійчук С. А., на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Корнійчук С. А., на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року справу призначено до розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг та відзивів на них, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідно до рішення 16 сесії 6 скликання Корделівської сільської ради від 10 квітня 2013 року ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів на встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,22 га на АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

У довідці від 11 вересня 2014 року за № 1144, виданій виконкомом Корделівської сільської ради, зазначено, що згідно із земельно-кадастровою документацією ОСОБА_1 була наділена земельна ділянка площею 0,05 га в АДРЕСА_1 . У 1995 році при обмірі земельної ділянки, якою користується ОСОБА_1, встановлено, що її фактичний розмір становить 0,22 га. З 1995 року і до теперішнього часу ОСОБА_1 користується спірною земельною ділянкою та сплачує земельний податок.

Відповідно до витягу із земельно-кадастрової книги Корделівської сільської ради за № 410 ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 0,22 га.

Згідно з актом обстеження від 12 жовтня 2015 року розмір земельної ділянки позивача зменшився з 0,22 га до 0,1952 га.

Відповідно до земельно-кадастрової книги площа земельної ділянки ОСОБА_2 становить 0,1500 га.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим ОСОБА_2, її площа становить 0,1837 га.

При погодженні меж земельної ділянки третьої особи позивач підписав відповідний акт без будь-яких застережень.

Візуально конфігурація межі між земельними ділянками № НОМЕР_1 та АДРЕСА_2, відповідно ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не змінена, вона проходить по капітальній огорожі, побудованій у 1985 році.

Згідно з довідкою Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області від 24 лютого 2014 року № 259 за відомостями з погосподарської книги за ОСОБА_2 на АДРЕСА_2 рахувалася присадибна земельна ділянка площею 0,1850 га.

На час приватизації ОСОБА_2 своєї земельної ділянки у 2005 році технічною документацією уточнена площа його земельної ділянки, що становила 0,1837 га.

Згідно з державним актом серії ЯГ № 494239, виданим на підставі рішення 15 сесії 4 скликання Корделівської сільської ради від 19 квітня 2005 року, ОСОБА_2 є власником присадибної земельної ділянки з кадастровим номером 05216836803:01:002:0012 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд, будівель на АДРЕСА_2 . Зазначений державний акт зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 010783600237 (т. 1, а. с. 9).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.

Щодо оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року

Про наявність спору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки свідчать оскарження ОСОБА_1 державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_2 .

Отже, у цій справі спір виник не тільки між ОСОБА_1 та Корделівською сільською радою, а між ОСОБА_1, Корделівською сільською радою та ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Отже, зважаючи на характер цивільно-правового спору та доводів позивача, ОСОБА_2 мав бути залучений до участі у справі як відповідач (співвідповідач), а не як третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача чи не до всіх належних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки до участі у справі не залучено належного відповідача (співвідповідача), на чиї права та обов`язки впливає вирішення спору.

З таким висновком погоджується і Верховний Суд, у зв`язку з чим відхиляє доводи касаційної скарги про належний склад сторін спору у цій справі.

Позивач не позбавлений права на звернення до суду першої інстанції з відповідними позовними вимогами до належних відповідачів.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 303/2845/15-ц (провадження № 61-17802св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/6793/15-ц (провадження,№ 61-15551св18), від 23 березня 2020 року у справі № 394/8/19 (провадження № 61-1404св20), від 16 вересня 2020 року у справі № 314/1986/18 (провадження

№ 61-20800св19).

Водночас, зважаючи на неналежний склад відповідачів, Верховний Суд визнає помилковим висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав його недоведеності та щодо спливу строку позовної давності, оскільки указані висновки можливі за участі усіх належних сторін у справі.

Відповідно, Верховний Суд не дає оцінки доводам касаційної скарги про неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-127цс15, від 22 травня 2013 року у справі № 6-33цс13, від 24 квітня 2013 року у справі № 6-14цс13, постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 826/765/17, від 24 листопада 2020 року у справі № 308/6368/15-а, від 02 лютого 2022 року у справі № 570/2631/17, від 29 червня 2022 року у справі № 497/597/18 щодо обґрунтованості позову та пред`явлення позову у межах позовної давності, оскільки вони стосуються вирішення спору по суті за належного суб`єктного складу сторін.

