у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Трускавецької міської ради Львівської області, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною.

Позов обґрунтовано тим, що з 27 лютого 2020 року позивач та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину - сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після укладення шлюбу вони проживали у його квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В кінці червня 2021 року ОСОБА_2 разом з дитиною поїхала до своїх батьків в м. Трускавець Львівської області та залишилась там на постійне місце проживання.

З цього часу ОСОБА_2 чинить позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною, періодично забороняє особисті зустрічі та зустрічі за допомогою відеозв`язку, відмовляє у проханні забрати дитину з ночівлею за його місцем перебування у м. Трускавець або м. Києві.

Рішенням суду шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірваний, він добровільно сплачує аліменти, на обліку у лікаря нарколога чи психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, не одружений, інших дітей не має, обставини, які могли б негативно вплинути на дитину з його сторони відсутні. Вважає, що його безпосередня участь у вихованні сина, регулярне спілкування з ним повністю відповідає інтересам дитини. Це забезпечить виховання дитини обома батьками в атмосфері любові, моральної та матеріальної забезпеченості. ОСОБА_2 на власний розсуд встановлює дні, тривалість і формат його зустрічей з дитиною, самостійно встановлює графік зустрічей, без жодних пояснень зменшує їх тривалість, а подекуди і погрожує повною забороною бачитись із сином.

Позивач просив суд:

- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 дитину ОСОБА_3 та забирати у нього дитину ОСОБА_3 у встановленні дні та години і не пізніше ніж за два дні до зустрічей повідомляти про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіка;

- визначити ОСОБА_1 способи участі для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 наступним чином:

· У будні дні спілкування за допомогою відеозв`язку, кожного тижня у понеділок, вівторок, середу та у п`ятницю другого, четвертого тижня, у суботу другого, четвертого тижня, у неділю другого, четвертого тижня з 19:00 до 20:00 год.

· У будні дні (четвер, п`ятниця, понеділок) та вихідні дні (субота, неділя) кожного першого, третього, п`ятого тижня з четверга з 16:00 год до 11:00 год понеділка з ночівлею, без присутності матері, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або місця перебування батька в м. Трускавець або у загальних місцях відпочинку, в разі якщо святкові дні (крім свята Нового року, свята Великодня, свята Дня пам`яті та примирення, свята Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, свята Дня праці, дня народження сина ОСОБА_3, позивача дня народження) припадають на день побачення батька з сином або цей день передує дню побачення, або є наступним після нього, то такі дні син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проводить з ОСОБА_1 .

· Державне свято Новий рік 31 - 01 січня, визначити йому в парні роки - з 10:00 год 31 грудня до 11:00 год 02 січня з ночівлею, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або місця перебування батька в м. Трускавець або у загальних місцях відпочинку, без присутності матері.

· Державне свято Великдень визначити йому в парні роки - з 10:00 год суботи, що передує святкуванню Великодня до 20:00 год наступного понеділка після святкування Великодня, з ночівлею, без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або місця перебування батька в м. Трускавець або у загальних місцях відпочинку.

· Державне свято День пам`яті та примирення 08 травня та День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні - 09 травня, в парні роки в наступний спосіб з 10:00 год 08 травня до 10:00 год 10 травня, з ночівлею, без присутності матері, з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або в місця перебування батька в м. Трускавець або у загальних місцях відпочинку.

· Державне свято День праці - 01 травня в парні роки з 10:00 год до 20:00 год 01 травня, без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або місця перебування батька в м. Трускавець або у загальних місцях відпочинку.

· День народження сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 03 серпня визначити йому в парні роки - в наступний спосіб з 10:00 год до 20:00 год. 04 серпня з ночівлею без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або місця перебування батька в м. Трускавець або у загальних місцях відпочинку.

· День народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10:00 год до 20:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_4 з ночівлею без присутності матері з можливістю відвідування дитиною місця проживання батька або місця перебування батька в м. Трускавець або у загальних місцях відпочинку.

