Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

м. Київ

справа № 175/3500/18

провадження № 61-5866св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

боржник - Індустріальна районна у місті Дніпрі рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу

за касаційною скаргою адвоката Котовича Микити Олександровича як представника ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Деркач Н. М., Куценко Т. Р.,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст

05 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 25 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2021 року скасував. Позов ОСОБА_1 задовольнив частково. Скасував розпорядження голови Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 03 вересня 2018 року № 188-рк про звільнення ОСОБА_1 . Поновив ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді директора територіального центру соціального обслуговування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради. Стягнув з Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2018 року до 07 вересня 2022 року в сумі 498 775,42 грн, без урахування обов`язкових платежів (податків та зборів). В іншій частині позовних вимог відмовив.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі, в якій просив замінити відповідача -боржника - Індустріальну районну у місті Дніпрі раду на її правонаступника - Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради.

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилався на те, що Індустріальна районна у місті Дніпрі рада та виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на сьогодні знаходяться у стадії ліквідації. Позовну заяву він подав до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради ще в 2018 році, а процедура з ліквідації щодо неї розпочата у листопаді 2020 року. Рішенням Дніпровської міської ради правонаступником Індустріальної районної у місті Дніпрі ради визнано Адміністрацію Індустріального району Дніпровської міської ради. Після цього рішенням Дніпровської міської ради правонаступником Адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради визнано Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради.

Ураховуючи наведене, заявник просив замінити відповідача - боржника -Індустріальну районну у місті Дніпрі раду на її законного правонаступника - Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 22 грудня 2022 року заяву ОСОБА_1 задовольнив. Замінив сторону боржника у цій справі з Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на його правонаступника Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішенням Дніпровської міської ради від 24 лютого 2021 року № 71/4 правонаступником боржника Адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради, визнано Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради і факт правонаступництва не пов`язаний із державною реєстрацією припинення боржника - Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, датою виникнення універсального правонаступництва між боржником та Лівобережною адміністрацією Дніпровської міської ради є дата рішення Дніпровської міської ради від 24 лютого 2021 року № 71/4, зі змінами відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 28 липня 2021 року № 98/9. За таких обставин заява про заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Дніпровський апеляційний суд постановою від 23 березня 2023 року апеляційну скаргу Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради задовольнив. Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у цій справі відмовив. Судові витрати відніс за рахунок держави.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що запис про припинення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради як юридичної особи не внесено, тому вона на загальних підставах набувала і набуває як прав, так і обов`язків у цивільних правовідносинах, а отже, правових підстав для здійснення її заміни у суду першої інстанції не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій 19 квітня 2023 року до Верховного Суду, адвокат Котович М. О. як представник ОСОБА_1 просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17.

Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Позов був поданий до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради ще в 2018 році, а процедуру ліквідації щодо відповідача розпочато у листопаді 2020 року. Індустріальна районна у місті Дніпрі рада (код ЄДРПОУ 34059942) перебуває в стадії ліквідації, всі її банківські рахунки закриті, немає штату працівників тощо. ОСОБА_1 11 листопада 2022 року звернувся до суду із заявою про заміну боржника у виконавчих листах, в якій просив замінити боржника -Індустріальну районну у місті Дніпрі раду на її правонаступника - Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради, адже саме Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради є правонаступником Індустріальної районної у місті Дніпрі ради.

22 травня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, який мотивований тим, що постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою і відповідає нормам матеріального та процесуального права.

ОСОБА_1 не пред`являв виконавчих листів у справі № 175/3500/18 до виконання.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запис про припинення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради як юридичної особи не вносився, вона має власний код ЄДРПОУ, тобто відповідна юридична особа не припинилася в розумінні статті 104 ЦК України, тому підстав для здійснення її заміни немає. Крім цього, Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради не є правонаступником Індустріальної районної у місті Дніпрі ради.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

09 травня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи встановлені судами

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2021 року, ухваленим у справі № 175/3500/18, в задоволені позову ОСОБА_1 до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 вересня 2022 року рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 25 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про скасування розпорядження про звільнення, поновлення на роботі на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу частково задоволено. Скасовано розпорядження голови Індустріальної районної у місті Дніпрі ради від 03 вересня 2018 року № 188-рк про звільнення ОСОБА_1 ; поновлено ОСОБА_1 на попередньому місці роботи на посаді директора територіального центру соціального обслуговування Індустріальної районної у місті Дніпрі ради; стягнено з Індустріальної районної у місті Дніпрі ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з 03 вересня 2018 року до 07 вересня 2022 року в сумі 498 775,42 грн, без урахування обов`язкових платежів (податків та зборів).

30 вересня 2022 року ОСОБА_1 отримав виконавчі листи, проте до виконання не пред`являв.

Відповідно до розпорядження міського голови від 13 листопада 2020 року № 1323-р "Про створення комісії з припинення юридичних осіб - комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради та її виконавчого комітету" відповідач у справі № 175/3500/18 - Індустріальна районна у місті Дніпрі рада (код ЄДРПОУ 34059942) та виконавчий комітет Індустріальної районної у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 04052465) знаходяться в стадії ліквідації.