Отже, оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, тому постанова суду апеляційної інстанції підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

Щодо оскарження додаткової постанови Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Заява про ухвалення додаткового рішення є заявою з процесуальних питань.

Тому подання учасником справи заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу потрібно здійснювати із дотриманням вимог ЦПК України (1618-15) , встановлених для подання клопотань (заяв) з процесуальних питань.

Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлено, - він встановлюється судом (частина третя статті 182 ЦПК України).

Загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення з процесуальних питань визначені у статті 183 ЦПК України.

Будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (клопотання, заперечення) (пункт 6 частини першої статті 183 ЦПК України).

За правилами частини другої статті 183 ЦПК України до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 183 ЦПК України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Подібні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 травня 2023 року у справі № 463/12950/21 (провадження

Встановлено, що у вересні 2022 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Путілін Є. В., подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення, проте заявник не додав доказів направлення (надання) іншому учаснику справи (позивачу) копії заяви про ухвалення додаткового рішення.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 725/1301/21 (провадження № 61-20691св21) зазначив, що, встановивши порушення позивачем установленого процесуальним законом порядку пред`явлення до відшкодування витрат на правничу допомогу, а саме ненаправлення позивачем на адреси інших учасників справи (відповідачів) документів, які підтверджують понесені витрати на правничу допомогу, що позбавило відповідачів можливості подати до суду клопотання про неспівмірність розміру таких витрат відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обґрунтовано повернув без розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Аналогічна практика вирішення заяв про ухвалення додаткового рішення, до яких заявники не додали доказів надіслання (ненадання) іншим учасникам такої заяви з доданими до неї додатками, сформована Верховним Судом і в ухвалах від 25 лютого 2021 року у справі № 906/977/19, від 06 квітня 2022 року у справі № 759/13013/14-ц (провадження № 61-14029св21), від 16 січня 2023 року у справі № 640/23065/14 (провадження № 61-1456ск21), від 02 лютого 2023 року у справі № 466/1403/20 (провадження

№ 61-10035св22), від 27 березня 2023 року у справі № 756/820/20 (провадження № 61-8952св22) на стадії касаційного розгляду справи.

Також вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 626/133/21 (провадження № 61-11044св22).

Верховний Суд врахував, що у справі, яка переглядається, відповідач подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, а тому до такої заяви підлягають застосуванню правила частини четвертої статті 183 ЦПК України щодо подання заяв.

Отже, задовольняючи заяву ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Путілін Є. В., про ухвалення додаткового судового рішення, суд апеляційної інстанції не врахував, що під час вирішення питання про прийняття до розгляду такої заяви суд мав керуватися правилами статті 183 ЦПК України, зокрема і застосовувати наслідки недотримання таких правил, як неподання доказів направлення копії заяви іншим учасникам справи - повернення заяви без розгляду, що відповідає правилу частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Наведеного апеляційний суд не врахував, зробив передчасні висновки про часткове задоволення додаткового рішення у справі, не дотримавшись процесуального порядку вирішення такої заяви.

З урахуванням наведеного додаткова постанова Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року підлягає скасуванню, а заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - залишенню без розгляду.

Доводи відзиву про те, що в ЦПК України (1618-15) не передбачено необхідність надсилання стороні заяви про розподіл судових витрат, Верховний Суд відхиляє, оскільки до вказаної застосовуються загальні норми, передбачені статтею 183 ЦПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Корнійчук С. А., на постанову Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року

За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

З урахуванням наведених вище мотивів Верховний Суд вважає за необхідне постанову Вінницького апеляційного суду від 17 серпня 2022 року змінити у мотивувальній частині, виклавши її у редакції цієї постанови.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами касаційного перегляду вимоги заявника по суті не задовольняються, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат Корнійчук С. А., на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, тому додаткова постанова Вінницького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року підлягає скасуванню, а заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення - залишенню без розгляду.