· для сумісного відпочинку та оздоровлення сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності матері кожного року визначити ОСОБА_1 - влітку 30 календарних днів з 21 червня по 21 липня включно, з ночівлею без присутності матері за місцем проживання або перебування батька, взимку 10 календарних днів з 08 січня по 18 січня включно, з ночівлею без присутності матері за місцем проживання або перебування батька.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року у складі судді Заставенко М. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визначено спосіб участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності матері з можливістю відвідування житлового приміщення батька, за наступним графіком:

- кожного першого, третього та п`ятого тижня з 16:00 год четверга по 16:00 год неділі з повідомленням матері дитини про виїзд за межі населеного пункту де проживає дитина;

- щороку в період з 21 червня по 21 липня включно, з 08 січня по 18 січня включно для оздоровлення, відпочинку дитини;

- кожного парного року на Новий рік з 10:00 год 31 грудня до 19:00 год 02 січня;

- кожного непарного року на Великдень з 10:00 год неділі до 16:00 год понеділка, наступного за Великоднем;

- кожного парного року в дні народження дитини з 10:00 год 03 серпня до 20:00 год 04 серпня;

- в дні народження батька - ОСОБА_1 з 10:00 год ІНФОРМАЦІЯ_3 до 20:00 год ІНФОРМАЦІЯ_4;

Зобов`язано ОСОБА_2 не перешкоджати та сприяти необмеженому спілкування батька з сином будь-якими засобами зв`язку - телефонним, поштовим, електронним тощо.

Зобов`язано ОСОБА_2 повідомляти про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіку зустрічей та спільного відпочинку батька з дитиною.

Зобов`язано ОСОБА_2 на вимогу батька дитини надавати інформацію про місцезнаходження дитини, умови його життя, навчання та виховання.

Зобов`язано ОСОБА_1 під час спілкування з дитиною дотримуватися розпорядку його дня, режиму харчування, рекомендацій лікарів та повідомляти ОСОБА_2 про місцезнаходження дитини.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 496,20 грн.

Рішення місцевого суду мотивовано тим, що доказів того, що ОСОБА_2 систематично та з надуманих причин не дає можливості ОСОБА_1 бачитись з дитиною та брати участь у вихованні та спілкуванні із сином позивачем суду не надано, а тому вимога позивача про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні із сином задоволенню не підлягає. Разом з тим, судом встановлено, що між сторонами постійно виникають непорозуміння та конфліктні ситуації в зв`язку з неможливістю домовитись з приводу конкретного часу та тривалості спілкування та спільного проведення часу батька з малолітнім сином. Факт проживання дитини з мамою не може бути підставою для перешкод у спілкуванні дитиною з батьком. Встановлено, що батько спроможний забезпечити перебування та розвиток сина ОСОБА_4 у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідач, облаштовуючи життя сина, жодним чином не врахувала участь та бажання батька у такому облаштуванні. Оскільки між батьками наявні непорозуміння, відсутні діалог та змога самостійно вирішити наявне питання участі батька у житті сина, суд вважає, що доцільним, безпечним та корисним буде окреме перебування дитини з батьком та матір`ю, а тому особисті зустрічі батька з дитиною повинні відбуватися без присутності матері.

Щодо вимоги батька зобов`язати матір надавати йому сина та забирати його у встановленні дні та години, то суд не вбачав підстав для зобов`язання матері організовувати передання дитини батьку, оскільки обидва з батьків мають брати активну участь у цьому процесі.

ОСОБА_1 має право на побачення з сином у визначений йому день та час, однак враховуючи об`єктивні причини, що можуть перешкодити йому у цьому та зважаючи на значну віддаленість його місця проживання від місця проживання дитини, суд зробив висновок про те, що ОСОБА_2 слід зобов`язати повідомляти про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіку зустрічей та спільного відпочинку батька з дитиною.

Суд взяв до уваги і поклав в основу рішення запропонований батьком графік спілкування з дитиною як такий, що в цілому відповідає інтересам дитини.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року та ухвалено нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Трускавецької міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з дитиною задоволено частково.

Визнано способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності матері ОСОБА_2, за наступним графіком: у будні дні - кожного дня з понеділка по п`ятницю з 17:00 год по 19:00 год; у вихідні дні - кожну суботу з 10:00 год по 18:00 год.

В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що встановлений апеляційним судом графік буде сприяти дотриманню прав та інтересів обох батьків та дитини, з урахуванням віку дитини.