Згідно з інформацією з вебсайту "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо Індустріальної районної у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 34059942) та виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради (код ЄДРПОУ 04052465) станом на 11 листопада 2022 року, Індустріальна районна у місті Дніпрі рада перебуває у стані припинення.

На підставі рішення Дніпровської міської ради від 02 вересня 2020 року № 80/60 реорганізовано районні у місті Дніпрі ради та їх виконавчі комітети (як юридичні особи) шляхом приєднання до виконавчих органів Дніпровської міської ради.

Відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 24 лютого 2021 року № 71/4, а саме п.п.1.3 Положення про Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради, адміністрація є правонаступником адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради та адміністрації Самарського району Дніпровської міської ради у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття.

Рішенням Дніпровської міської ради від 28 липня 2021 року № 98/9 внесені зміни до рішення Дніпровської міської ради від 24 лютого 2021 року № 71/4 "Про затвердження положень про адміністрації районів Дніпровської міської ради" та викладено у новій редакції, зокрема, п.п.1.3. Положення про Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради: "1.3. Адміністрація є правонаступником адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради та адміністрації Самарського району Дніпровської міської ради, у зв`язку з їх реорганізацією шляхом приєднання".

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20) зазначено, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Згідно зі статтею 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частиною другою статі 167 ЦК України (435-15) визначено, що держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) та законом.

На юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом (стаття 82 ЦК України).

Рішенням Дніпровської міської ради від 02 вересня 2020 року № 81/60 "Про затвердження положень про адміністрації районів Дніпровської міської ради" затверджено Положення про адміністрацію Індустріального району Дніпровської міської ради, згідно з пунктом 1.3 якого Індустріальна адміністрація є правонаступником Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпрі ради.

На підставі рішення Дніпровської міської ради від 10 лютого 2021 № 6/3 "Про затвердження структури виконавчих органів Дніпровської міської ради, загальної чисельності працівників Дніпровської міської ради та їх виконавчих органів" була утворена Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради.

Рішенням Дніпровської міської ради від 24 лютого 2021 року затверджено Положення про Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради, пунктом 1.3 якого визначено, що адміністрація є правонаступником адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради та адміністрації Самарського району Дніпровської міської ради у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття.

Відповідно до частин другої, третьої статті 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2020 року у справі № 296/443/16-ц (провадження № 61-16634сво19) зроблено висновок, що у статтях 104 ЦК та 107 ЦК України (435-15) не визначається момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється шляхом приєднання. Такий момент не може пов`язуватися із внесенням запису до державного реєстру про припинення юридичної особи, яка приєднується. При реорганізації шляхом приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків. Унаслідок приєднання правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при такому виді реорганізації неможливий.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зроблено висновок, що у випадках заміни сторони у зобов`язанні такі відомості не підтверджують правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи, яку замінили. Іншими словами, інформація, відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо правонаступника юридичної особи (відомості, передбачені у пунктах 29 і 30 частини другої, пунктах 14 і 15 частини третьої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"), не охоплює всіх випадків правонаступництва прав і обов`язків юридичної особи, зокрема у випадку заміни сторони у зобов`язанні, що відбулася до припинення юридичної особи шляхом її реорганізації чи ліквідації.

Ураховуючи, що рішенням Дніпровської міської ради від 24 лютого 2021 року № 71/4 правонаступником адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради, яка була правонаступником боржника Індустріальної районної у місті Дніпрі ради, було визнано Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради, тому Лівобережна адміністрація Дніпровської міської ради є правонаступником Індустріальної районної у місті Дніпрі ради. Оскільки факт правонаступництва не пов`язаний із державною реєстрацією припинення боржника, то датою виникнення універсального правонаступництва між боржником та Лівобережною адміністрацією Дніпровської міської ради є дата рішення Дніпровської міської ради від 24 лютого 2021 року № 71/4, зі змінами, внесеними рішенням Дніпровської міської ради від 28 липня 2021 року № 98/9.

Проте апеляційний суд на наведене уваги не звернув та дійшов помилкових висновків, що факт правонаступництва пов`язаний із внесенням запису про припинення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради як юридичної особи.

Питання процесуального правонаступництва врегульоване частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) зроблено висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.

Крім того, у вказаній постанові зазначено, що особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Законодавець не ототожнює "процесуальне правонаступництво" і "заміну сторони виконавчого провадження", оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України (1618-15) - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає зі змісту пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з положеннями статті 55 ЦПК України. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України.

Встановивши, що правонаступником боржника адміністрації Індустріального району Дніпровської міської ради визначено Лівобережну адміністрацію Дніпровської міської ради, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд скасував законне рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Котовича Микити Олександровича як представника ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2023 року скасувати, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2022 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун

М. Ю. Тітов