розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про стягнення аліментів

за касаційною скаргою адвоката Ільїна Олександра Павловича як представника ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Поліщук Н. В., Андрієнко А. М., Соколової В. В.,

1.Описова частина

Короткий зміст позову

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), з 01 червня 2020 року до зняття з ОСОБА_3 ІІ групи інвалідності.

На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що26 листопада 1997 року між сторонами укладено шлюб, який розірвано 07 серпня 2003 року, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син, ОСОБА_3, який є особою з інвалідністю з дитинства, має ІІ групу інвалідності, проживає разом із позивачкою.

Відповідач після народження сина участі у вихованні та утриманні спільної дитини фактично не брав. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва з відповідача стягнено аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, на підставі якого 30 травня 2003 року видано та пред`явлено до ВДВС виконавчий лист № 2-2636, який знаходиться на виконанні в Оболонському районному ВДВС ГТУЮ у м. Києві. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 виповнилося 18 років, тобто він досяг повноліття.

29 травня 2017 року видано первинну довідку № 0657216 серія АВ до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) Подільського району м. Києва про призначення ІІ групи інвалідності з дитинства на підставі акта огляду МСЕК від 29 травня 2017 року № 453 (другу групу інвалідності з дитинства призначено з 29 травня 2017 року до 01 червня 2020 року).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК № 440169, серія 12 ААБ, від 27 липня 2020 року та на підставі акта огляду МСЕК № 585 ОСОБА_3 довічно встановлено ІІ групу інвалідності (повторно). 10 липня 2017 року видано посвідчення № НОМЕР_1, серія ААГ, інваліда з дитинства II групи. Внаслідок вказаної інвалідності син є непрацездатним, а тому потребує матеріальної допомоги з боку батька.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Оболонський районний суд м. Києва рішенням від 31 березня 2021 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти на його утримання в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи стягнення з 01 червня 2020 року і до зняття ІІ групи інвалідності з ОСОБА_3 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що повнолітній син сторін у справі потребує матеріальної допомоги у зв`язку із станом здоров`я. Відповідач доводів позивача належними та допустимими доказами не спростував. ОСОБА_3 досяг повноліття і має право самостійно розпоряджатися своїми коштами, тому суд уважав за доцільне стягнути аліменти саме на його користь, а не на користь матері, ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 02 лютого 2023 року апеляційну скаргу адвоката Ільїна О. П., який діє в інтересах ОСОБА_2, задовольнив частково. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) з 01 червня 2020 року і до зняття ІІ групи інвалідності з ОСОБА_3 . Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції. ОСОБА_3 є непрацездатним, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги, проживає разом із матір`ю та перебуває на її утриманні, тому стягнення аліментів на користь матері відповідає вимогам закону та спрямоване на захист особи з особливими потребами внаслідок захворювання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги, її узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 06 березня 2023 року, адвокат Ільїн О. П. як представник ОСОБА_2 просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості подання позову про стягнення аліментів на повнолітнього сина з підстав, визначених статтею 198 СК України, від імені та на користь одного з батьків як законного представника.

Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник указує на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

ОСОБА_1 не є належним позивачем у цій справі, адже підставою для звернення до суду за аліментами на утримання повнолітнього сина у цій справі не є продовження ним навчання, а є його непрацездатність, наслідком якої є інвалідність II групи, встановлена пожиттєво.Звернення до суду в таких випадках врегульовано статтею 198 СК України, яка не передбачає повноважень звернення до суду із відповідним позовом від власного імені одного з батьків дієздатного, хоч і непрацездатного повнолітнього сина. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини, але ОСОБА_3 не є дитиною в розумінні СК України (2947-14) , бо є повнолітнім.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

18 квітня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

З 26 листопада 1997 року до 07 серпня 2003 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син - ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою АВ № 0657216 до акта огляду МСЕК Подільського району м. Києва від 29 травня 2017 року, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, призначено ІІ групу інвалідності з дитинства з 29 травня 2017 року до 01 червня 2020 року.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 27 липня 2020 року серія 12 ААБ № 440169, та на підставі акта огляду МСЕК № 585 ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, встановлено ІІ групу інвалідності з 01 червня 2020 року довічно.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року з ОСОБА_2 стягнено на користь позивача аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця, починаючи стягнення з 19 липня 2017 року до 01 червня 2020 року.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, потребує домашнього режиму та догляду матері постійно (довідка КП "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" від 28 грудня 2016 року).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята, десята статті 7 СК України).

Главою 16 Розділу ІІІ СК України (2947-14) регламентовано підстави виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та порядок його виконання.

Відповідно до статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

У частині першій статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Тлумачення статті 198, 200 СК України свідчить, що при встановленні, чи повнолітні непрацездатні дочка чи син потребують матеріальної допомоги, повинні враховуватися будь-які обставини, які свідчать про необхідність в матеріальній допомозі.

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом, зазначаючи, що ОСОБА_3 - син сторін, є особою з інвалідністю ІІ групи, проживає з нею та потребує матеріальної допомоги батька, якої той не надає.

Згідно із статтею 154 СК України батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень. Батьки мають право звернутися за захистом прав та інтересів дітей і тоді, коли відповідно до закону вони самі мають право звернутися за таким захистом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатні громадяни це, зокрема, особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Отже, повнолітньою непрацездатною особою є повнолітні син або дочка, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Ураховуючи, що син сторін визнаний в установленому законом порядку особою з інвалідністю, тобто є непрацездатною особою, мати має право звернутися до суду з позовом за захистом прав та інтересів повнолітнього сина як його законний представник без спеціальних на те повноважень.

Встановивши, що ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом саме за захистом прав та інтересів повнолітнього непрацездатного сина, який потребує матеріальної допомоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення коштів саме на користь сина, а не його матері, адже стягувані кошти належать саме повнолітньому непрацездатному ОСОБА_3, який не обмежений у встановленому законом порядку ними розпоряджатися.

Вирішуючи спір між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно встановив обставини справи, дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Апеляційний суд правильно зазначив, що позивач як мати повнолітнього непрацездатного сина мала право звернутися до суду з цим позовом, однак помилково скасував рішення суду першої інстанції зазначивши, що кошти підлягають стягненню на користь матері, а не на її повнолітнього непрацездатного сина.

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд скасував законне рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу адвоката Ільїна Олександра Павловича як представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 02 лютого 2023 року скасувати, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року залишити в силі.