Колегія суддів апеляційного суду не вбачала підстав для визначення часу відпочинку батька з дитиною у свята та тривалого часу відпочинку для спільного проведення часу взимку та влітку, оскільки це не відповідає віку дитини. Такий спосіб спілкування не був визначений органом опіки та піклування, а відповідач згідно апеляційної скарги допускала визначення графіку спілкування батька з дитиною для спільного відпочинку лише після досягнення дитиною п`ятирічного віку.

Колегія суддів не вбачала підстав для зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати та сприяти необмеженому спілкування батька з сином будь-якими засобами зв`язку: телефонним, поштовим, електронним тощо, повідомляти про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіку зустрічей та спільного відпочинку батька з дитиною, на вимогу батька дитини надавати інформацію про місцезнаходження дитини, умови його життя, навчання та виховання, а також зобов`язання ОСОБА_1 під час спілкування з дитиною дотримуватися розпорядку його дня, режиму харчування, рекомендацій лікарів та повідомляти ОСОБА_2 про місцезнаходження дитини, оскільки встановлення таких зобов`язань не відповідає предмету спору та не підлягає примусовому виконанню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у лютому 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Дарницького районного суду м. Києва.

04 квітня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 643/16210/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 379/1055/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 742/710/19 та інших.

В касаційній скарзі зазначається, що суд апеляційної інстанції не врахував інтереси дитини та обох батьків та вийшов за межі позовних вимог і визначив позивачу більше днів для зустрічей ніж просив позивач, одночасно зменшивши кількість годин для зустрічей з сином.

Суд апеляційної інстанції необґрунтовано погодився із висновком Трускавецької міської ради Львівської області як органу опіки та піклування, оскільки вказаний висновок суперечить інтересам дитини та не вмотивував відмову у визначенні часу відпочинку батька з дитиною у свята, дні народження дитини та батька, а також тривалого відпочинку для спільного проведення часу взимку та влітку.

Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2023 року ОСОБА_2 надіслала відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд встановив, що у зареєстрованому шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 24, 25).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року шлюб між сторонами розірвано (т. 1 а. с. 26-32).

ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а. с. 21).

Місце проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 22, 23).

З серпня 2021 року по січень 2022 року дохід ОСОБА_1 склав 28 631,20 грн. За місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно, психіатричні та наркологічні протипоказання для роботи не виявлені (т. 1 а. с. 33-36, 216-218).

ОСОБА_1 добровільно сплачує аліменти на дитину та дружину, розмір яких визначено рішенням суду, починаючи з листопада 2021 року (т. 1 а. с. 37-40).

З червня 2021 року ОСОБА_2 разом з сином фактично проживає у АДРЕСА_3 .

З 13 липня 2022 року ОСОБА_3 відвідує дошкільний навчальний заклад № 5 "Зірочка" за адресою: АДРЕСА_4, що підтверджується довідкою від 28 липня 2022 року № 6 (т. 1 а. с. 90).

20 січня 2022 року ОСОБА_2 позивачу направила лист пропозицію укладення договору між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини та зразок умов (т. 1 а. с. 99-103).

Між ОСОБА_6 (позичкодавець) та ОСОБА_1 (користувач) укладено договір позички квартири від 01 вересня 2022 року за яким позичкодавець передає користувачу в безоплатне користування квартиру за адресою: АДРЕСА_5 . Згідно акта обстеження умов проживання від 08 вересня 2022 року, вказана квартира має задовільні умови проживання, в квартирі наявні меблі, необхідна побутова техніка, для дитини об лаштоване окреме дитяче ліжечко, наявні іграшки, велосипед (т. 1 а. с. 219, 220, 226, 227).

ОСОБА_1 30 травня 2022 року звертався до Дрогобицького районного відділу поліції № 2 ГУНП у Львівській області із повідомленням щодо виявленого пристрою (навігатор) GF-22, який фіксує переміщення під час прогулянки з малолітньою дитиною ОСОБА_3 (т. 1 а. с. 221, 222).

26 липня 2022 року відкрито кримінальне провадження № 12022141140000134 на виконання ухвали слідчого судді про зобов`язання внесення відомостей за заявою ОСОБА_2 про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство, що призводить до психологічних страждань, розладів здоров`я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи (т. 1 а. с. 247).

У зв`язку з вирішенням судом позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною Трускавецька міська рада Львівської області як орган опіки та піклування надала суду висновок, у якому вважала за доцільне визначити участь ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 наступним чином: у четвер і п`ятницю кожного другого, четвертого та п`ятого тижня з 17:00 год до 19:00 год у присутності матері або за наявності її згоди - за відсутності матері; у суботу та неділю кожного другого, четвертого та п`ятого тижня з 10:00 год до 12:00 год та з 17:00 год до 19:00 год у присутності матері або за наявності її згоди - за відсутності матері (т. 2 а. с. 2).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1 і 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" контакт з дитиною є реалізацією матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частини першої статті 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Згідно із статтею 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Отже, системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.

Батько, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування Трускавецької міської ради Львівської області визнано за доцільне участь ОСОБА_1 щодо спілкування з малолітнім сином ОСОБА_3 наступним чином: у четвер і п`ятницю кожного другого, четвертого та п`ятого тижня з 17:00 год до 19:00 год у присутності матері або за наявності її згоди - за відсутності матері; у суботу та неділю кожного другого, четвертого та п`ятого тижня з 10:00 год до 12:00 год та з 17:00 год до 19:00 год у присутності матері або за наявності її згоди - за відсутності матері.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що встановлення вказаного графіку спілкування із дитиною позивачем буде суперечити інтересам дитини.

Також, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно взяв до уваги та врахував при прийнятті рішення, що відповідач вказувала на визначення більш широкого графіка побачень позивача з дитиною в залежності від віку дитини.

Встановлений судом графік спілкування батька з дитиною повинен бути ясним, практично здійсненним та зрозумілим для обох батьків. Суд при визначенні графіка бере до уваги фактори, такі як вік дитини, потреби та обставини обох батьків, розклад роботи і відстань між їхніми місцезнаходженнями. Графік спілкування має створювати можливість для здорового зв`язку між батьком і дитиною, підтримувати родинні зв`язки та сприяти благополуччю дитини.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано визначив способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, без присутності матері ОСОБА_2, за наступним графіком: у будні дні - кожного дня з понеділка по п`ятницю з 17:00 год по 19:00 год; у вихідні дні - кожну суботу з 10:00 год по 18:00 год, оскільки визначаючи спосіб у вихованні та спілкуванні з дитиною, суд з метою забезпечення балансу прав на спілкування батька з малолітнім ОСОБА_3 та налагодження батьківського контакту з дитиною, затвердив графік спілкування батька з дитиною,визначивши способи такого спілкування з врахуванням природних потреб дитини у догляді, харчуванні та з метою не порушення біологічних ритмів.

Отже, оцінивши всі обставини, які мають істотне значення для визначення способів у вихованні та спілкуванні з дитиною, подані докази в їх сукупності, враховуючи всі можливості батьків забезпечити належні умови для виховання та розвитку дитини, її духовний та фізичний розвиток, суд апеляційної інстанції встановив такий графік спілкування батька з дитиною, який якнайкраще забезпечує права дитини.

Також, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що відсутні підстави для визначення часу відпочинку батька з дитиною у свята та тривалого часу відпочинку для спільного проведення часу взимку та влітку, оскільки це не відповідає віку дитини.

Верховний Суд зазначає, що судове рішення щодо участі ОСОБА_1 у вихованні його сина не обмежує право позивача на спілкування з дитиною в інші періоди, якщо відповідач згоден на це. Позивач також має право запропонувати інші форми або зміни у графіку спілкування з дитиною, враховуючи її вік, потреби та інтереси, включаючи встановлення часу для спільного проведення відпочинку.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 643/16210/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 379/1055/18, від 16 лютого 2022 року у справі № 742/710/19 та інших є безпідставними, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Доводи скаржника у касаційній скарзі про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу з огляду на те, що заявник, вказуючи зазначені підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, виконуючи вимоги пункту 3 частини другої статті 389, не навів належного обґрунтування щодо застосування якої норми права Верховному Суду потрібно сформулювати висновок із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

Отже, доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі "Пономарьов проти України" та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Вищевикладене свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.